Постанова

від 26.01.2021 по справі 200/6853/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року справа №200/6853/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В. секретар судового засідання Антонюк А.С., за участю представника відповідача Сенникова А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року (повний текст складено 29 вересня 2020 року в м. Слов`янськ) у справі № 200/6853/20-а (суддя І інстанції - Михайлик А.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

23 липня 2020 року Фізична особа - ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.12.2019 № 0005331-5033-0502, яким визначено зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 799,25 грн. за 2016 рік, № 0005330-533-0502, яким визначено зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 921,60 грн. за 2017 рік, № 00053295033-0502, яким визначено зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 1072,22 грн. за 2018 рік та від 14.04.2020 № 0125460-5033-0502, яким визначено зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 1295,72 грн. за 2019 рік.

В обґрунтування протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивач зазначила безпідставність незастосування відповідачем під час обчислення податку пільги, встановленої пунктом 266.4 статті 266 Податкового кодексу України. За змістом позову об`єкт нерухомості (квартира), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 використовується виключно для проживання її сім`ї та не здається в оренду, лізинг, позичку й не використовується в підприємницькій діяльність, а відтак висновки податкового органу про наявність підстав для визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, без застосування пільги, передбаченої підпунктом 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 ПК України, є безпідставними.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі № 200/6853/20-а позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.12.2019 № 0005331-5033-0502, яким визначено зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в частині визначення зобов`язань в сумі 799,25 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.12.2019 № 0005330-5033-0502, яким визначено зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2017 рік в частині визначення зобов`язань в сумі 921,60 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.12.2019 № 0005329-5033-0502, яким визначено зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2018 рік в частині визначення зобов`язань в сумі 1072,22 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.04.2020 № 0125460-5033-0502, яким визначено зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2019 рік в частині визначення зобов`язань в сумі 1295,72 грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що підстави застосування до позивача пільги, передбаченої підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України відсутні, оскільки об`єкт нерухомості (квартира) використовується у підприємницькій діяльності, а відтак податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено зобов`язання з податку на нерухоме майно за 2016-2019 роки прийняті відповідно до норм податкового законодавства.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Позивач, ОСОБА_1 , є власником нерухомого майна - трикімнатної квартири площею 62,1 кв.м., житлова площа - 38,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єкта нерухомого майна. За змістом Витягу підставою державної реєстрації є договір купівлі-продажу № 1-4695 від 16.06.1995.

13.12.2019 Головним управлінням ДПС у Донецькій області сформовані податкові повідомлення-рішення, якими визначено суму податкових зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нерухомого майна, а саме: № 0005331-5033-0502 в сумі 799,25 за 2016 рік, № 0005330-5033-0502 в сум 921,60 грн. за 2017 рік., № 0005329-5033-0502 в сумі 1072,22 за 2018 рік, № 0125460-5033-0502 в сумі 1295,72 грн. за 2019 рік.

Листом від 07.07.2020 позивач повідомила ГУ ДПС у Донецькій області про те, що в належній їй квартирі прописано та фактично проживають 5 осіб: вона, син та його родина. Квартира не використовується в комерційній діяльності, не здавалася в оренду або лізинг. Засновником приватного підприємство «Євро Комерц» є її син, ОСОБА_2 , позивач не має відношення до цього підприємства. У зв`язку із цим позивач просила перерахувати нарахований податок на нерухомість та застосувати пільгу .

Листом від 13.07.2020 № 56783/10/05-99-50-33 відповідач повідомив позивача про неможливість застосування пільги зі сплати податку на нерухоме майно, оскільки за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано юридичну особу - Приватне підприємство «Євро Комерц» (ЄДРПОУ 3268540), що свідчить про здійснення в ній підприємницької діяльності.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок адміністрування податків і зборів, права та обов`язки платників, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначені Податковим кодексом України.

Статтею 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (підпункт 54.3.3 пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2015) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовим елементом податку на майно, який в силу приписів підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 цього Кодексу належить до місцевих податків.

За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті266 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

У відповідності до пп. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Положеннями підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України встановлено, що база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

При цьому, підпунктом 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 ПК України передбачено випадки, коли пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються, зокрема: щодо об`єкта/об`єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

Судом встановлено, що позивачу на праві власності належить квартира за адресою у АДРЕСА_1 , загальною площею 62,1 кв. м., за зазначеною адресою зареєстровано Приватне підприємство «Євро Комерц» (ЄДРПОУ 32685840), засновником якого є ОСОБА_2 .

При вирішенні питання щодо наявності підстав для застосування пільги при обчислення податку на нерухоме майно за умови реєстрації юридичної адреси суб`єкта господарювання в належній позивачу квартирі колегія суддів виходить із наступного.

Пунктами 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що як господарську діяльність у цьому Кодексі розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Підприємництво це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (стаття 42 ГК України).

Відповідно до пункту 14.1.54 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема, доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Пунктом 45.2 статті 45 ПК України передбачено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Водночас, реєстрація місцезнаходження юридичної особи за адресою об`єкта житлової нерухомості не є сама по собі в розумінні приписів підпункту 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 ПК України обставиною, що безумовно свідчить про фактичне використання цієї нерухомості у підприємницькій діяльності з метою одержання його власником доходу. Будь-яких обґрунтувань з посиланням на відповідні докази в підтвердження використання позивачем квартири податковий орган не надавав та не визначав підставою для прийнятих оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Крім цього, відповідно до підпункту 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України підставою незастосування пільг з податку, визначених 266.4.1 та 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України визначено використання власником нерухомого майна належної йому нерухомості з метою одержання доходу, водночас відповідно до матеріалів справи безпосередньо позивач не є засновником ПП «Євро Комерц» , будь-яких доказів, які б свідчили про її відношення до підприємницької діяльності зазначеного підприємства під час нарахування податку відповідачем не встановлювались.

Вищезазначений висновок узгоджується з правовою позицією Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 2340/3133/18 від 02.03.2020.

З наведеного вище, суд першої інстанції дійшов висновку, що під час обчислення податку на нерухоме мано за 216-2019 роки відповідачем допущено порушення застосування норм податкового законодавства, що призвело до визначення зобов`язання з податку на нерухомість без застосування належної пільги, що свідчить про протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі № 200/6853/20-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 28 січня 2021 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

І.В. Сіваченко