Постанова

від 26.01.2021 по справі 260/1893/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/1893/20 пров. № А/857/12850/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.

з участю секретаря судового засідання Смолинця А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Головного управління ДПС у Закарпатській області та товариства з обмеженою відповідальністю Фава-Технікс на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року, ухвалене суддею Ващиліном Р.О. у м. Ужгороді о 10 год. 22 хв. у справі № 260/1893/20 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фава-Технікс до Головного управління ДПС у Закарпатській області про скасування вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0002733307 від 30.03.2020 року в сумі 141168,22 грн. зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; визнати протиправним та скасувати рішення № 0002743307 від 30.03.2020 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, згідно з вимогою від 30.03.2020 року № Ю-0002733307 та розрахунок штрафних санкцій до рішення у розмірі 70584,11 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у період з 15.01.2020 року по 25.02.2020 року відповідач провів документальну планову виїзну перевірку позивача за результатами якої встановив те, що позивач не в повному обсязі сплатив єдиний внесок за 2017-2019 роки. Цей висновок ґрунтується на тому, що позивач до об`єктів нарахування єдиного внеску не включив матеріальну допомогу для оздоровлення дітей та їх підготовку до школи, яка виплачена позивачем деяким працівникам у 2017 - 2019 роки.

Позивач вважає такий висновок відповідача помилковим з огляду на те, що вказані виплати носили разовий характер, надавались окремим працівникам (тільки тим, що мають дітей) за їх особисто поданими заявами. Такі заяви подавались в різні періоди.

Нормативною підставою для цих тверджень позивач вважає пункт 14 Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1170 від 22.12.2010 року, згідно з яким, єдиний внесок не нараховується на матеріальну допомогу разового характеру, що надається окремим працівникам у зв`язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання.

Тому, на думку позивача, відповідач безпідставно виніс вимогу про сплату боргу з єдиного внеску та рішення про застосування штрафу за несплату єдиного внеску, які позивач просить скасувати.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0002733307 від 30.03.2020 року в сумі 141168,22 грн. зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Визнано протиправним та скасовано рішення № 0002743307 від 30.03.2020 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 70584,11 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фава-Технікс сплачений судовий збір в розмірі 3176,28 грн.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржили позивач та відповідач, подавши апеляційні скарги.

У апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивач витрат на проведення експертизи.

Позивач зазначає, що до витрат сторін пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на проведення експертизи. При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати відшкодовуються на її користь за рахунок відповідача.

Позивач вважає, що експерт провів дослідження та надав обґрунтований висновок, в межах спеціальних знань, на поставлене питання щодо документального підтвердження висновків податкового органу, які викладені у акті перевірки. Натомість, суд першої інстанції, на думку позивача, безпідставно вважав, що експерт у висновку експертного дослідження дав відповіді на питання у сфері права, що не входить до предмету проведення експертизи.

У апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, неповно з`ясував обставини справи та зробив помилковий висновок про задоволення позову.

Таку позицію відповідач пояснює тим, що під час проведення перевірки податковий орган встановив те, що у період з 2017 по 2019 роки найманим працівникам товариства виплачена матеріальна допомога на оздоровлення дітей та матеріальна допомога на підготовку дітей до школи, проте єдиний соціальний внесок з таких не сплачено. Відповідач вказує на безпідставність тверджень позивача про разовий характер допомог, оскільки ці допомоги виплачувалися щороку в серпні, оформлені одним наказом, їх виплата передбачена колективним договором, що свідчить про їх систематичність.

Щодо наданого позивачем висновку експерта відповідач зазначив, що зі змісту такого видно, що експерт фактично надав трактування нормам права, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, що відповідно до частини 2 статті 101 КАС України не може бути предметом висновку експерта.

Отже, відповідач вважає, що правомірно нарахував для позивача єдиний внесок та застосував штрафні санкції за його несплату.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що Головне управління ДПС у Закарпатській у період з 15 січня 2020 року по 25 лютого 2020 року провело документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Фава-Технікс з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року, валютного законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.09.2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 30.09.2019 року, за результатами якої склав акт № 141/07-16-05-01/32331716 від 03.03.2020 року.

Згідно з висновками акта перевірки, позивач допустив порушення вимог п. 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5, п. 1 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , а саме, невідображення сум додаткової заробітної плати застрахованих осіб найманих працівників у вигляді матеріальної допомоги на оздоровлення дітей (підготовки до навчального року) за серпень 2017 року в сумі 207452,90 грн., за серпень 2018 року в сумі 212421,85 грн., за серпень 2019 року в сумі 221798,95 грн. у звітах про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, внаслідок чого перевіркою донараховано єдиного внеску у загальній сумі 141168,22 грн., в тому числі: за серпень 2017 року в сумі 45639,64 грн.; за серпень 2018 року в сумі 46732,81 грн.; за серпень 2019 року в сумі 48795,77 грн.

30 березня 2020 року Головне управління ДПС у Закарпатській винесло вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0002733307, відповідно до якої заборгованість ТзОВ Фава-Технікс зі сплати єдиного внеску станом на 30 березня 2020 року становить 141168,22 грн..

Окрім того, 30 березня 2020 року Головне управління ДПС у Закарпатській винесло рішення № 0002743307 про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю Фава-Технікс штрафних санкцій в сумі 70584,11 грн.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган помилково включив суми наданих працівникам позивача одноразових допомог на оздоровлення та підготовку дітей до школи до складу додаткової заробітної плати працівників та бази нарахування єдиного внеску, оскільки такі не носили систематичного характеру і не виплачувались більшості працівників. Щодо висновку експерта, то суд встановив, що експертиза проведена за ініціативою позивача, а висновок даний з питань права і, на думку суду першої інстанції, не може бути взятий до уваги як доказ. Виходячи з цього витрати позивача на проведення експертизи відшкодуванню не підлягають.

Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.

Предметом спору у цій справі є не відображення роботодавцем сум отриманих найманими працівниками матеріальних допомог на оздоровлення дітей та підготовки до школи у звітах про суми нарахованої заробітної плати та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за серпень 2017 року, 2018 року та 2019 року та несплати єдиного соціального внеску з таких.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску врегульовано Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року № 2464-VІ (далі - Закон № 2464-VІ).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Виключний перелік платників єдиного внеску встановлений нормами ст. 4 Закону № 2464-VІ, до яких належать роботодавці, у тому числі, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Статтею 6 Закону № 2464-VІ передбачений обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Порядок визначення бази нарахування єдиного внеску регламентується нормами ст. 7 Закону № 2464-VІ. Пунктом 1 частини 1 зазначеної статті єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону № 2464-VІ, перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України.

На виконання ч. 7 ст. 7 Закону № 2464-VІ постановою Кабінету Міністрів України № 1170 від 22.12.2010 року затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Перелік № 1170).

Так, п. 14 розділу І Переліку № 1170 передбачено, що єдиний внесок не нараховується на матеріальну допомогу разового характеру, що надається окремим працівникам у зв`язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання.

Відповідач при прийнятті оскаржених рішень виходив з того, що надані позивачем матеріальні допомоги входять до складу додаткової заробітної плати.

Відповідно до підпункту 5 пункту 3 Розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 року (далі - Інструкція № 449), визначення видів виплат, що належать до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 (далі - Інструкція № 5).

Нормами підпункту 2.2 розділу 2 Інструкції № 5 конкретизовано складові фонду додаткової заробітної плати, до яких відносяться: надбавки та доплати до тарифних ставок (окладів, посадових окладів) у розмірах, передбачених чинним законодавством; премії та винагороди, у тому числі за вислугу років, що мають систематичний характер, незалежно від джерел фінансування (крім сум, указаних у пп. 2.3.2); відсоткові або комісійні винагороди, виплачені додатково до тарифної ставки (окладу, посадового окладу); оплата роботи в надурочний час і у святкові та неробочі дні, у розмірах та за розцінками, установленими чинним законодавством; оплата працівникам днів відпочинку, що надаються їм у зв`язку з роботою понад нормальну тривалість робочого часу при вахтовому методі організації праці, при підсумованому обліку робочого часу і в інших випадках, передбачених законодавством; суми, виплачені (при виконанні робіт вахтовим методом) у розмірі тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за дні перебування в дорозі до місцезнаходження підприємства (пункту збору) - місця роботи і назад, передбачені графіком роботи на вахті, а також за дні затримки працівників у дорозі через метеорологічні умови та з вини транспортних підприємств; суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників; суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати; вартість безоплатно наданих окремим категоріям працівників відповідно до законодавства житла, вугілля, комунальних послуг, послуг зв`язку та суми коштів на відшкодування їхньої оплати; витрати, пов`язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного, авіаційного, морського, річкового, автомобільного транспорту та міського електротранспорту; вартість безкоштовно наданого працівникам форменого одягу, обмундирування, що може використовуватися поза робочим місцем та залишається в особистому постійному користуванні, або сума знижки у разі продажу форменого одягу за зниженими цінами; оплата за невідпрацьований час.

Підпунктом 2.3.3 розділу 2 Інструкції № 5 передбачено, що матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв`язку з екологічним станом, крім сум, указаних у п. 3.31), входить до структури інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Розділом 3 Інструкції № 5 регламентовано перелік інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, до яких, в тому числі, віднесено матеріальну допомогу разового характеру, що надається підприємством окремим працівникам у зв`язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання.

Крім того, у підпункті 3.4 розділу 3 Інструкції № 5 зазначено, що соціальні допомоги та виплати за рахунок коштів підприємства, установлені колективним договором (працівникам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною, на народження дитини, сім`ям з неповнолітніми дітьми) не входять до фонду оплати праці.

Дослідивши фактичні обставини надання матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на підготовку дітей до школи, яка надана позивачем працівникам у 2017-2019 роках, апеляційний суд звертає увагу на те, що вказані допомоги мали разовий характер, зокрема допомога на підготовку дітей до школи, яка надана працівникам товариства, які мають дітей віком до 18-ти років, виплачена лише у 2017 році. Натомість у 2018 та 2019 роках підприємством виплачена допомога на оздоровлення дітей. Разовий характер цих допомог зумовлений тим, що вони виплачені один раз в рік, на певні цілі, а їх виплата залежить від фінансових можливостей підприємства. Тобто виплата вказаних допомог не здійснюється щорічно і систематично, і може бути не виплачена, якщо підприємство на має акумульованих коштів на ці цілі.

Вказані допомоги виплачені окремим працівникам, які не складають більшості від облікової кількості працівників. Зокрема, допомога на підготовку дітей до школи виплачена у 2017 році 114 працівникам із загальної кількості 253 працюючих. Допомога на оздоровлення виплачена у 2018 році 113 працівникам із загальної кількості 261 працюючий, допомога на оздоровлення виплачена у 2019 році 123 працівника із 257 працюючих.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що виплата вказаних допомог здійснюється за рахунок роботодавця, за умови наявності коштів і передбачена колективним договором, а тому відповідно до пункту 3.4 розділу 3 Інструкції № 5 не входить до фонду оплати праці.

Таким чином апеляційний суд приходить до висновку про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0002733307 від 30.03.2020 року в сумі 141168,22 грн. зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та рішення № 0002743307 від 30.03.2020 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, згідно з вимогою від 30.03.2020 року № Ю-0002733307 є протиправними, а тому їх необхідно скасувати.

Отже, адміністративний позов щодо визнання протиправними та скасування оскаржених рішень відповідача необхідно задовольнити про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Що стосується розрахунку штрафних санкцій, то суд першої інстанції вірно вказав, що такий не є окремим рішенням суб`єкта владних повноважень, а деталізує рішення про застосування штрафних санкцій, і втрачає чинність разом із скасування рішення про застосування штрафних санкцій.

Отже у задоволенні вимоги адміністративного позову про скасування розрахунку штрафних необхідно відмовити. Суд першої інстанції з цього приводу зробив вірний висновок.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд першої інстанції вказав, що витрати позивача на проведення експертизи в розмірі 75000 не підлягають відшкодуванню на користь позивача.

Рішення суду в цій частині оскаржив позивач, просить рішення в цій частині скасувати та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на проведення економічної експертизи в розмірі 37500 грн.

Здійснюючи правовий аналіз питання щодо можливості відшкодування на користь позивача витрат на проведення експертизи апеляційний суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із експертів та проведенням експертиз.

Згідно із частинами 5-8 статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат з виготовлення експертного економічного дослідження позивач надав наступні документи:

- заяву, скеровану судовому експерту Приходько Наталії Григорівні на проведення експертного економічного дослідження з наступного питання: Чи підтверджуються документально висновки ГУ ДПС у Закарпатській області за актом перевірки від 03.03.2020 року № 141/07-16-05-01/32331716, щодо зниження податку на прибуток у період, що перевірявся, на загальну суму 169226,62 грн., а також донарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із сум матеріальних допомог працівникам у загальній сумі 141168,22 грн., в т.ч. за серпень 2017 року у сумі 45639,64 грн., за серпень 2018 року у сумі 46732,81 грн., за серпень 2019 року у сумі 48795,77 грн.? ;

- договір на проведення експертного дослідження № 01/04/2020 від 01.04.2020 року;

- рахунок-фактуру № 1 від 01.04.2020 року, відповідно до якого вартість наданих послуг становить 75000,00 грн.;

- платіжне доручення № 2576 від 01.04.2020 року про перерахунок ФОП ОСОБА_1 75000,00 грн.;

- висновок експертного економічного дослідження № 1/04-2020 від 06.04.2020 року;

- копію свідоцтва, виданого ОСОБА_1 .

Відповідно частин 1, 2, 3, 4, 7 статті 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Апеляційний суд проаналізував висновок експертного економічного дослідження № 1/04-2020 від 06.04.2020 року та встановив, що такий стосується питання права, оскільки судовий експерт у висновку експертного дослідження аналізував норми права щодо правомірності нарахування відповідачем єдиного внеску на матеріальну допомогу, яку надав працівникам позивач у 2017-2019 роках.

Крім того, у висновку експертного дослідження не зазначено, що експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Отже, висновок експерта, наданий позивачем, не відповідає вимогам, які до нього ставляться, а тому не є доказом у справі.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно відмовив у відшкодуванні судових витрат позивача на проведення експертного дослідження та підготовку висновку експерта.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційних скарг безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Закарпатській області та товариства з обмеженою відповідальністю Фава-Технікс залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року у справі № 260/1893/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Повний текст постанови складений 28.01.2021 року