Рішення

від 26.01.2021 по справі 826/14547/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2021 року м. Київ № 826/14547/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ПРОМ ТРАНС МАТЕРІАЛИ до проГоловного управління ДФС у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.06.2018 та акту перевірки від 23.05.2018, О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю ПРОМ ТРАНС МАТЕРІАЛИ (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.06.2018 №0032001404 та №0031991404 та визнання незаконним та скасування акту невиїзної позапланової перевірки №515/26-15-14-04-05/39914483 від 23.05.2018.

Ухвалою суду від 21.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 29.10.2018 призначено справу до судового розгляду по суті та викликано в судове засідання в якості свідка директора контрагента ПП Омікрон ОСОБА_1 .

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийняття оскаржуваних рішень, оскільки первинні документи, які складені позивачем та його контрагентом ПП Омікрон відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV.

26 жовтня 2018 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з підстав правомірності прийняття оскаржуваних рішень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

20 грудня 2018 року суд на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України перейшов по справі в письмове провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

На підставі наказу від 03.05.2018 №7858, ГУ ДФС у м. Києві проведено перевірку ТОВ ПРОМ ТРАНС МАТЕРІАЛИ за результатами якої 23.05.2018р. складено акт №515/26-15-14-04-05/39914483 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ПРОМ ТРАНС МАТЕРІАЛИ з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ПП Омікрон (код ЄДРПОУ 30471869) за травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року та вересень 2016 року (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 44.1 статті 44, п. 185.1 статті 185, п. 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, п. 200.1 статті 200, п. 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на суму 90 745,00грн., у тому числі: червень 2016 року у сумі 26 744грн., липень 2016 року - 24 574грн., серпень 2016 року - 30 026грн., вересень 2016 року - 9 401грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 19.06.2018 прийняті податкові повідомлення - рішення №0031991404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 113 431,00грн., у тому числі 90 745,00грн. за податковим зобов`язанням та 22 686,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №0032001404, яким на підставі п. 54.3.2 статті 54, п. 121.1 статті 121 ПК України до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00грн.

В порядку адміністративного оскарження податкові повідомлення - рішення залишені без змін.

Вважаючи оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Замовник) та ПП Омікрон (Перевізник) 19.05.2016 укладено Договір про надання послуг з перевезення вантажу №19/05-16, відповідно до якого Перевізник зобов`язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом переданий йому Замовником вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а Замовник зобов`язується сплачувати за перевезення вантажу встановлену Договором плату.

На виконання умов вказаного Договору між сторонами складені та підписані: акти №ОМ-33, №ОМ-86, №ОМ-74, №ОМ-138, №ОМ-48, №ОМ-89, №ОМ-147, №ОМ-166, №ОМ-205, №ОМ-144, №ОМ-185, №ОМ-216, №ОМ-0000019, №ОМ-67, №ОМ-93, №ОМ-0000146, №ОМ-0000018, №ОМ-0000017 здачі-прийняття робіт (надання послуг); рахунки-фактура №ОМ-00033 від 05.07.2016, №ОМ-86 від 14.06.2016, №ОМ-74 від 10.06.2016, №ОМ-144 від 21.06.2016, №ОМ-0185 від 29.06.2016, №ОМ-216 від 27.07.2016, №СФ-0000019 від 03.08.2016, №СФ-0000067 від 09.08.2016, №ОМ-146 від 30.08.2016, №ОМ-0000021 від 07.09.2016, №ОМ-0000026 від 13.09.2016, товарно-транспортні накладні №31533 від 19.05.2016, №31541 від 19.05.2016, №31634 від 19.05.2016, №31811 від 20.05.2016, №31968 від 23.05.2016, №32005 від 23.05.2016, №32052 від 23.05.2016, №32180 від 24.05.2016, №32209 від 24.05.2016, №32271 від 24.05.2016, №32387 від 25.05.2016, №32390 від 25.05.2016, №32477 від 25.05.2016, №32482 від 25.05.2016, №32604 від 26.05.2016, №32600 від 26.05.2016, №32737 від 26.05.2016, №32728 від 26.05.2016, №33241 від 30.05.2016, №33321 від 31.05.2016, №33407 від 31.05.2016, №33495 від 31.05.2016, №33469 від 31.05.2016, №33595 від 01.06.2016, №33749 від 01.06.2016, №33750 від 01.06.2016, №34054 від 02.06.2016, №33820 від 02.06.2016, №33927 від 02.06.2016, №34244 від 03.06.2016, №34331 від 03.06.2016, №34394 від 06.06.2016, №34409 від 06.06.2016, №34499 від 06.06.2016, №34544 від 06.06.2016, №34607 від 06.06.2016, №34666 від 07.06.2016,№34724 від 07.06.2016, №34808 від 07.06.2016, №35033 від 08.06.2016, №35096 від 08.06.2016, №35186 від 09.06.2016, №35189 від 09.06.2016, №35276 від 09.06.2016, №35278 від 09.06.2016, №35653 від 13.06.2016, №35656 від 13.06.2016, №35737 від 13.06.2016, №35754 від 13.06.2016, та інші, копії яких наявні в матеріалах справи, видаткові накладні №378 від 13.06.2016, №379 від 17.06.2016, №417 від 08.07.2016, №527 від 25.07.2016, №529 від 26.07.2016, №530 від 26.07.2016, №593 від 10.08.2016, №597 від 11.08.2016, №604 від 12.08.2016, №607 від 15.08.2016, №618 від 16.08.2016, №638 від 18.08.2016, №648 від 19.08.2016, №686 від 19.08.2016, №654 від 22.08.2016, №663 від 23.08.2016, №681 від 26.08.2016, №704 від 30.08.2016, №705 від 31.08.2016, №724 від 02.09.2016, №728 від 05.09.2016, №738 від 06.09.2016, №746 від 07.09.2016, №759 від 08.09.2016, №771 від 09.09.2016, №791 від 12.09.2016, №792 від 14.09.2016, №793 від 15.09.2016, №819 від 16.09.2016.

Також, позивачем до матеріалів справи надані копії платіжних доручень, банківські виписки та рахунки на оплати, як докази оплати послуг за Договором від 19.05.2016 №19/05-16.

Про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП Омікрон контролюючий орган дійшов висновку з тих підстав, що під час розслідування кримінального провадження №32016100100000027 від 29.02.2016, зареєстрованого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України було допитано директора ПП Омікрон ОСОБА_1 , яка повідомила про непричетність до ПП Омікрон . Близько року назад вона втратила свій паспорт громадянина України.

Крім того, контролюючий орган зазначає, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14.11.2016 у справі №761/39520/16-к встановлено, що ПП Омікрон входить до складу транзитно-конвертаційної групи підприємств з ознаками фіктивності.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Отже, єдиним документом, який дає право платнику податків включити відповідні суми до податкового кредиту є податкова накладна.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2. ст.138 Податкового кодексу).

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ПП Омікрон було зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з зазначеним вище контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

На думку суду, позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за виконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Як зазначає Верховний Суд в постановах від 26.06.2018р. у справі №808/2360/17 та від 05 червня 2018 року у справі №809/1139/17, посилання контролюючого органу на кримінальні провадження відкриті за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України відносно контрагентів позивача обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції, оскільки вказані не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10 (№ в ЄДРСРУ 14222198), відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.09.2018р. у справі №820/903/18, останній визнає, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Реальність операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, проведення ремонтних робіт за наслідками яких сформовано витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податковий кредит з податку на додану вартість, досліджена та підтверджена судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанції) не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Відповідно до частини 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд зазначає, що посилання відповідача на зазначене вище кримінальне провадження, як на одну з підстав нереальності укладених господарських договорів між позивачем та його контрагентом, не може бути підставою для визначення позивачу податкових зобов`язань, оскільки контролюючим органом не надано до матеріалів адміністративної справи вироку по зазначеному кримінальному провадженні.

Отже, висновки контролюючого органу щодо відсутності підстав у позивача на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом ПП Омікрон є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 19.06.2018 №0032001404 та №0031991404 є безпідставними та неправомірними, а тому підлягають скасуванню.

Разом з тим, суд зазначає, що викликаний до суду свідок директор ПП Омікрон ОСОБА_1 не прибув, жодних пояснень щодо заявлених позовних вимог до суду не надав.

Допитаний в судовому засіданні директор ТОВ ПРОМ ТРАНС МАТЕРІАЛИ повідомив суду, що з директором ПП Омікрон ОСОБА_1 особисто знайомим не був.

В частині позовних вимог щодо акту перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом (п 86.1).

Згідно п. 86.2 вказаної статті ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Таким чином, вказані вище норми ПК України вказують про те, що за результатами документальної та камеральної перевірки, у разі встановлення під час її проведення порушень платником податків вимог ПК України, складається Акт перевірки, у висновках якого відображаються відповідні порушення.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України та не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для платника податку.

Отже, оскаржуваний позивачем Акт перевірки на момент звернення з цим позовом до суду не порушує прав, свобод або інтересів позивача, а тому в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування акту невиїзної позапланової перевірки №515/26-15-14-04-05/39914483 від 23.05.2018, має бути відмовлено повністю.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМ ТРАНС МАТЕРІАЛИ .

З урахуванням норм ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3524,00грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМ ТРАНС МАТЕРІАЛИ (м. Київ, 02094, вул. Червоногвардійська, 12, офіс 177, код ЄДРПОУ 39914483) задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19.06.2018 №0032001404 та №0031991404.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМ ТРАНС МАТЕРІАЛИ (м. Київ, 02094, вул. Червоногвардійська, 12, офіс 177, код ЄДРПОУ 39914483) здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3524,00грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (м. Київ, 04116, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін