Рішення

від 26.01.2021 по справі 910/15987/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.01.2021Справа № 910/15987/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУДУС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФІС ПЛЕННІНГ УА"

про стягнення 49 875,46 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВУДУС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФІС ПЛЕННІНГ УА" про стягнення 79 875, 46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №2 від 01.02.2020 про поставку товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

05.11.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову. Також, позивачем разом з усуненням недоліків подано позовну заяву в новій редакції, в якій позивачем заявлено заборгованість у розмірі 46 448,90 грн та пені у розмірі 3 426,56 грн, з врахуванням часткових оплат заборгованості відповідачем.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.11.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/15987/20, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

27.11.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла довідка про стан заборгованості відповідача.

21.12.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що п. 2.2. договору передбачено порядок оплати, відповідно до якого останні 10% сплачується після збирання товару на кінцевому об`єкті замовника. Проте, за доводами відповідача, позивач не виконав належним чином своїх зобов`язань зі зборки товару. Також, відповідач повідомив про невірний розрахунок заборгованості.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВУДУС" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОФІС ПЛЕННІНГ УА" (замовник, відповідач) укладений договір №2 (надалі - договір), відповідно до умов якого покупець доручає та зобов`язується оплатити, а постачальник зобов`язується на власний ризик, своєчасно і якісно поставити покупцю товар, згідно Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору), яка є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору найменування, кількість, комплектація, ціна товару та інше визначається у Специфікації (Додаток № 1 цього договору).

Згідно із п. 2.1. договору, загальна вартість цього договору є договірною та становить 764 489 грн. 00 коп. (сімсот шістдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят дев`ять грн. 00 коп.), у тому числі ПДВ 20%.

У пункті 2.2. договору, покупець оплачує суму, передбачену п. 2.1. цього договору наступним чином:

- 60% від загальної вартості договору, а саме 458 693 грн. 40 коп. (чотириста п`ятдесят вісім тисяч шістсот' дев`яносто три грн. 40 коп.), протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін цього Договору.

-30%, а саме 229 346 грн. 70 коп. (двісті двадцять дев`ять тисяч триста сорок шість грн. 70 коп.), в день підписання видаткової накладної.

-10%, а саме 76 448 грн. 90 коп. (сімдесят шість тисяч чотириста сорок вісім грн. 90 коп.) після збирання товару на кінцевому об`єкті замовника.

Відповідно до п.п. 3.1. - 3.3. договору, строк поставки товару: до 01 квітня 2020 року. Місце поставки товару покупцю: м. Київ, вул. Кільцева дорога 1,9CFW+GP Киев, Kyiv city, ТРЦ Республіка. Передача товару постачальником та прийом його покупцем відбувається за відповідною видатковою накладною. Прийом товару за кількістю та якістю здійснюється уповноваженим представником покупця після перевірки кількості, комплектності, пакування товару на підставі довіреності.

Датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної обома сторонами. Право власності на товар у покупця виникає з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар (п. 3.4. договору).

Згідно зі змістом п. 5.6. договору у разі порушення покупцем термінів оплати, погоджених сторонами, покупець оплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки оплати.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 травня 2020 року, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором - до повного їх виконання (п. 8.1. договору).

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що поставив відповідачу товар на загальну суму 764 489,00 грн, на підтвердження чого надав видаткову накладну №137 від 27.03.2020 на суму 764 489,00 грн.

Також, позивачем надані товарно-транспортну накладну № Р137 від 27.03.2020.

Позивач стверджує, що відповідач всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором, оплату за поставлений позивачем товар здійснив частково на суму 718 040,10 грн, у зв`язку із чим, у позивача виникла заборгованість у сумі 46 448,90 грн (764 489,00 -718 040,10).

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нарахована пеня у сумі 3 426,56 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір №2 від 01.02.20020 за своєю правовою природою є змішаним договором з елементами договору підряду та поставки.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (ч. 4.ст. 882 ЦК України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджено наявною в матеріалах справи видатковою накладною №137 від 27.03.2020 позивач поставив відповідачу товар на суму 764 489,00 грн.

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В пункті 2.2. договору сторони погодили, що покупець оплачує суму, передбачену п. 2.1. цього договору наступним чином:

- 60% від загальної вартості договору, а саме 458 693 грн. 40 коп. (чотириста п`ятдесят вісім тисяч шістсот' дев`яносто три грн. 40 коп.), протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін цього Договору.

-30%, а саме 229 346 грн. 70 коп. (двісті двадцять дев`ять тисяч триста сорок шість грн. 70 коп.), в день підписання видаткової накладної.

-10%, а саме 76 448 грн. 90 коп. (сімдесят шість тисяч чотириста сорок вісім грн. 90 коп.) після збирання товару на кінцевому об`єкті замовника.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач заперечуючи позовні вимоги посилається на те, що строк оплати останніх 10% не настав, оскільки позивачем не виконані взяті на себе зобов`язання щодо збирання товару на кінцевому об`єкті замовника.

Матеріали справи не містять жодних доказів, що в ході виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, відповідач мав зауваження відносно виконання робіт позивачем або заперечення щодо прийняття поставленого товару.

При цьому, умови договору не містять обов`язку щодо укладення між сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт. Водночас, судом взято до уваги, що оплата останні 10% визначена сторонами у розмірі 76 448,90 грн була оплачена відповідачем частково у розмірі 30 000,00 грн відповідно до платіжного доручення №456 від 14.08.2020, що свідчить про прийняття відповідачем останнього етапу виконання договору позивачем.

Суд зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що позивачем не було виконане збирання товару на об`єкті замовника, то тягар доведення неналежного виконання позивачем свого обов`язку щодо виконання робіт покладається саме на відповідача.

Однак, відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження своїх заперечень.

Натомість, видаткова накладна №137 від 27.03.2020 підписана відповідачем без жодних зауважень.

Відповідач не надав у матеріали справи жодних вимог та претензій адресованих позивачу щодо виконання визначених робіт у пункті 2.2.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не підтверджено належними та достатніми доказами обставини на які він посилається у відзиві на позов, суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором у сумі 46 448,90 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, у зв`язку із чим задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 46 448,90 грн.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нарахована пеня у сумі 3 426,56 грн.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у п. 5.6. договору, відповідно до якого сторони погодили, що у разі порушення покупцем термінів оплати, погоджених сторонами, покупець оплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки оплати.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем, у порушення приписів ч. 6 ст. 232 ГПК України, нарахована пеня за порушення строків оплати за період 02.04.2020 по 12.10.2020, який перевищує шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

За таких обставин, оскільки сторони не передбачили іншого періоду нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України), то визначений позивачем період нарахування пені обмежується шестимісячним строком, а тому правильним періодом нарахування пені є 02.04.2020 по 02.10.2020.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що сума пені, нарахована позивачем за період з 02.04.2020 по 02.10.2020, становить 3 274,27 грн., а тому вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУДУС" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФІС ПЛЕННІНГ УА" (04050, місто Київ, вулиця ГЕРЦЕНА, будинок 35, офіс 606; ідентифікаційний код 43006152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУДУС" (61010, місто Харків, НАБЕРЕЖНА ГІМНАЗІЙНА, будинок 18-А, офіс 306; ідентифікаційний код 41233942) заборгованість у сумі 46 448,90 грн, пеню у сумі 3 274,27 грн та судовий збір у розмірі 2095, 58 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Дата складення повного тексту рішення: 26.01.2021.

Суддя О.В. Гулевець