Постанова

від 15.04.2021 по справі 573/2254/20

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року

м.Суми

Справа №573/2254/20

Номер провадження 22-ц/816/520/21

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І.

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Білопільська міська рада,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 28 січня 2021 року в складі судді Замченко О.А., ухваленого у м. Білопілля,

в с т а н о в и в:

Звернувшись до суду із позовом у грудні 2020 року, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на виробничу будівлю складу, розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ч. 5 ст. 376 ЦК України.

Свої вимоги мотивувала тим, що в 2017 році отримала у власність земельну ділянку площею 2 га, з кадастровим номером 5920682200:01:002:0247, призначену для ведення особистого селянського господарства. Цього ж року на вказаній земельній ділянці вона самостійно без оформлення дозвільних документів збудувала склад, необхідний для переробки, споживання та зберігання сільськогосподарської продукції. Рішенням Воронівської сільської ради вказаній земельній ділянці присвоєно адресу: АДРЕСА_1 . У листопаді 2020 року виготовлено технічний паспорт будівлі складу, відповідно до якого він має площу 435 м2 та складається з основної будівлі А1 . На її звернення про видачу містобудівних умов і обмежень для подальшого оформлення декларації про готовність будівництва відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, будівництва та інфраструктури Білопільської РДА відповів відмовою у зв`язку з тим, що оформлення декларації про готовність будівництва на вже існуючу будівлю складу неможливе. Державна архітектурно-будівельна інспекція у Сумській області також відмовила їй у видачі декларації про готовність будівництва та повідомила про необхідність вирішення питання набуття права власності в судовому порядку. За її замовленням експертами здійснено технічне обстеження будівлі та встановлено її відповідність вимогам надійності, можливості безпечної експлуатації, а за функціональним призначенням віднесено до будівель сільськогосподарського призначення, код 1271.9. Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що відповідно до Закону України Про особисте селянське господарство на землях особистого селянського господарства можливе спорудження будівель, які використовуються для здійснення такого господарства, самочинно збудована нею будівля складу не порушує прав інших осіб, відповідає будівельним нормам та правилам, просить визнати за нею право власності на вказану будівлю.

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 28.01.2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановляючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано суду доказів, що нею була дотримана визначена чинним законодавством процедура прийняття в експлуатацію новоствореного нерухомого майна та порядок проведення державної реєстрації і оформлення права власності на нього, а також враховано, що склад було побудовано на земельній ділянці, призначеній для ведення особистого селянського господарства (землі сільськогосподарського призначення).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

При цьому вказує, що законодавство дозволяє визнання права власності судом на самочинне будівництво, в таке визнання є підставою для прийняття об`єкта в експлуатацію. Крім того, вона є власником земельної ділянки, тому права інших осіб не порушуються, а також отримала відмову Державної архітектурно-будівельної інспекції про прийняття об`єкта в експлуатацію.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не направлено.

Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається із цивільної справи та встановлено судом першої інстанції, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 21.04.2017 року №18-3230/16-17-СГ ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 5920682200:01:002:0247, призначену для ведення особистого селянського господарства (землі сільськогосподарського призначення), розташовану за адресою: Сумська область, Білопільський район, Воронівська сільська рада. Право власності зареєстроване за позивачем 04.05.2017 року (а.с. 7).

Рішенням Виконавчого комітету Воронівської сільської ради від 23.09.2020 року №58 земельній ділянці з кадастровим номером 5920682200:01:002:0247 присвоєно адресу: АДРЕСА_1 (а.с. 18).

Як вбачається з копії технічного паспорту в 2017 році ОСОБА_1 на належній їй земельній ділянці побудувала будівлю складу літ. А1 із залізобетонними фундаментом, стінами та перекриттям, покрівлею з профнастилу та підлогою з асфальту, загальною площею 445 м2, зі свердловиною всередині літ. С (а. с. 8-12).

З копії довідки філіалу Білопільська ГВД КП Сумське МБТІ від 02.11.2020 року №201 вбачається, що вказана будівля складу зареєстрована не була, тому правовстановлюючі документи на неї відсутні (а. с. 14).

Відповідно до копії технічного звіту, сформованого експертом Дячуком Ю.О. за результатами технічного обстеження будівлі складу, технічний стан конструкції задовільний, за експлуатаційними якостями конструкція відповідає категорії технічного стану 1 , але мають місце часткові дефекти, які можуть знизити довговічність конструкції, що в конкретних умовах експлуатації не обмежує використання об`єкта за призначенням. Встановлено її відповідність вимогам надійності та можливості безпечної експлуатації. Будівлю за функціональним призначенням класифіковано як будівля сільськогосподарського призначення (а.с. 19-36).

Зазначений склад побудований згідно із санітарними та протипожежними нормами і правилами, він знаходиться в межах земельної ділянки та не виходить за червону лінію вулиці, не знаходиться на суміжних земельних ділянках, що підтверджується висновком і довідкою КП Білопільське районне архітектурно-планувальне бюро (а. с. 15, 16).

На звернення ОСОБА_1 від 19.11.2020 року щодо видачі містобудівних умов і обмежень для будівництва складу начальником містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, будівництва та інфраструктури Білопільської РДА відмовлено в їх видачі у зв`язку з тим, що відповідно до Закону України Про регулювання містобудівної документації містобудівні умови і обмеження на будівництво об`єкта видаються на об`єкт, який планується будувати (а.с. 14).

02.12.2020 року Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області надано ОСОБА_1 роз`яснення, що вирішення питання щодо визнання права власності на самочинне будівництво можливе в рамках судового розгляду після чого його можливо прийняти в експлуатацію згідно із встановленою процедурою (а.с. 17).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Основного Закону та ч. 1 ст. 321 ЦК України право приватної власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України передбачено захист прав існуючого власника, право власності якого не визнається або оспорюється іншою особою, в той час як позивач у спорі про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, не будучи власником спірного об`єкта нерухомості, звертається до суду з метою набуття права власності на таке майно, тобто визнання в судовому порядку права власності на річ за загальним правилом є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою для його виникнення.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною 2 вказаної статті чітко передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Однак, в окремих випадках стаття 376 Цивільного кодексу України передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами третьою, п`ятою цієї статті.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

При цьому, частиною 5 цієї статті визначено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

З вказаної правової норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано за умови відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки або якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об`єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об`єкту, а також за умови відсутності заперечень з боку власника земельної ділянки (ч. 4 ст. 376 ЦК України) та відсутності порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки, хоча ОСОБА_1 і є власником земельної ділянки, тобто права інших осіб не порушуються, проте позивачу не надавався дозвіл у встановленому законом порядку на будівництво спірної споруди та, здійснивши будівництво складу на земельній ділянці не призначеної для цієї мети, позивач не отримувала земельної ділянки під спорудою цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній такого об`єкту, що відповідно унеможливлює у даному випадку застосування до спірних відносин положень статті 376 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права та фактично зводяться до переоцінки доказів наданої судом першої інстанції без посилення на обставини, які не були враховані при вирішенні справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ( Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010 року, заява №4909/04).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а), г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 28 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий - С.С. Ткачук

Судді: О.Ю. Кононенко

В.І. Криворотенко