Рішення

від 28.01.2021 по справі 573/2254/20

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/2254/20

Номер провадження 2/573/69/21

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 січня 2021 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді - Замченко А.О.,

з участю секретаря - Півньової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білопільської міської ради Сумської області про визнання права власності на самочинне будівництво,

в с т а н о в и в :

16 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Білопільської міської ради з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво, в якому вказує, що в 2017 році вона отримала у власність земельну ділянку площею 2 га, з кадастровим номером 5920682200:01:002:0247, призначену для ведення особистого селянського господарства. Цього ж року на вказаній земельній ділянці вона самостійно без оформлення дозвільних документів збудувала склад, необхідний для переробки, споживання та зберігання сільськогосподарської продукції. Рішенням Воронівської сільської ради вказаній земельній ділянці присвоєно адресу: АДРЕСА_1 . У листопаді 2020 року виготовлено технічний паспорт будівлі складу, відповідно до якого він має площу 435 м 2 та складається з основної будівлі А1 . На її звернення про видачу містобудівних умов і обмежень для подальшого оформлення декларації про готовність будівництва відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, будівництва та інфраструктури Білопільської РДА відповів відмовою у зв`язку з тим, що оформлення декларації про готовність будівництва на вже існуючу будівлю складу неможливе. Державна архітектурно-будівельна інспекція у Сумській області також відмовила їй у видачі декларації про готовність будівництва та повідомила про необхідність вирішення питання набуття права власності в судовому порядку. За її замовленням експертами здійснено технічне обстеження будівлі та встановлено її відповідність вимогам надійності, можливості безпечної експлуатації, а за функціональним призначенням віднесено до будівель сільськогосподарського призначення, код 1271.9.

Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що відповідно до Закону України Про особисте селянське господарство на землях особистого селянського господарства можливе спорудження будівель, які використовуються для здійснення такого господарства, самочинно збудована нею будівля складу не порушує прав інших осіб, відповідає будівельним нормам та правилам, ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на виробничу будівлю складу.

Ухвалою судді Білопільського районного суду Сумської області від 17 грудня 2020 року відкрито провадження в справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 14 січня 2021 року закрито підготовче провадження в справі та призначено її до розгляду.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, позов просить задовольнити (а. с. 66).

Представник відповідача Білопільської міської ради в судове засідання не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 65). Про причини неявки суд не повідомив, відзив не надіслав.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 21 квітня 2017 року №18-3230/16-17-СГ ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 5920682200:01:002:0247, призначену для ведення особистого селянського господарства (землі сільськогосподарського призначення), розташовану за адресою: Сумська область, Білопільський район, Воронівська сільська рада (а. с. 7).

Право власності позивачки на вказану земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04 травня 2017 року.

Рішенням Виконавчого комітету Воронівської сільської ради від 23 вересня 2020 року №58 земельній ділянці з кадастровим номером 5920682200:01:002:0247 присвоєно адресу: АДРЕСА_1 (а. с. 18).

Як вбачається з копії технічного паспорту в 2017 році ОСОБА_1 на належній їй земельній ділянці побудувала будівлю складу літ. А1 із залізобетонними фундаментом, стінами та перекриттям, покрівлею з профнастилу та підлогою з асфальту, загальною площею 445 м 2 , зі свердловиною всередині літ. С (а. с. 8-12).

З копії довідки філіалу Білопільська ГВД КП Сумське МБТІ від 02 листопада 2020 року №201 вбачається, що вказана будівля складу зареєстрована не була, тому правовстановлюючі документи на неї відсутні (а. с. 14).

Відповідно до копії технічного звіту, сформованого експертом Дячуком Ю.О. за результатами технічного обстеження будівлі складу, технічний стан конструкції задовільний, за експлуатаційними якостями конструкція відповідає категорії технічного стану 1 , але мають місце часткові дефекти, які можуть знизити довговічність конструкції, що в конкретних умовах експлуатації не обмежує використання об`єкта за призначенням. Встановлено її відповідність вимогам надійності та можливості безпечної експлуатації. Будівлю за функціональним призначенням класифіковано як будівля сільськогосподарського призначення (а. с. 19-36).

Зазначений склад побудований згідно із санітарними та протипожежними нормами і правилами, він знаходиться в межах земельної ділянки та не виходить за червону лінію вулиці, не знаходиться на суміжних земельних ділянках, що підтверджується висновком і довідкою КП Білопільське районне архітектурно-планувальне бюро (а. с. 15, 16).

На звернення ОСОБА_1 від 19 листопада 2020 року щодо видачі містобудівних умов і обмежень для будівництва складу начальником містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, будівництва та інфраструктури Білопільської РДА відмовлено в їх видачі у зв`язку з тим, що відповідно до Закону України Про регулювання містобудівної документації містобудівні умови і обмеження на будівництво об`єкта видаються на об`єкт, який планується будувати (а. с. 14).

02 грудня 2020 року Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області надано ОСОБА_1 роз`яснення, що вирішення питання щодо визнання права власності на самочинне будівництво можливе в рамках судового розгляду після чого його можливо прийняти в експлуатацію згідно із встановленою процедурою (а. с. 17).

З огляду на положення статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

У правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21 листопада 2019 року в справі №166/942/18, зазначено, що положення ч. 2 ст. 331 ЦК України слід розуміти в системному зв`язку з положеннями ст. 182 ЦК України щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає жодних винятків. Як правило, усі об`єкти нерухомого майна в силу своєї специфіки після завершення будівництва підлягають прийняттю в експлуатацію та державній реєстрації.

Отже, для того, щоб новостворене майно стало об`єктом цивільно-правових відносин, потрібно виконання трьох умов: 1) завершення будівництва; 2) прийняття до експлуатації; 3) державна реєстрація.

Доки ці умови не виконано, особа вважається лише власником матеріалів, обладнання тощо, яке було використано в процесі цього будівництва (створення майна).

Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.

З огляду на положення ч. ч. 1, 5 ст. 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме: якщо 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Отже, наявність хоча б однієї з трьох зазначених у ч. 1 ст. 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про архітектурну діяльність будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України Про регулювання містобудівної діяльності .

У правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21 листопада 2019 року в справі №166/942/18, зазначено, що при вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає в забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених статтями 27, 29-31 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34, 37 цього Закону).

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об`єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (п. 5 ч. 5 ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

Частиною 8 ст. 39 Закону України Про регулювання містобудівельної діяльності передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Такий висновок висловив Верховний Суд у постановах від 18 грудня 2018 року в справі №450/2307/15-ц, від 28 травня 2020 року в справі №718/785/17, від 30 червня 2020 року в справі №727/9974/17.

Визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, у судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 27 травня 2015 року в справі № 6-159цс15.

Аналогічний висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі №200/22329/14-ц, Верховного Суду від 14 липня 2020 року в справі №761/43044/16-ц, від 17 жовтня 2019 року в справі №301/1460/18-ц.

У постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі №334/4399/18 зазначено, що право захисту не підлягає, оскільки позивачкою здійснено забудову на земельній ділянці, що не відповідає виду використання земельної ділянки в межах її цільового призначення.

Позивачкою не було надано суду доказів, що нею була дотримана визначена чинним законодавством процедура прийняття в експлуатацію новоствореного нерухомого майна та порядок проведення державної реєстрації і оформлення права власності на нього.

У правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 31 січня 2019 року в справі №127/13957/16-ц, зазначено, що за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства в площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності в такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

З огляду на викладене, оскільки суд не може підміняти собою органи державної влади, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстрацію права власності на нерухоме майно та введення його в експлуатацію, позивачка не надала суду належних і допустимих доказів отримання дозвільних документів на самочинне будівництво та введення об`єктів нерухомого майна (складу) в експлуатацію у встановленому порядку і набуття цим майном статусу об`єкта нерухомого майна як об`єкта цивільного права, у задоволенні позову слід відмовити.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд також враховує, що склад було побудовано на земельній ділянці, призначеній для ведення особистого селянського господарства (землі сільськогосподарського призначення).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Білопільської міської ради Сумської області (41800, Сумська область, м. Білопілля, вул. Соборна, 70, код ЄДРПОУ 04058019) про визнання права власності на самочинне будівництво відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя -