Постанова

від 27.01.2021 по справі 320/3167/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3167/20 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Федотова І.В.,Коротких А.Ю.

за участю секретаря Ковтун К.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дошкільного навчального закладу-центру розвитку дитини "Джерельце" Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Дошкільного навчального закладу-центру розвитку дитини "Джерельце" Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області про застосування заходів реагування у вигляді зупинення роботи,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дошкільного навчального закладу-центру розвитку дитини "Джерельце" Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - відповідач) про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівлі та території Дошкільного навчального закладу - центр розвитку дитини Джерельце Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області (код ЄДРПОУ 22208416), за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Євгена Коновальця, буд. 27, шляхом зобов`язання відповідача повністю зупинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень, зазначених в акті від 17.01.2020 року №17.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2020 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. На думку апелянта, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт зазначив, що судом першої інстанції не було застосовано принцип добросовісності та пропорційності, не було враховано та не досліджено доказів щодо усунення виявлених відповідачем порушень.

У додаткових письмових поясненнях відповідач зазначив, що на даний час 9 порушень, які стосуються основної будівлі, вже усунуто. Апелянт зазначив, що приміщення відносно якого в акті від 17.01.2020 року №17 зафіксовано інші 20 порушень, було здано свого часу в експлуатацію як підвальне приміщення. При передачі будівлі в експлуатацію відсутня проектна документація на об`єкт Протирадіаційне укриття . З 1986 року по 2011 року не було інформації про те, що підвальне приміщення, власником якого є територіальна громада міста Боярки в особі Боярської міської ради, Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області поставлено на облік як протирадіаційне укриття.

Крім того, у додаткових пояснення апелянт зазначив, що бажає взяти участь у розгляді апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що правові підстави для апеляційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначає ст. 311 КАС України, зокрема, пунктом третім частини першої цієї статті передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач подав апеляційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2020 року, яке було прийняте в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Враховуючи наявність підстав, які визначені п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року справу № 320/3167/20 призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 311 КАС України підставою для розгляду справи в іншому порядку, ніж передбачений ч. 1 ст. 311 КАС України, є висновок суду про необхідність її розгляду у судовому засіданні.

Разом з тим, саме по собі клопотання сторони про розгляд справи за її участю, яка відповідно до закону може розглядатися в порядку письмового провадження, не є достатньою підставою для призначення її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду, від 27 серпня 2019 року у справі № 826/7244/18.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про розгляд справи за його участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Києво-Святошинським районним відділом ГУ ДСНС України у Київській області було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання - Дошкільним навчальним закладом - центр розвитку дитини Джерельце Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

За результатами вказаного позапланового заходу було складено Акт №17 від 17.01.2020 року, в якому зафіксовано наступні порушення:

- приміщення не обладнано системою протипожежного захисту (розділ V глава 1 пункт 1.2 ППБУ);

- будівлю не обладнано пристроєм захисту від прямих попадань блискавки та вторинних її проявів (пункт 1.21 глава 1 розділу IV ППБУ);

- не проведено технічне обслуговування і перевірку на працездатність, внутрішній протипожежний водогін, шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі технічного обслуговування (підпункт 10 пункт 2.2 глава 2 розділ V ППБУ);

- пожежна водойма не заповнена водою та не встановлений світловий покажчик ПВ цифровими значеннями запасу води в кубічних метрах та кількості пожежних автомобілів, котрі можуть одночасно встановлюватися на майданчику біля водойми (пункт 2.1 глава 2 розділ V ППБУ);

- пожежний резервуар не відремонтований (підпункт 3 пункт 2.1 глава 2 розділ V ППБУ);

- в системі зовнішнього протипожежного водопроводу не проводилось випробування на тиск та витрату води з оформленням акта (підпункт 4 пункт 2.1 глава 2 розділу V ППБУ);

- не встановлено покажчик літерним цифровими значеннями відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, зазначенням виду водопровідної мережі (тупикова чи кільцева) (підпункт 9 пункт 2.1 глава 2 розділ V ППБУ;

- на шляхах евакуації застосовуються будівельні матеріали з вищими показниками пожежної небезпеки (пункт 2.23, глава 2 розділу ІІІ ППБУ);

- не надано документів щодо застосування матеріалів та речовин з визначеними показниками щодо пожежної небезпеки в конструкції із фасадною теплоізоляцією. (У разі застосування горючих матеріалів, які не відповідають вимогам норм замінити на інші) (пункт 9, пункт 22 розділу ІІ ППБУ);

- таблички позначення та покажчика маршруту руху до захисної споруди цивільного захисту відсутні (пункти 3, 4 розділу II Вимог);

- захисна споруда цивільного захисту первинними засобами пожежогасіння не забезпечена (пункт 5 розділу ІІ Вимог);

- захисна споруда цивільного захисту системами пожежної автоматики і сигналізацією не обладнана (пункт 5 розділу ІІ Вимог);

- стан входів та виходів захисної споруди цивільного захисту їх доступність для усіх категорій населення, зокрема - для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення не відповідає вимогам з утримання (пункт 6 розділу II глава 1 розділу III Вимог);

- технічний стан захисної споруди цивільного захисту не відповідає вимогам з утримання (пункт 7 розділу ІІ Вимог);

- експлуатація та утримання електрообладнання захисної споруди не відповідає вимогам чинного законодавства у сфері улаштування електроустановок (пункт 9 розділ ІІ Вимог);

- комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення захисної споруди утримуються не в належному технічному стані (пункт 7 розділу ІІ Вимог);

- системи водопостачання, каналізації і опалення захисної споруди знаходяться у несправному стані та не захищені від корозії (пункт 10 розділу ІІ Вимог);

- інженерні комунікацій захисної споруди цивільного захисту не пофарбовані відповідно до їх призначення (пункт 13 розділу 11 Вимог);

- ведення документації захисної споруди, у якій відображаються відомості про терміни і результати проведених оглядів, обстежень та випробувань, проведених технічних обслуговувань, поточних та капітальних ремонтів тощо не забезпечено (пункт 15 глави 3 розділу VI Вимог);

- формування цивільного захисту з обслуговування захисних споруд (призначення осіб, відповідальних за обслуговування та експлуатацію фонду захисних споруд) не визначені (пункти 1, 2 глави 1 розділу VI Вимог);

- особовий склад формування (відповідальні особи) їх посадові обов`язки та підготовленість не визначено (глава 2 розділу VII Вимог);

- формування спеціальним інвентарем та майном, у тому числі засобами індивідуального захисту, радіаційної і хімічної розвідки, спеціальної обробки. зв`язку не забезпечені (пункт 5 глави 1 розділу VII Вимог);

- захисна споруда необхідним майном та засобами на розрахункову чисельність населення, що підлягає укриттю, не забезпечена (пункт 6 глави 1 розділу VII Вимог);

- лікарськими засобами та медичними виробами не забезпечена (пункт 6 глави 1 розділу VII Вимог);

- перевірка та обслуговування противибухових пристроїв з відповідними записами у журналі перевірки стану захисної споруди не проводиться(пункти 4 глави 9 розділу III Вимог);

- перевірка та обслуговування баків (ємностей) для питної води (записи у журналі перевірки протирадіаційного укриття, журналі перевірки стану захисної споруди) не проводиться щорічно (пункти 1-3 глави 6 розділу III Вимог);

- перевірка та обслуговування систем каналізації сховищ (записи у Журналі перевірки протирадіаційного укриття) не проводиться щорічно (пункт 21 глава 9 Розділу III Вимог);

- технічний стан приміщень захисних споруд і їх ремонт відповідно до чинних положень про проведення планово-попереджувальних ремонтів будівель і споруд залежно від їх основного функціонального призначення не проводяться (пункт 2 глави 3 розділу VI Вимог);

- працівників об`єкта не забезпечено засобами колективного та індивідуального захисту (пункт 2 частини першої статті 20 КЦЗУ).

Зазначений акт підписано завідувачем Дошкільного навчального закладу - центру розвитку дитини Джерельце Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області - без зауважень.

Позивач, встановивши, що заклад функціонує з порушенням правил та норм пожежної і техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звернувся з даним адміністративним позовом до суду про застосування заходів реагування.

З приводу вказаних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Частиною 4 ст. 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності передбачено, що вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності встановлюється виключно законами.

Згідно ч. 5 ст. 4 даного Закону, повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.

В силу вимог ч.7 ст.7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб`єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Статтею 55 Кодексу цивільного захисту України передбачені заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, відповідно до частини першої якої забезпечення пожежної безпеки на території України, регулювання відносин у цій сфері органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суб`єктів господарювання і громадян здійснюються відповідно до цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів.

Зокрема, діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств, установ та організацій. Зазначена вимога відображається у трудових договорах (контрактах), статутах та положеннях (ч.2 ст. 55 Кодексу цивільного захисту України).

Положеннями ч. 2 ст. 51 та ч. 3 ст. 55 цього Кодексу передбачено, що забезпечення пожежної та техногенної безпеки суб`єкта господарювання покладено на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Кодексу цивільного захисту України передбачає, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Згідно ч. 1, 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів може бути недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання.

Згідно ч. 2 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

З аналізу вищевикладених норм чинного законодавства вбачається, що у разі встановлення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) застосовуються виключно за рішенням адміністративного суду.

При цьому, захід реагування у вигляді повного зупинення об`єкту підприємства до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки є крайнім заходом, обрання якого є доцільним лише у разі, якщо допущенні порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Як було зазначено вище по тексту, під час позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання - Дошкільним навчальним закладом - центр розвитку дитини Джерельце Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки було встановлено 29 порушень вимог законодавства.

У апеляційній скарзі та додаткових письмових поясненнях апелянт зазначив, що 9 з 29 порушень, які стосуються основної будівлі ним усунуто, зокрема:

- приміщення обладнано системою протипожежного захисту;

- розроблено проект блискавко захисту;

- проведено технічне обслуговування і перевірку на працездатність внутрішнього протипожежного водогону;

- на території встановлено пожежний гідрант, який закільцьований в систему;

- ремонт резервуара заплановано на 2021 року;

- оформлено Акт про випробування на тиск води в системі зовнішнього протипожежного водогону;

- встановлено покажчик літерним індексом ПГ;

- заміну будівельних матеріалів запасних виходів груп заплановано на 2021 рік;

- утеплення фасаду будівлі виконано мінеральною ватою, яка не горить. Тендер на утеплення проведено КОДА.

Проте, колегія суддів зазначає, що жодних належних доказів на підтвердження наведених обставин апелянтом ні до суду першої інстанції ні до апеляційного суду надано не було.

До того ж колегія суддів зазначає, що вчинення дій спрямованих на усунення виявлених порушень не означає факт їх безпосереднього усунення.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417 затверджено Правила пожежної безпеки в Україні, які є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Вказані Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд.

Згідно пунктів 1, 2, 3 розділу ІІ Правил пожежної безпеки в Україні, діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств та об`єктів.

На кожному об`єкті відповідним документом (наказом, інструкцією тощо) повинен бути встановлений протипожежний режим.

Таким чином, забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій покладається на їх керівників та уповноважених керівниками осіб, а також орендарів, обов`язки яких щодо дотримання правил пожежної безпеки повинні бути узгоджені умовами договору.

Всі перелічені порушення вимог законодавства у сфері техногенної пожежної безпеки, зазначені в Акті перевірки, призводять до загрози життю та здоров`ю людей (дітей) у випадку виникнення пожежі.

З характеру порушень, встановлених актом перевірки та які не усунуті на час розгляду справи, останні є суттєвими, оскільки можуть призвести до виникнення пожежі як неконтрольованого процесу знищування або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для людей та навколишнього природного середовища і як наслідок можуть створювати і небезпеку завдання шкоди життю та здоров`ю людей у процесі самої пожежі.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не спростовано наявність порушень, що встановлені в акті перевірки, не надано доказів їх усунення у повному обсязі.

Вказані в акті перевірки порушення не є формальними та стосуються суттєвих недоліків у протипожежній системі ДНЗ, що у свою чергу унеможливлює забезпечити безпеку людей, в разі виникнення пожежі чи іншої надзвичайної ситуації.

Крім того, колегія суддів зазначає, що зупинення експлуатації будівлі є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Відновлення експлуатації будівлі після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень (ч. 5 ст. 4 Закону України № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності").

Відтак, відповідача не позбавлено можливості у встановленому порядку звернутися з заявою про скасування заходів реагування після усунення всіх виявлених порушень у сферах техногенної та пожежної безпеки.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі №809/443/16 (адміністративне провадження №К/9901/36946/18).

В даному випадку, апелянтом не було надано ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду доказів звернення до позивача із повідомленням про усунення ним усіх порушень.

Відтак, застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації (роботи) об`єкта до повного усунення порушень, зазначених в акті від 17.01.2020 року №17, є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який прийняв рішення з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дошкільного навчального закладу-центру розвитку дитини "Джерельце" Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: І.В. Федотов

А.Ю. Коротких