Постанова

від 01.06.2021 по справі 580/5110/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/5110/20 Суддя першої інстанції: С.О. Кульчицький

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Собківа Я.М.,

при секретарі - Ткаченко В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства Петраківське на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства Петраківське до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа - ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2020 року позивач - Фермерське господарство Петраківське звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа - ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та скасування рішення, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо призначення здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель всіх категорій і форм власності шляхом видачі наказу №564 Дк від 29.09.2020 року та проведення перевірки використання земель в адміністративних межах Вербовецької сільської ради Катеринопільського району, а саме земельної ділянки з кадастровим номером №7122281000:02:002:0005 площею 50,621 га (акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 29.09.2020) та зобов`язати відповідача утриматися від подальших дій за результатами перевірки;

- визнати протиправним та скасувати припис №564-ДК/0248 Пр/03/01/-20 від 05.10.2020 року.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач - Фермерське господарство Петраківське звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цих частинах нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

21 травня 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 19685, головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області було надіслано до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого відповідач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч.4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 15 Договору земельна ділянка передається в оренду для сінокосіння та випасання худоби, та поліпшення земельної ділянки шляхом засівання сільськогосподарських культур, доказів використання протягом строку дії Договору земельної ділянки з кадастровим номером №7122281000:02:002:0005 лише шляхом засівання сільськогосподарських культур відповідачем до суду не вказано та не надано, у зв`язку з чим припис Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №564-ДК/0248 Пр/03/01/-20 від 05.10.2020 підлягає скасуванню, в той же час позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо призначення здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель всіх категорій і форм власності шляхом видачі наказу №564 Дк від 29.09.2020 року та проведення перевірки використання земель в адміністративних межах Вербовецької сільської ради Катеринопільського району, а саме земельної ділянки з кадастровим номером №7122281000:02:002:0005 площею 50,621 га (акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 29.09.2020) та зобов`язання відповідача утриматися від подальших дій за результатами перевірки задоволенню не підлягають, адже норми Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 року №877-V на спірні правовідносини не розповсюджується, крім того, судовим рішенням не можуть бути задоволенні позовні вимоги на майбутнє . Колегія суддів, враховуючи приписи ч.1 ст. 308 КАС України та вимоги апеляційної скарги, вважає вірними висновки суду першої інстанції, проте вважає за необхідне змінити рішення суду в частині розподілу витрат на правову допомогу, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером №7122281000:02:002:0005 площею 50,6261 га, що знаходиться в адміністративних межах Вербовецької сільської ради Катеринопільського району, за межами населеного пункту, надана в оренду Фермерського господарства Петраківське терміном до 20.04.2022, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 6784659 від 15.10.2013.

Відповідно до п. 15 Договору оренди землі від 20.04.2012 (далі - Договір) земельна ділянка передається в оренду для сінокосіння та випасання худоби, та поліпшення земельної ділянки шляхом засівання сільськогосподарських культур.

Пунктом 16 Договору передбачено цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення.

Пунктом 30 Договору визначено права орендаря, зокрема: самостійно господарювати на земельній ділянці з дотриманням умов договору оренди землі; поліпшувати стан земельної ділянки шляхом засівання сільськогосподарських культур; одержувати продукцію та доходи.

На виконання листа Звенигородської місцевої прокуратури від 15.09.2020 (вх. №4065/0/1-20) відповідачем видано наказ № 564-ДК від 29.09.2020 Про здійснення заходу державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності , пунктом 1 якого наказано здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, родючістю ґрунтів шляхом проведення перевірки використання земель в адміністративних межах Вербовецької сільської ради Катеринопільського району, а саме земельної ділянки з кадастровим номером №7122281000:02:002:0005.

За результатами перевірки складено акт від 29.09.2020 №564-ДК/609/АП/09/01/-20, в якому зазначено про використання земельної ділянки кадастровим номером №7122281000:02:002:0005 площею 50,6261 га не за цільовим призначенням (засіяна соняшником), чим порушено вимоги статті 20, 21, 96 Земельного Кодексу України.

05.10.2020 державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Костенком О.В. винесено припис №564-ДК/0248 Пр/03/01/-20, яким зобов`язано керівника Фермерського господарства Петраківське ОСОБА_1 усунути вказане порушення земельного законодавства до 05.11.2020. Вважаючи дії відповідача та вказаний припис протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що позивачем оскаржується рішення суду першої інстанції в частині позовних вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо призначення здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель всіх категорій і форм власності шляхом видачі наказу №564 Дк від 29.09.2020 року та проведення перевірки використання земель в адміністративних межах Вербовецької сільської ради Катеринопільського району, а саме земельної ділянки з кадастровим номером №7122281000:02:002:0005 площею 50,621 га (акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 29.09.2020) та зобов`язати відповідача утриматися від подальших дій за результатами перевірки та в частині розміру витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню на користь позивача, у зв`язку з чим рішення суду переглядається саме в цій частині.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частинами першою та другою статті 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до статті 187 ЗК України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно зі статтею 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Так, згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 №482 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру.

Відповідно до підпункту 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України Про державний контроль за використанням та охороною земель 19.06.2003 №963-IV (далі - Закон №963-IV), який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до статті 4 Закону №963-IV об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно із статтею 6 Закону №963-IV до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Змістом статті 9 Закону №963-IV передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.

Частиною першою статті 10 Закону №963-IV визначено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

- безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

- давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

- у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

- викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України;

- передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення;

- проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;

- звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що контроль за використанням та охороною земель є прямим обов`язком інспекторів; законодавством визначено перелік конкретних дій та заходів на вчинення яких уповноважено державних інспекторів.

В апеляційній скарзі та у позовній заяві скаржником наголошено, що на спірні правовідносини розповсюджує свою дію Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності № 877-V (далі - Закон № 877-V), в той час як відповідачем протиправно, з порушенням вимог Закону № 877-V було призначено та проведено перевірку ФГ Петраківське .

Статтею 2 Закону № 877-V визначено, що його дія поширюється на відносини, пов`язані із здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно - правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Вказаним Законом № 877-V визначено чіткий перелік відносин, на які поширюється його дія. До вказаного переліку не входять відносини, що виникають під час здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Таким чином, особливості та обмеження перевірок визначені у вказаному Законі № 877-V не відносяться до здійснення Держгеокадастром та його територіальними органами перевірок дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель.

Враховуючи те, що норми Закону № 877-V стосуються безпосередньо сфери господарської діяльності суб`єктів господарювання та жодним чином не стосуються перевірок дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель, на спірні правовідносини розповсюджуються норми Закону №963-IV.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 17.09.2019 року у справі № 806/1723/18, від 17.09.2019 року у справі №806/1723/18, від 28 квітня 2021 року у справі № 240/5335/18.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, а підставі наказу №564-ДК від 29.09.2020 Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки з кадастровим номером №7122281000:02:002:0005, яка розташована в адміністративних межах Вербовецької сільської ради Катеринопільського району, тобто уповноваженою особою відповідача здійснена перевірка не суб`єкта господарювання - Фермерське господарство Петраківське , а об`єкта - земельної ділянки з кадастровим номером №7122281000:02:002:0005.

Отже, об`єктом державного контролю є використання земельної ділянки, а тому застосуванню підлягають норми саме Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель .

Враховуючи викладене, та те, що норми Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності стосуються безпосередньо сфери господарської діяльності суб`єктів господарювання, суд вважає посилання позивача на необхідність застосування приписів вказаного вище Закону такими, що не відповідають фактичним обставинам та є безпідставним.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.01.2019 року по справі №823/1154/18, у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року по справі №806/1723/18, у постанові Верховного Суду від 27.02.2020 року по справі №818/1512/17, у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 року по справі №724/1843/18. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в цій частині та про обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Не підлягають також й задоволенню позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача утриматися від подальших дій за результатами перевірки, оскільки відповідно до п. 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 2005.2013 №7 Про судове рішення в адміністративній справі резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Втім, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції в частині розміру витрат на правову допомогу що належить до відшкодування позивачу, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Також, варто зазначити, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI ).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI ).

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Колегія суддів наголошує, що на позивачем до суду першої інстанції було надано необхідний обсяг документів, які підтверджують понесення витрат на правову допомогу у розмірі 14 000 грн., а саме: позивачем до заяви від 31.12.2020 року надано договір № 16/10/2020 про надання правничої (правової) допомоги від 16.10.2020 року , додаткову угоду № 1 від 16.10.2020 року, акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) та понесених витрат від 24.12.2020 року на загальну суму 14 000,00 грн, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом від 24.12.2020 року на загальну суму 14 000,00 грн.

До заяви 20.01.2021 року позивач було також надано платіжне доручення від 29.12.2020 року від №917, у якому вказано призначення платежу - договір від 16.10.2020 року № 16/10/2020.

З урахуванням часткового задоволення позову - одна з двох позовних вимог, на переконання колегії суддів, суду першої інстанції необхідно було стягнути на користь позивача половину розміру заявлених витрат на правову допомогу (пропорційно задоволеним позовним вимогам), а саме - 7000 грн. (14 000 грн./2), у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні у відповідній частині.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 2 вищевказаною статті передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції частково задоволено вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь Фермерського господарства Петраківське за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 1576,50 грн. (пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального права, проте невірно визначено розмір витрат на правову допомогу що підлягає стягненню на користь позивача у зв`язку з чим резолютивна частина судового рішення підлягає зміні. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Фермерського господарства Петраківське - задовольнити частково, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року - змінити.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 310, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Петраківське - задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року - змінити.

Викласти абзац четвертий резолютивної частини рішення наступним чином:

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь Фермерського господарства Петраківське сплачений судовий збір у сумі 1051 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн 00 коп. та правничу допомогу адвоката у сумі 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп.

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь Фермерського господарства Петраківське сплачений судовий збір у сумі 1576,50 (одна тисяча п`ятсот сімдесят шість гривень п`ятдесят копійок) грн 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

Я.М.Собків