Рішення

від 20.01.2021 по справі 160/2818/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року Справа № 160/2818/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняЗіненко А.О. за участю представників сторін: від позивача: Яковлєва Н.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КВАРТАЛ до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007391404 від 11.03.2019р., -

ВСТАНОВИВ:

27.03.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю КВАРТАЛ звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (правонаступником якого є ГУ ДПС у Дніпропетровській області), третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007391404 від 11.03.2019р. про збільшення суми грошового зобов`язання ТОВ КВАРТАЛ за платежем: Орендна плата з юридичних осіб на загальну суму 325456,50 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийняте на підставі акту перевірки від 13.02.2019р. №6051/04-36-14-04/32887443 за висновками якого було встановлено заниження орендної плати за земельну ділянку площею 1,1923 га кадастровий №1210100000:02:162:0110 за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. на загальну суму 260365,20 грн. внаслідок того, що контролюючому органу від ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області надійшов Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку вказаної земельної ділянки на червень 2018р. відомості якого щодо розміру нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки (43 394 199,89 грн.) суттєво відрізняються від відомостей, які містяться у Витязі із технічної документації про нормативну грошову оцінку вказаної земельної ділянки від 13.02.2017р.(34 715 359,91 грн.), наданих ГУ Держгеокадастром позивачеві у 2017р. Позивач вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення порушує права Товариства, є протиправним та підлягає скасуванню через те, що розмір орендної плати за землю на 2017р. позивачем у відповідній декларації були сформовані дані про розмір орендної плати за земельну ділянку на 2017 рік, виходячи із відомостей, які містилися у Витязі із технічної документації про нормативну грошову оцінку вказаної земельної ділянки від 13.02.2017р., де Кф був вказаний у значенні 2,0, а відповідно, нормативна грошова оцінка земельної ділянки була встановлена у розмірі 34 715 359,91 грн. Вказаний Кф у значенні 2,0 діяв на весь період 2017 року, навіть і після внесення змін до наказу Мінагрополітики від 25.11.2016р. №489 (далі - Наказ №489) у редакції, чинній з 11.07.2017р. до 16.07.2018р., тому, на думку позивача, заниження орендної плати за землю за 2017 рік не було, а орендна плата за землю задекларована у розмірі та у порядку, встановленому чинним законодавством з урахуванням відомостей, зазначених у Витязі від 13.02.2017р. згідно до вимог ст.ст.286,288 ПК України, Наказу №489 у редакції, чинній на 2017р., а інформація, використана відповідачем у Витязі від 12.06.2018р., у якій міститься припис того, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначена станом на 01.01.2017р. є безпідставною, суперечить відомостям, які відображені у Витязі від 13.02.2017р. (на підставі даних якого у 2017р. позивачем формувалася декларацію з плати за землю), а також вказані у ньому відомості щодо застосування Кф у значенні 2,5 у 2017р. не мають зворотної дії в часі за приписами ст.58 Конституції України. За викладеного, позивач вважає, що донарахування позивачеві грошового зобов`язання з орендної плати за землю за 2017р. на підставі даних, що містяться у Витязі від 12.06.2018р. суперечить законодавству України. У відповіді на відзив позивач вказує на те, що дійсно Кф для коду КВЦПЗ 03.07 у всіх редакціях Наказу №489 встановлювався у значенні 2,5, проте, лише у випадку, якщо цей код був присвоєний відповідній земельній ділянці. Однак, такий код КВЦПЗ вказаній земельній ділянці за заявою позивача був внесений до Державного земельного кадастру лише 23.05.2018р., тому підстав застосовувати у 2017р. Кф у значенні 2,5 не було підстав (відомості про КВЦПЗ були відсутні у Державному земельному кадастрі), тому у 2017р. цей Кф мав застосовуватися на рівні 2,0 згідно до Наказу №489 у всіх редакціях до 17.07.2018р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

11.05.2020р. відповідачем до канцелярії суду був поданий відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні даного позову позивачеві відмовити посилаючись на те, що позивач використовує земельну ділянку площею 1,1923 га кадастровий №1210100000:02:162:0110 за адресою: м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграду, 118-Д на підставі договору оренди земельної ділянки від 22.10.2012р., а відповідно, позивач є платником орендної плати за землю згідно до вимог ст.ст.14,286-289 ПК України. Так, позивачем у декларації з плати за землю за 2017 рік від 15.02.2017р. задекларовано грошові зобов`язання зі сплати за вказану земельну ділянку у розмірі 1041 460,80 грн., тоді як згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 12.06.2018р., сформованого Держгеокадастром на заяву відповідача, нормативна грошова оцінки спірної земельної ділянки, виходячи із Кф у значенні 2,5 станом на 01.01.2017р. складала 1 304 826,00 грн., що призвело до заниження позивачем суми орендної плати за землю на 2017 рік на суму 260365,20 грн. За викладеного, відповідач вважає, що під час проведення перевірки посадовими особами відповідача правомірно використано інформацію від органу державної влади - Держгеокадастру, а тому контролюючий орган під час прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення діяв у спосіб та у порядку, встановленому чинним законодавством України. Щодо застосування зворотної дії в часі норм Наказу №489 відповідно до Витягу від 12.06.2018р., то відповідач вказує на те, що вказаний Витяг містить припис про те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначена станом на 01.01.2017р. та згідно до норм Наказу №489 у всіх редакціях коефіцієнт (Кф) для коду КВЦПЗ 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі встановлюється у розмірі 2,5, а тому відповідач вважає, що доводи позивача є необґрунтованими та безпідставними, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають (а.с.74-76 том 1).

21.12.2020р. на адресу суду від третьої особи (Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області) надійшли письмові пояснення на позов, у яких зазначено, що сформований 12.06.2018р. Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки містить інформацію, яка фактично відображає цільове використання земельної ділянки позивача з початком укладення договору оренди та на сьогоднішній день, тобто, із коефіцієнтом (Кф) 2,5, який був раніше до початку дії Наказу №489. При цьому, вказано, що відповідно до примітки 1 Наказу №489 для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру (далі - ДЗК), коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) застосовується із значенням 2,0 (а.с.210-211 том 1).

Разом з тим, вказані письмові пояснення судом не можуть бути враховані при розгляді даної справи, оскільки дана справа розглядається за правилами загального позовного провадження, а відповідно, такі пояснення повинні бути підписані особою, яка має повноваження на самопредставництво або адвокатом згідно до вимог ст.131-2 Конституції України, проте, доказів того, що представник третьої особи - Божко В., який підписав дані письмові пояснення, має право на самопредставництво Держгеокадастру або є адвокатом, до даних пояснень не додано, а отже, вказані пояснення подані особою, повноваження якої у порядку, встановленому ст.131-2 Конституції України не підтверджені.

Ухвалою суду від 16.04.2019р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у ній призначене на 15.05.2019р. (а.с.2 том 1).

У подальшому, підготовче провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 160/4610/19 згідно ухвали суду від 14.06.2019р. (а.с.142-143 том 1).

Ухвалою суду від 25.09.2020р. провадження у даній справі було поновлено, підготовче засідання призначене на 19.10.2020р. (а.с.159 том 1).

Надалі, згідно ухвали суду від 01.12.2020р. у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному та у подальшому у щорічній відпустці, строк підготовчого провадження у цій справі було продовжено до 25.12.2020р. та її розгляд відкладено на 21.12.2020р. (а.с.202-205 том 1).

21.12.2020р. було закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 20.01.2021р. на підставі ст.ст.180-183 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується відповідною ухвалою суду (а.с.240-242 том 1).

Представник відповідача у судове засідання 20.01.2021р. не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином 21.12.2021р., що підтверджується змістом його особистої розписки, яка міститься в матеріалах справи (а.с.247 том 1).

19.01.2021р. на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через те, що Кабінетом Міністрів України прийнято рішення про продовження дії карантину до 28.02.2021р. та з 08.01.2021р. також запроваджений локдаун до 25.01.2021 на усій території України; Рада суддів України 11.03.2020р.звернулася з листом утриматися від участі в судових засіданнях, крім того, на сайті суду опубліковано інформацію про виявлення СОVID-19 у працівників суду (а.с.14-15 том 2).

Розглянувши зазначене клопотання, вислухавши думку представника позивача, суд не находить обґрунтованих підстав для його задоволення, виходячи із того, що незалежно від оголошення карантину чи локдауну, державні органи повинні виконувати свої функції у повному обсязі згідно до вимог Конституції України, відповідно, відповідач, як державний орган та суб`єкт владних повноважень продовжує свою роботу у звичному режимі, а відповідно, зобов`язаний був забезпечувати участь своїх представників для участі у судових засіданнях, з урахуванням строків розгляду даної справи, встановлених ст.193 Кодексу адміністративного судочинства України, які спливають саме 20.01.2021р. та, у даному випадку, справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження, а відповідно, участь учасників справи у її судовому розгляді є обов`язковою відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, а тому посилання на лист Ради суддів України є безпідставним. Окрім того, що стосується хвороби працівників суду про що зазначено у клопотанні, слід зазначити, що ці обставини не є достатніми доказами для відкладення судового розгляду справи, з урахуванням того, що наведена на сайті суду інформація про хворобу працівників суду - головного спеціаліста ОСОБА_1 (працює у кадровій службі) та прибиральниці ОСОБА_2 ніяким чином не впливають на здійснення правосуддя суддею Конєвою С.О., а відповідно, не звільняють представника відповідача від обов`язку явки у судове засідання. Також судом розцінюється вказане клопотання як таке, що направлене на зловживання відповідачем своїми процесуальними правами з метою затягування строків розгляду справи, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню.

Третя особа (Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області) свого представника у судове засідання не направила, про причину неявки свого представника суд не повідомила, про дату, час та місце судового розгляду справи 20.01.2021р. була повідомлена належним чином засобами електронного зв`язку 22.12.2020р. та довідкою секретаря судового засідання, складеною у відповідності до вимог ч.3 ст.129 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.1-2 том 2).

У відповідності до вимог п.1 ч.3 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, за умови належного повідомлення учасника справи про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача та третьої особи про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджено вищезгаданими наявними у справі доказами, строки вирішення спору, встановлені ст.193 наведеного Кодексу, які спливають саме 20.01.2021р., суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представників відповідача та третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Також 30.12.2020р. на адресу суду від Дніпровської міської ради надійшло клопотання, за підписом представника міської ради Скосарева І.Д. на підставі довіреності від 19.12.2019р. №7/10-3660, у якому міська рада просить залучити її до участі у зазначеній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача посилаючись на те, що орендна плата відповідно до вимог Бюджетного кодексу України надходить до бюджету міста, а відповідно, рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки міської ради, виходячи з вимог ст.49 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.3-6 том 2).

Розглянувши вказане вище клопотання, вислухавши думку представника позивача, суд приходить до висновку про те, що дане клопотання слід залишити без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.240 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вказане клопотання підписано особою, яка не мала права її підписувати, зокрема, до даного клопотання не долучено доказів на підтвердження самопредставництва від імені міської ради - представника Скосарева Д.І., відповідного витягу з ЄДРПОУ не додано, а також і не додано доказів того, що вказана особа є адвокатом, що не відповідає вимогам ст.131-2 Конституції України та п.п.11 п.16-1 Перехідних положень Конституції України.

При цьому, судом не можуть бути прийняті в якості доказів на право самопредставництва інтересів міської ради вказаною особою копія довіреності від 19.12.2019р. №7/10-3660, копія посадової інструкції та копія розпорядження про призначення ОСОБА_3 від 31.10.2019р. №11-31/10-рк, які додані до клопотання (а.с.7-12 том 2), з огляду на те, що дана справа розглядається за правилами загального позовного провадження, а відповідно, самопредставництво наведеної особи повинно бути оформлено саме відомостями із Витягу з ЄДРПОУ або шляхом надання доказів представлення інтересів міської ради адвокатом (яких до клопотання не додано), виходячи з вимог ч.1 ст.7 Закону №755-ІУ та Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , а тому наведені вище копії документів не є належними доказами, що підтверджують самопредставництво міської ради представником ОСОБА_3 , у зв`язку з чим дане клопотання підлягає залишенню без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.240 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, слід зазначити, що Дніпровською міською радою уже подавалось відповідне клопотання, яке було вирішено в межах проведення судом підготовчого провадження у даній справі, що підтверджується змістом ухвали суду від 21.12.2020р. (а.с.240-242 том 1), яке було залишено без розгляду з таких же підстав та зазначено про необхідність підписання клопотання особою, яка має повноваження на самопредставництво, оформлене витягом з ЄДРПОУ, проте, зазначене міською радою залишено без належного реагування та подано повторне клопотання без надання відповідних доказів самопредставництва в порушення вимог ст.131-2 Конституції України та уже після закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду, що також є порушенням вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Також слід зазначити, що при вирішенні питання щодо повноважень з приводу самопредставництва учасників справи та належних доказів, якими є саме відомості з ЄДРПОУ, судом врахована правова позиція Верховного Суду від 23.11.2020р. у справі №908/592/19, від 11.11.2020р. у справі №826/17330/14, висновки яких є обов`язковими для застосування адміністративними судами у порядку ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у даній адміністративній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю КВАРТАЛ 08.04.2004р. зареєстроване як юридична особа за адресою: м. Дніпро, вул. Лабораторна, буд. 45, перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, що підтверджується змістом копії Витягу з ЄДРПОУ від 06.03.2019р. (а.с.32-33 том 1).

22.10.2012р. між Дніпропетровською міською радою та ТОВ КВАРТАЛ був укладений договір оренди землі по фактичному розміщенню будівлі торговельно-розважального центру з навісом (функціональне використання), яка знаходиться за адресою: пр.Героїв Сталінграду, 118-Д (Бабушкінський район) загальною площею 1,1923 га кадастровий №1210100000:02:162:0110, цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови; код (УКЦВЗ): 1.11.6 (інша комерційна діяльність), строком дії договору - на п`ятнадцять років, що підтверджується копією відповідного договору (а.с.6-14 том 1).

13.02.2017р. Головним управлінням Держгеокадастру в Дніпропетровській області, з метою декларування грошового зобов`язання з орендної плати за вказану земельну ділянку за 2017 рік, за зверненням позивача був сформований та виданий Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку вказаної земельної ділянки, у якому вказано, що цільове призначення земельної ділянки (КВЦПЗ) - інформація не внесена до відомостей Державного земельного кадастру; визначений коефіцієнт (Кф)-2,0; нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2017 рік визначена у розмірі 34 715 359,91 грн., що підтверджується його змістом (а.с.15 том 1).

На підставі даних наведеного вище Витягу,15.02.2017р. позивачем була сформована Декларація про плату за землю за 2017 рік за №9020108359, у якій була обчислена сума орендної плати за земельну ділянку у розмірі 1041460,80 грн., виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 34 715 359,91 грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема змістом акту перевірки та не оспорюється сторонами у цій частині (а.с.21 том 1).

13.02.2019р. посадовою особою контролюючого органу на підставі наказу №580-п від 31.01.2019р. була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань повноти нарахування плати за землю за земельну ділянку, що перебуває у користуванні позивача площею 1,1923 га (кадастровий №1210100000:02:162:0110) за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. за результатами якої складено акт №6051/04-36-14-04/32887443 за висновками якого встановлено порушення позивачем п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16,п.286.1 п.286.2 ст.286,п.289.1 ст.289 ПК України внаслідок чого занижено орендної плати за земельну ділянку за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. на суму 260365,20 грн., що підтверджується змістом копії наведеного акту (а.с.18-23 том 1).

Підставами для вищенаведеного висновку були отримані дані, надані Держгеокадастром на запит контролюючого органу, які містяться у Витязі із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 12.06.2018р. №219/110618/03-07, де НГО визначена у розмірі 43 394 199,89 грн. КВЦПЗ 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, Кф - 2,50 та зазначено, що грошова оцінка земельної ділянки визначена станом на 01.01.2017р. (а.с.80 том 1).

На підставі наведених висновків акту перевірки, контролюючим органом 11.03.3019р. було прийняте податкове повідомлення-рішення форми Р за № 0007391404 за яким позивачеві було збільшено грошове зобов`язання за платежем - Орендна плата з юридичних осіб - за податковим зобов`язанням - 260 365,20 грн., за штрафними санкціями - 65091,30 грн., що підтверджується змістом копії наведеного податкового повідомлення-рішення та копією відповідного розрахунку до нього (а.с.30-31 том 1).

Позивач оспорює зазначене податкове повідомлення-рішення, просить його визнати протиправним та скасувати посилаючись на те, що висновок відповідача про завищення позивачем орендної плати за землю за 2017р. суперечить вимогам ст.ст.286, 288 ПК України та нормам Наказу №489 у редакції, чинній на 2017р., а відомості, отримані відповідачем від Держгеокадастру, які містяться у Витязі від 12.06.2018р. щодо визначення Кф у значенні 2,5 діють з 23.05.2018р. (дата внесення відомостей по земельну ділянку до ДЗК за заявою позивача), не мають зворотної дії в часі відповідно до вимог ст.58 Конституції України, оскільки на 2017р. такий Кф становив - 2.0, згідно до Примітки 1 Додатку 1 до Наказу №489 у редакції, чинній на 2017р., що також підтверджено і Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13.02.2017р. на підставі даних якого і було задекларовано позивачем грошове зобов`язання зі сплати за землю за 2017р., що відповідає вимогам вищенаведеного чинного законодавства.

Заслухавши учасників справи, які брали участь у судовому розгляді даної справи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.

Приписами п.п.14.136 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Платниками орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду - п.288.2 ст. 288 ПК України.

За приписами п.286.2 ст.286 ПК України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

У відповідності до п.286.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно до вимог п.п.271.1.1 п.271.1 ст.271 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінку земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації.

У відповідності до вимог п.289.1 ст.289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель - п.289.3 ст.289 ПК України.

Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджений Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016р. №489 ( далі - Наказ №489).

Згідно п.3, п.4 розділу І наведеного Наказу №489 у редакції, чинній станом на 01.01.2017р. по 16.07.2018р. встановлено, що інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани територій, відомості Державного земельного кадастру, дані інвентаризації земель та державної статистичної звітності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України Про землеустрій .

За приписами Додатку 1 до наведеного Порядку згаданого Наказу №489 у редакції, чинній на 2017р. було визначено, що коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) земель громадської забудови, зокрема, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі - 03.07. - становить Кф-2,5.

Разом з тим, згідно до вимог Примітки 1 Додатку 1 до Наказу №489 встановлено, що для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) застосовується із значенням 2,0.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, можна дійти висновку, що повноваження щодо надання землекористувачам інформацію про нормативну грошову оцінку землі у формі Витягів із технічної документації, у тому числі із зазначенням у таких витягах Кф віднесені до територіальних органів Держгеокадасту, при цьому, визначення коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) на 2017 рік залежало від того, чи були внесені відомості до Державного земельного кадастру про таку земельні ділянку, а саме: з 01.01.2017р. за умови внесення таких відомостей до ДЗК Кф застосовувався у значенні 2,5, а за умови не внесення таких відомостей про земельну ділянку до ДЗК Кф повинен був застосовуватися із значенням 2,0 з урахуванням вимог Примітки 1 Додатку 1 до Наказу №489 у редакції, чинній з 01.01.2017р. по 16.07.2018р.

Так, як видно зі змісту наведеної у Витязі із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого Держгеокадастром від 13.02.2017р. за №18/100217/03-07, інформація про цільове призначення земельної ділянки (КВЦПЗ) за кадастровим №1210100000:02:162:0110 не була внесена до відомостей Державного земельного кадастру (про що зазначено у самому Витязі від 13.02.2017р., а відповідно, Держгеокадастром було визначено коефіцієнт, який характеризує функціональне використання вказаної земельної ділянки (Кф) станом на 2017р. у значенні - 2,0, що відповідає вимогам Примітки 1 Додатку 1 до Наказу №489 у редакції, чинній з 01.01.2017р. по 16.07.2018р. (а.с.15 том 1).

Також і той факт, що інформація про земельну ділянку (КПЦПЗ) за кадастровим №1210100000:02:162:0110 не була внесена до відомостей ДЗК станом на 17.01.2018р. підтверджується і змістом копії Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.01.2018р. №88/0/197-17 (а.с.16 том 1).

Таким чином, виходячи з вимог Примітки 1 Додатку 1 до Наказу №489 (у редакції, чинній з 01.01.2017р. по 16.07.2018р.) у період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. нормативна грошова оцінка вказаної вище земельної ділянки Держгеокадастром була визначена у наведеному Витязі від 13.02.2017р. із застосуванням Кф у значенні 2,0, у розмірі 34 715 359,91 грн. правомірно.

Зазначена правова позиція також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у його постанові від 07.12.2020р. у справі №817/1796/17, яка є обов`язковою для застосування адміністративними судами виходячи з вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, у подальшому, за запитом контролюючого органу 12.06.2018р. Держгеокадастром було надано Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за №219/110618/03-07, де НГО земельної ділянки визначена 43 394 199,89 грн., Кф застосовано у значенні 2.50 та вказано, що грошова оцінка земельної ділянки визначено станом на 01.01.2017р. (а.с. 80 том 1).

Вказана вище інформація у Витязі від 12.06.2018р. слугувала підставою для збільшення контролюючим органом позивачеві грошового зобов`язання з орендної плати за землю та застосування штрафних санкцій за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням за 2017р., що підтверджується змістом акту перевірки та наведеного рішення (а.с.18-23, 30.31 том 1).

Надалі, ТОВ «КВАРТАЛ , користуючись своїм правом на оскарження дій суб`єкта владних повноважень у відповідності до вимог ст.55 Конституції України, оскаржив дії Держгеокадастру, які містяться у Витязі від 12.06.2018р. в частині визначення НГО земельної ділянки у розмірі 43 394 199,89 грн. із застосуванням Кф - 2,5 та розповсюдження вказаного значення (Кф 2,5) на 2017 рік, шляхом звернення до суду з окремим позовом та за результатами такого судового розгляду справи судом апеляційної інстанції (постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2020р. у справі №160/4610/19) позивачеві було відмовлено у визнанні таких дій протиправними та зазначено, що правомірність використання контролюючим органом інформації, наведеної у Витязі від 12.06.2018р. підлягає оцінці під час розгляду спору про оскарження відповідного податкового повідомлення-рішення (а.с.155-158 том 1).

Так, з урахуванням позиції суду апеляційної інстанції у наведеній постанові, надаючи право оцінку інформації, наведеній у Витязі від 12.06.2018р. № 219/110618/03-07, де НГО земельної ділянки визначена 43 394 199,89грн., Кф - 2,50 та вказано, що грошова оцінка земельної ділянки визначена станом на 01.01.2017р. (відомості якого були підставами для збільшення позивачеві грошового зобов`язання за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням) у межах даного спору про оскарження відповідного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з такого.

За приписами ч.1 ст.15 Закону України «Про Державний земельний кадастр (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) було встановлено, що Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній та периметру, координати поворотних точок меж; дані про прив`язки поворотних меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

До документів, які створюються під час ведення Державного земельного кадастру, віднесені, зокрема, Поземельні книги - ст.18 наведеного Закону.

Частиною 3 ст. 26 Закону України «Про Державний земельний кадастр у редакції, чинній на 2017р. передбачено, що зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом.

З 01.01.2017р. процедура проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів визначена Наказом №489.

Пунктом 5 розділу ІІ Наказу №489 визначено, що коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ), затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548.

Додатком 1 до Наказу №489 (у редакції, чинній станом на 2017р.), який має назву Коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки Кф) визначено дві примітки наступного змісту:

1) для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0;

2) у разі, якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.

При цьому, пунктом 1 розділу ІІІ наведеного Наказу №489 у редакції, чинній на 2017р. встановлено, що за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи (додаток 8) як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (додаток 9).

Таким чином із аналізу наведених норм видно, що з 1 січня 2017р. визначення Кф знаходиться у прямій залежності від внесення чи не внесення інформації про таку земельну ділянку до відомостей Державного земельного кадастру. При цьому, у разі, якщо така інформація у ДЗК не внесена при розрахунку НГО має застосовуватися Кф 2,0 згідно Примітки 1 Додатку 1 до Наказу №489 у редакції станом на 2017р., а ч.3 ст.26 наведеного Закону та пункт 1 розділу ІІІ наведеного Наказу №489 свідчать про те, що внесення даних до ДЗК щодо земельних ділянок здійснюється лише за заявою власника або користувача такої земельної ділянки.

Так, як уже було встановлено судом, 13.02.2017р. Держгеокадастром (виходячи з вимог примітки 1 Додатку 1 до Наказу №489 у редакції, чинній на 2017р.) було видано Витяг №18/100217/03-07, у якому НГО земельної ділянки склала 34 715 359,91 грн., Кф - 2,0, КВПЦЗ - інформація не внесена до відомостей Державного земельного кадастру (а.с.15 том 1).

У подальшому, 23.05.2018р., за заявою позивача (згідно до вимог п.1 розділу ІІІ Наказу №489) інформація про код КВЦПЗ було внесено до Державного земельного кадастру та у Витязі про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24.05.2018р. №881/0/197-18 визначено Кф із застосуванням 2,5 (а.с.83-86 том 1).

Отже, наведені обставини свідчать про те, що тільки з 24.05.2018р. до земельної ділянки, що перебуває у користуванні позивача, після внесення за його заявою інформації (відомостей) про КПЦПЗ земельної ділянки до Державного земельного кадастру застосовується Кф у значенні 2,5.

Таким чином, з аналізу наведеного, можна дійти висновку, що у період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. до земельної ділянки, яка перебуває у позивача у оренді, підлягав застосуванню Кф у значенні 2,0 виходячи з вимог Примітки 1 Додатку 1 до Наказу №489 у редакції, чинній у редакції на 2017р.

В той же час, 12.06.2018р. Держгеокадастром на запит контролюючого органу було видано Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки за №219/110618/03-07, у якій уже з урахуванням внесеної інформації за заявою позивача до відомостей ДЗК було визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки розмірі 43 394 199,89 грн. виходячи із коду КВЦПЗ - 03.07. для будівництва та обслуговування будівель торгівлі та визначено Кф у значенні 2,5 (а.с.80 том 1).

При цьому, у вказаному Витязі від 12.06.2018р. Держгеокадастром зроблено посилання на те, що грошова оцінка земельної ділянки визначена станом на 01.01.2017р.

Зазначене посилання і стало підставою для висновку контролюючого органу про заниження позивачем грошового зобов`язання по орендній платі за землю за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. та збільшення позивачеві грошових зобов`язань з орендної плати за землю та штрафних санкцій за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, що підтверджено актом перевірки (а.с.18-23 том 1).

Однак, таке посилання Держгеокадастру у Витязі від 12.06.2018р. про те, що грошова оцінка вказаної земельної ділянки була визначена станом на 01.01.2017р. є безпідставним, оскільки при формуванні даних зазначеного Витягу від 12.06.2018р. Держгеокадастром не було враховано того факту, що внесення інформації до відомостей Державного земельного кадастру з приводу коду КВЦПЗ на підставі заяви позивача відбулося лише з 24.05.2018р., а відповідно, саме з цієї дати Кф застосовується у значенні 2,5.

Отже, при формуванні інформації у вказаному Витязі від 12.06.2018р. Держгеокадастром не було враховано вище наведених обставин, що призвело до надання інформації про те, що грошова оцінка земельної ділянки визначена станом на 2017р., яка не відповідала вимогам приписів Примітки 1, 2 Додатку 1 до Наказу №489, які діяли у період з 01.01.2017р. по 16.07.2018р., тобто діяли весь спірний період, яким є 2017 рік.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що інформація, наведена у Витязі від 12.06.2018р. про те, що грошова оцінку земельної ділянки, із застосуванням Кф у значенні 2,5 визначена станом на 01.01.2017р., не могла бути використана контролюючим органом як обґрунтована підстава для висновків про заниження позивачем орендної плати за землю у період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р., а відповідно, і не могла бути підставою для збільшення позивачеві грошового зобов`язання з орендної плати за землю за 2017р., оскільки суперечить приписам Примітки 1 Додатку 1 до Наказу №489 у редакції, чинній з 01.01.2017р. по 16.07.2018р.

Відповідна правова позиція щодо правомірності застосування Приміток 1, 2 Додатку 1 до Наказу №489 у редакції, чинній на 2017 рік, узгоджується із правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2020р. у справі №804/886/18, яка застосовується адміністративним судом з урахуванням вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства, вищенаведені правові позиції Верховного Суду із наданими доказами у їх сукупності, можна дійти висновку, що сплата позивачем орендної плати за земельну ділянку №1210100000:02:162:0110 у розмірі, обчисленому у декларації з плати за землю за 2017 рік від 15.02.2017р. із застосуванням Кф у значенні 2,0 на підставі даних Витягу від 13.02.2017р. №18/100217/03-07, де НГО на 2017р. визначена у розмірі 34 715 359,91 грн. є такою, що відповідає вимогам вищенаведеного законодавства та приписам Примітки 1 Додатку 1 до Наказу №489 у редакції, чинній станом на 2017р.

А отже, суд приходить до висновку, що порушення позивачем вищенаведених вимог законодавства відсутні, тому збільшення відповідачем позивачеві грошового зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням є протиправним та таким, що суперечить Примітці 1 Додатку 1 до Наказу №489 у редакції, чинній на 2017р.

Частинами 1 та 4 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За статтею 74 наведеного Кодексу, встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.75 Кодексу, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достовірність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання - ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також і відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем у ході судового розгляду даної справи не наведено жодних підстав та не надано жодних доказів на підтвердження правомірності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням обставин, встановлених судом у даній справі (які не спростовані відповідачем жодними доказами) та аналізу норм чинного податкового законодавства.

При цьому, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не можуть бути покладені в основу оспорюваного судового рішення доводи відповідача з приводу того, що підставами для збільшення позивачеві грошового зобов`язання зі сплати орендної плати за землю стала інформація, отримана від Держгеокадастру, яка міститься у Витязі від 12.06.2018р. №219/110618/03-07, де Кф застосований у значенні 2,50 із цільовим призначенням земельної ділянки (КВЦПЗ) 03.07. для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, НГО земельної ділянки визначена у розмірі 43 394 199,89 грн. та вказано, що грошова оцінка земельної ділянки визначена станом на 01.02.2017р. (а.с.80 том 1), з огляду на те, що, по-перше, вказана у наведеному Витязі від 12.06.2018р. інформація суперечить відомостям, які раніше надавалися Держгеокадастром позивачеві у Витязі від 13.02.2017р. №18/100217/03-07, інформація у якому і була підставою для обчислення орендної плати позивачем у Декларації за землю за 2017 рік, де Кф застосований був у значення 2,0 з урахуванням того, що станом на 01.01.2017р. інформація про цільове призначення земельної ділянки (КВЦПЗ) не була внесена до відомостей Державного земельного кадастру, а тому нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 34 715 359,91 грн. (а.с.15 том 1), вказаний Витяг діяв на 2017 рік та скасований не був (таких доказів суду не надано), а інформація, наведена Держгеокадастром у Витязі від 12.06.2018р. про те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначена станом на 01.01.2017р. не може мати зворотної дії в часі виходячи з вимог ст. 58 Конституції України; по-друге, наведені у Витязі від 12.06.2018р. відомості застосовуються з 24.05.2018р. (моменту внесення відомостей про КВЦПЗ про земельну ділянку до ДКЗ за заявою позивача), а відповідно, Держгеокадастром були зазначені відомості у наведеному Витязі без урахування того, що у період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. інформація про КВПЦЗ про земельну ділянку не була внесена до Державного земельного кадастру, тому коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки застосовувався у значенні 2,0 згідно до Приміток 1, 2 Додатку 1 до Наказу №489 3 редакції, чинній на 2017р.

Разом з тим, відповідачем жодних доказів того, що інформація про вищенаведену земельну ділянку була внесена до відомостей Державного земельного кадастру у період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р., а відповідно, і Кф підлягав застосуванню у значенні 2,5 згідно Додатку 1 до Наказу №489 (без урахування Приміток 1,2 до Наказу №489) суду не надано.

А факти того, що інформація про згадану земельну ділянку не була внесена до відомостей ДЗК підтверджується відомостями, наведеними у Витязі від 13.02.2017р. №18/100217/03-07, що було правомірною підставою для застосування Кф у значенні 2,0 згідно до Приміток 1,2 Додатку 1 до Наказу №489 у редакції, чинній на 2017р.

Також судом критично надається оцінка доводам відповідача стосовно того, що у всіх редакціях Наказу №489 Кф для коду КВЦПЗ 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі встановлювався у розмірі 2,5, оскільки зазначене не відповідає дійсності, так як Держгеокадастром при формуванні Витягу від 12.06.2018р. не були враховані факти того, що інформація (КВЦПЗ) про земельну ділянку не була внесена до відомостей ДЗК у період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р., що і було підставою для визначення Держгеокадастром нормативної грошової оцінки землі із застосуванням Кф у значенні 2,0 у Витязі від 13.02.2017р., виходячи з вимог Приміток 1,2 Додатку 1 до Наказу №489 у редакції, чинній на 2017р., що відповідачем при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення не було враховано безпідставно.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши у відповідності до вимог ч.2 ст.2 наведеного Кодексу правомірність прийняття відповідачем як суб`єктом владних повноважень оспорюваного податкового повідомлення-рішення, суд приходить до висновку, що викладені в акті перевірки від 13.02.2019р. обставини, що слугували підставами для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення є неправомірними та не обґрунтованими, спростовуються вищенаведеними доказами, а тому оспорюване податкове повідомлення-рішення є таким, що прийняте не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, позовні вимоги позивача слід задовольнити повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4881 грн. 85 коп. понесені позивачем згідно платіжного доручення №908 від 26.03.2019р.(а.с.3 том 1).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю КВАРТАЛ до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007391404 від 11.03.2019р. - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0007391404 від 11.03.2019р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, ЄДРПОУ 43145015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КВАРТАЛ (49010, м. Дніпро, вул. Лабораторна, буд.45, код ЄДРПОУ 32887443) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4881 грн. 85 коп. (чотири тисячі вісімсот вісімдесят одна грн. 85 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 27.01.2021р.

Суддя С.О. Конєва