Постанова

від 25.01.2021 по справі 1.380.2019.006247

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.006247 пров. № А/857/12708/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Матковська З.М.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю:

представник позивача Шокало В.С.

представник відповідача Тістечко Ю.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року (головуючий суддя Крутько О.В., м.Львів, проголошено 11:14:05) у справі № 1.380.2019.006247 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СММ Груп до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

26.11.2019 року позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Галицької митниці Держмитслужби в якому просив суд визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості: від 09.07.2019 року № UA 209000/2019/201106/2; від 09.07.2019 року № UA 209000/2019/201105/2; від 17.07.2019 року № UA 209000/2019/201156/2; від 18.07.2019 року № UA 209000/2019/201158/2; від 18.07.2019 року № UA 209000/2019/201161/2; від 30.07.2019 року № UA 209000/2019/201227/2; від 30.07.2019 року № UA 209000/2019/211226/2; від 25.07,2019 року № UA 209000/2019/201207/2; від 25.07.2019 року № UA 209000/2019/201201/2; від 02.07.2019 року № UA 209000/2019/201060/2; від 02.07.2019 року № UA 209000/2019/201062/2; від 02.07.2019 року № UA 209000/2019/201061/2; від 03.07.2019 року № UA 209000/2019/201066/2; від 16.07.2019 року № UA 209000/2019/201149/2; від 03.07.2019 року № UA 209000/2019/201068/2; від 27.08.2019 року № UA 209000/2019/201359/2; від 20.08.2019 року № UA 209000/2019/201339/2; від 20.08.2019 року № UA 209000/2019/201338/2; від 19.08.2019 року № UA 209000/2019/201331/2; від 22.08.2019 року № UA 209000/2019/201349/2; від 03.08.2019 року № UA 209000/2019/201250/2; від 13.08.2019 року № UA 209000/2019/201307/2; від 13.08.2019 року № UA 209000/2019/201306/2; від 04.09.2019 року № UA 209000/2019/201406/2; від 04.09.2019 року № UA 209000/2019/201410/2; від 19.09.2019 року № UA 209000/2019/201482/2; від 18.09.2019 року № UA 209000/2019/201476/2; від 25.09.2019 року № UA 209000/2019/201515/2; від 25.09.2019 року № UA 209000/2019/201513/2; від 27.09.2019 року № UA 209000/2019/201521/2; від 01.10.2019 року № UA 209000/2019/201545/2; від 01.10.2019 року № UA 209000/2019/201546/2; від 08.10.2019 року № UA 209000/2019/201567/2; від 11.10.2019 року № UA 209000/2019/201586/2; від 11.10.2019 року № UA 209000/2019/201587/2; від 16.10.2019 року № UA 209000/2019/201619/2; від 16.10.2019 року № UA 209000/2019/201620/2; від 18.10.2019 року № UA 209000/2019/201626/2; від 18.10.2019 року № UA 209000/2019/201627/2; від 25.10.2019 року № UA 209000/2019/201667/2; від 28.10.2019 року № UA 209000/2019/201678/2; від 29.10.2019 року № UA 209000/2019/201684/2; від 29.10.2019 року № UA 209000/2019/201685/2.

Позов обґрунтовує тим, що для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані всі документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України. Позивачем було надано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом, а у митного органу навпаки були відсутні підстави для відмови позивачу в митному оформленні товарів за основним методом і переходу до резервного. Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів та витребувати від декларанта додаткові документи, є наявність обґрунтованих сумнівів пов`язаних із тим, що надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. Натомість наведені митним органом сумніви для витребування у декларанта додаткових документів не відповідають наведеним критеріям. Крім того, вказав на те, що органом доходів і зборів, в порушення визначеної митним законодавством процедури, не наведено обґрунтованих підстав для неможливості визначення митної вартості товару шляхом послідовного застосування основного методу.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року адміністративним позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів: від 09.07.2019 року № UA 209000/2019/201106/2; від 09.07.2019 року № UA 209000/2019/201105/2; від 17.07.2019 року № UA 209000/2019/201156/2; від 18.07.2019 року № UA 209000/2019/201158/2; від 18.07.2019 року № UA 209000/2019/201161/2; від 30.07.2019 року № UA 209000/2019/201227/2; від 30.07.2019 року № UA 209000/2019/211226/2; від 25.07,2019 року № UA 209000/2019/201207/2; від 25.07.2019 року № UA 209000/2019/201201/2; від 02.07.2019 року № UA 209000/2019/201060/2; від 02.07.2019 року № UA 209000/2019/201062/2; від 02.07.2019 року № UA 209000/2019/201061/2; від 03.07.2019 року № UA 209000/2019/201066/2; від 16.07.2019 року № UA 209000/2019/201149/2; від 03.07.2019 року № UA 209000/2019/201068/2; від 27.08.2019 року № UA 209000/2019/201359/2; від 20.08.2019 року № UA 209000/2019/201339/2; від 20.08.2019 року № UA 209000/2019/201338/2; від 19.08.2019 року № UA 209000/2019/201331/2; від 22.08.2019 року № UA 209000/2019/201349/2; від 03.08.2019 року № UA 209000/2019/201250/2; від 13.08.2019 року № UA 209000/2019/201307/2; від 13.08.2019 року № UA 209000/2019/201306/2; від 04.09.2019 року № UA 209000/2019/201406/2; від 04.09.2019 року № UA 209000/2019/201410/2; від 19.09.2019 року № UA 209000/2019/201482/2; від 18.09.2019 року № UA 209000/2019/201476/2; від 25.09.2019 року № UA 209000/2019/201515/2; від 25.09.2019 року № UA 209000/2019/201513/2; від 27.09.2019 року № UA 209000/2019/201521/2; від 01.10.2019 року № UA 209000/2019/201545/2; від 01.10.2019 року № UA 209000/2019/201546/2; від 08.10.2019 року № UA 209000/2019/201567/2; від 11.10.2019 року № UA 209000/2019/201586/2; від 11.10.2019 року № UA 209000/2019/201587/2; від 16.10.2019 року № UA 209000/2019/201619/2; від 16.10.2019 року № UA 209000/2019/201620/2; від 18.10.2019 року № UA 209000/2019/201626/2; від 18.10.2019 року № UA 209000/2019/201627/2; від 25.10.2019 року № UA 209000/2019/201667/2; від 28.10.2019 року № UA 209000/2019/201678/2; від 29.10.2019 року № UA 209000/2019/201684/2; від 29.10.2019 року № UA 209000/2019/201685/2.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що що митна вартість імпортованих товарів не могла бути визначена за резервним методом, оскільки не відповідає умовам ст.64 Митного кодексу України та Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року". У ДМВ вказувалось джерело інформації, що використовувалося для визначення митної вартості, яке є неактуальне за часовими параметрами: у ДМВ в гр. 8 зазначена МД UА209140/2019/101874 від 14.01.2019. Використання таких даних не відповідає вимогам Тлумачних приміток до ст. 7 Угоди. В гр.2 МД - відправником являється польська фірма TELL-TEX GMBH, інформація щодо заявленого відправника відсутня у зовнішньоекономічному контракті. У фактурах зазначено умови поставки DAP-Львів, а в контракті в п.3 (CPT-Львів), контракті в п. 14.1 та 14.3 зазначено, що всі зміни та доповнення вважаються дійсними, якщо вони виконані в письмовій формі. Про жодні зміни в умовах поставок не повідомлялося. У гр.3 CMR не уточнено місто розвантаження товару, хоча умови поставки, зазначені у гр.. 20 МД, DAP м. Львів. Тобто, за маршрутом Львів-Чернівці-Рівне-Ужгород-Житомир-Луцьк-Івано-Франківськ-Берегове, мав бути укладений новий договір на перевезення з іншим замовником, іншим відправником та одержувачем. У графі 4 СМR не уточнено місто завантаження, лише вказана країна, в багатьох випадках у гр.4 (місце та дата завантаження) зазначено Szwajcaria та дата, що співпадає з тією, що в гр.21 (місце та дата складання CMR) в Tarnobrzeg (існують сумніви, щодо часових параметрів доставки). У графі 5 CMR відсутня дата інвойсу, у графі 22 незаповнена, що суперечить вимогам ЗУ Про приєднання України до конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 01.08.2006 №57-V. Відповідно до ч.4 ст.57 Митного кодексу України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Подаючи до митного оформлення декларації із заявленням митної вартості за другорядним (резервним) методом декларант своїми діями підтвердив факт проведення таких консультацій та відсутність у нього інформації щодо ціни договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Зазначає що поданий Висновок експертного товарознавчого дослідження від 27.02.2019 року за №19/1/058 стосується іншої партії товару, а ціни зазначені у висновку є актуальними протягом лютого 2019 року. Зазначає, що перед винесенням рішення Львівською митницею ДФС надсилалося у кожному випадку в порядку проведення консультацій повідомлення щодо цінової інформації, наявної у органу доходів і зборів. Неможливо було застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 Митного кодексу України) та методу 26 (ст.60 Митного кодексу України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 Митного кодексу України) та методу 2г (ст.63 Митного кодексу України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували МД № UA205090/2019/77300 від 24.06.2019, UA 206010/2019/5072 від 18.06.2019, а також МД № UA205090/2019/90119 від 26.07.2019, UA206010/2019/6038 від 15.07.2019. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник апелянта в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримує.

Представник позивача проти вимог в судовому засіданні заперечує, просить у задоволенні скарги відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

20.07.2018 року між Компанією P.P.H.U. DELFIN S.C., що іменується продавець та Товариством з обмеженою відповідальністю СММ Груп (ТОВ СММ Груп ), що іменується покупець укладено зовнішньоекономічний контракт №1/2 (контракт №1/2), відповідно до якого продавець зобов`язується передати покупцю продукцію (товар) згідно з фактурою, у якій зазначається кількість та ціна товару.

Відповідно до вказаного контракту товариством було ввезено товар з описом одяг і додаткові речі до одягу та їх частини, взуття, речі домашнього вжитку, що використовувалися, у всіх митних деклараціях вартість товару за один кілограм позивач задекларував в розмірі 1,2 долара США одяг та 1,22 долара США взуття (по курсу долара США до гривні).

Товариством з обмеженою відповідальністю СММ Груп 02.07.2019, 03.07.2019, 09.07.2019, 16.07.2019, 17.07.2019, 23.07.2019, 25.07.2019, 30.07.2019, 01.08.2019, 13.08.2019, 19.08.2019, 20.08.2019, 27.08.2019, 03.09.2019, 04.09.2019, 18.09.2019, 19.09.2019, 01.10.2019, 11.10.2019, 16.10.2019, 18.10.2019, 25.10.2019, 28.10.2019, 29.10.2019 здійснювалось митне оформлення вищевказаного товару (одяг і додаткові речі до одягу та їх частини, взуття, речі домашнього вжитку, що використовувалися) та подано до митного оформлення митні декларації: №UA209140/2019/158336 від 09.07.2019, №UA209140/2019/158333 від 09.07.2019, №UA209140/2019/161051 від 17.07.2019, №UA209140/2019/160644 від 16.07.2019, №UA209140/2019/161419 від 18.07.2019, №UA209140/2019/165060 від 30.07.2019, №UA209140/2019/165059 від 30.07.2019, №UA209140/2019/163682 від 25.07.2019, №UA209140/2019/162933 від 23.07.2019, №UA209140/2019/156158 від 02.07.2019, №UA209140/2019/156168 від 02.07.2019, №UA209140/2019/156165 від 02.07.2019, №UA209140/2019/156568 від 03.07.2019, №UA209140/2019/160635 від 16.07.2019, №UA209140/2019/156583 від 03.07.2019, №UA209140/2019/173492 від 27.08.2019, №UA209140/2019/171638 від 20.08.2019, №UA209140/2019/171637 від 20.08.2019, №UA209140/2019/171219 від 19.08.2019, №UA209140/2019/172373 від 22.08.2019, №UA209140/2019/165888 від 01.08.2019, №UA209140/2019/169563 від 13.08.2019, №UA209140/2019/169562 від 13.08.2019, №UA209140/2019/176326 від 03.09.2019, №UA209140/2019/176745 від 04.09.2019, №UA209140/2019/181630 від 18.09.2019, №UA209140/2019/182221 від 19.09.2019, №UA209140/2019/184383 від 25.09.2019, №UA209140/2019/184229 від 25.09.2019, №UA209140/2019/185110 від 27.09.2019, №UA209140/2019/186511 від 01.10.2019, №UA209140/2019/186658 від 01.10.2019, №UA209140/2019/189096 від 08.10.2019, №UA209140/2019/190411 від 11.10.2019, №UA209140/2019/190408 від 11.10.2019, №UA209140/2019/192236 від 16.10.2019, №UA209140/2019/192256 від 16.10.2019, №UA209140/2019/193095 від 18.10.2019, №UA209140/2019/193096 від 18.10.2019, №UA209140/2019/195599 від 25.10.2019, №UA209140/2019/196448 від 28.10.2019, №UA209140/2019/196861 від 29.10.2019, №UA209140/2019/196862 від 29.10.2019.

На кожну партію товарів позивач разом з митними деклараціями подав відповідачу товарно-супровідні документи: рахунки-фактури (інвойси) (код 0380 у графі 44 митної декларації), автотранспортні накладні СМR (код 0730 у графі 44 митної декларації), та вказано у графі 44 про наявні у митниці дозвільні висновки та сертифікати, що свідчать про виконання нетарифних заходів реагування зовнішньої торгівлі позивачем.

Проте, Львівська митниця ДФС скерувала ТОВ СММ Груп повідомлення про те, що відповідно до ч.3 - 4 ст.53 МК України прошу надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: зовнішньоекономічний договір (контракт) та додатки до нього; якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписки з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, каталоги, специфікації, прайс-листи. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На вимогу митниці ТОВ СММ Груп подало витребувані та інші додаткові документи, а саме:

1) зовнішньоекономічний договір (контракт);

2) копію митної декларації країни відправлення (МRN);

3) прейскурант (прайс-лист) виробника товару.

Також на підтвердження ціни товару позивачем було надано лист фірми продавця товару P.P.H.U. DELFIN S.C. з інформацією про ціну товару.

Окрім того, позивачем подано висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, а саме Висновок експертного товарознавчого дослідження судового експерта Білобрана С.З. від 27.02.2019 року №19/1/058.

За результатами здійснення митного контролю посадовими особами Львівської митниці ДФС були прийняті оскаржувані рішення про коригування митної вартості, а саме: від 09.07.2019 року №UA209000/2019/201106/2; від 09.07.2019 року №UA209000/2019/201105/2; від 17.07.2019 року №UA209000/2019/201156/2; від 18.07.2019 року №UA209000/2019/201158/2; від 18.07.2019 року №UA209000/2019/201161/2; від 30.07.2019 року №UA209000/2019/201227/2; від 30.07.2019 року №UA209000/2019/211226/2; від 25.07,2019 року №UA209000/2019/201207/2; від 25.07.2019 року №UA209000/2019/201201/2; від 02.07.2019 року №UA209000/2019/201060/2; від 02.07.2019 року №UA209000/2019/201062/2; від 02.07.2019 року №UA209000/2019/201061/2; від 03.07.2019 року №UA209000/2019/201066/2; від 16.07.2019 року №UA209000/2019/201149/2; від 03.07.2019 року №UA209000/2019/201068/2; від 27.08.2019 року №UA209000/2019/201359/2; від 20.08.2019 року №UA209000/2019/201339/2; від 20.08.2019 року №UA209000/2019/201338/2; від 19.08.2019 року №UA209000/2019/201331/2; від 22.08.2019 року №UA209000/2019/201349/2; від 03.08.2019 року №UA209000/2019/201250/2; від 13.08.2019 року №UA209000/2019/201307/2; від 13.08.2019 року №UA209000/2019/201306/2; від 04.09.2019 року №UA209000/2019/201406/2; від 04.09.2019 року №UA209000/2019/201410/2; від 19.09.2019 року №UA209000/2019/201482/2; від 18.09.2019 року №UA209000/2019/201476/2; від 25.09.2019 року №UA209000/2019/201515/2; від 25.09.2019 року №UA209000/2019/201513/2; від 27.09.2019 року №UA209000/2019/201521/2; від 01.10.2019 року №UA209000/2019/201545/2; від 01.10.2019 року №UA209000/2019/201546/2; від 08.10.2019 року №UA209000/2019/201567/2; від 11.10.2019 року №UA209000/2019/201586/2; від 11.10.2019 року №UA209000/2019/201587/2; від 16.10.2019 року №UA209000/2019/201619/2; від 16.10.2019 року №UA209000/2019/201620/2; від 18.10.2019 року №UA209000/2019/201626/2; від 18.10.2019 року №UA209000/2019/201627/2; від 25.10.2019 року №UA209000/2019/201667/2; від 28.10.2019 року №UA209000/2019/201678/2; від 29.10.2019 року №UA209000/2019/201684/2; від 29.10.2019 року №UA209000/2019/201685/2, якими визначено вартість імпортованого товару в розмірі 1,4401 долара США за один кілограм за 6 (резервним) методом митної вартості.

У графі 33 спірних рішень про коригування митної вартості, що містить назву Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості відповідач зазначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за резервним методом, оскільки не відповідає умовам ст.64 МК України та Угоді про застосування статті 7 Генеральної угоди тарифів та торгівлі 1994 року. У ДМВ вказано джерело інформації, що використовувалося для визначення митної вартості, котре є неактуальне за часовими параметрами: у ДМВ в гр.8 зазначена МДА209140/2019/101874 від 14.01.2019. Використання таких даних не відповідає вимогам Тлумачних приміток до ст.7 Угоди. Відповідно до ст.54 МК України здійснено контроль наявності у підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В гр.2 МД - відправником являється польська фірма TELL-TEX GMBH, інформація щодо заявленого відправника відсутня у зовнішньоекономічному контракті. У фактурах зазначено умови поставки DAP-Львів, а в контракті в п.3 (CPT-Львів), контракті в п.14.1 та 14.3 зазначено, що всі зміни та доповнення вважаються дійсними, якщо вони виконані в письмовій формі. Про жодні зміни в умовах поставок не повідомлялося. У гр.3 CMR не уточнено місто розвантаження товару, хоча умови поставки, зазначені у гр. 20 МД, DAP м. Львів. Тобто, за маршрутом Львів-Чернівці-Рівне-Ужгород-Житомир-Луцьк-Івано-Франківськ-Берегове, мав бути укладений новий договір на перевезення з іншим замовником, іншим відправником та одержувачем. У графі 4 СМR не уточнено місто завантаження, лише вказана країна, в багатьох випадках у гр.4 (місце та дата завантаження) зазначенота дата, що співпадає з тією, що в гр.21 (місце та дата складання) в (існують сумніви, щодо часових параметрів доставки). У графі 5 CMR відсутня дата інвойсу, у графі 22 незаповнена, що суперечить вимогам ЗУ Про приєднання України до конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 01.08.2006 №57-V. Відповідно до статті 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана та перелічено зміст вимоги. Далі зазначено перелік поданих декларантом документів. Проведено консультації з декларантом згідно ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (стаття 60 МКУ) з причин відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (стаття 63 МКУ) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Вказано декларації, що на думку відповідача слугували джерелом інформації для коригування митної вартості: МД №UA205090/2019/77300 від 24.06.2019, №UA206010/2019/5072 від 18.06.2019, а також МД №UA205090/2019/90119 від 26.07.2019, №UA206010/2019/6038 від 15.07.2019.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на припущеннях та жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Так, відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Згідно з ч.1 ст.246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 МК України).

Відповідно до ч.6 ст.257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до ст.49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім цього, система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГААТ).

Згідно з ч.2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч.2 ст.52 МК України).

Відповідно до ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій статті цієї статті.

Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 МК України).

Як визначено у ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).

Крім цього, частиною третьою статті 318 МК України встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Також колегія суддів враховує, що наведені положення кореспондуються зі стандартними правилами, встановленими пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. №3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Вищенаведене узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 58 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч.8 ст.57 МК України, у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Колегія суддів вказує, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Позиція апелянта полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, у зв`язку із чим від декларанта витребовувались додаткові документи, та оскільки декларантом не надано необхідних витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено митним органом за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такою позицією з огляду на наступне.

Декларантом із митною декларацією надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару, а саме: рахунки-фактури (інвойси) (код 0380 у графі 44 митної декларації), автотранспортні накладні СМR (код 0730 у графі 44 митної декларації), та вказано у графі 44 про наявні у митниці дозвільні висновки та сертифікати, що свідчать про виконання нетарифних заходів реагування зовнішньої торгівлі позивачем. Однак, Львівською митницею ДФС скеровано вимогу щодо необхідності подання позивачем додаткових документів для підтвердження вартості товару.

Колегія суддів вказує на те, що в силу ч. 1 ст. 55 МК України митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Законодавством визначений чіткий перелік підстав за наявності яких митний орган вправі витребовувати від декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. Такими підставами, зокрема є наявність розбіжностей у документах; наявність ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Апелянт в судовому засіданні не довів, які з перелічених обставин слугували підставою для витребування від позивача додаткових документів, оскільки ним було надано документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України. Дані обставини свідчать про те, що витребовуючи від позивача додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів митний орган діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства, вимог Митного кодексу України.

Оглядаючи матеріали справи, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем 14 січня 2019 року ввозився аналогічний товар з описом «одяг і додаткові речі до одягу та їх частини, взуття, речі домашнього вжитку, що використовувалися» , по іншому контракту, а 29 грудня 2018 року по цьому ж контракту, який розмитнювався по ціні за кілограм 1,2 долара США одяг та 1,22 долара США взуття.

Основним документом, що регулює міжнародні автомобільні перевезення вантажів, є Конвенція про Договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) (Женева, 19 травня 1956) (далі - Конвенція КДПВ). CMR - це міжнародна товарно-транспортна накладна, це бланк, що самокопіюється, форма якого не уніфікована і в різних країнах може суттєво відрізнятися.

Правила та коментарі щодо заповнення типової форми міжнародної транспортної накладної (CMR):

Графа 3.Вказуються адреса місця вивантаження (склад одержувача).

Графа 4.Вказуються адреса місця відвантаження товару і дата завантаження.

В усіх поданих до митного контролю CMR вказувалася країна завантаження, дата завантаження і місце вивантаження. Під місцем завантаження відправник вважає саме країну, а не місто, оскільки вказівки Конвенція КДПВ не вказує необхідність зазначати саме місто завантаження.

До переліку можливих документів, що додаються, належать: рахунок-фактура (invoice); відвантажувальна специфікація (Shipping Spesification); сертифікат якості, якщо вантажі мають промислове походження; ветеринарний сертифікат, якщо вантажі мають тваринне походження; сертифікат про походження (certificate of origin); акт завантаження.

У зовнішньо-економічних операціях, по яких винесені оскаржувані рішення у CMR зазначалася всі наявна інформація.

Графа 22.Вказуються фактичний час прибуття під завантаження та вибуття з-під завантаження і завіряються штампом.

Графа 23.Вказуються номер подорожнього листа, прізвище водія і штамп підприємства перевізника.

Твердження апелянта про порушення заповнення CMR не свідчать про наявність у поданих до митного контролю документах розбіжностей, адже розбіжність повинна бути між декількома документами, чи про наявність у цих документах ознак підробки, адже відсутнє рішення відповідного органу, що свідчило б про підробку документів. Також не вказано, яких відомостей не міститься у документах, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про те, що поданий позивачем Висновок експертного товарознавчого дослідження від 27.02.2019 року за №19/1/058 стосується іншої партії товару, а ціни зазначені у висновку є актуальними протягом лютого 2019 року, оскільки такі не містять жодних зауважень по суті дослідження, а твердження про те, що ціни на ідентичні товари змінювалися, жодним чином не підтверджені. Крім того, висновок експертного товарознавчого дослідження замовлявся позивачем на вимогу митниці при перших поставках товару у 2019 році, а саме коли відповідачем вживалися заходи по підняттю митної вартості. Проте, з часу його видання жодних змін по зовнішньоекономічному контракту у позивача не відбулося.

Щодо покликань апелянта про правомірність визначення митної вартості товару митним органом за шостим (резервним) методом суд апеляційної інстанції вказує наступне.

Законодавцем встановлений чіткий алгоритм яким повинен керуватись митний орган при виборі методу визначення митної вартості товару, зокрема кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обставини того, що митний орган застосовував чи намагався застосувати інші методи визначення митної вартості товару, які передують резервному. Також, апелянтом не надано обґрунтувань неможливості застосування таких методів.

Згідно змісту оскаржуваних рішень про коригування митної вартості, джерелом інформації для коригування митної вартості слугували митні декларації МД №UA205090/2019/77300 від 24.06.2019, UA206010/2019/5072 від 18.06.2019, а також МД №UA205090/2019/90119 від 26.07.2019, UA206010/2019/6038 від 15.07.2019.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України.

Дані обставини свідчать про те, що відповідач не дотримався порядку визначення митної вартості товару, передбаченого ст.57 МК України, як наслідок ним було порушено принцип належного урядування відповідно до якого у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Крім того, суд апеляційної інстанції відхиляє посилання апелянта на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про задоволення позову, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.242, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі № 1.380.2019.006247 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний З. М. Матковська Повне судове рішення складено 27 січня 2021 року.