Постанова

від 16.09.2021 по справі 826/14547/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14547/18 Головуючий у 1 інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Сорочка Є.О.

Чаку Є.В.

За участю секретаря Мельник К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ ТРАНС МАТЕРІАЛИ" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та акту перевірки, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМ ТРАНС МАТЕРІАЛИ" (далі - ТОВ "ПРОМ ТРАНС МАТЕРІАЛИ") звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.06.2018 №0032001404 та №0031991404 та визнання незаконним та скасування акту невиїзної позапланової перевірки №515/26-15-14-04-05/39914483 від 23.05.2018 р.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19.06.2018 №0032001404 та №0031991404. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, Головне управління ДПС у місті Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві просить замінити відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві, як відокремленим підрозділом ДПС України.

З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно статті 21-1 Закону України Про центральні органи виконавчої влади та Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 р. № 227 (зі змінами), Державна податкова служба України видала наказ від 30.09.2020 р. № 529 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби (далі - Наказ № 529), яким наказано утворити як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, а Департаменту правової роботи - подати державному реєстратору документи для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідної інформації про утворення територіальних органів Державної податкової служби як її відокремлених підрозділів.

У відповідності до Наказу Державної податкової служби України від 24.12.2020 року № 755, розпочато з 01.01.2021 року здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 року № 529 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби , повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови № 893.

Отже, з 01 січня 2021 року відбулося фактичне адміністративне правонаступництво, оскільки, саме норми адміністративного права врегулювали умови та порядок передання адміністративної компетенції від ліквідованого Головного управління ДПС у м. Києві, як юридичної особи публічного права, до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44116011).

Враховуючи викладене, наявні правові підстави для заміни відповідача в порядку процесуального правонаступництва, а саме: з Головного управління ДПС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44116011).

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

В силу вимог ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 03.05.2018 №7858, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено перевірку ТОВ ПРОМ ТРАНС МАТЕРІАЛИ за результатами якої 23.05.2018 р. складено Акт №515/26-15-14-04-05/39914483 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ПРОМ ТРАНС МАТЕРІАЛИ з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ПП Омікрон (код ЄДРПОУ 30471869) за травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року та вересень 2016 року .

Актом перевірки встановлено порушення п. 44.1 статті 44, п. 185.1 статті 185, п. 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, п. 200.1 статті 200, п. 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на суму 90 745,00 грн., у тому числі: червень 2016 року у сумі 26 744,00 грн., липень 2016 року - 24 574,00 грн., серпень 2016 року - 30 026,00 грн., вересень 2016 року - 9 401,00 грн.

На підставі встановлених порушень, Головним управлінням ДФС у м. Києві 19 червня 2018 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0031991404, яким ТОВ "ПРОМ ТРАНС МАТЕРІАЛИ" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 113 431,00 грн., у тому числі 90 745,00 грн. за податковим зобов`язанням та 22 686,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №0032001404, яким на підставі п. 54.3.2 статті 54, п. 121.1 статті 121 ПК України до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн.

В порядку адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розділом V ПК України визначено порядок нарахування та сплати податку на додану вартість.

За приписами пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України закріплено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

В силу п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Норми п. 198.6 ст. 198 ПК України визначають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В силу частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов`язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ст. 1 Закону №996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За приписами частини 2 статті 9 Закону №996-XIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 Наказу №88 визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ПРОМ ТРАНС МАТЕРІАЛИ за результатами якої 23 травня 2018 року складено Акт №515/26-15-14-04-05/39914483 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ПРОМ ТРАНС МАТЕРІАЛИ з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ПП Омікрон (код ЄДРПОУ 30471869) за травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року та вересень 2016 року (далі - Акт перевірки) (Т. 1 а.с. 19-38).

В Акті перевірки встановлено порушення п. 44.1 статті 44, п. 185.1 статті 185, п. 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, п. 200.1 статті 200, п. 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на суму 90 745,00 грн., у тому числі: червень 2016 року у сумі 26 744,00 грн., липень 2016 року - 24 574,00 грн., серпень 2016 року - 30 026,00 грн., вересень 2016 року - 9 401,00 грн.

На підставі висновків Акту від 23 травня 2018 року №515/26-15-14-04-05/39914483 Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 19 червня 2018 року, яким ТОВ "ПРОМ ТРАНС МАТЕРІАЛИ" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 113 431,00 грн., у тому числі 90 745,00 грн. за податковим зобов`язанням та 22 686,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №0032001404, яким на підставі п. 54.3.2 статті 54, п. 121.1 статті 121 ПК України до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн.

Висновки контролюючого органу про порушення ТОВ "ПРОМ ТРАНС МАТЕРІАЛИ" податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість ґрунтуються на аналізі господарських відносин позивача із контрагентом - Приватним підприємством ОМІКРОН (далі - ПП ОМІКРОН ).

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ "ПРОМ ТРАНС МАТЕРІАЛИ" (Замовник) та ПП ОМІКРОН (Перевізник) укладено Договір про надання послуг з перевезення вантажу від 19 травня 2016 року №19/05-16 (Т. 2 а.с.113-115).

Пунктом 1.1. вищевказаного Договору передбачено, що Перевізник зобов`язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом переданий йому Замовником вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а Замовник зобов`язується сплачувати за перевезення вантажу встановлену Договором плату.

На виконання умов вказаного Договору між сторонами складені та підписані: акти №ОМ-33, №ОМ-86, №ОМ-74, №ОМ-138, №ОМ-48, №ОМ-89, №ОМ-147, №ОМ-166, №ОМ-205, №ОМ-144, №ОМ-185, №ОМ-216, №ОМ-0000019, №ОМ-67, №ОМ-93, №ОМ-0000146, №ОМ-0000018, №ОМ-0000017 здачі-прийняття робіт (надання послуг); рахунки-фактура №ОМ-00033 від 05.07.2016 р., №ОМ-86 від 14.06.2016 р., №ОМ-74 від 10.06.2016 р., №ОМ-144 від 21.06.2016 р., №ОМ-0185 від 29.06.2016 р., №ОМ-216 від 27.07.2016 р., №СФ-0000019 від 03.08.2016 р., №СФ-0000067 від 09.08.2016 р., №ОМ-146 від 30.08.2016 р., №ОМ-0000021 від 07.09.2016 р., №ОМ-0000026 від 13.09.2016 р., товарно-транспортні накладні №31533 від 19.05.2016 р., №31541 від 19.05.2016 р., №31634 від 19.05.2016 р., №31811 від 20.05.2016 р., №31968 від 23.05.2016 р., №32005 від 23.05.2016 р., №32052 від 23.05.2016 р., №32180 від 24.05.2016 р., №32209 від 24.05.2016 р., №32271 від 24.05.2016 р., №32387 від 25.05.2016, №32390 від 25.05.2016, №32477 від 25.05.2016, №32482 від 25.05.2016 р., №32604 від 26.05.2016 р., №32600 від 26.05.2016 р., №32737 від 26.05.2016 р., №32728 від 26.05.2016 р., №33241 від 30.05.2016 р., №33321 від 31.05.2016 р., №33407 від 31.05.2016 р., №33495 від 31.05.2016 р., №33469 від 31.05.2016 р., №33595 від 01.06.2016 р., №33749 від 01.06.2016 р., №33750 від 01.06.2016 р., №34054 від 02.06.2016 р., №33820 від 02.06.2016 р., №33927 від 02.06.2016 р., №34244 від 03.06.2016 р., №34331 від 03.06.2016 р., №34394 від 06.06.2016 р., №34409 від 06.06.2016 р., №34499 від 06.06.2016 р., №34544 від 06.06.2016 р., №34607 від 06.06.2016 р., №34666 від 07.06.2016 р., №34724 від 07.06.2016 р., №34808 від 07.06.2016 р., №35033 від 08.06.2016 р., №35096 від 08.06.2016 р., №35186 від 09.06.2016 р., №35189 від 09.06.2016 р., №35276 від 09.06.2016 р., №35278 від 09.06.2016 р., №35653 від 13.06.2016, №35656 від 13.06.2016, №35737 від 13.06.2016, №35754 від 13.06.2016 р., та інші, копії яких наявні в матеріалах справи, видаткові накладні №378 від 13.06.2016 р., №379 від 17.06.2016 р., №417 від 08.07.2016 р., №527 від 25.07.2016, №529 від 26.07.2016 р., №530 від 26.07.2016 р., №593 від 10.08.2016 р., №597 від 11.08.2016 р., №604 від 12.08.2016 р., №607 від 15.08.2016 р., №618 від 16.08.2016 р., №638 від 18.08.2016 р., №648 від 19.08.2016 р., №686 від 19.08.2016 р., №654 від 22.08.2016 р., №663 від 23.08.2016 р., №681 від 26.08.2016 р., №704 від 30.08.2016 р., №705 від 31.08.2016 р., №724 від 02.09.2016 р., №728 від 05.09.2016 р., №738 від 06.09.2016 р., №746 від 07.09.2016 р., №759 від 08.09.2016 р., №771 від 09.09.2016 р., №791 від 12.09.2016 р., №792 від 14.09.2016 р., №793 від 15.09.2016 р., №819 від 16.09.2016 р.

Матеріали справи, також, містять копії платіжних доручень, банківські виписки та рахунки на оплати, як докази оплати послуг за Договором від 19 травня 2016 року №19/05-16.

Із Акту перевірки вбачається, що висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій ТОВ "ПРОМ ТРАНС МАТЕРІАЛИ" з ПП ОМІКРОН грунтуються на тому, що під час розслідування кримінального провадження №32016100100000027 від 29.02.2016 року, зареєстрованого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України було допитано директора ПП Омікрон ОСОБА_1 , яка повідомила про непричетність до ПП Омікрон . Близько року назад вона втратила свій паспорт громадянина України.

З приводу посилання Головного управління ДПС у м. Києві на протокол допиту ОСОБА_1 від 16 вересня 2016 року, слід вказати наступне.

Колегія суддів зазначає, що в силу положень частини першої статті 222 Кримінального процесуального кодексу України, відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Разом з тим, як податковим органом такого дозволу слідчого або прокурора до матеріалів справи додано не було.

Водночас, суд об`єктивно позбавлений можливості перевірити матеріали досудового розслідування на відповідність критеріям належності і допустимості, оскільки, в такому випадку повинен був би перебрати на себе повноваження слідчого судді, що є неможливим.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 07 вересня 2021 року у справі № 821/216/16.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає що вказаний доказ - протокол допиту від 16 вересня 2016 року не відповідає вимогам щодо його належності та допустимості, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, контролюючий орган не довів, що протокол допиту отримано у розпорядження та те, що він має право на його використання, у порядку визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною від 21 лютого 2020 року у справі №804/1599/16.

З приводу посилання Головного управління ДПС у м. Києві на наявність відкритого кримінального провадження №32016100100000027 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Факт порушення кримінального провадження відносно контрагента позивача та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючого суб`єкта, в рамках такого провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом. Відтак, матеріали досудового розслідування відносно контрагента позивача не можуть бути враховані як беззаперечний доказ фіктивності правочину між позивачем та контрагентом.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 19 березня 2019 року у справі №826/3740/17 та від 07 вересня 2021 року у справі № 821/216/16.

Крім того, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 24 січня 2019 року у справі № 804/15563/15 зазначив наступне: …сам факт порушення кримінальної справи стосовно контрагента позивача посвідчує виключно цю процесуальну дію, яка сама по собі не впливає на господарські взаємовідносини між суб`єктами господарювання, які реалізували свою господарську компетенцію та не доводить склад податкового правопорушення відповідно до статті 109 Податкового кодексу України .

Відомостей про наявність вироку та/або ухвали про закриття кримінального провадження, які набрали законної сили та якими б посадових осіб контрагента позивача або безпосередньо посадових осіб позивача було визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 205 КК України, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Також, контролюючим органом не надано доказів проведення документальних перевірок контрагента позивача, в рамках яких було б встановлено неправомірне формування вказаними суб`єктами господарювання показників податкової звітності з податку на додану вартість по взаємовідносинам з позивачем.

При цьому, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується необхідними первинними документами.

Посилання відповідача в Акті перевірки на анулювання 08.11.2017 року свідоцтва платника ПДВ ПП ОМІКРОН , колегія суддів вважає безпідставним, оскільки, на момент здійснення господарських операцій ПП ОМІКРОН було належним чином зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Щодо вимоги Головного управління ДПС у м. Києві про виклик в судове засідання у справі у якості свідка ОСОБА_1 з метою надання пояснень відносно здійснення з підприємством ПП "ОМІКРОН" фінансово-господарської діяльності, слід зазначити наступне.

Так, частинами першою та другої статті 92 КАС України визначено, що виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім`я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити.

Водночас, апелянт не зазначив обставин, які ОСОБА_1 може підтвердити в частині пояснень відносно здійснення з підприємством ТОВ "ПРОМ ТРАНС МАТЕРІАЛИ" фінансово-господарської діяльності, відтак, у клопотанні про виклик ОСОБА_1 слід відмовити.

З приводу посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 23.01.2018 року у справі №826/7047/13-а, від 18.04.2018 року у справі №2а/0470/14206/12, від 11.06.2018 року у справі №2а-16055/11/2670, від 31.10.2019 року у справі №826/11162/15, 05.05.2020 року у справі №826/14426/16 слід зазначити, що висловлене у цих судових рішеннях правозастосування не суперечить висновкам, зробленим судом першої інстанції у справі, що переглядається. Висновки у кожній з цих справ здійснені за результатами оцінки доказів, які підтверджують обставини, пов`язані з правами та обов`язками учасників справи. У кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справи, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19.06.2018 року №0032001404 та №0031991404.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ ТРАНС МАТЕРІАЛИ" та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Сорочко Є.О.

Чаку Є.В.

Повний текст постанови виготовлено 20.09.2021 р.