Постанова

від 29.04.2021 по справі 200/9395/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року справа №200/9395/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

Сіваченка І.В.

при секретарі судового засідання Антонюк А.С.,

за участю сторін по справі:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Пономарьов А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного (суддя - Христофоров А.Б.) від 26 січня 2021 року (повний текст рішення складено 26 січня 2021 року) у справі №200/9395/20-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Керамресурс до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 000811202 від 13.06.2019 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 000811202 від 13.06.2019 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач зазначив, що ним правомірно було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 186.4 ст. 186, п. 187.1, ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 44.1. ст. 44, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню за лютий 2019 року на суму - 333333 грн.. Відповідач також зазначив про неможливість підтвердження реальності господарської операції по відшкодуванню Транспортно-експедиційних послуг з перевезення кукурудзи 3 клас зі ст. Бар. 332606 ст. Чорноморська (експ для ТІС) 403002, зазначених у податковій накладній № 9 від 13.02.2019 року, внаслідок відсутності їх документального підтвердження ТОВ Керамресурс .

Під час судового розгляду справи та у відзиві на апеляційну скаргу представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за лютий 2019 року (податкова декларація з податку на додану вартість №9050922061 від 20.03.2020 року), за результатами якої складено акт № 468/05-99-12-02/34063990 від 15.05.2019 року та прийнято податкове повідомлення-рішення форми Форма В1 №0000811202 від 13.06.2019 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 333333,00 грн., та застосовні штрафні (фінансові) санкції(50%) на суму - 166 666,50 грн. (т, 1 а.с. 16).

Підставою для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 186.4 ст. 186, п. 187.1, ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 44.1. ст. 44, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Актом перевірки встановлено включення позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2019 року ПДВ на суму 333333,33 грн. по податковій накладній № 9 від 13.02.2019 року з номенклатурою послуги - Транспортно-експедиційні послуги з перевезення кукурудзи 3 клас зі ст.Бар. 332606 ст.Чорноморська (експ для ТІС) 403002 , яка не відповідає номенклатурі наданих послуг, зазначених в первинних документах, а саме в акті наданих послуг № 55 від 28.02.2019 року, рахунках на оплату, та суперечить Додатковим угодам № 16 від 01.02.2019 року, № 17 від 26.02.2019 року до Договору транспортно-експедиційних послуг № 64 від 03.03.2018 року, предметом яких зазначено надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезення глини.

В акті перевірки зазначено, що для перевірки позивачем були подані первинні документи, що підтверджують витрати ТОВ ЄВРО ЛОГІСТІК Україна по перевезенню глини (301010) зі ст. Костянтинівка 491202 ст. Чорноморськ 402103.

Зазначено про неможливість підтвердження реальності господарської операції по відшкодуванню Транспортно-експедиційних послуг з перевезення кукурудзи 3 клас зі ст. Бар. 332606 ст. Чорноморська (експ для ТІС) 403002, зазначених у податковій накладній № 9 від 13.02.2019 року, внаслідок відсутності їх документального підтвердження ТОВ Керамресурс (т.1 а.с. 127-176).

Позивачем не реалізовано право надати до контролюючого органу заяву зі скаргою на постачальника відносно податкової накладної від 13.02.219 року №9 на суму ПДВ 333333,33 грн., не надало заяву зі скаргою до податкової декларації за лютий 2019 року, в результаті чого порушено п.8 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21 у редакції наказу від 23.03.2018 року №381.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198ПК).

Згідно абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 вказаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, з фактом реєстрації контрагентом (продавцем товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

За приписами п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затв. наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999р. (із змінами та доповненнями), запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

У відповідності до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затв. наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31.01.2000р. (із змінами та доповненнями), зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затв. наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999р. (із змінами та доповненнями) визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

У відповідності до п.3 розділу ІІІ Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затв. наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013р. (із змінами та доповненнями), фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші).

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (п.5 ст.9 Закону № 996).

Згідно пп. 2.1 та пп. 2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. за № 168/704 (далі за текстом - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За п.2.5 Положення № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Отже, первинні документи, зокрема рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) оформлені відповідно до вимог, встановлених Законом № 996 та Положенням № 88 та складені в момент проведення кожної господарської операції або (якщо це неможливо) безпосередньо після її завершення є підставою для включення даних по проведеним господарським операціям до податкового обліку платника податку.

За статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-XIV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно із договором транспортно-експедиційних послуг № 64 від 03.07.2018 року, укладеним між ТОВ ЄВРО ЛОГІСТІК Україна як експедитором, з однієї сторони, та позивачем, як клієнтом, з іншої сторони, предметом даного договору є: п. 1.1 Експедитор зобов`язується за плату та за рахунок Клієнта організувати перевезення вантажів залізничним транспортом по території Південно-Західної, Львівської, Одеської, Придоністровської, Південної і Донецької залізниці, в обсягах та за напрямками згідно заявки клієнтів (надалі Послуги ).

ТОВ Євро Логістік Україна зобов`язаний здійснювати розрахунки з перевізниками, портами та іншими організаціями з усіх видів послуг, за дорученням ТОВ Керамресурс , і за його кошти (п. 2.1.6).

ТОВ Євро Логістік Україна зобов`язаний організовувати подачу вагонів на дати, вказані ТОВ Керамресурс в заявках, при наявності 100% передплати згідно п. 3.4 даного Договору (п. 2.1.10).

Вартість послуг по кожному конкретному перевезенню визначається за кожний вагон і вказується у Додатках до Договору, які є його невід`ємною частиною (п. 3.2) (Т. 1 а.с. 193-197).

З додаткової угоди № 16 від 01.02.2019 року до договору № 64 від 03.07.2018 року сторони погодили, що Експедитор зобов`язується від імені та за рахунок Клієнта надати транспортно-експедиційні послуги з організації перевезень вантажів Клієнта залізничним транспортом згідно заяви Клієнта , вантажу - глини кислотривкої і вогнетривкої (п. 1).

Комплексна ставка з організації перевезень вантажів Клієнта встановлюється за один вагон вантажу та становить - 29 460,89 грн., у тому числі ПДВ 4 910,15 грн. (п. 2).

Остаточний розрахунок відбувається на підставі Актів виконаних робіт та рахунків Експедитора (п. 3)

Витрати, що не заявлені у комплексній ставці Клієнт сплачено додатково, на підставі отриманих рахунків Експедитора (п. 4)

Дана додаткова Угода є невід`ємною частиною договору №64 від 03.07.2018 року (п. 5) (Т. 1 а. с. 198).

Згідно рахунка на оплату № 34 від 12.02.2019 року, постачальником ТОВ ЄВРО ЛОГІСТІК Україна виставлений рахунок ТОВ Керамресурс на оплату транспортно-експедиційних послуг з перевезення глини (301010) зі ст. Костянтинівка 491200 - ст. Чорноморськ 402103 на загальну суму з НДС - 5568107,83 грн. (Т. 1 а. с. 199).

Згідно із платіжним дорученням № 995 від 13.02.2019 року, на рахунок ТОВ ЄВРО ЛОГІСТІК Україна позивачем сплачені грошові кошти у сумі 2000000, 00 грн., із зазначенням призначення платежу: плата за транспортно-експедиційні послуги згідно рахунку № 34 від 12.02.2019 року, дог. № 64 від 03.07.2018 року, ПДВ 20% 333333,33 (Т. 1 а.с. 200).

Актом надання послуг №55 від 28.02.2019 року та Додатком №1 до цього Акту на підставі Договору №64 від .03.07.21019 року засвідчено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ЄВРО ЛОГІСТІК Україна були виконані роботи з транспортно-експедиційних послуг з перевезення глини (301010) зі ст. Костянтинівка 491200 до ст. Чорноморськ Порт експ. 402103 на загальну суму з НДС - 5568107,83 грн. (Т. 1 а. с. 201-204).

Також в матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні та Додатки до них:№4836010, №48361356 від 14.02.2019 року;№ 48368674, № 48378632 від 15.02.2019 року; №48392492, №48395412, 48386072 від 16.02.2019 року;№ 48406904, №48412795, № 48409130 від 17.02.2019 року;№48424972, № 48427082, № 48428379, № 48428379 від 18.02.2019 року:№ 48479117, № 48479224 від 21.02.2019 року;№ 48490924, № 48491641, № 48495485, № 48495451 від 22.02.2019 року;№ 48509038, № 48511323 від 23.02.2019 року;№ 48560098, № 48557250, № 48558183 від 26.02.2019 року;№ 48575393 від 27.02.2019 року, з яких вбачається виконання ТОВ ЄВРО ЛОГІСТІК Україна транспортно-експедиційних послуг з перевезення глини (код вантажу 301010) зі ст. Костянтинівка 491200 до ст.Чорноморськ Порт-єкспорт 402103 ( Т. 1 а. с. 205-250,Т. 2 а. с. 1-34).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи податкової накладної № 9 від 13.02.2019 року, яка була складена контрагентом позивача ТОВ ЄВРО ЛОГІСТІК Україна від 13.02.2019 року № 9, з обсягом постачання (базою оподаткування) без урахування ПДВ на суму 1666666,67 грн., із сумою ПДВ - 333333,33 грн., в окремому рядку серед обов`язкових реквізитів (що відповідають п.е) п. 201 с. 201 ПК України), - опис (номенклатура) товарів/послуг продавця, зазначено: транспортно-експедиційні послуги з перевезення кукурудзи 3 клас зі ст.Бар 332606 ст. Чорноморська (експ для ТІС) 403002 (Т. 2 а. с. 33-34).

Згідно із розрахунком коригування кількісних і вартісних показників №1 від 13.02.2019 року до податкової накладної № 9 від 13.02.2019 року, вбачається здійснення коригування ТОВ ЄВРО ЛОГІСТІК Україна опису (номенклатури) товарів/послуг з транспортно-експедиційні послуги з перевезення кукурудзи 3 клас зі ст. Бар 382606 до ст. Чорноморськ 403002 на транспортно-експедиційні послуги з перевезення глини (301010) зі ст. Костянтинівка491200- до ст. Чорноморськ 402103 та суми податку на додану вартість у розмірі 333333,33 грн., які скориговані у зв`язку зі зміною кількісних чи вартісних показників, визначені правильно та включені до податкового зобов`язання (Т.2 а. с. 35-36).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується реальність господарських операцій з надання транспортно-експедиційних послуг з організації перевезення вантажу глини (301010) зі ст. Костянтинівка 491200 до ст. Чорноморськ 402103, і, відповідно, правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ по укладеному договору.

Аналіз досліджених судом документів свідчить про те, що надані первинні документи відповідають встановленій формі, містять необхідні реквізити, зокрема, визначенні ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996, Положення №88, в матеріалах справи відсутні документи які б суперечили даним описаних вище первинних документів, чи спростовували б останні, і, відповідно, дійсність господарських операцій між позивачем та контрагентом з надання транспортно-експедиційних послуг з організації перевезення вантажу глини (301010) зі ст.Костянтинівка 491200 до ст. Чорноморськ 402103, представлені докази містять усі відомості які дозволяють ідентифікувати окремі господарські операції та додатково підтверджують їх здійснення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що недоліки в заповненні податкової накладної № 9 від 13.02.2019 року щодо опису номенклатури товару не призводять до неможливості ідентифікації факту та змісту господарських операцій, за умови належного заповнення інших реквізитів податкової накладної, та реального здійснення відповідних операцій, які призвели до об`єктивної зміни складу активів платника податку-покупця, що не заперечується контролюючим органом, та на переконання суду, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Доказів які спростовували б реальність здійснення господарських операцій, з урахуванням специфіки останніх, умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо, або на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов`язань третіх осіб матеріали справи також не містять.

Посилання відповідача на те, що позивач не скористався правом передбаченим п. 201.10 ст. 201 ПК України, щодо подання, у разі допущення продавцем товарів/послуг, зокрема помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, до податкової декларації за звітний податковий період, заяви із скаргою на такого продавця/покупця, судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги, оскільки наведене є правом позивача як покупця послуг, а не його обов`язком, та жодних застережень з цього приводу, означені норми ПК України не містять.

Колегія суддів вважає, що порушення податкового законодавства контрагентом платника податків не може бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції. У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Невиконання, або неналежним чином виконання контрагентом позивача власних податкових зобов`язань, тягне відповідну відповідальність саме для нього, і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 186.4 ст. 186, п. 187.1, ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 44.1. ст. 44, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а тому правомірно скасовано спірне податкове повідомлення-рішення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду та ухвалення рішення, їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанцій норм матеріального права, у апеляційній скарзі не наведено.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) та Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційні скарги і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного від 26 січня 2021 року у справі №200/9395/20-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного від 26 січня 2021 року у справі №200/9395/20-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 29 квітня 2021 року.

Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 29 квітня 2021 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 29 квітня 2021 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

І.В. Сіваченко