Ухвала

від 11.05.2021 по справі 0940/2202/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 травня 2021 року

м. Київ

справа № 0940/2202/18

адміністративне провадження № К/9901/14306/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 у справі №0940/2202/18 за адміністративним позовом Приватного підприємства Спецбудмонтаж 111 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

21.04.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 у справі №0940/2202/18 (згідно з трек-номером поштового відправлення скаргу надіслано 19.04.2021).

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Вперше подану касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного суду від 15.03.2021 через невикладення підстав касаційного оскарження. Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, зазначено, що повторно касаційну скаргу подано без зайвих зволікань.

Скаржником вказано, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України, наведено фактичні обставини справи, зазначено про невірне застосування судами пункту 44.1 статті 44, пункту 192.1.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, статей 1 та 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23.01.2018 у справі №826/7047/13-а, від 07.04.2021 у справі №813/1200/18, від 06.03.2018 у справі №804/5444/16, від 16.04.2020 у справі №814/1990/16.

Скаржником викладено фактичні обставини справи, висловлено незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій у даній справі, наведено витяги з постанов Верховного Суду, які ухвалені за інших фактичних обставин справ, установлених судами.

Верховний Суд зауважує, що постанови Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №813/1200/18 не існувало на час прийняття оскаржуваних судових рішень, тобто суди попередніх інстанцій не могли її врахувати. Податковим органом не доведено подібність правовідносин у справах, не наведено правових висновків щодо застосування вищевказаних норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги щодо неврахування судами зазначеної практики Верховного Суду зводяться до незгоди із наданою судом правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, необхідності здійснення переоцінки доказів у справі, що не належить до компетенції Верховного Суду.

Відтак, скаржником не обґрунтовано наведену підставу касаційного оскарження - пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України.

Верховний Суд зазначає, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Також скаржником зазначено про порушення судами норм процесуального права. Разом з тим, порушення норм процесуального права є окремою підставою касаційного оскарження. Пунктом 4 частини 4 статті 328 КАС України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Проте скаржником не зазначено про порушення судами норм процесуального права відповідно до вимог частини 4 статті 328 КАС України. Посилання на статтю 353 КАС України без зазначення відповідних норм не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Також скаржником не сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у встановленому законом розмірі.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 332, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 у справі №0940/2202/18 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяІ.А. Васильєва