Постанова

від 26.01.2021 по справі 0940/2202/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 0940/2202/18 пров. № А/857/14448/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді Ніколіна В.В.

суддів Гінди О.М., Пліша М.А.

за участі секретаря судового засідання Кітраль Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року (суддя -Панікар І.В., м. Івано-Франківськ, повний текст рішення складено 08 жовтня 2020 року) у справі № 0940/2202/18 за адміністративним позовом приватного підприємства "Спецбудмонтаж 111" до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ПП "Спецбудмонтаж 111" у листопаді 2018 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0007811401, № 0007831401, № 0007821401 від 28.08.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на висновках акта камеральної перевірки № 626/09-19-14-01-01/37383563 від 26.07.2018, які не відповідають дійсності та суперечать нормам податкового законодавства. Зокрема, щодо порушень викладених у акті перевірки, позивач вказав на помилковість висновків податкового органу, оскільки поданими первинними документами підтверджено реальність здійснення господарських операцій ПП "Спецбудмонтаж 111" з рядом контрагентів. З огляду на вказане, позивач вважає податкові повідомлення-рішення №0007811401, № 0007831401, № 0007821401 від 28.08.2018, що винесені за наслідками камеральної перевірки, протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області № 0007811401 від 28.08.2018. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області № 0007831401 від 28.08.2018. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області № 0007821401 від 28.08.2018 в частині нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість: за основним платежем 1 578 337, 35 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 394 585 грн.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що первинні документи, які надавались позивачем під час проведення перевірки, а саме: видаткові накладні, товаро-транспортні накладні та банківські виписки не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод. Крім того, суд першої інстанції не дав оцінки доказам, які відповідач надав на підтвердження безтоварності операцій, фінансові показники, яких вплинули на визначення позивачем сум податкових зобов`язань з податку на прибуток та ПДВ. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0007811401, № 0007831401, № 0007821401 від 28.08.2018 у повній мірі відповідають положенням податкового законодавства, а тому підстави для їх скасування - відсутні.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на правильність висновків суду першої інстанції в частині задоволення позову, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника сторони , переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволеннюз наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ПП «Спецбудмонтаж 111» перебуває на податковому обліку, як платник податків, є платником податку на додану вартість.

У період з 27.06.2018 до 19.07.2018 Головним управлінням ДФС України в Івано-Франківській області здійснено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, за період з 01.01.2015 до 31.12.2017.

За результатами перевірки складено акт за № 626/09-19-14-01-01/37383563 від 26.07.2018 року, відповідно до змісту якого встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог: пунктів 44.1, 44,2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 6, 7, 10, 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 за №290, пунктів 5, 6, 7, 10, 11, 17, 18 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України за №318 від 31.12.1999, в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 1 470 393 гривні, в тому числі за: 2015 рік - 205 402 гривні, 2016 рік 758 415 гривень, 2017 рік - 506 576 гривень; підпунктів 14.1.71, 14.1.219 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 1 844 998 гривень, в тому числі за: січень 2015 року - 19 075 гривень, березень 2015 року - 6 448 гривень, травень 2015 - 25 000 гривень, червень 2015 року - 115 898 гривень, липень 2015 року - 5 537 гривень, вересень 2015 - 176 283 гривні, жовтень 2015 року - 75 659 гривень, грудень 2015 року - 8 610 гривень, березень 2016 року - 44 147 гривень, червень 2016 року - 106 769 гривень, вересень 2016 року - 391 503 гривні, жовтень 2016 року - 99 804 гривні, грудень 2016 року - 45 132 гривень, лютий 2017 року - 35 096 гривень, березень 2017 року - 137 684 гривень, квітень 2017 року - 89 977 гривень, травень 2017 року - 79 032 гривні, червень 2017 року - 147 366 гривень, липень 2017 - 163 040 гривень, вересень 2017 року - 72 938 гривень, та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 декларації), за грудень 2017 року в сумі 476 гривень. ПП "Спецбудмонтаж 111" 17.08.2018 направлено заперечення до акту перевірки № 626/09-19-14-01-01/37383563 від 26.07.2018 року.

За результатами розгляду поданих заперечень, відповідачем надано відповідь №9326/10/09-19-14-11-19 від 23.08.2018, в якій зазначено, що висновки акта перевірки №626/09-19-14-01-01/37383563 від 26.07.2018 залишено без змін .

На підставі акта перевірки № 626/09-19-14-01-01/37383563 від 26.07.2018, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0007811401 від 28.08.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з сплати податку на прибуток: за основним платежем в розмірі 1 470 393 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 316 248 грн. ; №0007821401 від 28.08.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість: за основним платежем в розмірі 1 673 040 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 418 260 грн. ; №0007831401 від 28.08.2018, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 476 грн. за грудень 2017.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Відповідно до рішення Державної фіскальної служби України від 05.11.2018 №35979/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги, податкові повідомлення-рішення: № 0007811401, № 0007831401, № 0007821401 від 28.08.2018 залишено без змін, а скаргу - без задоволення .

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з цим позовом.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.02.2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2019, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС від 28.08.2018 № 0007811401, № 0007821401, № 0007831401.

Постановою Верховного Суду від 24.02.2020, за наслідками розгляду касаційної скарги відповідача, скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.02.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2019, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд у мотивувальній частині постанови зазначив, що у порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи суди не дали оцінки всім доводам відповідача щодо допущених підприємством порушень, які зафіксовані в акті перевірки, як-то невідповідність задекларованих підприємством даних податкового обліку даним бухгалтерського обліку, завищення витрат на 6246942,00 грн., за рахунок яких повинна формуватися початкова (балансова) вартість основних фондів, оподаткування операцій з постачання товарів ТОВ "Мікротехсервіс", заниження податкових зобов`язань з ПДВ внаслідок заниження бази оподаткування та використання товару в операціях, не пов`язаних з господарською діяльністю, правильність формування податкового кредиту за податковими накладними ДП "Карпатський ЕТЦ", АТ "Укртрансгаз", ТОВ "Ферозіт", хоча обставини щодо цих порушень також були підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, що також не заперечувалося сторонами у судовому засіданні під час розгляду касаційної скарги.

Задовольняючи частково адміністративний позов за результатами нового розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №0007811401 та №0007831401 від 28.08.2018, а також податкового повідомлення-рішення №0007821401 від 28.05.2018 в частині нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість: за основним платежем 1 578 337, 35 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 394 585 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з підпунктом 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням, якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи, поряд з іншим, мають право проводити документальні (планові) перевірки.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно з підпунктом 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований, як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням або ввезенням таких активів, як внесок до статутного фонду та при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Крім того, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна відображати реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до від`ємного значення з цього податку та формування податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За таких обставин, сплачені в ціні товару (послуг) суми податку на додану вартість для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як вбачається з акта перевірки № 626/09-19-14-01-01/37383563 від 26.07.2018, відповідач дійшов висновків про те, що відповідно до даних бухгалтерського обліку ПП «Спецбудмонтаж 111» по балансовому рахунку 631 «Рахунки з вітчизняними постачальниками» обліковується кредиторська заборгованість в розмірі 315 843, 40 грн, за якою минув термін позовної давності щодо зобов`язань ТзОВ «МОЛЛ-Сервіс» , станом на 2015 - 2017 роки. В ході перевірки платником не пред`явлено письмових угод, претензій, вимог.

Разом з тим, судом встановлено, що сума кредиторської заборгованості в розмірі 315843,40 грн. погашена позивачем у 2014 році, що підтверджується податковою декларацією з податку на прибуток за 2014 рік, квитанцією №2 до декларації з податку на прибуток, за 2014 рік, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за 2015 рік.

Однак контролюючий орган покликається на те, що позивачем не надано банківських виписок, які б підтверджували факт оплати заборгованості в розмірі 315843,40 грн.

Колегія суддів вважає такі доводи відповідача необґрунтованими, оскільки господарська операція з погашення боргових зобов`язань між позивачем та контрагентом відбувалась у 2014 році, а відповідно до вимог пунктів 44.3 і 44.4 ст.44 ПК України первинні документи, за якими подавалася податкова звітність, мають зберігатися не менше 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до ст.39 цього Кодексу) з дня подання такої звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. Внаслідок чого, підтвердити свою позицію позивач може тільки у спосіб подання доказів, що збереглися. Водночас, в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 за 2015 рік боргові зобов`язання Позивача перед контрагентом відсутні в повному об`ємі. Контрагента у даній відомості немає.

Також, відповідач покликається на неможливість здійснення позивачем господарських операцій протягом 2015 - 2017 років, в частині придбання товарів від ТОВ «К.Д.В.» та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за умов наявності кримінального провадженням за №32017090000000011 від 27.02.2017, що розслідується за фактом учинення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фіктивного підприємництва, шляхом створення ТОВ «К.Д.В.» з метою прикриття незаконної діяльності. Вказано про неможливість перевезення ТМЦ, про що свідчить той факт, що згідно ряду ТТН в один день здійснювалось до 6-7 перевезень, а також відсутність у водія водійського посвідчення, що ставить під сумнів фізичну можливість здійснення таких перевезень. Внаслідок вищенаведеного, констатовано, що ПП Спецбудмонтаж 111 протягом періоду з 01.01.2015 по 31.12.2017 безпідставно відобразило в податковому обліку операції по оформлених документах на придбання товарів від ТОВ К.Д.В. та ФОП ОСОБА_1 та безпідставно сформувало витрати в загальній сумі 2 017 641 грн. та податковий кредит з податку на додану вартість в загальній сумі 403528 грн.

Однак колегія суддів такі висновки контролюючого органу до уваги взяти не може, оскільки такі висновки відповідача ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження за №32017090000000011 від 27.02.2017, у якому відсутній вирок суду, яким встановлено факт учинення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 злочину - фіктивного підприємництва, шляхом створення ТОВ «К.Д.В.» з метою прикриття незаконної діяльності по господарських операціях вчинених з позивачем а, відповідно, такі висновки відповідача є необґрунтованими. Доводи відповідача про те, що водій ОСОБА_1 не міг керувати транспортним засобом з підстав відсутності посвідчення водія відповідної категорії, спростоване в судовому засіданні встановленою обставиною наявністю у ОСОБА_1 посвідчення водія з відповідною категорією на право керування сідловин тягачем з напівпричепом з 16.01.2016.

Щодо доводів відповідача про фактичну неможливість здійснювати декілька перевезень вантажним автотранспортом за адресами вказаними в товаро-транспорних накладних, то такі не мають належного підтвердженнята обґрунтування із посиланням на експертні висновки щодо даного питання, тому такі доводи суд апеляційної інстанції до уваги взяти не може.

Щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у Івано-Франківського спортивно-культурного центру «Бліц» шахової асоціації України, контролюючий орган вказав, що позивачем не представлено жодних документів про походження товару, реалізованого на адресу позивача, а саме: сертифікатів якості на отриманий товар, які б підтвердили його якість та походження. Перевіркою встановлено, що згідно представлених до перевірки актів на списання матеріалів та даних бухгалтерського обліку по рах. 903 на витрати списана вартість матеріалів (труба, решітка, фарба, трійник, клей...) в сумі 85201,74 грн. Проте, згідно наданих до перевірки актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2), складених ПП Спецбудмонтаж 111 , та відомостей витрачених ресурсів вищенаведені матеріали відсутні.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, судом встановлено наявність первинних документів щодо здійснення вказаних вище господарських операцій.

Так, в матеріалах справи наявні: договір поставки за №2810 від 28.10.2016, укладений між ІФСКЦ Бліц ШАНУ та ПП Спецбудмонтаж 111 на предмет передачі у власність товару, що зазначається у актах прийому-передачі товару або у видаткових накладних; видаткова накладна за №100 від 31.10.2016; товарно-транспортні накладні, якими підтверджено придбання позивачем трійників, труб, водонагрівача, дощоприймача, хрестовин, цементу білого, анти плісняви, боків з ніздрюватого бетону, клею, фарб та ін.

Щодо використання придбаного товару встановлено, що воно відбувалось в процесі проведення ремонту орендованих приміщень та капітального ремонту бульвару Гайдара в м. Бердянськ, що підтверджується актами форми КБ2, наявними в матеріалах справи.

Крім того, в частині перевірки щодо здійснення господарських операцій з ТОВ «Свиспан Лімітед» у акті перевірки зазначено, що до перевірки не представлено договору купівлі-продажу ламінованої ДСП, в зв`язку з чим відсутня можливість визначити місце переходу права власності на товар (на складі продавця чи покупця), яким чином здійснювалося транспортування за рахунок продавця чи покупця. У наданій до перевірки ТТН не зазначено автомобільного перевізника, марка автомобіля, у зв`язку з чим неможливо визначити чиїм транспортом перевозилась ДСП. Також не пред`явлено документів щодо походження товару, реалізованого на адресу ПП Спецбудмонтаж 111 , а саме: сертифікатів якості (відповідності) на отриманий товар, які б підтверджували його якість та походження.

Разом з тим, такі висновки відповідача не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, факт укладення договору купівлі - продажу між позивачем та ТОВ «Свиспан Лімітед» підтверджується його наявністю в матеріалах справи (дог. № СВ Спецбудмонтаж - 01 від 28 квітня 2017 року) (т.1 а. с. 244-246).

Щодо висновків контролюючого органу про те, що в ТТН при придбанні товару позивачем у ТОВ «Свиспан Лімітед» не зазначено автомобільного перевізника і марку автомобіля, то такі недоліки не є істотними, оскільки, в силу положень статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні не є підставою для невизнання господарської операції такою що не відбувалась.

Щодо відсутності сертифікатів якості/паспортів якості, то колегія суддів звертає увагу, що застосування сертифіката якості носить добровільний характер за виключенням випадків передбачених Законом України Про лікарські засоби та Законом України Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними від 18 листопада 1997 р. № 637/97-ВР. Обов`язок виробника видавати набувачу сертифікат якості, як і відповідальність за невидачу такого сертифіката, жодним нормативно-правовим актом не передбачено. Сертифікат якості не вважається первинним документом у податковому та бухгалтерському обліку.

Стосовно висновків податкового органу про те, що ПП Спецбудмонтаж 111 протягом 2015-2017 років здійснювало списання матеріалів та віднесення їх до складу витрат підприємства (ряд. 2050 собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) форми №9 Звіт про фінансові результати ) без визнання доходу, для отримання якого вони здійснені по контрагенту TOB МОІЛ ГРУП в сумі 413 820,08 грн, то колегія суддів зазначає, що позивачем первинними документами підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «МОІЛ Груп» , а саме: договором поставки за №01/13 від 01.10.2016, товарно-транспортною накладною за № 75 від 31.10.2016, видатковою накладною за № 75 від 31.10.2016, банківськими виписками від 11.11.2016 та 29.11.2016, податковими накладними за №8, №16 від 31.10.2016, податковими квитанціями від 02.11.2016 та від 16.11.2016, актом прийом-здачі транспортних послуг від 31.10.2016 №ОУ-0000059, картою субконто за період з 01.01.2015 до 31.12.2017.

Щодо висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24 лютого 2020 року, про зафіксовані в акті перевірки невідповідності задекларованих позивачем даних податкового обліку даним бухгалтерського обліку, завищення витрат на 6246942,00 грн., то колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акта перевірки, відповідач дійшов висновків про те, що підприємством завищено витрати у рядку 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) форми №2 Звіт про фінансові результати, усього в сумі 6246942,00 грн., але при цьому, відповідач покликається на допущені позивачем порушення п.44.1 та 44.2 ПК України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 Оренда , Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Мінфіну України від 30.09.2003р. №561.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, визначаються відповідно до вимог ст. 138 Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.3.1 пункту 138.3 статті 138 ПК України розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п.14.1.138, п. 14.1, ст.14 розділу І Кодексу, п.п. 138.3.2 - 138.3.4, п. 138.3, ст. 138 Кодексу. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім виробничого методу.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів та її розкриття у фінансовій звітності регулюються нормами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 Оренда (далі - П(С)БО 14), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 № 181, та Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561 (далі - Методичні рекомендації № 561).

Затрати орендаря на поліпшення об`єкта операційної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів.Такі затрати зараховуються до складу основних засобів, як первісна вартість нового об`єкта підгрупи 2.7 класифікації основних засобів, наведеної в п. 7 Методичних рекомендацій № 561 (абзац другий п. 8 П(С)БО 14, п. 21 Методичних рекомендацій № 561).

Відповідач вважає, що витрати на ремонтні роботи орендованих складських приміщень у сумі 6246942,00грн. повинні були утворити новий об`єкт основних засобів, який слід було амортизувати.

Однак пункт 8 П(с)БО 14 такі вимоги містить тільки на той випадок, коли витрати орендаря на поліпшення об`єкта операційної оренди призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувались від того використання. Разом з тим, контролюючим органом не наведено жодних підстав чи посилань, які б давали підстави для висновку про збільшення кількості первісно очікуваних економічних вигод. Також відповідач не вказує, які конкретні економічні вигоди та в яких розмірах позивач отримав за наслідком поліпшення об`єкта операційної оренди та який взаємозв`язок між поліпшенням об`єкта та економічною вигодою у конкретний період, коли такі витрати позивачем були понесені та відображені у бухгалтерському та податковому обліках.

Відповідно п.7 положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", яке затверджене наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року: витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

За таких умов, коли поліпшення орендованих складських приміщень не призвели до збільшення кількості первісно очікуваних економічних вигод у тому періоді, позивачем цілком правомірно, у відповідності до приписів згадуваних вище нормативних актів, відображено витрати на ремонт у складі витрат звітного періоду.

Таким чином, необґрунтованими є висновки відповідача щодо заниження позивачем податку на прибуток в розмірі 1 470 393 грн, в тому числі за: 2015 рік - 205 402 грн., 2016 рік - 758 415 грн., 2017 рік - 506 576 грн., та, як наслідок, винесення на цій підставі податкового повідомлення-рішення за №0007811401 від 28.08.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток: за основним платежем в розмірі 1 470 393 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 316 248 грн., у зв`язку з чим вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо висновків відповідача, що мали наслідком винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень, якими позивачу донараховано суми з податку на додану вартість, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до акта перевірки, ПП Спецбудмонтаж 111 в липні 2015 року не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на реалізацію пиловнику ТОВ Мікротехсервіс (код ЄДРПОУ 31342465) в загальній сумі 33219,76 грн., в т.ч. ПДВ - 5536,63 грн., в результаті чого на порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст.187, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-V1 (із змінами та доповненнями), внаслідок чого ПП Спецбудмонтаж 111 занижено податкове зобов`язання за липень 2015р. в сумі 5537грн. ( ст.41-42 акту перевірки (розділ І)).

На відсутність правової оцінки по даному питанню у рішеннях судів при попередньому розгляді справи, вказав Верховний Суд у своїй постанові від 24 лютого 2020 року.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що дані про господарську операцію на реалізацію пиловнику ТОВ Мікротехсервіс в загальній сумі 33219,76 грн., в т.ч. ПДВ - 5536,63 грн. в бухгалтерському обліку позивача відсутні.

При цьому, відповідачем в силу положень ч.2 ст.77 КАС України, обов`язок щодо доведення правомірності своїх дії не виконано, оскільки не надано суду доказів, які б засвідчували факт існування такої операції, що вказує на необґрунтованість таких висновків податкового органу.

Суд також зазначає, що аналогічною до вищевикладеної є ситуація щодо висновку контролюючого органу про те, що ПП Спецбудмонтаж 111 у вересні 2017 року не нараховано податкове зобов`язання в сумі 1974 грн., виходячи з бази оподаткування на вартість помідорів (987 кг) в сумі 9870 грн., які використано в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, в результаті чого, на порушення п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, ПП Спецбудмонтаж 111 занижено податкове зобов`язання за вересень 2017року в сумі 1974 грн., оскільки в бухгалтерському обліку позивача така операція відсутня.

Про необґрунтованість інших висновків податкового органу щодо наявності розбіжності між даними податкового обліку ПП Спецбудмонтаж 111 та даними перевірки щодо визначення податкового зобов`язання з операцій на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою (р.1 Декларацій з податку на додану вартість за 2017 рік), свідчить наступне.

Так, вказане порушення виявлено згідно з даними головних книг, журналів-ордерів та відомостей по рахунках: 311 "розрахунки в банках в національній валюті» , 361 «розрахунки з вітчизняними покупцями» , 70 "Доходи від реалізації» , 71 Інший операційний дохід (бухгалтерські проведення: Дт. 361 Кт. 70, 71 Дт. 311 Кт. 361), виписок банку, первинних документів та податкових накладних, в результаті чого, на порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст.187, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, ПП Спецбудмонтаж 111 завищено податкове зобов`язання всього в сумі 16684 грн., в т.ч.: занижено податкове зобов`язання, всього в сумі 77363 грн.; завищено податкове зобов 'язання всього в сумі 94047 грн.

Наказом Міністерства фінансів №727 від 20.08.2015, зокрема, пунктом 4 розділу II ПОРЯДОК оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами встановлено, що в акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи відповідачем не зазначено будь-яких доказів з посиланням на фактичні обставини, які б підтверджували факт вчинення даного порушення.

Крім того, відповідач покликається на те, що підприємство в окремих податкових періодах 2015-2017 роках визначало податкові зобов`язання з податку на додану вартість, виходячи з бази оподаткування операцій постачання товарів, яка нижче їх ціни придбання та з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг, яка нижче звичайних цін, в результаті чого, занижено базу оподаткування операцій з постачання товарів на 5221508 грн. та суму податкових зобов`язань на 1044301 грн.

Разом з тим, в описовій частині акта перевірки з даного питання містяться виключно дані бухгалтерського обліку позивача та твердження відповідача про реалізацію позивачем товарів за нижчою ціною ніж позивач придбав їх, а послуг - за ціною нижчою ніж собівартість, натомість, ні номенклатури таких товарів та послуг, ні порівняльної таблиці, ні факту самих товарів та послуг щодо яких обґрунтовується позиція відповідача, відповідачем суду не надано.

Щодо висновків акта перевірки, які стосуються контрагентів позивача: ДП "Капатський ЕТЦ", АТ "УКРТРАНСГАЗ", ТОВ "Ферозіт", зокрема, в частині включення до податкового кредиту сум в розмірі 94703 грн. (вересень 2015, липень та вересень 2017, ст.51-52 акту), що не відповідають податковим накладним, то колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що з приводу реалізації товарів на адресу вищевказаних контрагентів, встановлено: ДП Карпатський ЕТЦ (ІПН 205386909157) - виписана податкова накладна №167 від 28.09.2015, докази реєстрації в ЄРПН засвідчує квитанція №9200985672, дата реєстрації 30.09.2015; АТ УКРТРАНСГАЗ (ІПН 300198026656) - виписана податкова накладна №151/4301 від 19.05.2017; ТОВ Ферозіт (ІПН 379612726516) - виписана податкова накладна №528 від 04.07.2017, докази реєстрації в ЄРПН засвідчує квитанція №9108597971, дата реєстрації 09.06.2017.

При цьому, контролюючим органом не спростовано право платника податку щодо можливості включення до податкового кредиту сум за податковими накладними в межах попередніх періодів.

Аналізуючи фактичні обставини справи та вищенаведені законодавчі приписи, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність та необхідність скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №0007811401 та №0007831401 від 28.08.2018, а також податкового повідомлення-рішення №0007821401 від 28.05.2018 в частині нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість: за основним платежем 1 578 337, 35 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 394 585 грн.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову учасниками справи не оскаржується, а тому відсутні підстави для апеляційного перегляду рішення суду в цій частині.

За таких обставин, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення позову.

У підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження відповідача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року у справі № 0940/2202/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда М. А. Пліш Повне судове рішення складено 28 січня 2021 року