Рішення

від 26.01.2021 по справі 443/38/20

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/38/20

Провадження №2/443/560/21

РІШЕННЯ

іменем України

26 січня 2021 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Павліва А.І.,

секретар судового засідання Стасів С.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мельницької сільської ради Жидачівського району Львівської області про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом,

за участю:

позивачки ОСОБА_1 , -

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

ОСОБА_1 (позивачка) подала до суду позовну заяву до Мельницької сільської ради Жидачівського району Львівської області (відповідач), в якій просить визнати факт її спільного проживання із ОСОБА_2 з січня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_2 та визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті тітки ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на земельні ділянки, які знаходяться на території Мельницької сільської ради, а саме: площею 0,1682 га, яка належала тітці на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №847766, виданого на підставі Розпорядження голови Жидачівської РДА №708 від 08.07.2010 (кадастровий номер даної ділянки 4621584700:01:000:0335) та на земельну ділянку площею 1,1664 га, яка належала тітці на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №847765, виданого на підставі Розпорядження голови Жидачівської РДА №708 від 08.07.2010 (кадастровий номер даної ділянки 4621584700:02:000:0165).

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору позивачка покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її тітка ОСОБА_2 . Тітка проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дітей у них не було. 07.03.2001 тітка на випадок смерті розпорядилася своїм майном, заповівши все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося ОСОБА_1 . Оскільки тітка почала у 2010 році хворіти, тому позивачка переїхала проживати до неї і проживала разом з нею до дня смерті в АДРЕСА_2. Вони разом проживали однією сім`єю, вели підсобне господарство, обробляли присадибну земельну ділянку, мали спільний бюджет. Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входять земельна ділянка на території Мельницької сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,1664 га згідно з Державним актом про право приватної власності на землю серії ЯМ №847765 та земельна ділянка, площею 0,1682 га згідно з Державним актом про право приватної власності на землю серії ЯМ №847766. Вона займалася похороном тітки, не заявляла про відмову від спадщини. У визначений законом строк звернулася в нотаріальну контору зі заявою про прийняття спадщини після смерті тітки, однак їй було відмовлено у зв`язки з тим, що пропустила піврічний термін передбачений цивільним законодавством на подання заяви для прийняття спадщини.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

У підготовчому засіданні позивачка позов підтримала повністю та просить суд його задовольнити.

Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов визнає.

Заяви та клопотання учасників справи.

Позивачка подала заяву про долучення до матеріалів справи квитанції про сплату судового збору (а.с.29).

Представник відповідача подав заяву про розгляд справи за його відсутності та визнання позову (а.с.35).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 10.09.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків (а.с.25-26).

Ухвалою від 18.09.2020 прийнято справу до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження (а.с.31-32).

Суд, заслухавши пояснення позивачки, з`ясувавши обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення повністю виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до свідоцтв про смерть серії НОМЕР_1 від 10.02.1988 та серії НОМЕР_2 09.01.2016, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в АДРЕСА_2, а ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_2 (а.с.4, 5).

Згідно з Державними актами на право приватної власності на землю серії ЯМ №847765 та серії ЯМ №847766, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 1,1664 га, яка розташована на території Мельницької сільської ради (за межами населеного пункту) та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та власником земельної ділянки площею 0,1682 га, яка розташована на території Мельницької сільської ради (за межами населеного пункту) та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.10, 11).

Витягами із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок та витягами з Державного земельного кадастру про земельні ділянки встановлено, що земельна ділянка площею 0,1682 га, яка розташована у Львівській області, Жидачівського району, на території Мельницької сільської ради та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва має кадастровий №4621584700:01:000:0335, а земельна ділянка площею 1,1664 га, яка розташована у Львівській області, Жидачівського району, на території Мельницької сільської ради та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва має кадастровий №4621584700:02:000:0165 (а.с.14, 15).

Відповідно до заповіту, складеного 07.03.2001 у АДРЕСА_2, ОСОБА_2 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося (куди входить жилий будинок і господарські будівлі), а також заощадження з усіма нарахуваннями, які знаходяться в Журавно ощадбанку 6313/07 на рахунку № НОМЕР_3 , а також всі компенсаційні виплати на цьому рахунку, заповіла ОСОБА_1 (а.с.16, 36).

Постановою від 12.02.2019 нотаріус Жидачівської ДНК відмовив у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її тітки через те, що вона пропустила піврічний термін, передбачений цивільним законодавством, на подання заяви (а.с.3).

Довідками, виданими Мельницькою сільською радою від 21.08.2017 та 09.01.2016 підтверджено, що ОСОБА_2 була зареєстрована і проживала в АДРЕСА_2 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом з нею з 2010 року і до дня смерті проживала без реєстрації ОСОБА_1 . Заповіт від ОСОБА_2 посвідчувався 07.03.2001 в користь ОСОБА_1 , яка вступила в управління спадковим майном в шестимісячний термін. ОСОБА_1 займалася похороном тітки ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9, 17).

Зміст правовідносин.

Правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з відсутністю документального підтвердження факту постійного проживання позивача разом із тіткою на час відкриття спадщини, що є перешкодою для позивачки у оформленні в нотаріуса спадщини після її смерті.

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наявністю у позивачки права на спадкування за законом і неможливістю реалізації цього права через відмову нотаріуса у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

До правовідносин, які стосуються встановлення фактів, що мають юридичне значення, і які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Нормою частини 2 цієї статті ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Крім цього, суд застосував норми статей 293 та 294 ЦПК України, які визначають зміст окремого провадження та встановлюють порядок розгляду справ даної категорії.

Також, суд зважає на роз`яснення, викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення №5 від 31.03.1995 (далі - постанова Пленуму ВСУ).

Так, в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ звернуто увагу на те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У пункті 16 постанови звернуто увагу на те, що заява про встановлення факту прийняття спадщини та місця її відкриття може бути розглянута судом у порядку окремого провадження, якщо орган, який вчиняє нотаріальні дії, не вправі видати заявникові свідоцтво про право на спадщину через відсутність або недостатність документів, що необхідні для підтвердження в нотаріальному порядку факту вступу в управління або володіння спадковим майном. У тому ж разі, коли всі необхідні документи були, але у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено, заінтересована особа може звернутись до суду не з заявою про встановлення факту прийняття спадщини, а зі скаргою на відмову вчинити нотаріальну дію.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами щодо спадкування, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Так, нормою статті 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно з приписами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (частина 1 статті 1225 ЦК України).

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з приписами частини 1 статті 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що ОСОБА_1 проживала без реєстрації із тіткою ОСОБА_2 у АДРЕСА_2 з 2010 року до дня її смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд зауважує, що перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частині 1 статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Водночас, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Факт постійного проживання позивачки ОСОБА_1 разом із тіткою ОСОБА_2 на час смерті останньої повністю підтверджується безпосередньо дослідженими судом доказами (письмовими доказами), які відповідають критеріям належності та допустимості, у своїй сукупності є достатніми та сумнівів у своїй достовірності не викликають.

Таким чином, суд доходить обґрунтованого переконання про наявність достатніх підстав вважати доведеність факту постійного спільного проживання позивачки з тіткою ОСОБА_2 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд зазначає, що встановлення цього факту породжує для заявниці юридичні наслідки, оскільки усуває перешкоди у вирішенні питання спадкування нею належних ОСОБА_2 прав та обов`язків, що належали спадкодавиці на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті.

Також, судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що ОСОБА_2 належало право приватної власності на земельні ділянки: площею 1,1664 гектарів та площею 0,1682 гектарів в межах згідно з планом, які розташовані на території Мельницької сільської ради, що підтверджується відповідними Державними актами на право приватної власності на землю серії ЯМ №847765 та серії ЯМ №847766, і це право не припинилося внаслідок смерті ОСОБА_2 .

За життя ОСОБА_2 зробила особисте розпорядження, склавши заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, а також все те, що належатиме їй на день її смерті і на що вона за законом буде мати право заповіла ОСОБА_1 .

З огляду на встановлений судом факт постійного проживання ОСОБА_1 разом з померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, а також на відсутність фактичних даних, які б свідчили про заявлення ОСОБА_1 про відмову від цієї спадщини суд зазначає, що ОСОБА_1 в силу приписів частини 3 статті 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла зазначену спадщину.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, а також зважаючи на те, що особисте майнове право ОСОБА_1 (право власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом) не визнається, відтак позивачка має законні сподівання на судовий захист цього права в силу приписів статті 16 ЦК України, у зв`язку з чим і звернулася до суду, тому суд, з огляду на обґрунтованість та підставність позову, вважає, що позов слід задовольнити повністю.

На підставі статей 392, 1216, 1218, 1223, 1225, 1233, 1235, 1236, 1268 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 200, 206, 259, 263-265, 268, 293, 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Мельницької сільської ради Жидачівського району Львівської області (місцезнаходження: Львівська область, Жидачівський район, с. Мельнич, ідентифікаційний код юридичної особи 04374482) про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом задовольнити повністю.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом з померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 на час відкриття спадщини у селі Мельнич Жидачівського району Львівської області.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 на:

земельну ділянку площею 1,1664 гектарів в межах згідно з планом, яка розташована на території Мельницької сільської ради (за межами населеного пункту) Жидачівського району Львівської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №847765 (кадастровий номер 4621584700:02:000:0165);

земельну ділянку площею 0,1682 гектарів в межах згідно з планом, яка розташована на території Мельницької сільської ради (за межами населеного пункту) Жидачівського району Львівської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №847766 (кадастровий номер 4621584700:01:000:0335).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України складання повного рішення суду відкладено на десять днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 28 січня 2021 року.

Головуючий суддя А.І. Павлів