Постанова

від 28.01.2021 по справі 917/841/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2021 р. Справа № 917/841/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А. , суддя Пелипенко Н.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Петрівської сільської ради Чутівського району Полтавської області, с. Петрівка, Чутівський район, Полтавська область (вх. № 3073 П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.09.2020 у справі № 917/841/20 (суддя Семчук О.С. )

за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця , вул. Єжи Гедройца, 5, м. Київ, 03680 в особі Регіональної філії Південна залізниця , вул. Євгена Котляра, 7, м. Харків, 61052

до Петрівської сільської ради Чутівського району Полтавської області, вул. Центральна, 20, с. Петрівка, Чутівський район, Полтавська область, 38832

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії Південна залізниця звернулося з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Петрівської сільської ради Чутівського району Полтавської області збитків на суму 30549,96 грн. В обґрунтування позову позивач послався на невиконання відповідачем зобов`язань з відшкодування понесених позивачем збитків від перевезення пасажирів, що користуються пільгами з оплати проїзду в приміських поїздах.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, як перевізник, на підставі облікових форм про недоотримання коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з місцевого бюджетів, у 2018-2019 роках надав послуги з перевезення пасажирів, що користуються пільгами з оплати проїзду в приміських поїздах, на загальну суму 213278,92 грн. Позивач підтверджує, що відповідачем відшкодовано кошти лише в розмірі 182728,96 грн. в межах сум, визначених договорами на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом у приміському сполученні № 29 від 15.05.2018 та № 5 від 05.02.2019. Проте оскільки відповідач є розпорядником бюджетних коштів та в силу вимог чинного законодавства на нього покладено обов`язок компенсувати підтверджені обліковими формами недоотримані кошти позивачем за перевезення пільгової категорії населення в повному обсязі, тому відповідач повинен відшкодувати збитки у вигляді недоотриманих Залізницею коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян в сумах 14834,67 грн. за 2018 рік та 15715,29 грн за 2019 рік, відповідно. Вказані суми погоджені та підтверджені сторонами у відповідних актах звірки та облікових формах за період з січня 2018 року по грудень 2019 року. Подання облікових форм за січень-грудень 2018-2019 років відповідає пункту 10 Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян , затвердженого постановою КМУ від 16.12.2009 № 1359, а тому такі облікові форми повинні бути прийняті відповідачем та оплачені.

Відповідач у відзиві (вх. № 6245 від 15.06.2020) визнав позов частково, зокрема на суму 991,58 грн. В іншій частині відповідач проти позову заперечив, посилаючись на його безпідставність.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.09.2020 у справі № 917/841/20 позов задоволено повністю та стягнуто з Петрівської сільської ради Чутівського району Полтавської області на користь Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Південна залізниця 30549,96 грн. збитків, понесених від перевезення пасажирів, які мають право на пільги, та 2102,00 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на пільговий проїзд окремих категорій громадян у 2018-2019 роках на суму 213278,92 грн, а тому оскільки відповідачем оплачено позивачу лише 182728,96 грн., то збитки позивача, понесені від перевезення пасажирів, які мають право на ці пільги, склали суму 30549,96 грн. За висновками суду першої інстанції вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків за пільгове перевезення пасажирів за 2018-2019 роки є законними та обґрунтованими.

Відповідачем у строки, визначені ч. 1 ст. 256 ГПК України, на дане рішення подано апеляційну скаргу, в якій скаржник, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції при ухваленні рішення у даній справі обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 28.09.2020 у справі № 917/841/20 повністю та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги на загальну суму 991,58 грн.

Відповідач обґрунтовує вимоги апеляційної скарги тим, що надані позивачем та враховані судом при ухваленні оскаржуваного рішення акти звіряння розрахунків за надані послуги по перевезенню пільгової категорії та безоплатних категорій населення в приміському сполученні залізничним транспортом, є неналежними доказами у справі, у зв`язку з відсутністю первинних документів, а саме рахунків та облікових форм за січень-березень 2018 року та протиріччями в складанні самих актів звіряння. На думку відповідача судом першої інстанції було безпідставно прийнято всі надані позивачем акті звіряння до уваги в якості належних доказів в підтвердження суми збитків, яку належить відшкодувати. На переконання відповідача чинним законодавством не передбачено обов`язкового укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги залізничного транспорту пільговим категоріям громадян, а відповідно до частини 3 статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України зобов`язання сторін можуть виникати безпосередньо із актів законодавства України. Отже відтермінування у спірному випадку підписання договору про відшкодування компенсаційних виплат за наданий пільговий проїзд у приміському сполученні № 29 від 15.05.2018 та підписання останнього лише у травні місяці 2018 року не звільняло сторони від виконання господарського зобов`язання, оскільки зобов`язання сторін у цій справі виникає безпосередньо із законів України і не залежить від волевиявлення сторін, тому ненаправлення позивачем рахунків та облікових форм про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів за січень-березень 2018 року, є порушенням Постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 р. № 1359 Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян та господарського зобов`язання.

Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що ненаправлення позивачем в установлені терміни, а також і в подальшому до часу звернення до суду рахунків та облікових форм про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів за січень-березень 2018 року, призвело до неотримання відповідачем (скаржником) відомостей місячної станційної звітності щодо інформації про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки), та, як наслідок, неможливість установлення суми витрат, які необхідно відшкодувати з місцевого бюджету Петрівської сільської ради.

Також заявник апеляційної скарги звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки наданим позивачем до справи актам звіряння розрахунків за надані послуги по перевезенню пільгової категорії та безоплатних категорій населення в приміському сполученні залізничним транспортом, у яких в колонці 1 заборгованість на початок звітного року, станом на 01.01.2019 та 01.01.2020 та колонці 9 заборгованість минулих років в строчці надавач послуг стоїть 0 грн. Тобто станом на 01.01.2019 та 01.01.2020 між Акціонерним товариством Українська залізниця та Петрівською сільською радою заборгованості не існує, проте суд першої інстанції не висловив своєї позиції щодо даного факту. У цих актах у строчці розпорядник коштів стоять прочерки, що свідчить про непогодження відповідача із даними бухгалтерської звітності позивача, і підтверджує відсутність заборгованості.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2020 у справі № 917/841/20 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий (суддя-доповідач) Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 апеляційну скаргу Петрівської сільської ради Чутівського району Полтавської області, с. Петрівка, Чутівський район, Полтавська область (вх. № 3073 П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.09.2020 у справі № 917/841/20 залишено без руху. Скаржнику надано десятиденний строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги з моменту отримання цієї ухвали шляхом подачі до суду у цей строк доказів надсилання копії апеляційної скарги Акціонерному товариству Українська залізниця (вул. Єжи Гедройца, 5, м. Київ, 03680) та Акціонерному товариству Українська залізниця в особі Регіональної філії Південна залізниця (вул. Євгена Котляра, 7, м. Харків, 61052) листами з описами вкладень.

З матеріалів справи вбачається, що копія ухвали суду від 17.11.2020 про залишення апеляційної скарги без руху була отримана скаржником - 23.11.2020, про що свідчить долучена до справи роздруківка з сайту Укрпошти (рекомендоване поштове відправлення № 6102253750102).

Згідно частини третьої статті 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день її первинного подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

26.11.2020, тобто у встановлені судом строки, відповідачем засобами поштового зв`язку направлено на адресу суду заяву про усунення недоліків, яка надійшла до суду 30.11.2020 за вх. № 11825. До заяви скаржником додано докази надсилання копії апеляційної скарги Акціонерному товариству Українська залізниця (вул. Єжи Гедройца, 5, м. Київ, 03680) та Акціонерному товариству Українська залізниця в особі Регіональної філії Південна залізниця (вул. Євгена Котляра, 7, м. Харків, 61052) листами з описами вкладень.

Також до заяви про усунення недоліків поданої апеляційної скарги скаржником додано Інформаційне повідомлення, в якому зазначено, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 р. № 721-р Про визначення адміністративних центрів та затвердження території територіальних громад Полтавської області (стор. 12 Додатку до розпорядження КМУ від 12.06.2020 р. № 721-р) Петрівську територіальну громаду включено до складу Скороходівської територіальної громади. Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 р. № 807-ІХ Про утворення та ліквідацію районів (абзац 4 підпункту 16) Скороходівську селищну раду включено до Полтавського району Полтавської області. 25 жовтня 2020 року проведено перші вибори депутатів територіальної громади Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області і відповідно селищного голови (згідно Постанови Центральної виборчої комісії від 08.08.2020 р. № 160 Про перші вибори депутатів сільських, селищних, міських рад територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів 25 жовтня 2020 року ). Керуючись ч.1 ст.42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.10, Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування , відповідно рішення 1 сесії Скороходівської селищної ради восьмого скликання від 12.11.2020 № 2 Про початок повноважень Скороходівського селищного голови взято до відома результати виборів Скороходівського селищного голови про визнання повноважень та обрання на посаду Скороходівського селищного голови ОСОБА_1 . Початок повноважень новообраного селищного голови Скороходівської селищної ради Штепки Валерія Валерійовича відповідно є 12 листопада 2020 року. Відповідно рішення 1 сесії Скороходівської селищної ради восьмого скликання від 12.11.2020 року № 10 Про реорганізацію юридичної особи Петрівської сільської ради Скороходівська селищна рада вважається правонаступником всього майна, прав та обов`язків Петрівської сільської ради та утворено комісію з реорганізації юридичної особи Петрівської сільської ради.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 01.12.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 917/841/20 з розгляду апеляційної скарги Петрівської сільської ради Чутівського району Полтавської області, с. Петрівка, Чутівський район, Полтавська область (вх. № 3073 П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.09.2020. Позивачу надано строк до 16.12.2020 для подачі до суду відзиву на апеляційну скаргу відповідача, заяв та/або клопотань (за наявності), що пов`язані з розглядом апеляційної скарги із доказами надіслання їх копій відповідачу. Учасникам справи роз`яснено, що апеляційний розгляд справи № 917/841/20 відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

15.12.2020 позивач у встановлені судом строки надав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 12658), в якому проти доводів скаржника заперечує, наголошує, що всі надані до справи акти звірки звіряння розрахунків станом на 01.05.2018, 01.06.2018, 01.07.2018, 01.08.2018, 01.09.2018, 01.10.2018, 01.11.2018, 01.12.2018, 01.01.2019, 01.07.2019, 01.09.2019, 01.10.2019, 01.01.2020 підписані уповноваженими особами з боку відповідача та позивача без зауважень, скріплені печатками підприємств, а отже вказані акти є належними доказами у справі та свідчать про наявність заборгованості відповідача у заявленій до стягнення сумі. При цьому проставляння відповідачем прочерку у відповідній строчці в актах звірки розрахунків як непогодження з даними позивача не є свідченням відсутності боргу, оскільки згідно правової позиції Верховного Суду, що викладена у постановах від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 24.10.2018 у справі №905/3062/17, до дій, що свідчать про визнання особою свого боргу, належить зокрема, підписання в межах позовної давності уповноваженою на це особою боржника разом з кредитором акту звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір. Також на противагу доводам відповідача щодо відсутності первинних документів (облікових форм та рахунків за січень - березень 2018 року) позивач просить суд апеляційної інстанції взяти до уваги те, що Договір № 29 від 15.05.2018 діє з 01.01.2018 по 31.12.2018 (пункт 7.1.). Оскільки Договір № 29 був підписаний сторонами лише 15.05.2018, то позивач не мав змоги направити облікові форми за січень-березень 2018 року не пізніше 15 числа місяця наступного звітного періоду, як це передбачено пунктом 3.6. Договору. В матеріалах справи наявні копії облікових форм про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з місцевого бюджету по Петрівській сільській раді за період з квітня 2018 року по грудень 2019 року на загальну суму 183720,58 грн. Водночас, в акті звіряння розрахунків станом на 01.05.2018 позивачем вказано, що фактично спожито в межах норми з початку року 40111,14 грн., з них за звітний місяць квітень - 10552,80 грн. Тобто, у вказаний акт звіряння включено вартість понесених позивачем витрат за січень-квітень 2018 року у розмірі 40111,14 грн. Відповідачем вказаний акт звіряння розрахунків підписано без зауважень, що на думку позивача означає визнання ним заборгованості та безпідставність тверджень про зворотне (том 1 аркуш справи 114).

Крім того позивач звертає увагу суду на те, що з урахуванням рішення ї сесії VIII скликання Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області від 12.11.2020 Про підсумки виборів Скороходівського селищного голови , згідно якого підтверджені повноваження голови Скороходівського селищного голови Штепки В.В., вказана посадова особа з 12.11.2020 не є головою Петрівської сільської ради.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила таке.

Судом першої інстанції встановлено і сторонами у справі не оспорюється, що між позивачем та відповідачем було укладено два договори на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом у приміському сполученні № 29 від 15.05.2018 та № 5 від 05.02.2019.

Вказані договори були укладені у відповідності до Бюджетного кодексу України, Закону України Про залізничний транспорт , Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 27.12.2006 № 1196, який зареєстрований Міністерством юстиції України 04.04.2007 за № 310/13577, Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1359, та Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1997 № 252, з метою компенсаційних виплат за пільгові перевезення окремих категорій громадян залізничним транспортом у приміському сполученні.

Відповідно до пункту 1.1. Договору № 29 Перевізник здійснює у відповідності до чинного законодавства України надання послуг по безоплатному перевезенню окремих пільгових категорій громадян залізничним транспортом у приміському сполученні (Додаток 1), а Платник проводить компенсацію збитків від перевезення вказаних осіб.

Згідно пункту 1.2. Договору № 29 пільгові перевезення здійснюються згідно з затвердженим розкладом руху поїздів. Пільгові перевезення пасажирів, вказаних в пункті 1.1. Договору здійснюються по пред`явленню документа, який підтверджує право на пільги відповідно до тарифів на перевезення пасажирів у приміському сполученні, затверджених у встановленому законодавством порядку.

Пунктом 2.1. Договору № 29 передбачено, що компенсація витрат за перевезення окремих пільгових категорій громадян залізничним транспортом приміського сполучення проводиться Платником у межах коштів, передбачених у місцевому бюджеті на поточний рік, та складає 30000 грн., в т.ч. ПДВ.

Додатковими угодами № 1 від 27.06.2018, № 2 від 27.09.2018 та № 3 від 10.12.2018 до Договору № 29 сторони неодноразово змінювали суму компенсаційних виплат, визначену у пункті 2.1. вказаного Договору.

В редакції додаткової угоди № 3 від 10.12.2018 погоджена сторонами сума компенсаційних виплат становить 91367,00 грн.

Відповідно до пункту 2.2 Договору № 29 виплати проводяться щомісячно на підставі облікової форми (Додаток 2) та актів звірок.

Згідно пункту 7.1. Договору № 29 даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє з 01.01.2018 до 31.12.2018, а частині проведення розрахунків по Договору, до їх повного погашення.

Крім того, 05.02.2019 між сторонами у справі був укладений Договір № 5 на компенсаційні виплати за пільговий поїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом у приміському сполученні, предметом якого є відносини сторін щодо здійснення компенсаційних виплат, пов`язаних з наданням послуг з перевезення пасажирів, які мають право на ці пільги згідно з чинним законодавством України (далі - Договір № 5).

Відповідно до умов пункту 2.1. Договору № 5 компенсаційні виплати за перевезення окремих пільгових категорій громадян залізничним транспортом приміського сполучення проводиться платником у межах коштів, передбачених у місцевому бюджеті на поточний рік, та складають 91362,00 грн, в т.ч. ПДВ.

Відповідно до пункту 2.2 Договору № 5 виплати проводяться щомісячно на підставі облікової форми (Додаток 2) та актів звірок.

Позивач підтверджує, що Договори № 29 від 15.05.2018 та № 5 від 05.02.2019 відповідач виконав у повному обсязі, перерахувавши позивачу кошти в розмірі 91366,96 грн та 91362,00 грн. Претензії щодо виконання цих Договорів у позивача відсутні. Однак при цьому, позивач вказує на те, що ним, як перевізником на підставі облікових форм про недоотримання коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з місцевого бюджетів, за 2018 рік надано послуг з перевезення пасажирів, що користуються пільгами з оплати проїзду в приміських поїздах, на суму в розмірі 106201,63 грн, а за 2019 рік - на суму 107077,29 грн.

У зв`язку із тим, що послуги з перевезення пасажирів, які мають право на ці пільги згідно з чинним законодавством України, були надані позивачем у 2018-2019 роках на суми 106201,63 грн та 107077,29 грн, відповідно, тому розмір позадоговірних, понесених перевізником в 2018 році невідшкодованих збитків, становить 14834,67 грн. (106201,63 грн - 91366,96 грн), а у 2019 році - становить 15715,29 грн (107077,29 грн - 91362,00 грн).

За підрахунками позивача, загальна сума понесених ним позадоговірних невідшкодованих збитків за 2018 - 2019 роки становить суму в розмірі 30549,96 грн.

Направлена на адресу відповідача вимога від 24.03.2020 № НЮ-05-11/19 про відшкодування збитків в розмірі 29771,00 грн., яка була отримана відповідачем 26.03.2020, залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач посилається на те, що оскільки відповідачем оплачено позивачу лише 182728,96 грн., то збитки Залізниці, понесені від перевезення пасажирів, які мають право на ці пільги, склала 30549,96 грн., які мають бути відшкодовані на підставі статті 9 Закону України Про залізничний транспорт .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, який є розпорядником бюджетних коштів, не відшкодував недоотримані Залізницею кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян у 2018-2019 роках в сумі 30549,96 грн та безпідставно ухиляється від їх сплати позивачу та на вимоги щодо їх сплати не реагує.

На підтвердження позовних вимог Залізницею надано до позовної заяви копії облікових форм про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з місцевого бюджету по Петрівській сільській раді (2018 рік): за квітень 2018 року на суму 10552,80 грн.; за травень 2018 року на суму 10085,47 грн.; за червень 2018 року на суму 9142,17 грн.; за липень 2018 року на суму 8823,22 грн.; за серпень 2018 року на суму 7106,18 грн.; за вересень 2018 року на суму 6867,50 грн.; за жовтень 2018 року на суму 9231,28 грн.; за листопад 2018 року на суму 7549,91 грн.; за грудень 2018 року на суму 7284,76 грн. Всього на суму 76643,29 грн.

Також на підтвердження сум недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян по Петрівській сільській раді за 2019 рік позивачем надано копії облікових форм про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян витрати на перевезення яких відшкодовуються з місцевого бюджету по Петрівській сільській раді: за січень 2019 року на суму 7341,08 грн.; за лютий 2019 року на суму 6640,09 грн.; за березень 2019 року на суму 5405,80 грн.; за квітень 2019 року на суму 13623,37 грн.; за травень 2019 року на суму 13891,11 грн.; за червень 2019 року на суму 12013,52 грн.; за липень 2019 року на суму 14608,34 грн.; за серпень 2019 року на суму 9163,04 грн.; за вересень 2019 року на суму 12820,82 грн.; за жовтень 2019 року на суму 10203,56 грн.; за листопад 2019 року на суму 317,05 грн.; за грудень 2019 року на суму 1049,51 грн. Всього на суму 107077,29 грн.

Крім того, позивачем надано до позову копії актів звірки за ті ж періоди, а також у якості доказів надіслання облікових форм та актів звірки відповідачу надано копії фіскальних чеків ПАТ Укрпошта .

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначив, що до нього надійшли облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з місцевого та державного бюджету, лише за квітень - грудень 2018 року (включно) разом з актами звіряння розрахунків за надані послуги по перевезенню пільгової та безплатних категорій населення за кожен місяць (квітень-грудень) окремо, за 2018 рік на загальну суму 76643,29 грн. Згідно договору № 29 від 15.05.2018 Петрівською сільською радою перераховано позивачу за 2018 рік - 91317 грн. Отже відповідач вважає, що кредит на відшкодування витрат по перевезенню склав 14723,71 грн. Ураховуючи те, що облікові форми за січень - березень 2018 року разом з актами звіряння до Петрівської сільської ради не надходили, тому відповідач і не провив за ними оплату, у зв`язку із чим вважає, що переплачені кошти в сумі 14723,71 грн. переходять в рахунок майбутніх платежів.

Разом із цим відповідач підтверджує, що Петрівській сільській раді від позивача також надійшли облікові форми за січень - грудень 2019 року (включно) разом з актами звіряння розрахунків за надані послуги по перевезенню пільгової та безплатних категорій населення за кожен місяць (січень-грудень) окремо, за рік на загальну суму 107077,29 грн. З огляду на те, що за 2018-2019 роки АТ Українська залізниця згідно наданих облікових форм про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян надала послуги на загальну суму 183720,58 грн., а Петрівська сільська рада за даний період сплатила за вказані послуги 182728,96 грн., тому заборгованість Петрівської сільської ради перед позивачем за 2018-2019 роки становить 991,58 грн. На думку відповідача саме ця сума і підлягає відшкодуванню.

Натомість позивач, посилаючись на підписані обома сторонами акти звірки та облікові форми позивач зазначає, що всього за період з січня 2018 року по грудень 2019 року ним надано послуг з перевезення пасажирів, що користуються пільгами з оплати проїзду в приміських поїздах на загальну суму 213278,92 грн.

Предметом спору у цій справі є стягнення збитків за пільгове перевезення пасажирів за 2018-2019 року у сумі, яка перевищує компенсовані відповідачем кошти за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом приміського сполучення за 2018-2018 роки на підставі договорів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом у приміському сполученні № 29 від 15.05.2018 та № 5 від 05.02.2019.

Оцінивши надані сторонами докази, судом першої інстанції встановлено, що в матеріалах справи наявні копії облікових форм про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян витрати на перевезення яких відшкодовуються з місцевого бюджету по Петрівській сільській раді за період з квітня 2018 року по грудень 2019 року на загальну суму 183720,58 грн, але водночас, пунктом 7.1 Договору № 29 від 15.05.2018 сторони погодили, що даний договір діє з 01.01.2018 по 31.12.2018. Ураховуючи те, що Договір № 29 був підписаний сторонами лише 15.05.2018, тому за висновками суду першої інстанції позивач не мав змоги направити облікові форми за січень-березень 2018 року до 15 числа місяця наступного звітного періоду, як це передбачено п. 3.6 Договору. Разом із тим, у акті звіряння розрахунків станом на 01.05.2018 позивачем вказано, що фактично спожито в межах норми з початку року 40111,14 грн., з них за звітний місяць квітень - 10552,80 грн. Тобто, у вказаний акт звіряння включено вартість понесених позивачем витрат за січень-березень 2018 року у розмірі 29558,34 грн. Відповідачем вказаний акт звіряння розрахунків підписано без зауважень, а значить погоджено.

Колегія суддів вважає, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у цій справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, а також вірно встановив обставини справи, дослідив та надав належну правову оцінку наданим сторонами доказам.

За змістом пунктів 1, 6 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії .

Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено низкою законодавчих актів України.

Так, соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12 березня 1993 року, законами України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам , Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , Про охорону дитинства , Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист .

Відповідно до пункту 6 Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1997 №252, суб`єкти господарської діяльності, які займаються перевезенням та обслуговуванням пасажирів, повинні забезпечити надання пільг особам, які мають на це право згідно із законодавством України.

Залізниця безперешкодно надає пільговий проїзд окремим категоріям громадян, які мають право на відповідні пільги при користуванні залізничним транспортом. Жодним законодавчим актом не передбачено обмеження у пільговому перевезенні осіб, які мають право на пільговий проїзд. Особа, яка має право на пільговий проїзд, може скористатися такою пільгою в будь-який час і без жодних обмежень.

Норми вказаних законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов`язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги .

Отже, обслуговуючи категорію громадян України, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, Залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян .

Забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, держава поклала на себе обов`язок відшкодовувати за рахунок державного або місцевого бюджетів збитки, понесені залізничним транспортом .

Частиною шостою статті 9 Закону України Про залізний транспорт встановлено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг .

За змістом пп. ґ п. 3 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок № 256).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 256 головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення).

В абзаці першому пункту 6 Порядку № 256 зазначено, що фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі.

Відповідач не оспорює, що він є розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг, а відшкодування витрат, понесених внаслідок пільгового перевезення, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина 1 статті 11 Цивільного кодексу України).

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина 3 статті 11 Цивільного кодексу України).

Господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність (частина 1 статті 174 Господарського кодексу України).

Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі, встановлено Порядком № 1359, пунктом 2 якого визначено, що до пільгових перевезень залізничним транспортом (далі - пільгові перевезення) належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян зі знижкою, встановленою законодавством.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 1359 облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки) . Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг.

Пунктом 5 Порядку № 1359 визначено, що інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності.

При цьому відповідно до пункту 7 Порядку № 1359 сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.

На підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом (пункт 9 Порядку №1359).

Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми (пункт 10 Порядку №1359).

Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п`ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці (пункт 11 Порядку №1359).

Таким чином, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян. При цьому зобов`язання сторін по даній справі виникають безпосередньо із актів цивільного законодавства.

Виходячи з пунктів 3-5, 7, 9, 10 Порядку № 1359 облік пільгових категорій на залізничному транспорті здійснюється за виданими безкоштовними (пільговими) проїзними документами, які оформляються на підставі відповідного посвідчення за кожною категорією. Видача проїзних документів здійснюється через автоматичну систему керування пасажирськими перевезеннями та реєстратори розрахункових операцій.

Сума недоотриманих доходних надходжень розраховується автоматично за кожним пільговим (безкоштовним) квитком у залежності від маршруту прямування згідно з діючими тарифами та формується в місячну звітність. На підставі звітності залізниці формують облікові форми, відповідно до яких головним розпорядникам коштів виставляються рахунки.

Позивач зазначає, що Залізниця безперешкодно надає пільговий проїзд окремим категоріям громадян, які мають право на відповідні пільги при користуванні залізничним транспортом. Жодним законодавчим актом не передбачено обмеження у пільговому перевезені осіб, які мають право на пільговий проїзд. Особа, яка має право на пільговий проїзд, може скористатися такою пільгою щодня і без обмежень.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Законодавством не передбачена залежність відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Відповідно до частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв`язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Як установлено судом першої інстанції, вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, згідно умов договорів № 29 від 15.05.2018 та № 5 від 05.02.2019 відповідач перерахував позивачу кошти в розмірі 91366,96 грн. та 91362,00 грн. відповідно, для компенсації витрат позивача понесених на пільговий проїзд окремих категорій громадян. Всього відповідачем відшкодовано позивачу витрати на суму 182728,96 грн.

Водночас відповідачем не спростовано і матеріали справи достеменно свідчать про те, що позивачем за період з січня 2018 року по грудень 2019 року надано послуг з перевезення пасажирів, що користуються пільгами з оплати проїзду в приміських поїздах, на загальну суму 213278,92 грн. Вказана сума погоджена та підтверджена сторонами у відповідних актах звірки та облікових формах за період з січня 2018 року по грудень 2019 року.

Так, відповідачем у даній справі підписані наступні акти звіряння розрахунків:

-станом на 01.05.2018, в якому відсутні заперечення відповідача (строчка Розпорядник коштів ) щодо наявної заборгованості в сумі 40111,14 грн з початку року та за звітній місяць квітень (том 1 аркуш справи 114);

-станом на 01.06.2018, в якому відповідачем зазначена заборгованість в стовпчиках 7 та 8 в розмірі 30000,00 грн, і при цьому прийнята без заперечень сума в розмірі 20196,61 гривень фактично спожитих послуг з початку року (стовпчик 2) та в розмірі 10085,47 грн. за звітній місяць травень (стовпчик 3) в розмірі 10085,47 грн (том 1 аркуш справи 111);

-станом на 01.07.2018, в якому відповідачем зазначена заборгованість в стовпчику 1 в розмірі 0,00 грн, що не відрізняється від даних позивача (строчка Надавач послуг ), в стовпчику 7 вказана заборгованість 0,00 , але при цьому прийнята без заперечень сума в розмірі 59338,78 грн фактично спожитих послуг з початку року (стовпчик 2), в розмірі 9142,17 грн за звітній місяць червень (стовпчик 3) та в розмірі 29338,78 грн (стовпчик 8) (том 1 аркуш справи 108);

-станом на 01.08.2018, в якому відсутні заперечення відповідача (строчка Розпорядник коштів ) щодо наявної заборгованості з початку року в сумі 68162,00 грн та за звітній місяць липень в сумі 8823,22 грн (том 1 аркуш справи 105);

-станом на 01.09.2018, в якому відповідачем зазначена заборгованість в стовпчику 1 в розмірі 0,00 грн, що не відрізняється від даних позивача (строчка Надавач послуг ), в стовпчику 7 вказана заборгованість 0,00 , але при цьому прийнята без заперечень сума в розмірі 75268,18 грн фактично спожитих послуг з початку року (стовпчик 2), в розмірі 7106,18 грн за звітній місяць серпень (стовпчик 3) та в розмірі 15268,18 грн (стовпчик 8) (том 1 аркуш справи 102);

-станом на 01.10.2018, в якому відсутні заперечення відповідача (строчка Розпорядник коштів ) щодо наявної заборгованості з початку року та за звітній місяць вересень (том 1 аркуш справи 99);

-станом на 01.11.2018, в якому відсутні заперечення відповідача (строчка Розпорядник коштів ) щодо наявної заборгованості з початку року та за звітній місяць жовтень (том 1 аркуш справи 96);

-станом на 01.12.2018, в якому відсутні заперечення відповідача (строчка Розпорядник коштів ) щодо наявної заборгованості з початку року та за звітній місяць листопад (том 1 аркуш справи 93);

-станом на 01.01.2019, в якому відсутні заперечення відповідача (строчка Розпорядник коштів ) щодо наявної заборгованості з початку року та за звітній місяць грудень , в наявності графічне значення ( риска ), а не числове (том 1 аркуш справи 90);

-станом на 01.07.2019, в якому відсутні заперечення відповідача (строчка Розпорядник коштів ) щодо наявної заборгованості з початку року та за звітній місяць червень (стовпчики 7, 8) (том 1 аркуш справи 50);

-станом на 01.09.2019, в якому відсутні заперечення відповідача (строчка Розпорядник коштів ) щодо наявної заборгованості з початку року та за звітній місяць лютий , в наявності графічне значення ( риска ), а не числове (том 1 аркуш справи 45);

-станом на 01.10.2019, в якому відповідачем вказана заборгованість станом на 01.10.2019 в розмірі 32447,03 грн з початку року та за звітній місяць вересень (стовпчики 7 та 8) (том 1 аркуш справи 43);

-станом на 01.01.2020, в якому відсутні заперечення відповідача (строчка Розпорядник коштів ) щодо наявної заборгованості з початку року та за звітній місяць грудень , в наявності графічне значення ( риска ), а не числове (том 1 аркуш справи 34).

Всі акти звіряння розрахунків підписані уповноваженими особами відповідача та скріплені печаткою Петрівської сільської ради.

В матеріалах справи наявні копії облікових форм (том 1 аркуші справи 91, 94, 97, 100, 103, 106, 109, 112, 115) про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з місцевого бюджету по Петрівській сільській раді за період з квітня 2018 року по грудень 2019 року на загальну суму 183720,58 грн.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що пунктом 7.1 договору № 29 від 15.05.2018 сторони погодили, що даний договір діє з 01.01.2018 по 31.12.2018, а тому зважаючи на підписання між сторонами у справі Договору № 29 лише 15.05.2018, позивач не направляв облікові форми за січень-березень 2018 року не пізніше 15 числа місяця наступного звітного періоду, як це передбачено пунктом 3.6 Договору. Між тим, в акт звіряння розрахунків станом на 01.05.2018 позивачем включено, а відповідачем погоджено та підтверджено, вартість понесених позивачем витрат за січень-квітень 2018 року у розмірі 40111,14 грн., що є свідченням визнання заборгованості у вказаній сумі.

Підписання вказаних актів спростовує твердження відповідача про неотримання ним усіх необхідних відомостей та інформації щодо спірної суми, яка підлягає відшкодуванню позивачу.

Чинне законодавство України не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків (частина перша статті 11 ЦК України). В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема підписання боржником акту звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

У постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.

Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем.

Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 08.05.2018 у справі № 910/16725/17, від 17.10.2018 у справі № 905/3063/17, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

У постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 08.05.2018 у справі №910/16725/17 викладено правову позицію, за якою до дій, що свідчать про визнання особою свого боргу, належить, зокрема, підписання в межах позовної давності уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Відповідно до приписів статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Предмет доказування - коло фактів матеріально-правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. Факти, які належать до предмета доказування, необхідно відрізняти від інших фактів, які встановлюються при розгляді справи, однак не пов`язані з правильним вирішенням питання про права і обов`язки сторін.

Згідно з частиною другою статті 79 Господарського процесуального кодексу України питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що належні до відшкодування суми погоджені відповідними двосторонніми актами звірки та відповідачем не спростовані; подання облікових форм за спірний період відповідає пункту 10 Порядку № 1359, а тому такі облікові форми повинні бути прийняті та оплачені відповідачем; чинними нормативними актами на відповідача покладено обов`язок компенсувати позивачу кошти за перевезення пільгової категорії населення в повному обсязі. Всі надані позивачем до позовної заяви документи правомірно взято до уваги судом першої інстанції в якості належних та допустимих доказів у цій справі.

За наведених вище обставин, відповідач відповідає за своїми зобов`язаннями, що виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань.

Перевезення пасажирів на пільгових умовах виконано позивачем не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач, у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені позивачем витрати.

Доказів оплати визнаної відповідачем суми відшкодування станом на момент розгляду справи суду не надано, в матеріалах справи такі відсутні.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Наведені відповідачем в апеляційні скарзі доводи наведених висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Підсумовуючи вказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому рішення Господарського суду Полтавської області від 28.09.2020 у справі № 917/841/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України дійшов до висновку про покладення на відповідача витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3153,00 грн.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено частиною третьою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої даної статті.

Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 269, 270, 273, пунктом 1 частини першої статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Петрівської сільської ради Чутівського району Полтавської області, с. Петрівка, Чутівський район, Полтавська область на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.09.2020 у справі № 917/841/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 28.09.2020 у справі № 917/841/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.01.2021.

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Н.М. Пелипенко