Рішення

від 26.01.2021 по справі 914/2896/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2021р. справа № 914/2896/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., секретар судового засідання Пукач М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Фізичної особи-підприємця Мирки Володимира Олексійовича, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Група "Тиса", м.Львів

про стягнення заборгованості.

Ціна позову - 31000,00грн.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не викликався.

Заяв про відвід не поступало.

Розгляд справи судом.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Фізичної особи-підприємця Мирки Володимира Олексійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Група "Тиса" про стягнення заборгованості в розмірі 31000,00грн. А також стягнення 5400,00грн. витрат понесених на правову допомогу адвоката та 2000,00грн. гонорару успіху.

Ухвалою суду від 23.11.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін та розгляд справи призначено 15.12.2020р. Ухвалою суду від 15.12.2020р. з метою забезпечення реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків, та враховуючи встановлені карантинні заходи і розумні строки розгляду, розгляд справи відкладався на 26.01.2021р.

11.01.2021р. від позивача подано пояснення за вх.№379/21 від 11.01.2021р. по справі.

В судове засідання 26.01.2021р. позивач явки повноважного представника не забезпечив, від позивача подано клопотання за вх.№1553/21 від 22.01.2021р. про розгляд справи без участі представника позивача та за наявними у справі документами.

В судове засідання 26.01.2021р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, письмового відзиву не подано, жодних заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача не поступало. Судом належно виконано обов`язок щодо повідомлення усіх учасників справи, зокрема відповідача повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції, внесенням до Єдиного державного реєстру судових рішень ухвал суду, відстеженням поштового відправлення за №7901413648591 на офіційному сайті АТ "Укрпошта" згідно до якого поштова кореспонденція отримана адресатом (відповідачем).

Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. З врахуванням належного виконання обов`язку суду щодо повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, визнання явки повноважного представника відповідача не обов`язковою, та те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті, а також враховуючи вимоги ст.ст. 202 ГПК України та клопотання позивача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та позивача, та за наявними у справі матеріалами.

Позиції учасників справи.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач у порушення умов договору заявки на перевезення вантажу №1 від 20.07.2020р. оплати наданих послуг з перевезення вантажу згідно міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №0141134 від 27.07.2020р. не здійснив, тому в позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 31000,00грн. заборгованості.

Письмового відзиву чи заперечень від відповідача не подано.

Обставини, встановлені судом.

20.07.2020 року між Фізичною особою-підприємцем Мирка Володимиром Олексійовичем (перевізник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова Група "Тиса" (замовник, позивач у справі) укладено договір заявку №1 на перевезення вантажу.

За умовами даного договору- заявки №1 від 20.07.2020р. позивач зобов`язувався транспортними засобами д.н.з НОМЕР_1 / НОМЕР_2 в строк до 27-28.07.2020р. здійснити перевезення вантажу: паркет масою 22000кг., за маршрутом: м.Дрогобич, вул.Тураша, 28/1 - Тауха, Німеччина (адреса розвантаження). Вартість перевезення визначена сторонами у заявці та становить 31000,00грн. Термін оплати згідно до заявки становить 5днів з моменту отримання оригіналів документів.

На виконання умов заявки №1 від 20.07.2020р. позивачем здійснено перевезення вантажу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) №0141134 від 27.07.2020р. Позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №04/20 від 18.06.2020р. на оплату 31000,00грн., який відображено як додаток до міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) №0141134 від 27.07.2020р.

Позивач зазначає, що документи для здійснення оплати направлені на адресу замовника перевезення рекомендованим листом №7903203627233. На підтвердження вказаних обставин долучено фіскальний чек АТ Укрпошта №7903203627233 від 06.08.2020р.

Однак, на виконання своїх зобов`язань по заявці №1 від 20.07.2020р. відповідач оплати не провів, відтак у відповідача виникла заборгованість у розмірі 31000,00грн.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Частинами 1, 2, 3 ст.909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу становить 31000грн. 00коп.

Представником позивача у додатку до позовної заяви визначено попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5400,00грн. та 2000,00грн. гонорару успіху, та вказані суми позивач просить стягнути за результатами розгляду справи з відповідача.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від відповідача не поступало.

Відповідно до статті 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі №904/4507/18).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у сумі 5400,00 грн. представник позивача надав: договір від 29.10.2020р. про правову допомогу, квитанцію до прибуткового касового ордеру №02-11 від 02.11.2020р. на суму 5400,00грн., акт приймання-передачі наданих послуг від 02.11.2020р., ордер серія ВО №1009598 від 02.11.2020р. на надання правничої допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №507 від 16.05.2008р.

Пунктом 2.3. сторони у договорі від 29.10.2020р. про правову допомогу визначили, що при задоволенні позову повірений отримує премію (гонорар успіху) в сумі 2000,00грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись приписами ст.129 ГПК України, оцінивши відповідність обсягу роботи адвоката з представництва інтересів позивача розміру гонорару, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи, господарський суд дійшов висновку про обґрунтування заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу в тому числі гонорару адвокату, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими та позовні вимоги є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

Згідно із п.1 ч.4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову - на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Група "Тиса" (79035, м.Львів, вул.Зелена, буд.115 б, ідентифікаційний код 32779205) на користь Фізичної особи-підприємця Мирки Володимира Олексійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) 31000,00грн. - основного боргу, 7400грн. витрат на професійну правничу допомогу, та 2102,00грн. - судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повне рішення складено 28.01.2021р.

Суддя С.В. Іванчук