Постанова

від 26.01.2021 по справі 149/1282/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 149/1282/20

Провадження № 22-ц/801/206/2021

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Вергелес В. О.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 січня 2021 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Стадника І.М. (судді-доповідача),

суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.

з участю секретаря судового засідання Безрученко Н.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2

апеляційну скаргу Порицької сільської ради Хмільницького району Вінницької області

на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 12 листопада 2020 року, ухвалене під головуванням судді Вергелеса В.А., дата складення повного тексту не зазначена

в справі №149/1282/20

за позовом ОСОБА_1 (позивач)

до Порицької сільської ради Хмільницького району Вінницької області, Головного управління Держгеокадстру у Вінницькій області (відповідачі)

про визнання права на відведення у власність земельної ділянки в порядку спадкування,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Порицької сільської ради Хмільницького району Вінницької області, Головного управління Держгеокадстру у Вінницькій області про визнання права на відведення у власність земельної ділянки в порядку спадкування, обґрунтовуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , яка постійно проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 .

На день смерті ОСОБА_2 її чоловік (батько позивачки) ОСОБА_3 та вона сама проживали та були зареєстровані за вказаною адресою, тому вважаються такими, що прийняли спадщину.

Згідно рішення Порицької сільської ради Хмільницького району Вінницької області № 135 від 25.01.2005 було погоджено технічну документацію, а вже після смерті ОСОБА_2 , розпорядженням Хмільницької РДА № 76 від 14.02.2006 затверджено технічну документацію щодо надання земельних ділянок у власність, в тому числі ОСОБА_2 земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 1,7 га на території Порицької сільської ради. Згідно довідки відділу у Хмільницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 21.02.2018 Державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 не видавався.

Отже, після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, в тому числі земельна ділянка площею 1,7 га, на яку остання мала право як працівник соціальної сфери та особа, яка включена до списків осіб, що мали право на земельну частку (пай) на території Порицької сільської ради, однак ні сертифікат, ні державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 не отримала у зв`язку із смертю.

На даний час вона є єдиний спадкоємець першої черги за законом, яка прийняла спадщину після смерті батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2

Однак оформити свої спадкові права на землю через нотаріальну контору не може, оскільки за життя право на земельну ділянку ОСОБА_2 не було оформлено, а й відтак отримати свідоцтво про право на спадщину за законом в нотаріальній конторі вона не має можливості.

Просила визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 право на відведення у власність на підставі розпорядження Хмільницької РДА № 76 від 14.02.2006 року з відповідними додатками земельну ділянку за № НОМЕР_1 площею 1,7 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Порицької сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 12 листопада 2020 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на відведення у власність на підставі розпорядження Хмільницької РДА № 76 від 14.02.2006 року з відповідними додатками земельну ділянку за № НОМЕР_1 площею 1,7 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Порицької сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

Не погодившись із судовим рішенням, відповідач Порицька сільська рада Хмільницького району подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність і необґрунтованість судового рішення, просила його скасувати та ухвали нове про задоволення вимог заяви.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що спірна земельна ділянка не увійшла до спадкової маси після смерті ОСОБА_2 , оскільки остання за життя не оформила у встановленому законом порядку право власності на спірну земельну ділянку. А відтак позивач не може успадкувати особисте немайнове право - право на приватизацію землі, яке припинилося разом зі смертю особи.

Вважає також, що підставою для відмови в задоволенні позову є і те, що позивач реалізувала своє право на отримання безоплатно у власність (приватизацію) земельної ділянки площею 1,4 га, що вбачається з розпорядження Хмільницької районної державної адміністрації № 76 від 14.02.2006 з відповідними додатками, як земельну ділянку за № 118.

У відзивах на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Костюк С.М. вважають рішення суду законним, обґрунтованим та просять залишити таке рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник апелянта Порицької сільської ради Хмільницького району Вінницької області, представник Головного управління Держгеокадстру у Вінницькій області, а також позивач ОСОБА_1 , повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явився, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Представник позивача адвокат Костюк С.М. проти вимог скарги заперечував.

Апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися за засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення, суд, зокрема, вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити тощо.

За загальним правилом статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Разом з тим, відповідно до вимог частини 4 статті 367 цього Кодексу суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено наступні обставини справи й відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , які були батьками позивача ОСОБА_1 , що підтверджується відповідними свідоцтвами (а.с. 8, 10, 11).

Рішенням 15 сесії 4-го скликання Порицької сільської ради Хмільницького району Вінницької області № 135 від 25.01.2005 вирішено: 1. Погодити проект організації території земельних ділянок третьої черги. 2. Із залишку вилучених земель першої, другої черги 48,55 га ріллі надати працівникам соціальної сфери в третю чергу 37,20 га… Залишок третьої черги 29,85 га в подальшому надавати працівникам соціальної сфери для ведення та розширення особистих селянських господарств. 3. Видати державні акти на право приватної власності на землю громадянам сфери обслуговування Порицької сільської ради, згідно додатку.

У списку громадян сфери обслуговування сіл Порик, Томашпіль, Курилівка Порицької сільської ради, які отримують державні акти на право приватної власності на земельні ділянки з виносом в натуру, який і є додатком до вказаного рішення, значиться ОСОБА_2 , номер земельної ділянки 119, площею 1,70 га (а.с. 19, 20).

Розпорядженням Хмільницької РДА № 76 від 14.02.2006 затверджено проект відведення земельних ділянок загальною площею 51,2 га для ведення особистого селянського господарства громадянам проживаючим на території Порицької сільської ради, із земель запасу Порицької сільської ради.

Вказаним розпорядженням передається у власність громадянам проживаючим на території Порицької сільської ради для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки із земель запасу загальною площею 51,2 га згідно додатку № 1, в тому числі ОСОБА_2 . ДП Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою виготовити державні акти на право власності на земельні ділянки. (а.с. 18-23).

Довідками, виданими Порицькою сільською радою 14.02.2018 № 502, 15.06.2020 року № 458, підтверджено те, що на день смерті ОСОБА_2 за адресою по АДРЕСА_1 , були зареєстровані та проживали: чоловік - ОСОБА_3 та донька ОСОБА_1 (а.с. 12, 13).

Відповідно до довідки відділу у Хмільницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 21.02.2018 Державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 не видавався (а.с. 24).

Приватним нотаріусом Дем`янюк Л.А. позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на майно, що підтверджується роз`ясненням № 49/01-16 від 16.02.2018 року (а.с. 25).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач ОСОБА_1 , прийнявши спадщину після смерті своєї матері, набула право на завершення приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочала за життя у встановленому порядку та не завершила у зв`язку зі смертю.

Згідно з частиною другою статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Відповідно до частини першої статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини третьої статті 152 ЗК України.

Земельний Кодекс України у редакції, чинній до 01 січня 2013 року, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю чи укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х Перехідні положення ЗК України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (частина третя статті 116 ЗК України).

Крім того, спадкоємець нерухомого майна у разі, якщо спадкодавцю належало право користування земельною ділянкою, вправі реалізувати своє право на безоплатне набуття у власність земельної ділянки у розмірах, встановлених ЗК України та у порядку, визначеному статтями 116, 118, 122 ЗК України.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі N 350/67/15-ц.

Таким чином, у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв`язку зі смертю, спадкоємці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації. У разі відмови компетентного органу спадкоємцям, належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації.

Тому, належним способом захисту права або інтересу позивача ОСОБА_1 є визнання права на завершення приватизації, яка за життя була розпочата спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не визнання права на відведення у власність земельної ділянки в порядку спадкування.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений частиною 2 статті 16 цього Кодексу, відповідно до якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Отже, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає визначеним статтею 16 ЦК України способам захисту цивільних прав, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Крім того, позивач в позовній заяві, а суд в оскаржуваному рішенні вказав про набуття ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом права на відведення у власність земельної ділянки у власність на підставі розпорядження Хмільницької РДА № 76 від 14.02.2006 року не звернувши уваги на ту обставину, що станом на час прийняття зазначеного розпорядження ОСОБА_4 вже померла, а відтак припинилися її цивільна право- і дієздатність.

Відтак позивач мав довести, а суд навести у рішенні докази того, що ОСОБА_4 розпочала процес приватизації відповідної земельної ділянки, вчинивши певні юридично значимі дії (подавши відповідну заяву, замовивши проект відведення земельної ділянки тощо), проте не завершила приватизацію земельної ділянки відповідно до встановленого законом порядку у зв`язку зі смертю.

Також поза увагою суду першої інстанції залишилася та обставина, що з прийняттям Хмільницькою районною державною адміністрацією розпорядження від 14 лютого 2006 року про затвердження проекту відведення земельних ділянок для ведення особистих селянських господарств громадянам проживаючим на території Порицької сільської ради та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки, відповідні земельні ділянки, в тому числі земельна ділянка площею 1,7 га, що планувалася для виділення ОСОБА_4 , є сформованими, тобто самостійними об`єктами земельних відносин і цивільних прав, а відтак суду належало перевірити, чи залишається вона вільною, або виділена іншій особі (особам).

За повідомленням Порицької сільської ради Хмільницького району Вінницької області земельна ділянка, яка є предметом спору передана Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області учаснику бойових дій на сході України - ОСОБА_5 , що підтверджується витягом Державного реєстру речових право на нерухоме майно, наказами від 02.12.2015 № 2-6391/2015-сг та від 29.06.2016 № 2-8115/15-16сг Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, посвідченням УБД. Останній не був залучений до участі в даній справі, а суд вирішив питання про права позивачки ОСОБА_1 на земельну ділянку, власником якої на даний час він є.

Апеляційний суд звертає увагу, що представник Порицької сільської ради всупереч вимог пунктів 2, 4, 5 частини 2 статті 43 ЦПК України ні у відзиві на позовну заяву, ні у письмових поясненнях по справі чи в апеляційній скарзі на відповідну обставину не посилався, а докази її існування не надавав.

У зв`язку з цим відповідно до частини 9 статті 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції покладає на відповідача всі його судові витрати незалежно від того, що у задоволенні позову слід відмовити.

Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, а також порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права відповідно до пунктів 2, 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України є підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення апеляційним судом нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 368, 376, 382, 384 ЦПК України, Суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Порицької сільської ради Хмільницького району Вінницької області задовольнити.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 12 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Порицької сільської ради Хмільницького району Вінницької області, Головного управління Держгеокадстру у Вінницькій області про визнання права на відведення у власність земельної ділянки в порядку спадкування - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27.01.2021

Головуючий І.М. Стадник

Судді Ю.Б.Войтко

І.В.Міхасішин