Постанова

від 25.01.2021 по справі 560/1695/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/1695/20

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

25 січня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Курка О. П. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Айвері" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айвері" до Подільської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Подільської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послалась на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

25 листопада 2020 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09 грудня 2020 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Autohaus Muhlig-AMS GmbH" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Айвері" (покупець) 27.09.2019 укладено договір купівлі №09-2/2019, відповідно до умов якого:

- продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити транспортні засоби, спецтехніку, сільськогосподарську техніку, також іншу техніку згідно рахунків (пункт 1.1);

- загальна сума договору 200000 євро (пункт 1.2);

- ціна, кількість, асортимент кожної партії товару обумовлюються сторонами у рахунку-фактурі, які вважаються невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.3);

- оплата за цим договором здійснюється згідно до виставленого рахунку-фактури та вимог чинного законодавства; товар буде поставлено на територію України на протязі 90 днів після отримання оплати на рахунок продавця (пункт 2.1);

- валютою договору та валютою платежу являється євро (пункт 2.2);

- товар купується на умовах FCA - Україна, Хмельницька область, Німеччина, 08056, м. Цвіккау, вул. MulderStr., 31, відповідно до Міжнародних правил Інкотермс 2000 (пункт 3.1);

- продавець зобов`язаний сплатити витрати митних процедур, а також усі збори, що підлягають сплаті при експорті товару (пункт 3.2);

- покупець забезпечує доставку товару за власні кошти (пункт 3.3);

- цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 (пункт 6.2).

Згідно з інвойсом (рахунком) №1007119 від 30.09.2019 позивач придбав легковий автомобіль марки MERSEDES-BENZ, модель GL 350 CDI, 2015 року виробництва, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2987 куб. см., вид палива - дизель, країна походження - Німеччина, чорного кольору. Вартість автомобіля становить 29900 євро.

Зазначені кошти сплачені, що підтверджується платіжним дорученням №818175 від 02.10.2019.

Відповідно до довідки ТОВ "Айвері" від 16.10.2019 №53 позивач здійснив перевезення вантажу (1-го автомобіля). Транспортні витрати від 08056 Цвіккау (Німеччина) - м. Красилів (Україна) складають 600 євро (16369,01 грн), в тому числі: 425 євро (11594,72 грн) - 08056 Цвіккау (Німеччина) - митний кордон України м/п Краківець; 175 євро (4774,29 грн) - митний кордон України м/п Краківець - м. Красилів.

Уповноваженою позивачем на декларування особою до митного оформлення подана митна декларація №UA400040/2019/001704 від 21.10.2019 та заявлено товар: легковий автомобіль марки MERSEDES-BENZ, модель GL 350, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (номер кузова/шасі) НОМЕР_1 , загальна к-ть місць, включаючи місце водія - 7, призначення - пасажирський (для перевезення людей), тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів 2987 см. куб., потужність 190 кВт, бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2015. Виробник "DAIMLE R AG", Німеччина. Ціна товару 29900,00 грн.

Заявлена митна вартість 30500 євро, з яких 600 євро - транспортні витрати.

Під час проведення митної процедури "контроль із застосуванням системи управління ризиками" встановлено, що автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) згенеровано ризик за напрямком контролю правильності визначення вартості, зокрема, "Контроль правильності визначення митної вартості товарів - Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 35800". Також встановлено, що документи, подані позивачем до митного оформлення, не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що сплачена за товар (контрактна вартість).

За результатами опрацювання форм митного контролю позивачу було направлено електронне повідомлення з вимогою про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості.

На вказану вимогу позивач надав рахунок з аукціону на купівлю автомобіля №G 0719 від 27.09.2019 та платіжне доручення №818175 від 02.10.2019.

Згідно з рахунком з аукціону на купівлю автомобіля №G 0719 від 27.09.2019 "Autohaus Muhlig-AMS GmbH" придбала автомобіль, який згодом був проданий позивачу, в фірми Firma Frank Pohler, Німеччина за 35100 євро (29495,79 євро - вартість автомобіля, 5604,21 євро - 19% сплаченого податку).

Відділом адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Хмельницької митниці ДФС 22.10.2019 було прийнято рішення №UA400000/2019/002452/2 про коригування митної вартості, визначивши вартість вказаного транспортного засобу на рівні 35800,00 Євро.

У зв`язку з виникненням спірного питання щодо митної вартості придбаного автомобіля, товариством з обмеженою відповідальністю "Айвері" було надано гарантійне зобов`язання для митниці шляхом сплати до державного бюджету суми податків і зборів (обов`язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеної митним органом, в розмірі 342181,70 грн., з яких 47326,53 грн - гарантійний внесок, строком на 90 календарних днів, для випуску автомобіля у вільний обіг.

Вважаючи рішення від 22.10.2019 №UA400000/2019/002452/2 протиправним, позивач звернувся з позовом до суду для його скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 1 МК України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів (частина 1 статті 246 МК України).

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом (частина 6 статті 257 МК України).

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (частина 1 статті 49 МК України).

Приписами частини 1 статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 МК України).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 МК України).

Положеннями частини 1 статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина 2 статті 58 МК України).

Згідно з частиною 3 статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Аналізуючи доводи апелянта стосовно протиправності дій відповідача під час винесення спірного рішення, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що у графі 43 "Код методу визначення вартості" митної декларації №UA400040/2019/001704 від 21.10.2019 декларантом вказано цифру 1, що відповідає основному методу, який визначається за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Натомість, за результатами проведеної перевірки, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 МК України. В якості джерела інформації стосовно визначення митної вартості товарів було використано інформацію, наявну у митного органу з системи АСАУР ДФС 105-2, 106-2 про середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: 2а (стаття 59 МК України) та 2б (стаття 60 МК України) - відсутність в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; 2в (статті 62 МК України) та 2г (стаття 63 МК України) - відсутність вартісної основи для розрахунку митної вартості товару в органі доходів та зборів.

Так, на думку відповідача, вартість придбаного позивачем автомобіля складає 35800,00 євро, де 35100,00 євро - вартість автомобіля, сплачена Autohaus Muhlig AMS GmbH, Німеччина, 600,00 євро - самостійно заявлені позивачем транспортні витрати; 100,00 євро - імовірна сума комісійної (брокерської) винагороди.

Під час розгляду справи, судом було встановлено, що згідно з рахунком з аукціону на купівлю автомобіля №G 0719 від 27.09.2019 "Autohaus Muhlig-AMS GmbH" придбала автомобіль, який згодом був проданий позивачу, в фірми Firma Frank Pohler, Німеччина за 35100 євро.

Водночас, апелянт стверджує, що різниця в 5200,00 євро (35100,00 євро - 29900,00 євро) зумовлена тим, що до складових ціни 35100,00 євро входить 5601,21 євро - 19% ПДВ. При цьому, в ціну, сплачену товариством з обмеженою відповідальністю "Айвері" (29900,00 євро) входить 404,21 євро комісійних. Тобто без їх врахування вартість автомобіля складає 29495,79 євро (29900,00 євро - 404,21 євро), що відповідає ціні, яку Autohaus Muhlig-AMS GmbH сплатив Firma Frank Pohler, та яка зазначена в рахунком з аукціону на купівлю автомобіля №G 0719 від 27.09.2019.

Колегія суддів критично відноситься до доводів апелянта щодо того, що Autohaus Muhlig-AMS GmbH повернуло суму ПДВ 5604,20 євро, оскільки ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції вказаних доказів надано не було.

Більше того, судова колегія зазначає, що позивачем не надано належного обгрунтування щодо включення до ціни, яку сплатив позивач 404,21 євро комісійних, які, згідно з твердженням самого товариства з обмеженою відповідальністю "Айвері", повернуто в сумі 19% ПДВ (5601,21 євро) Аutohaus Muhlig-AMS GmbH. Крім того, сплата позивачем 404,21 євро комісійних не відображена ні в інвойсі (рахунку) №1007119 від 30.09.2019, ні в інших документах.

З урахуванням вищезазначених обставин, колегія суддів вважає, що твердження апелянта про те, що ним придбано автомобіль за ціною 29495,79 євро, яка відповідає ціні, яку Аutohaus Muhlig-AMS GmbH сплатив Firma Frank Pohler є помилковим, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо витрат на транспортування від місця поставки до місця розвантаження, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з Інкотермс 2000 поставка на умовах FCA (франко-перевізник (... назва місця призначення)) передбачає, що поставка вважається здійсненою, зокрема, якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем, нерозвантаженим з транспортного засобу продавця. Покупець зобов`язаний сплатити ціну товару у відповідності з договором купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний одержати на власний ризик і за власний рахунок будь-яку імпортну ліцензію або інший офіційний дозвільний документ і виконати, де це належить, усі митні формальності, необхідні для імпорту товару та його транзитного перевезення через будь-яку країну. Покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця, окрім випадків, коли договір перевезення укладено продавцем.

Відповідно до визначених в договорі купівлі від 27.09.2019 №09-2/2019 умов поставки позивач сплатив ціну товару, згідно з інвойсом (рахунком) №1007119 від 30.09.2019 та платіжним дорученням №818175 від 02.10.2019 (29900 євро) та вартість перевезення імпортованого товару від його продавця до місця розвантаження в місті Красилів відповідно до довідки ТОВ "Айвері" від 16.10.2019 №53 (600 євро, де 425 євро - 08056 Цвіккау (Німеччина) - митний кордон України м/п Краківець; 175 євро - митний кордон України м/п Краківець - м. Красилів).

Положеннями частин 4, 5 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з пунктом 5 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, як витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до частини 11 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: 1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання; 2) витрати на транспортування після ввезення; 3) податки, які справляються в Україні.

Отже, до митної вартості імпортованого автомобіля, придбаного на умовах FCA (франко-перевізник (... назва місця призначення)) Інкотермс 2000, крім ціни товару, сплаченої постачальнику, позивач зобов`язаний включити витрати на транспортування від місця поставки до місця розвантаження з дотриманням правил, встановлених пунктом 5 частини 10 статті 58 МК України.

При цьому, право на не включення до митної вартості витрат на транспортування товару після його ввезення на митну територію України виникає у платника податків у разі документального підтвердження цих витрат та існування можливості обчислення їх вартості після ввезення товару на митну територію України.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 84/21296 затверджені Форми декларації митної вартості та Правил їх заповнення.

Згідно підпунктом 1.10 пункту 1 Правил Декларант або уповноважена ним особа самостійно заповнює всі графи ДМВ відповідно до порядку їх заповнення, за винятком граф, призначених для відміток митного органу.

У графі 20 Правил заповнення ДМВ зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Отже, витрати на транспортування імпортованих товарів після їх ввезення на митну територію України, не включені до митної вартості, повинні підтверджуватися транспортними (перевізними) документами та піддаватися обчисленню.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально (частина 21 статті 58 МК України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Отже, витрати на транспортування імпортованих товарів після їх ввезення на митну територію України, не включені до митної вартості, повинні підтверджуватися транспортними (перевізними) документами та піддаватися обчисленню.

З матеріалів справи встановлено, що у формі декларації митної вартості позивач вказував митну вартість імпортованого товару з урахуванням ціни товару в іноземній валюті (графа 14) та витрат на транспортування до пункту пропуску на митному кордоні України (графа 20). В графі 25 "витрати на транспортування після ввезення на митну територію України" інформація щодо розміру цих витрат відсутня.

При цьому, відповідно до графи 20 форми декларації митної вартості товариство з обмеженою відповідальністю "Айвері" вказані витрати на транспортування до UA п/п"Краківець-Корчова" (місце доставки) в розмірі 16739,4498. Згідно з відомостями, які зазначені в графі 23 митної декларації №UA400040/2019/001704 від 21.10.2019, курс валюти - 27,89908300. Тобто, 16739,4498 грн на час заповнення форми декларації митної вартості еквівалентно 600 євро (16739,4498 грн / 27,89908300).

На підтвердження правомірності включення до митної вартості витрат на транспортування імпортованого товару надано довідку ТОВ "Айвері" від 16.10.2019 №53. За її змістом з 600 євро транспортних витрат можливо виокремити їх складові, а саме: 425 євро - 08056 Цвіккау (Німеччина) - митний кордон України м/п Краківець; 175 євро - митний кордон України м/п Краківець - м. Красилів).

З врахуванням положень частини 11 статті 58 МК України та відсутністю зазначення відомостей в формі декларації митної вартості в графі 25 "витрати на транспортування після ввезення на митну територію України", суд вважає безпідставним включення до митної вартості витрат на транспортування імпортованого товару в розмірі 175 євро, які, згідно з змістом довідки ТОВ "Айвері" від 16.10.2019 №53, стосувалися витрат на транспортування товару після ввезення на митну територію України.

Крім того, в пункті 3.1 договору купівлі від 27.09.2019 визначено умови FCA, відповідно до яких покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця, окрім випадків, коли договір перевезення укладено продавцем. Доказів укладення вказаних договорів позивач не надав.

На підставі наведеного колегія суддів вваажає правильним висновок суду першої інстанції, що позивач не надав доказів на підтвердження заявлених у графі 20 форми декларації митної вартості витрат на транспортування до UA п/п "Краківець-Корова" в розмірі 600,00 євро.

Щодо включення відповідачем при визначенні митної вартості придбаного позивачем товару 100,00 євро імовірної суми комісійної (брокерської) винагороди, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, як витрати, понесені покупцем, зокрема, комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів.

Враховуючи те, що Autohaus Muhlig-AMS GmbH не було власником придбаного позивачем автомобіля, а також те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Айвері" самостійно вказало про сплату ним 404,21 євро комісійних, суд дійшов висновку про наявність суми комісійної (брокерської) винагороди.

Водночас, позивачем не надано доказів сплати комісійної (брокерської) винагороди саме в розмірі, вказаному ТОВ "Айвері". Натомість, згідно з даними, отриманими митним органом за результатами митного контролю поданої позивачем митної декларації, автомобіля, з VIN-кодом ідентичним тому, який зазначений в придбаному позивачем автомобілі (WDC1668241A552917), становить 35800,00 євро. Таким чином, мінімальна сума комісійної та брокерської винагороди, яку позивач мав би включити до митної вартості товару становить 100,00 євро (35800,00 євро - 35100,00 євро - 600,00 євро).

Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю "Айвері" при поданні митної декларації №UA400040/2019/001704 від 21.10.2019 занижено митну вартість придбаного ним автомобіля.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці ДФС про коригування митної вартості автомобіля №UA400000/2019/002452/2 від 22.10.2019 не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги апелянта про стягнення з Хмельницької митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань надлишково сплачених коштів в розмірі 47326,53 грн. на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Айвері", колегія суддів зазначає наступне.

Приписами частини 3 статті 301 МК України визначено, що помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За змістом пунктів 1, 3 розділу ІІІ Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 25.10.2019 №454), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 за №976/30844, повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків. До заяви додається, зокрема, виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці Держмитслужби, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені.

Враховуючи, що спірне рішення відповідача є правомірним, тому колегія суддів вважає, що вимога апелянта про стягнення з Хмельницької митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань надлишково сплачених кошти в розмірі 47326,53 грн на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Айвері" не підлягає задоволенню.

Згідно частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, ЄСПЛ у п. 36 по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).

Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При цьому, апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені ст. 317 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню, оскільки доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Натомість оскаржуване рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Айвері" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Курко О. П. Біла Л.М.