Рішення

від 26.01.2021 по справі 200/9395/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2021 р. Справа№200/9395/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Керамресурс до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

09 жовтня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Керамресурс до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області № 000811202 від 13.06.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю спірного податкового повідомлення-рішення № 000811202 від 13.06.2019 року, з огляду на те, що воно ґрунтуються на висновках Акту перевірки відповідача щодо неможливості підтвердження реальності господарських операцій по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентом ТОВ ЄВРО ЛОГІСТІК Україна , у той час як наданими до перевірки первинними документами податкового та бухгалтерського обліку повністю підтверджений факт дійсності господарських операцій між ними.

Посилаючись на те, що наявність технічної помилки у податковій накладній не може заважати визнанню господарської операції реальною, з огляду на надання позивачем до податкового органу усіх первинних документів, що дозволяють у повному обсязі ідентифікувати вчинену господарську операцію як операцію з перевезення глини відповідно до умов договору транспортно-експедиційних послуг від 03.07.2018 року № 64, а не кукурудзи, як помилково було зазначено контрагентом позивача при оформленні податкової накладної № 9 від 13.02.2019 року, та розкривають її сутність, справжність, ділову мету, тощо, а також на відсутність будь-яких порушень податкового та іншого законодавства з боку позивача, вважає, що правові підстави для ухвалення щодо нього спірного податкового-повідомлення-рішення були відсутні, у зв`язку із чим наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі навівши доводи та обставини аналогічні викладеним в Акті документальної позапланової невиїзної перевірки № 468/05-99-12-02/34063990 від 15.05.2019 року, посилаючись на неможливість підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ Керамресурс та ТОВ ЄВРО ЛОГІСТІК Україна , і, відповідно, недостовірності сформованих на їх підставі показників податкового обліку з ПДВ.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2020 року позовну заяву ТОВ Керамресурс до ГУ ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишено без руху, із наданням позивачеві строку для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 06 листопада 2020 року ТОВ Керамресурс продовжений строк усунення недоліків позовної заяви.

23 листопада 2020 року недоліки позовної заяви позивачем усунені, та ухвалою суду від 27 листопада 2020 року відкрито провадження у справі за позовом ТОВ Керамресурс до ГУ ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

У період з 30 листопада 2020 року по 17 грудня 2020 року суддя Христофоров А. Б. перебував на лікарняному.

Ухвалою суду від 18 грудня 2020 року допущено заміну відповідача у справі Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (ЄДРПОУ: 39406028) його правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у Донецькій області (ЄДРПОУ: 43142826).

Ухвалою суду від 24 грудня 2020 року залишено без розгляду клопотання ГУ ДФС у Донецькій області про заміну сторони правонаступником.

У період з 28 грудня 2020 року по 16 січня 2021 року суддя Христофоров А. Б. перебував у щорічній основній відпустці відповідно до Наказу №318/В-2 від 27 листопада 2020 року.

Ухвалою суду від 20 січня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДПС у Донецькій області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Будь-яких заяв щодо продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом № 731-IX, або заяв про поновлення процесуальних строків, встановлених нормами КАС України, у зв`язку із їх пропуском з поважних причин, та таких, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, або заяв про продовження процесуальних строків, встановлених судом, з причин неможливості вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк, що зумовлено обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, - від учасників справи до суду не надходило.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, заяв від учасників справи про поновлення/продовження процесуальних строків, для вчинення процесуальних дій, у відповідності до положень п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, до суду не надходило, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами. Саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, участь учасників справи в судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, та сторонами не повідомлено причин, які безпосередньо перешкоджають розгляду даної справи за наявними у ній доказами.

З`ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Керамресурс зареєстроване як юридична особа (ідентифікаційний код 34063990 за адресою: 84102, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Б. Хмельницького, б. 1).

Відповідно до Наказу ГУ ДФС у Донецькій області від 10.04.2019 року №648, у період з 22.04.2019 року по 08.05.2019 року, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Керамресурс (ЄДРПОУ: 34063990) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за лютий 2019 року (податкова декларація з податку на додану вартість №9050922061 від 20.03.2020 року).

За результатами проведеної перевірки відповідачем складений Акт № 468/05-99-12-02/34063990 від 15.05.2019 року про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Керамресурс (ЄДРПОУ: 34063990), за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 186.4 ст. 186, п. 187.1, ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 44.1. ст. 44, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до:

- завищення суми від`ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню за лютий 2019 року на суму - 333 333 грн.;

- завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) за лютий 2019 року на суму - 8 115 грн.;

- порушення термінів реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на дату виникнення податкових зобов`язань у сумі - 8 115,31 грн.

Підставою для зазначених висновків стало включення ТОВ Керамресурс до складу податкового кредиту за лютий 2019 року, ПДВ на суму - 333 333,33 грн. по податковій накладній № 9 від 13.02.2019 року з номенклатурою послуги - Транспортно-експедиційні послуги з перевезення кукурудзи 3 клас зі ст. Бар. 332606 - ст. Чорноморська (експ для ТІС) 403002 , яка не відповідає номенклатурі наданих послуг, зазначених в первинних документах, а саме в акті наданих послуг № 55 від 28.02.2019 року, рахунках на оплату, та суперечить Додатковим угодам № 16 від 01.02.2019 року, № 17 від 26.02.2019 року до Договору транспортно-експедиційних послуг № 64 від 03.03.2018 року, предметом яких зазначено надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезення глини.

Зазначено, що для перевірки ТОВ Керамресурс були подані первинні документи, що підтверджують витрати ТОВ ЄВРО ЛОГІСТІК Україна по перевезенню глини (301010) зі ст. Костянтинівка 491202 - ст. Чорноморськ 402103.

Зазначено про неможливість підтвердження реальності господарської операції по відшкодуванню Транспортно-експедиційних послуг з перевезення кукурудзи 3 клас зі ст. Бар. 332606 - ст. Чорноморська (експ для ТІС) 403002, зазначених у податковій накладній № 9 від 13.02.2019 року, внаслідок відсутності їх документального підтвердження ТОВ Керамресурс (Т.1 а.с. 127-176).

Не погодившись із вищевказаним Актом перевірки № 468/05-99-12-02/34063990 від 15.05.2019 року, ТОВ Керамресурс до відповідача були подані заперечення від 31.05.2019 року №14, в яких оскаржені висновки Акту перевірки в частині завищення бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за лютий 2019 року на суму 333 333 грн., яке склалося з суми передплати постачальнику ТОВ ЄВРО ЛОГІСТІК Україна (код ЄДРПОУ 40035730) 2 000 0000,00 грн., за результатами розгляду яких, податковим органом надана відповідь від 11.06.2019 року за №46490/10/05-99-12-02-14, відповідно до якої висновки оскаржуваного Акта залишені без змін з посиланням на його правомірність (Т. 1 а.с. 183-190).

13.06.2019 року, на підставі висновків вищевказаного Акту перевірки № 468/05-99-12-02/34063990 від 15.05.2019 року, контролюючим органом було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення №0000811202 від 13.06.2019 року Форма В1 , відповідно до якого ТОВ Керамресурс зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 333 333,00 грн., та застосовні штрафні (фінансові) санкції(50%) на суму - 166 666,50 грн. (Т, 1 а.с. 16).

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням № 0000811202 від 13.06.2019 року, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно із Договором транспортно-експедиційних послуг № 64 від 03.07.2018 року, укладеним між ТОВ ЄВРО ЛОГІСТІК Україна як експедитором, з однієї сторони, та ТОВ Керамресурс , як клієнтом, з іншої сторони, предметом даного договору є:

п. 1.1 Експедитор зобов`язується за плату та за рахунок Клієнта організувати перевезення вантажів залізничним транспортом по території Південно-Західної, Львівської, Одеської, Придоністровської, Південної і Донецької залізниці, в обсягах та за напрямками згідно заявки клієнтів (надалі - Послуги ).

ТОВ Євро Логістік Україна зобов`язаний здійснювати розрахунки з перевізниками, портами та іншими організаціями з усіх видів послуг, за дорученням ТОВ Керамресурс , і за його кошти (п. 2.1.6).

ТОВ Євро Логістік Україна зобов`язаний організовувати подачу вагонів на дати, вказані ТОВ Керамресурс в заявках, при наявності 100% передплати згідно п. 3.4 даного Договору (п. 2.1.10).

Вартість послуг по кожному конкретному перевезенню визначається за кожний вагон і вказується у Додатках до Договору, які є його невід`ємною частиною (п. 3.2) (Т. 1 а.с. 193-197).

З Додаткової угоди № 16 від 01.02.2019 року до Договору № 64 від 03.07.2018 року сторони погодили, що Експедитор зобов`язується від імені та за рахунок Клієнта надати транспортно-експедиційні послуги з організації перевезень вантажів Клієнта залізничним транспортом згідно заяви Клієнта , вантажу - глини кислотривкої і вогнетривкої (п. 1).

Комплексна ставка з організації перевезень вантажів Клієнта встановлюється за один вагон вантажу та становить - 29 460,89 грн., у тому числі ПДВ 4 910,15 грн. (п. 2).

Остаточний розрахунок відбувається на підставі Актів виконаних робіт та рахунків Експедитора (п. 3)

Витрати, що не заявлені у комплексній ставці Клієнт сплачено додатково, на підставі отриманих рахунків Експедитора (п. 4)

Дана додаткова Угода є невід`ємною частиною Договору №64 від 03.07.2018 року (п. 5) (Т. 1 а. с. 198).

Згідно рахунка на оплату № 34 від 12.02.2019 року, постачальником ТОВ ЄВРО ЛОГІСТІК Україна виставлений рахунок ТОВ Керамресурс на оплату транспортно-експедиційних послуг з перевезення глини (301010) зі ст. Костянтинівка 491200 - ст. Чорноморськ 402103 на загальну суму з НДС - 5 568 107,83 грн. (Т. 1 а. с. 199).

Згідно із платіжним дорученням № 995 від 13.02.2019 року, на рахунок ТОВ ЄВРО ЛОГІСТІК Україна позивачем сплачені грошові кошти у сумі 2 000 000, 00 грн., із зазначенням призначення платежу: плата за транспортно-експедиційні послуги згідно рахунку № 34 від 12.02.2019 року, дог. № 64 від 03.07.2018 року, ПДВ 20% 333 333,33 (Т. 1 а.с. 200).

Актом надання послуг №55 від 28.02.2019 року та Додатком №1 до цього Акту на підставі Договору №64 від .03.07.21019 року засвідчено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ЄВРО ЛОГІСТІК Україна були виконані роботи з транспортно-експедиційних послуг з перевезення глини (301010) зі ст. Костянтинівка 491200 до ст. Чорноморськ Порт експ. 402103 на загальну суму з НДС - 5 568 107,83 грн. (Т. 1 а. с. 201-204).

Також в матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні та Додатки до них:№ 4836010, № 48361356 від 14.02.2019 року;№ 48368674, № 48378632 від 15.02.2019 року;№ 48392492, № 48395412, 48386072 від 16.02.2019 року;№ 48406904, №48412795, № 48409130 від 17.02.2019 року;№48424972, № 48427082, № 48428379, № 48428379 від 18.02.2019 року:№ 48479117, № 48479224 від 21.02.2019 року;№ 48490924, № 48491641, № 48495485, № 48495451 від 22.02.2019 року;№ 48509038, № 48511323 від 23.02.2019 року;№ 48560098, № 48557250, № 48558183 від 26.02.2019 року;№ 48575393 від 27.02.2019 року, з яких вбачається виконання ТОВ ЄВРО ЛОГІСТІК Україна транспортно-експедиційних послуг з перевезення глини (код вантажу 301010) зі ст. Костянтинівка 491200 до ст. Чорноморськ Порт-єкспорт 402103 ( Т. 1 а. с. 205-250,Т. 2 а. с. 1-34).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи податкової накладної № 9 від 13.02.2019 року, яка була складена контрагентом позивача ТОВ ЄВРО ЛОГІСТІК Україна від 13.02.2019 року № 9, з обсягом постачання (базою оподаткування) без урахування ПДВ на суму - 1 666 666,67 грн., із сумою ПДВ - 333 333,33 грн., в окремому рядку серед обов`язкових реквізитів (що відповідають п.е) п. 201 с. 201 ПК України), - опис (номенклатура) товарів/послуг продавця, зазначено: транспортно-експедиційні послуги з перевезення кукурудзи 3 клас зі ст.Бар 332606 ст. Чорноморська (експ для ТІС) 403002 (Т. 2 а. с. 33-34).

Згідно із розрахунком коригування кількісних і вартісних показників №1 від 13.02.2019 року до податкової накладної № 9 від 13.02.2019 року, вбачається здійснення коригування ТОВ ЄВРО ЛОГІСТІК Україна опису (номенклатури) товарів/послуг з транспортно-експедиційні послуги з перевезення кукурудзи 3 клас зі ст. Бар 382606 - до ст. Чорноморськ 403002 на транспортно-експедиційні послуги з перевезення глини (301010) зі ст. Костянтинівка491200- до ст. Чорноморськ 402103 та суми податку на додану вартість у розмірі 333 333,33 грн., які скориговані у зв`язку зі зміною кількісних чи вартісних показників, визначені правильно та включені до податкового зобов`язання (Т. 2 а. с. 35-36).

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України).

Підпунктами 16.1.2 й 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Таким чином, на позивача у справі покладений обов`язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків.

Суд вважає помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства з питань оподаткування з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділ V Податкового кодексу України (ст.ст. 180-211) регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об`єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п. 186.1 ст. 186 Кодексу місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 вказаного Кодексу датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 вказаного Кодексу.

Відповідно до п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 вказаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, з фактом реєстрації контрагентом (продавцем товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно до п.п. 44.1 та 44.2 якої, для цілей оподатковування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначений ч. 2 ст. 9 цього Закону.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, яке містить аналогічні норми.

Наявність договірних відносин між позивачем та ТОВ ЄВРО ЛОГІСТІК Україна , відповідачем не заперечується та не є спірним питанням цієї справи. Спірним у даній справі є правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 000811202 від 13.06.2019 року, яке ґрунтується на висновках Акту перевірки щодо відсутності реальності господарських операцій по договору транспортно-експедиційних послуг та додатковим угодам до нього, укладеним між позивачем та його контрагентом.

Як вже зазначалося вище, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

У постанові Верховного Суду від 19.02.2019 року у справі 826/2958/14 вказано, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин як неможливість здійснення платником податку операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, здійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

З наявних в матеріалах справи письмових доказів судом встановлено, та не спростовано відповідачем, що на підтвердження реальності господарських операцій з надання транспортно-експедиційних послуг з організації перевезення вантажу - глини (301010) зі ст. Костянтинівка 491200 до ст. Чорноморськ 402103, і, відповідно, правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ по укладеному договору, позивачем як до перевірки, так і до суду, надані відповідні документи податкового та бухгалтерського обліку.

Так, як вбачається, зокрема з Акту контролюючого органу, на підтвердження здійснення господарських операцій за договором № 64 від 03.07.2018 року, та додатковими угодами укладеними між позивачем та його контрагентом ТОВ ЄВРО ЛОГІСТІК Україна , щодо надання транспортно-експедиційних послуг, ТОВ Керамресурс до перевірки контролюючого органу були представлені рахунки на оплату ТОВ ЄВРО ЛОГІСТІК Україна від 12.02.2019 №34, від 26.02.2019 №52, оборотні відомості бухгалтерського обліку по рахунках 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками , 371 Розрахунки за виданими авансами за січень-лютий 2019 року, виписки АТ Альфа-Банк за лютий 2019 року, платіжні доручення від 13.02.2019 №995, від 12.02.2019 №996, від 26.02.2019 №1027, від 26.02.2019 №1028, від 27.02.2019 №1049, акт надання послуг від 28.02.2019 №55, додаткові угоди №16 від 01.02.2019 №17, та № 17 від 26.02.2019 до Договору № 64 від 03.07.2018 року, тощо.

Аналіз досліджених судом документів свідчить про те, що надані первинні документи відповідають встановленій формі, містять необхідні реквізити, зокрема, визначенні ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996, Положення №88, в матеріалах справи відсутні документи які б суперечили даним описаних вище первинних документів, чи спростовували б останні, і, відповідно, дійсність господарських операцій між позивачем та контрагентом з надання транспортно-експедиційних послуг з організації перевезення вантажу - глини (301010) зі ст. Костянтинівка 491200 до ст. Чорноморськ 402103, представлені докази містять усі відомості які дозволяють ідентифікувати окремі господарські операції та додатково підтверджують їх здійснення.

Доказів які спростовували б реальність здійснення господарських операцій, з урахуванням специфіки останніх, умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо, або на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов`язань третіх осіб матеріали справи також не містять.

Недоліків щодо складання поданих ТОВ Керамресурс первинних документів відповідачем також не встановлено.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, так само як помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (Ухвала ВАСУ від 20.01.2015 року № К/800/15312/13).

Натомість відповідачем зазначено про те, що номенклатура послуги у податковій накладній сформованій ТОВ ЄВРО ЛОГІСТІК Україна від 13.02.2019 року № 9, на суму ПДВ 333 333,33 грн., а саме - транспортно-експедиційні послуги з перевезення кукурудзи 3 клас зі ст.Бар 332606 ст. Чорноморська (експ для ТІС) 403002 не відповідає номенклатурі послуги, яка підтверджена додатковими угодами №16 від 01.02.2019 року та №17 від 26.02.2019 року, тобто первинними документами, які надані до перевірки, а саме - транспортно-експедиційні послуги з перевезення глини (301010) зі ст. Костянтинівка 491200 до ст. Чорноморськ 402103.

З приводу наведеного, суд першочергово зазначає, що певне недотримання/порушення податкового законодавства контрагентом позивача не створює для позивача жодного обов`язку чи відповідальності. Законодавством України, зокрема Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов`язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником/надавачем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено а ні право, а ні зобов`язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.

В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв`язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічна правова позиція щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності платника податків наведена також зокрема в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року в справі №816/809/17.

Як вже було вказано судом вище, відповідно до п. 201.10 ст. 201ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Тобто, з фактом реєстрації контрагентом (продавцем/надавачем товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникає право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду;

й) індивідуальний податковий номер.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи податкової накладної № 9 від 13.02.2019 року, яка була складена контрагентом позивача ТОВ ЄВРО ЛОГІСТІК Україна від 13.02.2019 року № 9, з обсягом постачання (базою оподаткування) без урахування ПДВ на суму - 1 666 666,67 грн., із сумою ПДВ - 333 333,33 грн., в окремому рядку серед обов`язкових реквізитів (що відповідають п.е) п. 201 с. 201 ПК України), - опис (номенклатура) товарів/послуг продавця, зазначено: транспортно-експедиційні послуги з перевезення кукурудзи 3 клас зі ст.Бар 332606 ст. Чорноморська (експ для ТІС) 403002 , що не відповідає номенклатурі послуги, яка підтверджена поданими позивачем первинними документами, а саме - транспортно-експедиційні послуги з перевезення глини (301010) зі ст. Костянтинівка 491200 до ст. Чорноморськ 402103.

Поряд із цим, загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ, у податковій накладній зазначена у сумі - 2 000000,00 грн., що відповідає сумі платіжного доручення №995 від 13.02.2019 року в оплату рахунка № 34 від 12.02.2019 року виставленого за Договором № 64 від 03.07.2018 (Т. 1 а.с. 199-200).

З огляду на встановлені в межах спірних правовідносин обставин цієї справи, слідує, що в окремому рядку одного з обов`язкових реквізитів податкової накладної, що передбачений п. е) п. 201 с. 201 ПК України, контрагентом позивача була допущена помилка у зазначенні опису номенклатури товару шляхом зазначення товару - кукурудза 3 клас, замість товару - глина.

Помилок, або будь-яких невідповідностей в інших реквізитах, у тому числі обов`язкових, визначених п. 201.1 ст. 201 ПК України, зокрема коду товару згідно з УКТ ЗЕД, означеної податкової накладної № 9 від 13.02.2019, контролюючим органом встановлено не було.

При цьому суд враховує висновки Верховного Суду наведені у постанові від 12.09.2019 р. у справі № 820/3511/16, згідно із якими: … при оцінці відповідності заповнення податкових накладних вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства необхідно враховувати, що окремі недоліки в їх заповненні не тягнуть за собою втрату податковими накладними статусу належних податкових документів … ;

податкові накладні є належними та підтверджують право покупця на податковий кредит і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, що зумовлені, зокрема, результатом описок чи механічних помилок, проте при цьому дають змогу ідентифікувати продавця, містять достатні дані про зміст господарських операцій, підтверджують фактичність здійснення таких операцій та інші обставини, що підлягають відображенню в податковому обліку .

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що недоліки в заповненні податкової накладної № 9 від 13.02.2019 року, щодо опису номенклатури товару не призводять до неможливості ідентифікації факту та змісту господарських операцій, за умови належного заповнення інших реквізитів податкової накладної, та реального здійснення відповідних операцій, які призвели до об`єктивної зміни складу активів платника податку-покупця, що не заперечується контролюючим органом, та на переконання суду, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Посилання відповідача на те, що позивач не скористався правом передбаченим п. 201.10 ст. 201 ПК України, щодо подання, у разі допущення продавцем товарів/послуг, зокрема помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, до податкової декларації за звітний податковий період, заяви із скаргою на такого продавця/покупця, суд також не приймає, оскільки наведене є правом позивача як покупця послуг, а не його обов`язком, та жодних застережень з цього приводу, означені норми ПК України не містять.

При цьому суд вкотре наголошує, що порушення податкового законодавства контрагентом платника податків не може бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції. У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Невиконання, або неналежним чином виконання контрагентом позивача власних податкових зобов`язань, тягне відповідну відповідальність саме для нього, і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єктом владних повноважень не доведено правомірність висновків щодо порушення позивачем норм законодавства з питань оподаткування, з огляду на що, ухвалене контролюючим органом спірне у цій справі податкове повідомлення-рішення не можна вважати законним і обґрунтованим, у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позов судом задоволений у повному обсязі, суд приходить до висновку, що з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань як суб`єкта владних повноважень, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 7500,00 грн. (Т. 1 а.с. 6), який був сплачений позивачем при зверненні до суду із даним позовом.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 173-183, 192-198, 210, 223-225, 227-229, 241-246, 250-251, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Керамресурс (місцезнаходження: 85102, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Б. Хмельницького, буд. 1, ЄДРПОУ: 34063990) до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, ЄДРПОУ: 43142826) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 13.06.2019 року № 0000811202.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, ЄДРПОУ: 43142826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Керамресурс (місцезнаходження: 85102, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Б. Хмельницького, буд. 1, ЄДРПОУ: 34063990) судовий збір у сумі - 7 500 (сім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 26 січня 2020 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров