Постанова від 27.01.2021 по справі 917/17/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2021 р. Справа № 917/17/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представників сторін:

позивача - Мирко Р.О. на підставі довіреності №185 від 09.06.2020, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2539 від 17.01.2019,

1-го відповідача - Марченко Г.І. на підставі ордеру на надання правової допомоги ПТ №037335 від 31.07.2018, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1158 від 16.07.2013,

2-го відповідача - Білонучкіна Т.П. на підставі ордеру на надання правової допомоги ПТ №038321 від 13.01.2021, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1854 від 10.10.2017,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, у режимі відеоконференції з Господарським судом Полтавської області, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" (вх.№2785 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.09.2020, ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Тимощенко О.М., час проголошення рішення - 09:55год., дата складання повного тексту рішення - 25.09.2020, у справі №917/17/20

за позовом Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк", м. Чорноморськ, Одеська обл.,

до 1-го відповідача ОСОБА_1 , м. Полтава, 2-го відповідача ОСОБА_2 , с. Горбанівка, Полтавська обл.,

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИЛА:

До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №003308/Р від 02.06.2008, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством "Морський транспортний банк" в розмірі 11 658 187, 15грн, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 8 688 949, 88грн, заборгованості по відсоткам у розмірі 2 243 983, 80грн, заборгованості за пенею у розмірі 725 253, 47грн на користь Публічного акціонерного товариства "МТБ банк" звернути стягнення на предмет іпотеки, згідно договору іпотеки №00696-СР від 02.06.2008, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Морський транспортний банк" та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєвою В.І. за реєстрованим №3052, а саме:

- 1/2 частини нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 374, 3кв.м, а саме: №64 роздягальня, №69а зал (частина площею 262, 7кв.м); №70 коридор; №71 санвузол; №72 вбиральня; №73 вмивальня; №73а коридор; №74 вбиральня; №75 коридор; №76 вбиральня; №77 вбиральня; №81 вбиральня; №81а вбиральня; №85 склад; №86 коридор; №87 коридор; №87а коридор; №88 кладова; №89 душова; №90 коридор; №906 кімната відпочинку, що належить ОСОБА_1 на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18.03.2015 у справі №554/16336/14-ц;

- 1/2 частини нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 374, 3кв.м, а саме: №55а кладова; №63 кладова; №63а роздягальня; №636 роздягальня; №696 зал (частина площею 268, 6кв.м); №78 коридор; №79 кімната; №90в костюмерна; №91 коридор; №92 кухня; №93 склад; №94 бармен; №95 щитова, що належить ОСОБА_2 на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18.03.2015 у справі №554/16336/14-ц.

Звернення стягнення на предмет іпотеки просить здійснювати за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, шляхом проведення прилюдних торгів відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про іпотеку".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 1-им відповідачем не було повернуто отримані кошти у визначений кредитним договором строк, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість по кредиту перед позивачем у розмірі 11 658 187, 15грн.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 02.06.2008 між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого позичальник надав в іпотеку нерухоме майно, а саме цегляні нежитлові приміщення загальною площею 748, 6кв.м.

При цьому, позивач зазначає, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18.03.2015 у справі №554/16336/14-ц здійснено поділ спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме зазначених цегляних нежитлових приміщень загальною площею 748, 6кв.м.

З метою захисту порушених прав позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду Полтавської області про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.09.2020 відмовлено у задоволенні позовних вимог з підстави пропуску позивачем строку позовної давності.

Місцевим господарським судом зазначено, що позивач звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості у квітні 2014 року, який розглянутий судом по суті, з квітня 2014 року не вчинив дій для звернення стягнення на предмет іпотеки. А з позовом в цій справі звернувся більш ніж через три роки після зміни порядку та строку виконання основного зобов`язання, отже, пропустив строк позовної давності.

Суд дійшов висновку, що наявність поважних причин пропуску строку позовної давності, які б об`єктивно перешкоджали позивачу звернутися до суду в межах строку позовної давності із даним позовом, позивачем не доведено. Також необґрунтованими суд вважає посилання позивача на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18.03.2015 у справі № 554/16336/14-ц (про поділ майна подружжя), як на підставу неможливості подати позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки в силу положень статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме, 1/2 частини нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 374, 3кв.м, а саме: №55а кладова; №63 кладова; №63а роздягальня; №636 роздягальня; №696 зал (частина площею 268, 6кв.м); №78 коридор; №79 кімната; №90в костюмерна; №91 коридор; №92 кухня; №93 склад; №94 бармен; №95 щитова, що належить ОСОБА_2 на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18.03.2015 у справі №554/16336/14-ц, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов до ОСОБА_2 задовольнити:

в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №003308/Р від 02.06.2008, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством "Морський транспортний банк" в розмірі 11 658 187, 15грн, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 8 688 949, 88грн, заборгованості по відсоткам у розмірі 2 243 983, 80грн, заборгованості за пенею у розмірі 725 253, 47грн на користь Публічного акціонерного товариства "МТБ банк" звернути стягнення на предмет іпотеки, згідно договору іпотеки №00696-СР від 02.06.2008, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Морський транспортний банк" та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєвою В.І. за реєстрованим №3052, а саме

1/2 частини нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 374, 3кв.м, а саме: №55а кладова; №63 кладова; №63а роздягальня; №636 роздягальня; №696 зал (частина площею 268, 6кв.м); №78 коридор; №79 кімната; №90в костюмерна; №91 коридор; №92 кухня; №93 склад; №94 бармен; №95 щитова, що належить ОСОБА_2 на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18.03.2015 у справі №554/16336/14-ц

Звернення стягнення на предмет іпотеки просить здійснювати за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підстав оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, шляхом проведення прилюдних торгів відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про іпотеку".

Судові витрати просить покласти на відповідача.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що хоча й рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18.03.2015 у справі №554/16336/14-ц було здійснено поділ спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме, зазначених цегляних нежитлових приміщень загальною площею 748, 6кв.м., однак, право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 на Ѕ частини було зареєстровано лише 16.12.2019; одразу після здійснення державної реєстрації права власності позивач звернувся з даним позовом до суду.

Як вказує апелянт, звертаючись з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в рамках справи №554/5323/14-ц, ПАТ "МТБ Банк" мав намір та розраховував на те, щоб звернути стягнення на предмет іпотеки в межах виконавчого провадження після отримання остаточного рішення, оскільки вказане майно перебувало у власності позичальника ОСОБА_1 і необхідності подавати окремий позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не було.

Апелянт зазначає, що рішення у справі №554/5323/14-ц про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 набрало законної сили лише 09.12.2019; однак, внаслідок здійсненого поділу майна подружжя і реєстрації права власності на Ѕ частину іпотечного майна за ОСОБА_2 , позивач втратив можливість задовольнити свої вимоги щодо всього предмету іпотеки, оскільки право власності на Ѕ було зареєстровано за ОСОБА_2 , яка не є фінансовим поручителем, і за відсутності щодо неї рішення суду про стягнення заборгованості вважає, що є неможливим звернути стягнення на дану частину майна в рамках виконавчого провадження.

Апелянт вважає, що даним обставинам, які свідчать про поважність причин пропуску строку позовної давності, суд першої інстанції належної оцінки не надав.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.09.2020 у справі №917/17/20; встановлено відповідачам строк до 23.11.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянту; встановлено учасникам справи строк до 23.11.2020 для подання до суду заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на 01.12.2020 об 11:45год.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2020, у зв`язку з лікарняним судді Лакізи В.В., для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М. , суддя Бородіна Л.І., суддя Мартюхіна Н.О.

01.12.2020 від представника ОСОБА_2 і ОСОБА_1 - адвоката Марченко Г.І. надійшли заперечення на апеляційну скаргу (вх.№11854), вважає рішення суду першої інстанції законним, а апеляційну скаргу просить відхилити.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 19.01.2021 о 10:15год.; задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції; доручено Господарському суду Полтавської області забезпечити проведення судового засідання, яке відбудеться 19.01.2021 о 10:15год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у залі судового засідання №105 у справі №917/17/20, у режимі відеоконференції.

14.01.2021 від представника ОСОБА_2 - адвоката Білонучкіної Т.П. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№408), просить доручити Господарському суду Полтавської області забезпечити проведення судового засідання, яке відбудеться 19.01.2021 о 10:15год., у режимі відеоконференції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2021 задоволено заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Білонучкіної Т.П. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; повідомлено представника ОСОБА_2 - адвоката Білонучкіну Т.П. про можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Господарському суду Полтавської області.

18.02.2021 від представника ОСОБА_2 - адвоката Білонучкіної Т.П. надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№518), просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду від 16.09.2020 - без змін.

Судова колегія зазначає, що ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2020 було встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 23.11.2020.

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У поданому суду відзиві на апеляційну скаргу з пропуском встановленого судом строку для подання відзиву представник 2-го відповідача не зазначає про поважність причин пропуску встановленого судом строку і не просить пропущений строк поновити.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції залишає без розгляду відзив на апеляційну скаргу представника 2-го відповідача.

18.01.2021 від представника апелянта - адвоката Мирко Р.О. надійшли додаткові пояснення, які по суті дублюють доводи апеляційної скарги (вх.№599), просить приєднати додаткові пояснення до матеріалів справи та взяти їх до уваги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 задоволено клопотання представника позивача - адвоката Мирко Р.О. про відкладення розгляду справи; розгляд справи відкладено на 27 січня 2021 року о 15:45год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 задоволено заяву представника Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" - Мирко Р.О. про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції; доручено Господарському суду Полтавської області забезпечити проведення судового засідання, яке відбудеться "27" січня 2021 об 15:45год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у залі судового засідання №105 у справі №917/17/20, у режимі відеоконференції.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2021, у зв`язку з відпусткою судді Бородіної Л.І., для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 27.01.2021, яке відбулось у режимі відеоконференції з Господарським судом Полтавської області, розгляд справи у зв`язку зі зміною складу колегії суддів розпочато спочатку; представник апелянта, який з`явився до Господарського суду Полтавської області, оголосив доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити.

Представник 1-го відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 16.09.2020 - без змін.

Представник 2-го відповідача проти доводів апеляційної скарги також заперечує, просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 16.09.2020 - без змін.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, учасники судового процесу з`явились в судове засідання і оголосили свої доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив, що апелянт не погоджується з рішенням місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме, 1/2 частини нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 374, 3кв.м, а саме: №55а кладова; №63 кладова; №63а роздягальня; №636 роздягальня; №696 зал (частина площею 268, 6кв.м); №78 коридор; №79 кімната; №90в костюмерна; №91 коридор; №92 кухня; №93 склад; №94 бармен; №95 щитова, що належить ОСОБА_2 на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18.03.2015 у справі №554/16336/14-ц, та просить ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов до ОСОБА_2 задовольнити.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд переглядає рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме, 1/2 частини нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 374, 3кв.м, а саме: №55а кладова; №63 кладова; №63а роздягальня; №636 роздягальня; №696 зал (частина площею 268, 6кв.м); №78 коридор; №79 кімната; №90в костюмерна; №91 коридор; №92 кухня; №93 склад; №94 бармен; №95 щитова, що належить ОСОБА_2 на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18.03.2015 у справі №554/16336/14-ц.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, 02.06.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Морський Транспортний Банк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №00308/Р у вигляді непоновлюваної кредитної лінії (далі - Кредитний договір) на суму 1 444 620, 00 доларів США, на наступні цілі: 1 400 000, 00 дол. США на придбання нежитлового приміщення загальною площею 748, 6кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та 44 620, 00 дол. США страхових платежів з 02.06.2008 і терміном погашення по 01.06.2009 включно зі сплатою 13 % річних (т.1 а.с.20-24).

При цьому сторони узгодили, зокрема, таке:

- у разі відсутності станом на 29.05.2009 порушень позичальником строків сплати кредиту, строк дії договору продовжується по 31.05.2010 у відповідності до графіка визначеного п. 3.2.3.2 кредитного договору (п. 3.2.3.2 Кредитного договору);

- згідно умов п. 3.2.3.3., п. 3.2.3.4., п. 3.2.3.5., п. 3.2.3.6., п. 3.2.3.7 Кредитного договору, строк дії Кредитного договору продовжується до 01.06.2015;

- з урахуванням положень п. 1.1.1. цього договору та цього пункту, позичальник зобов`язується повернути кредит в повному обсязі не пізніше кінцевої дати, зазначеної у п. 1.3. цього договору, відповідно до графіку погашення (п. 2.5 Кредитного договору (з урахуванням внесених змін та доповнень);

- нарахування банком процентів за користування кредитом здійснюється, починаючи з дати виникнення фактичної заборгованості на рахунку, зазначеному у п. 2.2. цього договору, до дати повного погашення кредиту. Проценти нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 (триста шістдесят) днів у році. Проценти у національній валюті України сплачуються позичальником щомісяця, з 26-го числа, але не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, і в день фактичного повного погашення кредиту (п. 2.6 Кредитного договору);

- банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту в цілому, сплати процентів за користування кредитом, інших платежів, що належать до сплати за цим договором, у випадку невиконання або неналежного будь-яких зобов`язань за цим договором або договорами, укладеними в забезпечення зобов`язань позичальника за цим договором, в тому числі прострочення сплати чергового платежу за кредитом та процентів за користування кредитом понад 1 місяць (п. 3.2.5 Кредитного договору);

- позичальник зобов`язаний належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання за цим договором, використати кредит на передбачені договором цілі (п. 3.3.2 Кредитного договору);

- забезпеченням виконання зобов`язань позичальником за цим договором є іпотека нежитлових приміщень, загальною площею 748, 6кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності Позичальнику (п. 4.1.1 Кредитного договору);

- за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов`язань за цим договором Сторони несуть відповідальність, в порядку та на умовах, у відповідності до чинного законодавства України та цього договору (п. 5.1 Кредитного договору);

- при порушенні позичальником будь-яких строків та термінів повернення кредиту (в тому числі, при порушенні термінів та строків, передбачених графіком погашення, або при порушенні терміну дострокового повернення кредиту на вимогу банку), несвоєчасної сплати процентів та комісій за користування кредитом - позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення (п. 5.2 Кредитного договору).

До Кредитного договору неодноразово вносились зміни, зокрема на підставі договорів про внесення змін і доповнень, а саме: №1 від 03.04.2013, №2 від 14.11.2013, №2-1 від 14.11.2013, №3 від 26.02.2014, №4 від 12.03.2014, №5 від 16.04.2014, додаткових угод №6 від 02.09.2014, №7 від 28.11.2014, №7-1 від 28.11.2014, №7/2 від 28.11.2014, №8 від 10.12.2014, №9 під 19.12.2014, №10 від 26.02.2015, №11 від 28.07.2015, №12 від 29.12.2015 (т.1 а.с.25-40).

Вищезазначеними договорами були внесені зміни до Кредитного договору в частині зміни графіку та валюти кредитування, замість доларів США на національну валюту гривню.

20.09.2012 укладено Договір про внесення змін та доповнень № 5 до Кредитного договору, де пунктом 1.1 вказано, що Банк зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у вигляді мультивалютної непоновлюваної кредитної лінії на суму 20 917 839, 49грн, з урахуванням умов п.п. 1.2., 1.2.1 цього Договору з можливістю використання кредитних коштів для зміни валюти виконання зобов`язання, та на витрати, пов`язані із зміною валюти виконання зобов`язання, з урахуванням умов п.п. 1.1.1, 1.1.2, 1.1.3 цього Договору, а Позичальник зобов`язується прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути Банку Кредит, сплатити за користування Кредитом проценти.

Пунктом 1.2 та 1.2.1 Договору про внесення змін та доповнень № 5 до Кредитного договору передбачено, що кредит надається на придбання нежитлового приміщення загальною площею 748, 6кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а також на придбання/обмін іноземної валюти в національну валюту України з можливістю оплат витрат, пов`язаних з конвертацією.

Сторони дійшли згоди, що після зміни валюти виконання зобов`язання за цим Кредитним договором, основною валютою виконання зобов`язання є національна валюта України - гривня.

При цьому, сторони узгодили, що після зміни валюти виконання зобов`язання за цим Кредитним договором, максимальний розмір заборгованості за цим Договором має становити не більше 9 097 091, 88грн.

Відповідно до пункту 1.3 Договору про внесення змін та доповнень №5 до Кредитного договору Банк відкриває Позичальнику кредитну лінію на строк з 02.06.2008 року і терміном погашення до 31.05.2016.

На виконання умов вищезазначеного Кредитного договору відповідач отримав від позивача кредитні кошти у межах встановленого у договорі ліміту, що підтверджується копіями меморіального валютного ордеру №18 від 03.06.2008 та платіжного доручення від 20.09.2012 № 84.

17.10.2013 між сторонами був укладений Договір про внесення змін та доповнень №6 до Кредитного договору відповідно до якого, зокрема, п. 1 сторони підтверджують, що на момент укладення цього Договору про внесення змін та доповнень №6 заборгованість Позичальника перед Банком за основним боргом за Кредитом (борг за Кредитом без урахування відсотків) становить 8 706 549, 77грн.

Виконання позичальником вимоги банку щодо дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, інших платежів відповідно до умов цього договору повинно бути здійснено позичальником протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу банку.

Згідно умов Кредитного договору зі змінами та доповненнями сторонами погоджено дату остаточного повернення кредиту - 31.05.2016.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, між ВАТ "Морський транспортний банк" та ОСОБА_1 був укладений Договір іпотеки №00696-СР від 02.06.2008 (далі - Договір іпотеки), відповідно до умов якого в забезпечення виконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором Іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, що є власністю Іпотекодавця, а саме:

- цегляні нежитлові приміщення, загальною площею 748, 6кв.м, цільове призначення приміщень: для розміщення розважального центру, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та належать Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєвою В.І. 02.06.2008 за реєстровим №3051, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 02.06.2008 за № 2933823.

Предмет іпотеки передається в іпотеку з невід`ємними приналежностями, які знаходяться в ньому. Іпотека розповсюджується на всі невіддільні від майна поліпшення, складові частини та внутрішні системи, що існують на момент укладення цього договору та виникнуть у майбутньому. Всі зроблені Іпотекодавцем, в період дії цього договору, всілякого роду поліпшення, реконструкції, зміні, доробки тощо автоматично стають предметом даного договору іпотеки - Предметом іпотеки (п. 1.6 Договору іпотеки).

Також до Договору іпотеки, у зв`язку з внесенням змін та доповнень до Кредитного договору, були укладені:

- 23.04.2009 Додатковий договір №1 до Договору іпотеки;

- 31.12.2009 Договір №2 про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки;

- 02.09.2010 Договір № 3 про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки;

- 18.11.2011 Договір № 4 про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки;

- 20.09.2012 Договір № 5 про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки;

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору іпотеки, з урахуванням змін та доповнень, предметом цього договору є надання Іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна зазначеного в п. 1.6 цього Договору в забезпечення виконання власних зобов`язань Іпотекодавця, в силу чого Іпотекодержатель має право в разі невиконання Іпотекодавцем зобов`язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку Предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця. За цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов`язань Іпотекодавця, що випливають з Кредитного договору та всіх додаткових угод/договорів про внесення змін до нього.

Відповідно до пункту 3.1 Договору іпотеки, Іпотекодержатель має право задоволення своїх вимог за Кредитним договором і за цим договором, яке виникає у Іпотекодержателя у випадку невиконання (часткового невиконання) Позичальником своїх зобов`язань перед Іпотекодержателем за Кредитним договором, у випадку невиконання (часткового невиконання) Іпотекодавцем своїх зобов`язань за даним договором та в інших випадках, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 3.4 Договору іпотеки, у разі порушення Іпотекодавцем умов Кредитного договору та/або порушення умов цього договору Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушень. В цьому документі зазначається стислий зміст порушень зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки відповідно до цього договору.

Згідно з пунктом 3.4.1 Договору іпотеки, реалізація Предмета іпотеки, на який звернено стягнення у примусовому порядку проводиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не буде встановлено даним договором або законодавством, чинним на момент реалізації Предмету іпотеки. Початкова ціна Предмету іпотеки для його продажу з публічних торгів встановлюється у розмірі, визначеному в пункті 1.10 даного договору або, за вимогою Іпотекодержателя, визначається незалежним суб`єктом оціночної діяльності, призначеними Іпотекодержателем.

У зв`язку з неналежним виконанням своїх обов`язків за Кредитним договором, 17.04.2014 Банк звернувся з позовом до ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за Кредитним договором у розмірі 11 658 187, 15грн.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 01.09.2015 позов Банку задоволено в повному обсязі та стягнуто солідарно з ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 11 658 187, 15грн (справа № 554/5323/14-ц).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 09.12.2019 по вказаній справі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01.09.2015 змінено в частині розміру заборгованості за кредитом та розподілу судових витрат. Зменшено стягувану з ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" заборгованість за кредитним договором №00308/Р від 02.06.2008 року заборгованість з 11 658 187, 15грн до 11 097 238, 67грн, що складається з: заборгованості за кредитом в сумі 8 688 949, 88грн, заборгованості за відсотками в сумі 1 706 068, 83грн, пені за прострочення виконання зобов`язань в сумі 702 219, 96грн.

Постановою Верховного Суду від 02.07.2020 рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01.09.2015 у незміненій за результатами апеляційного перегляду частині та постанову Полтавського апеляційного суду від 09.12.2019 залишено без змін.

При цьому, рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18.03.2015 у справі №554/16336/14-ц позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участю третьої особи - ПАТ "Марфін Банк" про поділ спільного майна подружжя задоволено повністю.

Виділено у власність ОСОБА_1 частину приміщень за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 374,3 кв.м., а саме: №64 роздягальня, №69 зал (частина площею 262,7 кв.м.); №70 коридор; №71 санвузол; №72 вбиральня; №73 вмивальня; №73а коридор; №74 вбиральня; №75 коридор; №76 вбиральня; №77 вбиральня; №81 вбиральня; №81а вбиральня; №85 склад; №86 коридор; №87 коридор; №87а коридор; №88 кладова; №89 душева; №90 коридор; №906 кімната відпочинку.

Визнано право власності ОСОБА_1 на частину приміщень за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 374,3 кв.м., а саме: №64 роздягальня, №69 зал (частина площею 262,7 кв.м.); №70 коридор; №71 санвузол; №72 вбиральня; №73 вмивальня; №73а коридор; №74 вбиральня; №75 коридор; №76 вбиральня; №77 вбиральня; №81 вбиральня; №81а вбиральня; №85 склад; №86 коридор; №87 коридор; №87а коридор; №88 кладова; №89 душева; №90 коридор; № 906 кімната відпочинку.

Залишено в загальному користуванні №29 коридор; №31 тамбур.

Виділено у власність ОСОБА_2 частину приміщень за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 374,3 кв.м., а саме: №55а кладова; №63 кладова; №63а роздягальня, №636 роздягальня; №696 зал (частина площею 268,6 кв.м.); №78 коридор; №79 кімната; №90в костюмерна; №91 коридор; №92 кухня; №93 склад: №94 бармен; №95 щитова.

Визнано право власності ОСОБА_2 на частину приміщень за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 374,3 кв.м., а саме: №55а кладова; №63 кладова; №63а роздягальня, №636 роздягальня; №696 зал (частина площею 268,6 кв.м.); №78 коридор; №79 кімната; №90в костюмерна; №91 коридор; №92 кухня; №93 склад: №94 бармен; №95 щитова.

Залишено в загальному користуванні № 107 сходи.

Вказане рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18.03.2015 залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 20.07.2015.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 15.10.2019 роз`яснено рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18.03.2015 № 554/16336/14-ц, 2/554/308/2015, що відповідно до резолютивної частини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

- виділено у користування по 1/2 частці у майні, що підлягало поділу;

- визнано право власності по 1/2 частці у майні, що підлягало поділу;

Як вказує позивач, 02.12.2019 він направив вимогу про погашення заборгованості за вих.№275/07 на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вказану вимогу 12.12.2019 отримав ОСОБА_1 , про що свідчить підпис та дата отримання на рекомендованому повідомленні про вручення. ОСОБА_2 вимогу не отримала; вимоги Банку залишені без задоволення, а заборгованість за Кредитним договором є непогашеною.

Апеляційним господарським судом встановлено, що на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18.03.2015 у справі №554/16336/14-ц, яким було здійснено поділ майна подружжя - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності на Ѕ частину іпотечного майна за ОСОБА_2 було вчинено 16.12.2019 (т.1 а.с.76-80); до 16.12.2019 право власності на іпотечне майно у повному обсязі було зареєстровано за позичальником за Кредитним договором - ОСОБА_1 .

З даним позовом ПАТ "МТБ Банк" звернувся до Господарського суду Полтавської області 27.12.2019 (згідно відмітки підприємства поштового зв`язку на поштовому конверті)

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до положень статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.05.2020 у справі №161/6253/15-ц викладено правовий висновок, що спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, належить до юрисдикції господарського суду, якщо сторонами основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

У спірних правовідносинах Кредитний договір, в забезпечення виконання якого (основного зобов`язання) був укладений Договір іпотеки, був укладений між Банком та ФОП ОСОБА_1, відтак спір про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке ж положення міститься і в статті 173 Господарського кодексу України.

Положеннями статті 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для викання сторонами; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Спірні правовідносин між сторонами виникли на підставі Договору кредиту та Договору іпотеки, а тому вони підпадають під правове регулювання в т.ч. § 6 Глави 49, Глави 71 Цивільного кодексу України та Закону України "Про іпотеку".

Так, згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Як встановлено судом у справі №554/5323/14-ц, Банк обов`язки за умовами Кредитного договору виконав, надавши кредитні кошти ФОП ОСОБА_1; останній зобов`язався за договором повернути кредит з процентами до 31.05.2016 включно.

Однак, ФОП ОСОБА_1 свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконав, що стало підставою для звернення Банком з позовом про стягнення заборгованості за Кредитним договором.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судова колегія зазначає, що спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним.

Способи захисту цивільного права чи інтересу можуть бути судові (стаття 16 Цивільного кодексу України) та позасудові (статті 17-19 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 12 і 33 Закону України "Про іпотеку" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до умов Договору іпотеки (розділ 3), Іпотекодержатель має право на задоволення своїх вимог за Кредитним договором і за цим договором, яке виникає у Іпотекодержателя у випадку невиконання (часткового невиконання) Позичальником своїх зобов`язань перед Іпотекодержателем за Кредитним договором та в інших випадках, передбачених цим договором.

Звернення стягнення і реалізація Предмета іпотеки здійснюється шляхом позасудового врегулювання або в примусовому порядку. Іпотекодержатель має право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на Предмет іпотеки.

Примусове стягнення і реалізація Предмету іпотеки відбувається шляхом отримання Іпотекодержателем виконавчого напису нотаріусу або іншим передбаченим законом шляхом, за вибором Іпотекодержателя.

У даному випадку Банк обрав такий спосіб захисту порушеного права, як звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором, в забезпечення виконання якого був укладений Договір іпотеки.

Положеннями статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено можливість реалізації предмета іпотеки за рішенням суду.

Обставини щодо наявності заборгованості у позичальника за Кредитним договором, укладеного між Банком і ФОП ОСОБА_1, і її розмір встановлено судом у справі №554/5323/14-ц.

Як зазначено вище, рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 01.09.2015 позов Банку задоволено в повному обсязі та стягнуто солідарно з ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 11 658 187, 15грн (справа № 554/5323/14-ц).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 09.12.2019 по вказаній справі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01.09.2015 змінено в частині розміру заборгованості за кредитом та розподілу судових витрат. Зменшено стягувану з ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" заборгованість за кредитним договором №00308/Р від 02.06.2008 року заборгованість з 11 658 187, 15грн до 11 097 238, 67грн, що складається з: заборгованості за кредитом в сумі 8 688 949, 88грн, заборгованості за відсотками в сумі 1 706 068, 83грн, пені за прострочення виконання зобов`язань в сумі 702 219, 96грн.

Постановою Верховного Суду від 02.07.2020 рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01.09.2015 у незміненій за результатами апеляційного перегляду частині та постанову Полтавського апеляційного суду від 09.12.2019 залишено без змін.

Поряд з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що за змістом статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до вимог статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Визначаючи початок перебігу строку позовної давності для звернення з позовом до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки в забезпечення виконання зобов`язання за Кредитним договором, термін дії якого визначено до 31 травня 2016 року, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що Банком було змінено встановлений у Кредитному договорі строк і порядок виконання зобов`язання, внаслідок звернення до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості достроково.

Згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 9 листопада 2016 року у справі № 6-2251цс16, пред`явлення кредитором вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов`язання та зумовлює перебіг позовної давності.

Поряд з цим, за змістом статті 266 Цивільного кодексу України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відтак, перебіг строку позовної давності для звернення з позовом до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки розпочався у даному випадку 17.04.2014, коли Банк у зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх обов`язків за кредитним договором, звернувся з позовом до ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за Кредитним договором у розмірі 11 658 187, 15грн, і сплив, відповідно, 17.04.2017.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №523/10225/15-ц зі схожих правовідносин.

Однак, згідно матеріалів справи з даним позовом ПАТ "МТБ Банк" звернувся до Господарського суду Полтавської області лише 27.12.2019, тобто, з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до частин 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У даній справі відповідачі заявили суду першої інстанції про застосування позовної давності.

Як вказує апелянт в обґрунтування поважності пропуску строку позовної давності, звертаючись з позовом про стягнення заборгованості за Кредитним договором в рамках справи №554/5323/14-ц, ПАТ "МТБ Банк" мав намір та розраховував звернути стягнення на предмет іпотеки в рамках виконавчого провадження після отримання остаточного рішення, оскільки вказане майно перебувало у власності позичальника ОСОБА_1 , і необхідності подавати окремий позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не було.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що наявність самого судового спору, як і судового рішення, про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17.

Отже, розгляд судом спору про стягнення заборгованості за Кредитним договором не позбавляло Банк права і можливості звернутись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки з 17.04.2014, чого Банком, однак, здійснено не було.

Доводи Банку, що він розраховував звернути стягнення на предмет іпотеки в рамках виконавчого провадження після отримання остаточного рішення про стягнення коштів не протирічать положенням чинного законодавства щодо можливості реалізації предмета іпотеки у виконавчому провадження, однак, і не змінюють порядку обчислення строків позовної давності у спорах про звернення стягнення на предмет іпотеки; обрання кредитором передбаченого законом способу захисту свого права на отримання заборгованості за кредитним договором за рахунок іпотечного майна є виключно його власною волею і не можуть визнаватись судом поважними причинами пропуску строку позовної давності.

Щодо доводів апелянта, що внаслідок здійсненого поділу майна подружжя і реєстрації права власності на Ѕ частину іпотечного майна за ОСОБА_2 , яка не є фінансовим поручителем і щодо якої відсутнє рішення суду про стягнення заборгованості, позивач втратив можливість задовольнити свої вимоги щодо всього предмету іпотеки, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Статтею 4 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно матеріалів справи, було зареєстровано обтяження іпотечного нерухомого майна.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, після звернення Банком з позовом до ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості у розмірі 11 658 187, 15грн у квітні 2014 року, ОСОБА_2 звернулась до Октябрського районного суду м. Полтави з позовом про поділ майна подружжя.

Не зважаючи на те, що рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18.03.2015, яким здійснено поділ майна подружжя і виділено у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по Ѕ частині майна, яка є предметом Договору іпотеки, набрало законної сили ще 20.07.2015 (залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 20.07.2015), право власності на Ѕ частину нежитлових приміщень, загальною площею 748, 6кв.м, цільове призначення приміщень: для розміщення розважального центру, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано за ОСОБА_2 лише 16.12.2019, тобто, фактично одразу після ухвалення постанови Полтавського апеляційного суду від 09.12.2019, яким стягнуто з ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" заборгованість за Кредитним договором заборгованість в розмірі 11 097 238, 67грн, що складається з: заборгованості за кредитом в сумі 8 688 949, 88грн, заборгованості за відсотками в сумі 1 706 068, 83грн, пені за прострочення виконання зобов`язань в сумі 702 219, 96грн.

Судова колегія погоджується з доводами апелянта, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватись учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу.

Однак, у спірних правовідносинах поділ подружжям майна, яке підлягає зверненню у межах виконавчого провадження за судовим рішенням про стягнення заборгованості за Кредитним договором, і реєстрація Ѕ частини іпотечного майна за дружиною позичальника, яка не є боржником за Кредитним договором, і не є поручителем, не має для Банку наслідком неможливості звернутись з позовом до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки у межах трирічного строку позовної давності з 17.04.2014, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, в силу положень статті 23 Закону України "Про іпотеку", у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Відповідно до частини 2 статті 23 Закону України "Про іпотеку", особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Суд апеляційної інстанції вважає хибними доводи апелянта, що, якщо до моменту реєстрації поділу майна подружжя Банк мав змогу звернути стягнення на іпотечне майно в рамках виконавчого провадження (з огляду на те, що іпотечне майно до 16.12.2019 було зареєстровано за ОСОБА_1 ) після ухвалення остаточного рішення про стягнення заборгованості у справі №554/5323/14-ц, то через поділ майна і реєстрацію Ѕ частини іпотечного майна за ОСОБА_2 , фактичне звернення стягнення на частину предмету іпотеки, яка зареєстрована за ОСОБА_2 , стало можливим лише в судовому порядку, бо ОСОБА_2 не є боржником за Кредитним договором, і не є поручителем, оскільки, по-перше, доводи апелянта щодо неможливості звернути стягнення на предмет іпотеки не підтверджуються матеріалами справи, і апелянт не навів суду жодної правової норми, яка унеможливлює здійснити звернення стягнення на предмет іпотеки внаслідок його поділу подружжям (по 1/2 частині); і по-друге, не узгоджується із зазначеними положеннями статті 23 Закону України "Про іпотеку", а також статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником у разі вибуття сторони.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 14 липня 2020 року №8-р/2020 (щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин 1, 2 статті 23 ЗУ "Про іпотеку", іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто, іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов`язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов`язання. У разі порушення боржником свого зобов`язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов`язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки.

З огляду на викладене, судова колегія вважає обґрунтованими і такими, що підтверджуються матеріалами справи, висновки суду першої інстанції, що позивач, по-перше, пропустив строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, який почав свій перебіг з 17.04.2014, коли позивач звернувшись до ФОП ОСОБА_1 і ОСОБА_4 до суду з позовом про стягнення заборгованості за Кредитним договором, змінив порядок і строк виконання умов Кредитного договору; і по-друге, не довів поважності причини пропуску строку позовної давності, відтак, підстави для його поновлення відсутні.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта, що обставинам, які свідчать про поважність причин пропуску строку позовної давності, суд першої інстанції належної оцінки не надав, оскільки висновки місцевого господарського суду про недоведеність позивачем поважності причин пропуску строку позовної давності є обґрунтованими і відповідають положенням чинного законодавства.

Поряд з цим, апеляційним господарським судом не встановлено порушення прав апелянта оскаржуваним рішенням, оскільки доводи апелянта про неможливість звернути стягнення на предмет іпотеки внаслідок поділу майна подружжя є безпідставними, не узгоджуються з положеннями законодавства про іпотеку і про виконавче провадження, як і не підтверджуються матеріалами справи.

Враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 16.09.2020 у справі №917/17/20 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 16.09.2020 у справі №917/17/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.01.2021.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза

Суддя Н.О. Мартюхіна