Рішення

від 25.01.2021 по справі 580/5110/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року справа № 580/5110/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Фермерського господарства Петраківське до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративно суду звернулось Фермерське господарство Петраківське (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 (далі - третя особа), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо призначення здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель всіх категорій і форм власності шляхом видачі наказу №564 Дк від 29.09.2020 та проведення перевірки використання земель в адміністративних межах Вербовецької сільської ради Катеринопільського району, а саме земельної ділянки з кадастровим номером №7122281000:02:002:0005 площею 50,621 га (акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 29.09.2020) та зобов`язати відповідача утриматися від подальших дій за результатами перевірки;

- визнати протиправним та скасувати припис №564-ДК/0248 Пр/03/01/-20 від 05.10.2020.

Обгрунтовуючи позовоні вимоги, позивач зазначає, що контролюючим органом порушено норми законодавства щодо підстав та порядку проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої складено оскаржуваний припис №564-ДК/0248 Пр/03/01-20 від 05.10.2020. Позивач наголошує, що відповідач мав дотримуватися вимог Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , в порушення норм якого останнім не надсилалося повідомлення про проведення планового заходу контролю, не ознайомлено позивача з підставами проведення позапланового заходу та не вручено копію посвідчення (направлення) на перевірку. Крім того, зазначає, що самими умовами договору оренди спростовано позицію відповідача стосовно того, що земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням. За таких обставин, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 17.11.2020 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом за правилами спрощеного позовного провадження.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач подав до суду 10.12.2020 відзив, у якому зазначив, що в даному випадку об`єктом перевірки є земельна ділянка, а не господарська діяльність господарства, а тому відповідач діяв в межах та на підставі повноважень, наданих Законом України Про державний контроль за використанням та охороною земель . Крім того, зазначив, що особливості і обмеження перевірок визначені в Законі України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності не відносяться до перевірок земель Держгеокадастром та його територіальними органами. На підставі листа Звенигородської місцевої прокуратури від 15.09.2020 та вимог Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель видано оскаржуваний наказ відповідачем та проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки з кадастровим номером №7122281000:02:002:0005. Державним інспектором встановлено, що дана земельна ділянка використовується позивачем на підставі договору оренди від 20.04.2012 та використовується не за цільовим призначенням, а тому відносно керівника Фермерського господарства Петраківське складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, а також на виконання покладених повноважень, державним інспектором видано припис припис №564-ДК/0248 Пр/03/01/-20 від 05.10.2020, а тому вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

21.12.2020 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій останній, серед іншого, зазначив, що встановлення порушення відповідачем під час перевірки використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є невірним та незаконним. Наполягає, що перевірка повинна відбуватись з дотриманням Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 року №877-V.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено таке.

Судом встановлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером №7122281000:02:002:0005 площею 50,6261 га, що знаходиться в адміністративних межах Вербовецької сільської ради Катеринопільського району, за межами населеного пункту, надана в оренду Фермерського господарства Петраківське терміном до 20.04.2022, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 6784659 від 15.10.2013.

Відповідно до п. 15 Договору оренди землі від 20.04.2012 (далі - Договір) земельна ділянка передається в оренду для сінокосіння та випасання худоби, та поліпшення земельної ділянки шляхом засівання сільськогосподарських культур.

Пунктом 16 Договору передбачено цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення.

Пунктом 30 Договору визначено права орендаря, зокрема: самостійно господарювати на земельній ділянці з дотриманням умов договору оренди землі; поліпшувати стан земельної ділянки шляхом засівання сільськогосподарських культур; одержувати продукцію та доходи.

На виконання листа Звенигородської місцевої прокуратури від 15.09.2020 (вх. №4065/0/1-20) відповідачем видано наказ № 564-ДК від 29.09.2020 Про здійснення заходу державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності , пунктом 1 якого наказано здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, родючістю ґрунтів шляхом проведення перевірки використання земель в адміністративних межаї Вербовецької сільської ради Катеринопільського району, а саме земельної ділянки з кадастровим номером №7122281000:02:002:0005.

За результатами перевірки складено акт від 29.09.2020 №564-ДК/609/АП/09/01/-20, в якому зазначено про використання земельної ділянки кадастровим номером №7122281000:02:002:0005 площею 50,6261 га не за цільовим призначенням (засіяна соняшником), чим порушено вимоги статті 20, 21, 96 Земельного Кодексу України.

05.10.2020 державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Костенком О.В. винесено припис №564-ДК/0248 Пр/03/01/-20, яким зобов`язано керівника Фермерського господарства Петраківське Ярмолінського В.В. усунути вказане порушення земельного законодавства до 05.11.2020.

Вважаючи дії відповідача та вказаний припис протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з положеннями ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.187 ЗК України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно зі ст.188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015р., Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до підп.25-1 п.4 вказаного Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення.

Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (п.7 Положення).

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року №333 (далі - Положення №333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за № 1391/29521.

Відповідно до п.1 Положення №333, ГУ Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України Про державний контроль за використанням та охороною земель від 19.06.2003 №963-IV (далі - Закон №963-IV), який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Тобто, Закон №963-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, який врегульовує, зокрема, покладену на Держгеокадастр функцію контролю за використанням та охороною земель.

Відповідно до ст.4 Закону №963-IV об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно зі ст.5 Закону №963-IV державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Згідно із ст.6 Закону №963-IV до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Згідно зі ст.9 Закону №963-IV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.

Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України (ст.10 Закону №963-IV).

Відповідно до зазначених норм, контроль за використанням та охороною земель є прямим обов`язком інспекторів; законодавством визначено перелік конкретних дій та заходів на вчинення яких уповноважено державних інспекторів.

Позивач обґрунтовує протиправність дій відповідача з проведення перевірки, оскільки Порядок планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб`єктами господарювання вимог земельного законодавства, затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.02.2013 року №132, втратив чинність, а тому в даному випадку відповідач повинен був дотримуватися положень Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 року №877-V (далі - Закон №877-V) визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Статтею 2 Закон №877-V (чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що його дія поширюється на відносини, пов`язані із здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно - правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Тобто, Законом №877-V визначено чіткий перелік відносин, на які поширюється його дія. До вказаного переліку не входять відносини, що виникають під час здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на підставі наказу №564-ДК від 29.09.2020 Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки з кадастровим номером №7122281000:02:002:0005, яка розташована в адміністративних межаї Вербовецької сільської ради Катеринопільського району, тобто уповноваженою особою відповідача здійснена перевірка не суб`єкта господарювання - Фермерське господарство Петраківське , а об`єкта - земельної ділянки з кадастровим номером №7122281000:02:002:0005.

Отже, об`єктом державного контролю є використання земельної ділянки, а тому застосуванню підлягають норми саме Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель .

Враховуючи викладене, та те, що норми Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності стосуються безпосередньо сфери господарської діяльності суб`єктів господарювання, суд вважає посилання позивача на необхідність застосування приписів вказаного вище Закону такими, що не відповідають фактичним обставинам та є безпідставним.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.01.2019 року по справі №823/1154/18, у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року по справі №806/1723/18, у постанові Верховного Суду від 27.02.2020 року по справі №818/1512/17, у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 року по справі №724/1843/18.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд вважає, що адміністративний позов у частині визнання протиправними дії відповідача щодо призначення здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель всіх категорій і форм власності шляхом видачі наказу №564 Дк від 29.09.2020 та проведення перевірки використання земель в адміністративних межах Вербовецької сільської ради Катеринопільського району, а саме земельної ділянки з кадастровим номером №7122281000:02:002:0005 площею 50,621 га (акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 29.09.2020) не підлягає задоволенню.

Крім того, позовна вимога позивача щодо зобов`язання відповідача утриматися від подальших дій за результатами перевірки, також не підлягає до задоволення, оскільки відповідно до п. 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 2005.2013 №7 Про судове рішення в адміністративній справі резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування припису №564-ДК/0248 Пр/03/01/-20 від 05.10.2020, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 06.10.1998 №161-XIV Про оренду землі (далі - Закон №161-XIV) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з ст. 1 Закону №161-XIV оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону №161-XIV).

Відповідно до умов частини 1 статті 24 Закону №161-XIV орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання норм і правил.

Відповідно до матеріалів справи, за результатами проведеної перевірки, встановлено порушення позивачем вимог ст.20 ЗК України, щодо нецільового використання земельної ділянки з кадастровим номером №7122281000:02:002:0005 (з цільовим призначенням для сінокосіння і випасання худоби), а фактичне використання -засіяна соняшником.

Судом встановлено, що відповідно до п. 15 Договору земельна ділянка передається в оренду для сінокосіння та випасання худоби, та поліпшення земельної ділянки шляхом засівання сільськогосподарських культур.

Доказів використання протягом строку дії Договору земельної ділянки з кадастровим номером №7122281000:02:002:0005 лише шляхом засівання сільськогосподарських культур відповідачем до суду не вказано та не надано.

Відповідно до ст.10 Закону №963-IV, до повноважень державного інспектора віднесено, зокрема, надання обов`язкових для виконання вказівок (приписів) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п.19 ч.1 ст.4 КАС України).

Таким чином, припис - це обов`язкова для виконання письмова вимога уповноваженого органу щодо усунення порушень вимог законодавства. Заходи в приписі, спрямовані на усунення порушень вимог закону, а тому мають бути чітко сформульовані та конкретизовані.

Разом з тим, спірний припис містить висновки про виявлені під час проведення перевірки порушення вимог законодавства, однак, не містить визначення конкретних дій, обов`язкових до виконання для усунення виявлених порушень.

З огляду на правову природу припису, такий породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата, а відтак, наділений рисами правового акта індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документу, в якому вона міститься).

У даній справі зміст спірного припису, який є індивідуально-правовим актом, полягає в тому, щоб усунути вказане порушення земельного законодавства до 05 листопада 2020 року керівником Фермерського господарства Петраківське Ярмолінським В.В. Додатково про обов`язковий характер даного припису свідчить застереження в ньому про те, що його невиконання є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Зазначивши у приписі про необхідність усунути вказане порушення земельного законодавства відповідач не вказав, які саме дії, та на підставі яких положень закону повинен здійснити позивач для усунення встановлених перевіркою порушення вимог законодавства.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року по справі №806/1723/18.

Крім того, бланк припису передбачає необхідність інспектором вказувати заходи, які необхідно здійснити для припинення порушення земельного законодавства, усунення його наслідків, строк їх виконання по кожному із заходів.

Отже, з аналізу змісту припису Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №564-ДК/0248 Пр/03/01/-20 від 05.10.2020 як акта індивідуальної дії вбачається, що оскаржуваний припис винесений з порушенням вимог законодавства щодо його змісту, оскільки є неконкретизованим, а тому підлягає скасуванню.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд висновує, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 2102,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 901від 11.11.2020.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1051,00 грн належить стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються положеннями КАС України та іншими законами.

Згідно із ч.ч. 1-5 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

31.12.2020 до суду від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, а саме стягнення за рахунок бюджетних асигнувань віповідача витрат на професійну правову допомогу на користь Фермерського господарства Петраківське у сумі 14 000,00 грн.

13.01.2021 до суду надійшли заперечення від відповідача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які обґрунтовані тим, що зазначені витрати не співмірні зі складністю справи, оскільки справа № 580/5110/20 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження та є справою незначної складності. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем до матеріалів справи надано договір № 16/10/2020 від 16.10.2020, а у квитанціях до прибуткового касового ордеру № 20 та № 21 вказано на підставу оплати - договір від 19.10.2020 № 19/10/2020.

20.01.2021 до суду надійшло клопотання в якому позивач вказує на те, що в акті та детальному описі допущена помилка в п. 3 невірно зазначено найменування відповідача замість Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області зазначене Головне управління ДПС України. До клопотання позивач надає платіжне доручення від 29.12.2020 від №917, яким вказано підставу оплати - договір від 16.10.2020 № 16/10/2020.

Під час визначення суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Під час вирішення судом питання відшкодування витрат на правову допомогу, суд повинен дослідити відповідність наданих видів допомоги критеріям видів правової допомоги, визначених ст. 19-20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 826/7375/18.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивачем до заяви від 31.12.2020 надано договір № 16/10/2020 про надання правничої (правової) допомоги від 16.10.2020, додаткову угоду № 1 від 16.10.2020, акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) та понесених витрат від 24.12.2020 на загальну суму 14 000,00 грн, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом від 24.12.2020 на загальну суму 14 000,00 грн. До заяви 20.01.2021 позивач надає платіжне доручення від 29.12.2020 від №917, у якому вказано призначення платежу - договір від 16.10.2020 № 16/10/2020.

Враховуючи незначну складність справи, досліджені докази, що надані на підтвердження понесених позивачем витрат на оплату правової допомоги, вимоги чинного процесуального законодавства щодо справедливого вирішення спорів та дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд дійшов висновку про необґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, що належать розподілу між сторонами у сумі 14 000,00 грн та наявність підстав для зменшення розміру витрат на оплату правової допомоги.

У постанові Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18 зазначено, що у визначенні розумного необхідного розміру сум, що належать сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, що склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що 3 000,00 грн є справедливим, розумним, пропорційним та обґрунтованим розміром відшкодування витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 2 ,6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Фермерського господарства Петраківське (20531, Черкаська обл., Катеринопільський р-н., с. Петраківка, ідентифікаційний код 34891544) до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, ідентифікаційний код 39765890), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та скасування рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №564-ДК/0248 Пр/03/01/-20 від 05.10.2020.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь Фермерського господарства Петраківське сплачений судовий збір у сумі 1051 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн 00 коп. та правничу допомогу адвоката у сумі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Кульчицький