Постанова

від 26.01.2021 по справі 640/11729/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11729/20 Суддя першої інстанції: Аверкова В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Собківа Я.М. та Черпіцької Л.Т.,

при секретарі - Василенко Ю.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СІМПЛ ПАРТС до Київської міської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2020 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю СІМПЛ ПАРТС звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, в якому просив:

- визнати протиправними і скасувати рішення Київської митниці ДМС України про коригування заявленої митної вартості товару від 02.04.2020 року №UA100020/2020/000016/2.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - Київська митниця Держмитслужби звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

15 січня 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 1478, товариством з обмеженою відповідальністю СІМПЛ ПАРТС подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого позивач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю СІМПЛ ПАРТС до митного оформлення основні документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже в сукупності заявлені відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових) не давали митному органу підстав для сумніву щодо повноти та правильності визначення її декларантом, у зв`язку з чим рішення Київської митниці ДМС про коригування митної вартості товару від 02.04.2020 року №UA100020/2020/000016/2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції правомірним, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Сімпл Партс з метою митного оформлення товару 01 квітня 2020 року подало до Київської міської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA100020/2020/000016/2 на оформлення товару - частини дискових гальмів до автомобіля, частини гальмів до автомобіля, обладнання для фільтрування палива чи мастил у двигунах внутрішнього згоряння, частини гумові для моторних транспортних засобів, частини рульових механізмів для моторних транспортних засобів, частини систем підвіски для моторних транспортних засобів, ціна товару 38 344,03 доларів США; визначено митну вартість товару за основним методом - ціною контракту щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

До вказаної митної декларації позивачем додано наступні документи:

- дилерський контракт від 10 травня 2019 року №S-05/19 з додатковими угодами;

- інвойси від 16 березня 2020 року №TLT 03033 та №TLT 03034;

- специфікації;

- CMR від 27 березня 2020 року;

- пакувальний лист;

- декларації про походження товару.

У гр. 12 митної декларації зазначено вартість товару - 1 059 403,39 грн., яка була розрахована позивачем з урахування вартості товару та вартості перевезення до державного кордону України за курсом НБУ станом на дату подання митної декларації, який склав 27,6289 грн. за 1 долар США. Митна вартість товару визначена позивачем за ціною договору (основним методом).

У зв`язку з виникненням сумнівів у правильності визначення митної вартості в результаті виявлених розбіжностей, які були зазначені в електронному повідомленні за даною ЕМД позивачу запропоновано надати документи згідно переліку та, за бажанням інші документи.

Листом від 01 квітня 2020 року №01/04/20 позивач зазначив про надуманість та помилковість висновків відповідача та надав платіжний документ щодо оплати товару постачальнику.

02 квітня 2020 року Київською митницею ДМС України прийнято рішення №UA100020/2020/000016/2 про коригування митної вартості товарів у зв`язку з неподанням позивачем всіх запрошених документів, відсутність всіх відомостей, що підтверджують відомості стосовно ціни товару та митної вартості, а отже заявлена митна вартість не підтверджена документально документами, що вимагались митним органом відповідно до частин 2, 3 статті 53 Митного кодексу України. Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Позивач, не погоджуючись із прийнятими відповідачем рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК).

Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 53 МК, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини 3 статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1-3 статті 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 року (справа 21-591а15).

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Відмовляючи позивачеві визнати митну вартість товару, зазначену ним у митній декларації від 01.04.2020 року №UA100020/2020/000016/2, відповідач виходив з того, що декларантом не було подано до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до зазначених в частині другій-четвертій ст. 53 Митного кодексу України умов, а подані документи містили розбіжності, проте колегія суддів вважає такі висновки відповідача необґрунтованими, з огляду на наступне.

Як слідує з матеріалів справи, для здійснення митного оформлення поставленого товару 01 квітня 2020 року позивачем до митного органу подано електронну митну декларацію №UA100020/2020/000016/2 на оформлення товару - частини дискових гальмів до автомобіля, частини гальмів до автомобіля, обладнання для фільтрування палива чи мастил у двигунах внутрішнього згоряння, частини гумові для моторних транспортних засобів, частини рульових механізмів для моторних транспортних засобів, частини систем підвіски для моторних транспортних засобів, ціна товару 38 344,03 доларів США; визначено митну вартість товару за основним методом - ціною контракту щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). До вказаної митної декларації позивачем додано наступні документи: дилерський контракт від 10 травня 2019 року №S-05/19 з додатковими угодами, інвойси від 16 березня 2020 року №TLT 03033 та №TLT 03034, специфікації, CMR від 27 березня 2020 року, пакувальний лист, декларації про походження товару.

Вказані документи, як вірно наголошено судом першої інстанції, містять всі відомості щодо заявленої митної вартості та її складових, не мають розбіжностей чи ознак підробки в розумінні положень Митного кодексу України.

При цьому, оскаржуване рішення відповідача не містить відомостей щодо того, які саме відсутні відомості, що підтверджують відомості стосовно ціни товару та митної вартості, не конкретизовано, в яких саме документах містяться розбіжності щодо ціни, яка була сплачена позивачем та яка підлягає сплаті. Як наслідок, у спірному рішенні відповідачем не аргументовано витребування додаткових документів.

В апеляційній скарзі наголошено, що згідно відомостей, що заявлені в графі 15 митної декларації, вантаж слідував з Клайпеди (Литва) в контейнері TEMU1653073, інформація щодо якого зазначена в CMR від 27.03.2020 року на умовах поставки DAP Київ. З метою перевірки дійсності включення транспортних витрат до ціни товару та впевненості в розрахунку митної вартості з моменту відправлення з іншої країни та перевірки факту поставки на умовах DAP саме з іншої країни, а не з Литви, на переконання відповідача, позивачу необхідно було надати усі наявні транспортні (перевізні) документи та копії декларації країни відправлення на всю партію товару, однак декларантом дана вимога митниці виконана не була.

З даного приводу варто зазначити наступне.

Пунктом 4.2 та 4.3 зовнішньекономічного договору (контракту) від 10.05.2019 року № S-05/19 встанволено перелік вартостей, що входять до ціни товару на умовах DAP Київ.

Так, за умовами пункту 4.1 дилерського контракту від 10 травня 2019 року №S-05/19 ціна за одиницю товару визначається сторонами на договірній основі в євро і фіксується в інвойсі. Відповідно до пункту 4.2 контракту ціна включає в себе вартість упаковки, погрузки і транспортування товару на склад дилеру. Пунктом 4.3 контракту визначено, що вартість тари, упаковки, маркування, пакувальних матеріалів, робіт, пов`язаних з упаковкою одиниці товару згідно даного контракту включена у вартість одиниці товару.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, з наведеного слід зробити висновок, що відповідно до зазначених пунктів контракту позивачем сплачується вартість товару, зазначена в інвойсі без сплати додаткових витрат , зокрема на вартість тари, упаковки, маркування, пакувальних матеріалів, робіт, пов`язаних з упаковкою одиниці товару, вартості упаковки, погрузки і транспортування товару на склад позивачу.

Більше того, умови поставки Delivered at Place, скорочено DAP (постачання в місці призначення) - одна з умов (термінів) Інкотермс, що означає, що продавець виконав своє зобов`язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення .

Термін DAP може застосовуватися під час перевезення товару будь-яким видом транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом перевізник розуміється будь-яка особа, яка на підставі договору перевезення бере на себе зобов`язання забезпечити самому або організувати перевезення товару по залізниці, автомобільним, повітряним, морським і внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю СІМПЛ ПАРТС як покупець товару, за умовами поставки DAP, зобов`язаний був виключно сплатити вартість товару, вказаного в договорі та специфікаціях, так як останній не несе додаткових витрат.

Крім того, з наданих позивачем пояснень щодо різниці між заявленою вартістю поставки у розмірі 38 344,03 долари США та фактично сплаченою у розмірі 38 333,78 доларів США, яка на 10,25 доларів США менша від заявленої, вбачається, що у зв`язку з наявністю переплати у розмірі 10,25 доларів США за попереднім інвойсом, позивачем сплачено на вказану суму менше. Проте, зазначене не підтверджує заниження вартості поставки, оскільки фактично сума, зазначена в інвойсі, є більшою, ніж сплачена.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновок відповідача щодо відсутності всіх відомостей, що підтверджують відомості стосовно ціни товару та митної вартості, не відповідає фактичним обставинам справи.

Інших розбіжностей у поданих до митного оформлення документах у спірних рішеннях про коригування митної вартості не зазначено.

З аналізу ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що право митного органу на висунення письмової вимоги щодо надання додаткових документів виникає лише у вичерпному переліку випадків, зокрема, в разі, коли документи містять розбіжності, містять ознаки підробки, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З огляду на те, що під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження розбіжності, зазначені відповідачем в оскаржуваному рішенні, у Київської митниці ДМС були відсутні підстави для направлення вимоги про надання позивачем додаткових документів в порядку ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби України - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2020 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби України - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.М.Собків

Л.Т.Черпіцька

Повний текст виготовлено 26 січня 2021 року.