Постанова

від 26.01.2021 по справі 820/2775/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року

м. Київ

справа № 820/2775/17

адміністративне провадження № К/9901/36048/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження справу №820/2775/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Політрейд-Плюс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 (суддя Панченко О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 (головуючий суддя Мінаєва О.М., судді: Макаренко Я.М., Шевцова Н.В.),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Політрейд-Плюс" (далі також ТОВ "Політрейд-Плюс", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі також ГУ ДФС, відповідач), у якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати наказ від 29.06.2017 №2850 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Політрейд-Плюс".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2017, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції ГУ ДФС звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.12.2017 відкрито касаційне провадження у справі №820/2775/17.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали касаційної скарги у справі 820/2775/17 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 22.03.2018 матеріали касаційної скарги прийнято до провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 25.01.2021 касаційний розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 26.01.2021.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

В обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права. Як зазначає відповідач, аналіз ухвали слідчого судді вказує на те, що слідчий суддя фактично надав вибір контролюючому органу у вирішення питання про доцільність призначення перевірки. При цьому, податкове законодавство містить імперативну норму, а саме підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, яка покладає обов`язок на контролюючий орган здійснити документальну позапланову перевірку у разі отримання судового рішення про призначення перевірки, винесеного на підставі закону. Разом з тим, відповідач просить врахувати, що ГУ ДФС не залучалося до участі у розгляді клопотання прокурора про призначення перевірки, тому не може відповідати за законність ухвали слідчого судді. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення. яким у задоволенні позову про скасування наказу відмовити.

Позивач правом подання на відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.

Переглядаючи постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.05.2017 слідчий суддя Харківського районного суду Харківської області ухвалою по справі №635/1644/17-к надав дозвіл на проведення працівниками ГУ ДФС у Київській області, ГУ ДФС у Харківській області та ГУ ДФС у м.Києві позапланових документальних перевірок ТОВ "Політрейд Плюс", ТОВ "Смарт Трейд Інновація", ТОВ "Фірма Локос", ТОВ "Сінергія Профі", ТОВ "Фірма ОПТСЕРВІС", ТОВ "Компанія Бізнес Профі", ТОВ "Саліта Плюс" за період з 08.08.2013 по теперішній час з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. (а.с.10-15).

Вказаною ухвалою суду визначено строк для проведення перевірки, а саме: у строки, встановлені Податковим кодексом України, починаючи з 29.06.2017.

На виконання ухвали у справі №635/1644/17-к від 29.05.2017 начальником ГУ ДФС винесено наказ №2850 від 29.06.2017 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Політрейд-Плюс" (податковий номер 39378944)" (а.с.9).

Згідно наказу №2850 від 29.06.2017 визначено термін проведення перевірки - 10 робочих днів, починаючи з 29.06.2017.

На виконання оскаржуваного наказу податковим органом видані направлення на перевірку від 29.06.2017 №4388 та 4389 (а.с.28, 29).

Посадовими особами ГУ ДФС з метою проведення перевірки позивача здійснено вихід за податковою адресою підприємства: Харківська обл., м.Люботин, вул.Радянська, буд.57, за результатами якого встановлено підприємство, однак ознайомити посадових осіб з наказом на проведення перевірки та направленнями не вдалося, оскільки підприємство тимчасово не здійснює господарську діяльність.

30.06.2017 представник ТОВ "Політрейд-Плюс" за довіреністю Швець Р.П. отримав копію наказу на проведення перевірки №2850 від 29.06.2017 та повідомив, що підприємство тимчасово не працює, у проведенні перевірки відмовив з причин оскарження наказу у судовому порядку, про що складено акт №1410/20-40-14-05-19/39378944 від 30.06.2017 (а.с.30-31).

Не погодившись з правомірністю наказу на проведення перевірки та законності підстав для її проведення, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що видаючи спірний наказ, відповідач діяв на не підставі та у не спосіб, що передбачені діючим законодавством. Суди дійшли висновку, що відповідачем не дотримано приписи статті 78 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим протиправно прийнято наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Політрейд-Плюс".

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та абзацу 1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючим органам надано право проводити в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).

Підпунктом 75.1.2 пункту 5.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено поняття документальної перевірки.

Згідно з пунктом 78.4. статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до підпункту 78.1.11. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, яка визначена відповідачем правовою підставою для проведення перевірки за спірним наказом, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої обставини: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Враховуючи викладене, підставою для прийняття контролюючим органом наказу про проведення документальної позапланової перевірки у відповідності до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України є, зокрема, отримання податковим органом рішення слідчого судді про призначення перевірки, а не про надання дозволу на проведення перевірки.

Таким чином, приймаючи спірний наказ про призначення перевірки позивача на підставі ухвали слідчого судді про надання дозволу про проведення перевірки, контролюючий орган діяв всупереч вимог підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Зазначена позиція узгоджується з висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 20.11.2018 по справі №813/1302/16, постанові від 23.04.2020 по справі №П/811/228/17.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

КАС України встановлює, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Касаційний суд вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 у справі №820/2775/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду