Рішення
від 26.01.2021 по справі 219/6979/20
АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/6979/20

Провадження № 2/219/303/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2021 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Конопленко О.С.

за участю секретаря судового засідання Троян Л.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Бахмут у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міськрайонне управління у Бахмутському районі та м. Бахмут Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, Бахмутська міська рада, про визнання недійним державного акту на право приватної власності на землю,

В С Т А Н О В И В :

24 липня 2020 року адвокат Руднєва Інна Сергіївна, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернулась з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ - ДН № 134931, виданий 20 грудня 2001 року на ім`я відповідача, яким передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1687 га, яка розташована на території Іванівської (Красненської) сільської ради для індивідуального житлового будівництва, та який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2765. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що сторони перебували у законному шлюбі з 24 квітня 1998 року по 15 квітня 2011 року, а з 15 квітня 2011 року по 05 липня 2019 року перебували у цивільному шлюбі. В період шлюбу подружжя на підставі рішення Красненської сільської ради від 20 грудня 2001 року придбали у спільну сумісну власність подружжя земельну ділянку площею 0,1687 га в селі Іванівське Бахмутського району Донецької області. Але після припинення цивільного шлюбу та фактичних сімейних відносин між сторонами, тобто з 05 липня 2019 року виявилося, що правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку були оформлені тільки на ім`я відповідача, які він утримує у себе, хоча у період шлюбу вони вдвох обробляли вказану земельну ділянку, проте наразі відповідач чинить позивачу перешкоди у праві користування спірною земельною ділянкою. Згідно інформації архівного відділу Бахмутського районної державної адміністрації Донецької області № 06-05/3 від 08 січня 2020 року до справи підшита лише заява ОСОБА_2 від 26 листопада 2001 року про надання земельної ділянки для індивідуального будівництва без резолюції сільського голови та вхідного номера кореспонденції сільської ради, копія якої разом з копією протоколу 29 сесії Красненської сільської ради ІІІ скликання від 20 грудня 2001 року, на якій відсутні підписи голови та секретаря сільської ради, а також печатка сільської ради. При цьому, у відповіді зазначено, що рішення Красненської сільської ради від 20 грудня 2001 року про надання ОСОБА_2 в приватну власність земельної ділянки для індивідуального будівництва у вищевказаному протоколі відсутнє. Вказане свідчить, що Красненський сільський голова Столбовий С.О. незаконно поставив свій підпис у державному акті на право приватної власності на землю серії ІІ-ДН № 134931, що в результаті призводить до недійсності цього акту. Тож, позивач вважає, що недійсний акт на землю порушує її законні права та інтереси, оскільки вона фактично з 2001 року по 05 липня 2019 року користувалася спірною земельною ділянкою, обробляла її, приймала участь у будівництві господарських споруд на території спірної земельної ділянки, бажає і надалі користуватися нею і набути на неї право власності у встановленому законом порядку на підставі рішення сільської ради, але наявність недійсного державного акту на землю їй заважає реалізувати своє право на приватизацію, у зв`язку з чим вона вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 серпня 2020 року залучено у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Міськрайонне управління у Бахмутському районі та м. Бахмут Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області та Іванівський старостинський округ Бахмутської міської ради, до участі у справі, позовну заяву прийнято до свого провадження, відкрито спрощене позовне провадження, у зв`язку з чим призначено судове засідання з повідомленням (викликом) сторін для розгляду справи по суті на 14 годину 30 хвилин 21 вересня 2020 року та визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву з одночасним надісланням копії відзиву відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України позивачу.

17 серпня 2020 року до суду надійшли пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Міськрайонного управління у Бахмутському районі та м. Бахмут Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, згідно яких зазначили, що до архіву управління надійшов державний акт серії ІІ-ДН № 134931, зареєстрований 20 грудня 2001 року за № 2765, при цьому технічна документація по його виготовленню не надходила. На підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) на ім`я ОСОБА_2 з встановленням кадастрового номеру земельної ділянки 1410370600:00:008:0234, яка була виготовлена ТОВ БЗКЦ у 2018 році були внесені відомості про земельну ділянку до державного земельного кадастру.

21 вересня 2020 року судове засідання не відбулось, у зв`язку з відрядженням судді, та було відкладене на 10 годину 00 хвилин 19 жовтня 2020 року.

Ухвалою суду від 19 жовтня 2020 року відкладено судове засідання на 10 годину 00 хвилин 17 листопада 2020 року замінено первісну третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Іванівський старостинський округ Бахмутської міської ради - на належну - Бахмутську міську раду, встановлено третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання пояснень щодо позову або відзиву.

Ухвалою суду від 17 листопада 2019 року визнано обов`язковою явку позивача - ОСОБА_1 - та/або її представника - ОСОБА_3 , у зв`язку з чим розгляд справи відкладено до 14 грудня 2020 року.

14 грудня 2020 року в судовому засіданні свої пояснення з приводу позовних вимог надали представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні повністю підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просила їх задовольнити, зауваживши, що сторони, перебуваючи як у зареєстрованому шлюбі, який розірвали лише для отримання субсидії, але продовжили спільно проживати до 05 липня 2019 року, так і під час цивільного шлюбу, вели спільне господарство, проживали разом на спірній земельній ділянці, яку обробляли разом та на якій разом будували в свій час будинок. Лише після фактичного припинення шлюбних відносин, під час розгляду справи в суді про поділ майна позивач дізналась, що право власності на спірну земельну ділянку її колишній чоловік оформив лише на себе, хоча під час її приватизації в період шлюбу він запевняв позивача, що земельна ділянка взагалі буде оформлена на неї. Позивач на той час не перевірила документи, оскільки всією документацією в родині завжди займався чоловік, у них були гарні, довірливі відносини, тож підстав не довіряти чоловікові у позивача не було. Проте, сьогодні позивач вважає, що чоловік отримав державний акт на землю за неправомірну винагороду, оскільки позивачу відомо, що він не контролював процес приватизації, не займався розробленням проектно-кошторисної документації. В разі задоволення судом позову позивач бажає звернутись із заявою про приватизацію спірної земельної ділянки, яку вона тривалий час обробляла, приймала участь під час будівництва будинку на ній. Тож позивач звернулась до суду за захистом та відновленням свого права власності.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з декількох підстав. По-перше, позивач, яка вважала себе співвласником спірної земельної ділянки мала належним чином виконувати свої обов`язки та користуватись своїми правами, тобто мала можливість дізнатись раніше про порушення свого права. По-друге, з позовної заяви не вбачається, які саме права позивача порушені. Тож відсутність порушеного права позивача є підставою для відмови у задоволенні позову, при цьому посилання представника позивача на можливе подальше звернення позивача із заявою про приватизацію є абстрактним, оскільки у разі задоволення позовної заяви земельна ділянка перейде до комунальної власності і в подальшому не факт, що право власності на неї зможе отримати саме позивач. Таким чином, по-третє, фактично належним відповідачем у справі мала б бути міська рада, проте, визначення кола відповідачів є дискреційними повноваженнями позивача.

Через зайнятість головуючого судді у розгляді кримінального провадження розгляд справи відкладено до 21 січня 2021 року.

До судового засідання позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 не з`явились, про дату, час та місце проведення судового розгляду остання повідомлена належним чином: у відповідності до частини 6 статті 128 ЦПК України - шляхом вручення судової повістки представнику безпосередньо у суді. 21 січня 2021 року до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за її та позивача відсутності, зауваживши, що вони наполягають на задоволенні позовних вимог. Одночасно представник позивача зазначила, що вони не залучили у справі у якості співвідповідача Бахмутську міську раду як правонаступника Іванівського старостинського округу через відсутність рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_2 у зв`язку з неприйняттям такого рішення. В такому випадку Бахмутська міська рада жодним чином не порушує права та інтереси відповідача. Саме тому Бахмутська міська рада визначена позивачем саме в якості третьої особи, оскільки у разі задоволення позову спірна земельна ділянка перейде у власність Бахмутської міської ради.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 до судового засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового розгляду останній повідомлений належним чином: у відповідності до частини 6 статті 128 ЦПК України - шляхом вручення судової повістки представнику безпосередньо у суді, 21 січня 2021 року до суду надійшла заява представника відповідача про розгляд справи за його відсутності, зауваживши, що заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, зазначених ним в судовому засіданні під час надання пояснень з приводу позовних вимог.

Представник третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Міськрайонного управління у Бахмутському районі та м. Бахмут Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, який про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у відповідності до пункту 1 частини 7 статті 128 ЦПК України: шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, до судового засідання не з`явився за невідомою суду причиною, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності на адресу суду не надходило.

Представник третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Бахмутської міської ради, який про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у відповідності до пункту 1 частини 7 статті 128 ЦПК України: шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, до судового засідання не з`явився. 19 жовтня 2020 року на електронну пошту суду від головного спеціаліста-юрисконсульта Управління муніципального розвитку Бахмутської міської ради Манекіної А.Є. надійшла заява про розгляд справи без її участі.

При таких обставинах суд вважає за можливе розглянути дану справу під час відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою сторін та у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Дослідивши надані суду докази та проаналізувавши встановлені обставини у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи та витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, сторонам було роз`яснено їх права та обов`язки, зокрема положення щодо змагальності процесу та необхідності надання доказів на підтвердження своїх доводів, надано всі можливості для заявлення необхідних клопотань та надання доказів, що підтверджується матеріалами справи.

Як встановлено судом і таке вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 24 квітня 1998 року до 15 квітня 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 15 квітня 2011 року (а.с. 10).

Згідно державного акту на право приватно власності на землю серії ІІ-ДН № 134931від 04 січня 2002 року ОСОБА_2 на підставі рішення Красненської сільської ради народних депутатів від 20 грудня 2001 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1687 га на території Красненської сільської ради для індивідуального житлового будівництва, про що зроблено запис в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2765 (а.с. 23).

Разом з тим, згідно відповіді архівного відділу Бахмутської районної державної адміністрації рішення Красненської сільської ради від 20 грудня 2001 року про надання ОСОБА_2 в приватну власність земельної ділянки для індивідуального будівництва відсутнє в протоколі 29 сесії Красненської сільської ради ІІІ скликання від 20 грудня 2001 року, який в свою чергу не містить підписів голови та секретаря сільської ради, а також печатки сільської ради. До справи підшита лише заява ОСОБА_2 від 26 листопада 2001 року про надання земельної ділянки для індивідуального будівництва, на якій відсутня резолюція сільського голови та вхідний номер кореспонденції сільської ради, що підтверджується і наданими суду копіями вищевказаних протоколу та заяви (а.с. 13-22).

На підставі рішення виконавчого комітету Іванівської сільської ради Бахмутського району № 2 від 26 червня 2018 року за заявою ОСОБА_2 присвоєно об`єкту нерухомого майна (земельній ділянці) для індивідуального житлового будівництва, що розташована на території Красненської (нині Іванівської) сільської ради площею 0,1687 га наступну поштову адресу: АДРЕСА_1 (а.с. 44).

За заявою ОСОБА_2 24 липня 2018 року виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянку в натурі (на місцевості) фізичній особі ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , а також закріплено в натурі межі земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер 1410370600:00:008:0234 (а.с. 40-47).

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В частині 2 статті 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, яким може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються укладанням спірних договорів, а тому потребують захисту.

Отже, за змістом вищенаведених правових норм визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав та інтересів позивача, який не є стороною цього правочину, і у випадку відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 23 грудня 2020 року у справі № 910/7579/16, від 04 червня 2020 року у справі № 916/1411/19, від 19 лютого 2020 року у справі № 916/1408/19, від 09 квітня 2019 року у справі № 908/1194/18, від 03 вересня 2019 року у справі № 910/14255/18.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Тож за наявності у позивача та відповідача іншого спору про поділ спільної сумісної власності, про який повідомила представник позивача під час надання нею суду пояснень, неефективним є обраний позивачем спосіб відновлення права шляхом визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, а доводи позивача та її представника щодо необхідності саме такого відновлення її права - необґрунтованими.

Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту не призводить до відновлення її прав, а подальша можливість звернення позивача до міської ради із заявою про приватизацію спірної земельної ділянки не може бути ефективним відновленням її прав.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц.

За таких обставин, дослідивши всі надані сторонами докази та проаналізувавши їх у сукупності з надані ними поясненнями, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки в позові позивачу відмовлено, судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду у розмірі 840,40 гривень відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13,76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міськрайонне управління у Бахмутському районі та м. Бахмут Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, Бахмутська міська рада, про визнання недійним державного акту на право приватної власності на землю.

Повний текст рішення суду виготовлено 25 січня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач- ОСОБА_1 , місце проживання якої: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач- ОСОБА_2 , останнє відоме суду місце проживання якого: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

-Міськрайонне управління у Бахмутському районі та м. Бахмут Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, місцезнаходження якого: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. В.Першина, буд. 24, код ЄДРПОУ 39767332;

-Бахмутська міська рада, місцезнаходження якої: 84511, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 44, код ЄДРПОУ 04052732.

Суддя О.С. Конопленко

26.01.2021

СудАртемівський міськрайонний суд Донецької області
Дата ухвалення рішення26.01.2021
Оприлюднено29.01.2021
Номер документу94468625
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —219/6979/20

Постанова від 07.04.2021

Цивільне

Донецький апеляційний суд

Новікова Г. В.

Ухвала від 07.04.2021

Цивільне

Донецький апеляційний суд

Новікова Г. В.

Ухвала від 24.03.2021

Цивільне

Донецький апеляційний суд

Новікова Г. В.

Ухвала від 09.03.2021

Цивільне

Донецький апеляційний суд

Новікова Г. В.

Ухвала від 24.02.2021

Цивільне

Донецький апеляційний суд

Новікова Г. В.

Ухвала від 08.02.2021

Цивільне

Артемівський міськрайонний суд Донецької області

Конопленко О. С.

Рішення від 26.01.2021

Цивільне

Артемівський міськрайонний суд Донецької області

Конопленко О. С.

Рішення від 21.01.2021

Цивільне

Артемівський міськрайонний суд Донецької області

Конопленко О. С.

Ухвала від 17.11.2020

Цивільне

Артемівський міськрайонний суд Донецької області

Конопленко О. С.

Ухвала від 19.10.2020

Цивільне

Артемівський міськрайонний суд Донецької області

Конопленко О. С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні