Постанова

від 26.01.2021 по справі 130/1000/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 130/1000/20

Провадження № 22-ц/801/218/2021

Категорія: 16

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шепель К. А.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 рокуСправа № 130/1000/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Берегового О.Ю., Ковальчука О.В., секретар Очеретна М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 листопада 2020 року, ухвалене суддею Шепелем К.А., в цивільній справі за позовом керівника Жмеринської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Фермерського господарства Жмеринський зерно-промисловий комплекс , про визнання незаконним та скасування наказу про затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельної ділянки, про витребування земельної ділянки на користь держави,

встановив :

У травні 2020 року керівник Жмеринської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-17416/15-19-СГ від 30.09.2019, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 0521084200:05:004:0405, що розташована на території Носковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, для ведення особистого селянського господарства, а також витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області вказану земельну ділянку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 30.09.2019 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано із земель державної власності у власність ОСОБА_2 земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що розташована на території Носковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області. На підставі вказаного наказу 08.10.2019 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку.

У подальшому, 21.10.2019 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки. Вказана земельна ділянка перебуває в оренді ФГ Жмеринський зерно-промисловий комплекс згідно договору оренди землі від 30.10.2019.

Наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області підлягає визнанню незаконним, а земельна ділянка витребуванню у ОСОБА_1 на користь держави, оскільки ОСОБА_2 при зверненні до управління не повідомив, що вже скористався правом безоплатної приватизації земельної ділянки по даному виду використання, надавши недостовірну інформацію, а управління не перевірило факт реалізації ОСОБА_2 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, порушивши вимоги земельного законодавства, що призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 листопада 2020 року задоволено позов у даній справі.

Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-17416/15-19-СГ від 30 вересня 2019 року, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 0521084200:05:004:0405, що розташована на території Носковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, для ведення особистого селянського господарства.

Витребувано у ОСОБА_1 на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 0521084200:05:004:0405, загальною площею 2,0 га, що розташована на території Носковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-17416/15-19-СГ від 30 вересня 2019 року у власність ОСОБА_2 .

Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Також просить вирішити питання судових витрат.

Скарга мотивована тим, що він через свою необізнаність про наслідки визнання позову направив до суду заяву про визнання позову та розгляд справи у його відсутність, і судом, в порушення вимог ч. 2 ст. 4 ст. 206 ЦПК України, не роз`яснено наслідків вказаних дій; судом не застосовано позицію ВС, висловлену у постанові від 13.11.2019 у справі №645/4220/16-ц; сторонами не заперечувався факт добросовісності набуття ним земельної ділянки у власність; рішенням суду він позбавлений права власності на земельну ділянку без компенсації і не може розраховувати на отримання іншої земельної ділянки від держави; в матеріалах справи відсутні докази дотримання встановленого абз. 3 ч. 4 ст. 23 ЗУ Про прокуратуру порядку, який би надавав прокурору право на звернення до суду.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області зазначає, що при розгляді апеляційної скарги покладається на розсуд суду.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві Жмеринська місцева прокуратура просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 на час видачі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області спірного наказу, всупереч частині четвертій статті 116 ЗК України, вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області факт реалізації ОСОБА_2 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки по вказаному виду використання не перевірило, що призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності.

Також суд прийшов до висновку про необхідність витребування земельної ділянки у ОСОБА_1 , оскільки він незаконно набув право власності на земельну ділянку, яка вибула з державної власності поза волею власника, в тому числі внаслідок недобросовісного виконання посадовими особами Управління Держгеокадастру власних повноважень, і ОСОБА_2 не мав права відчужувати земельну ділянку, про що набувач не знав та не міг знати.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Встановлено, що ОСОБА_2 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-6336/15-16-СГ від 03.10.2016 отримав безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,00 га кадастровий номер 1225083000:01:002:0045 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Новопокровської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області, що слідує з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с.21).

04.06.2019 ОСОБА_2 звернувся до начальника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 0521084200:05:004:0405, у власність для ведення особистого селянського господарства на території Носковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області. Повідомив, що правом безоплатної приватизації земельної ділянки по даному виду цільового призначення не скористався (а.с.23).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-11239/15-19-сг від 05/07/2019 Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 2,0000 га з кадастровим номером 0521084200:05:004:0405 із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Носковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення - 01.03) (а.с.26).

09.09.2019 ОСОБА_2 звернувся до начальника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вищезгаданої земельної ділянки. Повідомив, що правом безоплатної приватизації земельної ділянки по даному виду цільового призначення не скористався (а.с.27).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-17416/15-19-сг від 30.09.2019 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність затверджено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Носковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області. Надано у власність гр. ОСОБА_2 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Носковецької сільської ради Жмеринського району, площею 2,0000 га із кадастровим номером 0521084200:05:004:0405 - для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення - 01.03). Зобов`язано ОСОБА_2 виконувати обов`язки землевласника відповідно до ст. 91 Земельного кодексу України. Зобов`язано відділ у Жмеринському районі Головного управління внести відповідні зміни в земельно-облікові документи (а.с.30).

На підставі цього наказу від 30.09.2019 державним реєстратором Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області Бойком А.В. 08.10.2019 зареєстроване право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 , що слідує з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (а.с.21).

21.10.2019 між ОСОБА_2 , від імені якого діяв ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 , від імені якого діяла ОСОБА_5 , укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,0000 га в межах згідно з планом, що знаходиться на території Носковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області. Цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0521084200:05:004:0405, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення. Договір посвідчений приватним нотаріусом Бершадьського районного нотаріального округу Вінницької області Хмель Н.О. (а.с.31-32).

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.10.2019 №49260598 державним реєстратором - приватним нотаріусом Хмель Н.О. проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0521084200:05:004:0405 за ОСОБА_1 (а.с.19).

Земельна ділянка перебуває в оренді у ФГ Жмеринський зерно-промисловий комплекс на підставі договору оренди, укладеного між фермерським господарством та ОСОБА_1 30.10.2019 строком на 10 років (а.с.19).

Згідно зі статтею 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статей 81, 116 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної

і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною шостою, дев`ятою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у приватну власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.

Відповідно до ч. 4 ст. 116 ЗК України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання .

Враховуючи, що своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 вже використав раніше, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що подальше відчуження земельної ділянки площею 2,0 га з кадастровим номером 0521084200:05:004:0405 на користь ОСОБА_1 відбулося з порушенням вимог законодавства, і витребував вказану земельну ділянку від ОСОБА_1 на користь держави.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазнає, що через свою необізнаність щодо наслідків визнання заявленого позову у виді припинення права власності подав до суду першої інстанції заяву про визнання позову і суд, в порушення вимог ч. 2,4 ст. 206 ЦПК України не роз`яснив йому процесуальних наслідків його дій по визнанню позову, та без наявності на те законних підстав прийняв рішення про задоволення позову, однак, вказані доводи не заслуговують на увагу, оскільки як слідує із змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог не на підставі ст. 206 ЦПК України (визнання позову відповідачем). Крім того, заява про визнання позову не є безумовною підставою для задоволення позову.

Що стосується тверджень апелянта з приводу того, що у задоволенні позовної вимоги про витребування у нього, як добросовісного набувача, земельної ділянки належало б відмовити, то колегія суддів виходить з наступного.

За правилом статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України, випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до ст. 318, 324 ЦК України суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Обставини даної справи свідчать про те, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - Українського народу, тоді як видача ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області спірного наказу не свідчить про наявність у держави, яка діє від імені Українського народу, волі на вибуття вказаної землі з державної власності з огляду на неправомірність дій органу виконавчої влади по передачі цієї землі у власність.

З огляду на те, що земельна ділянка вибула з державної власності поза волею власника - Українського народу, який делегував свої права державі в особі відповідних органів, так як наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, який став підставою для вилучення зазначеної земельної ділянки із державної власності, прийнятий незаконно, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_1 на підставі положень статті 388 ЦК України.

До аналогічних висновків щодо необхідності витребування земельної ділянки, яка вибула з володіння держави не з її волі, від добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України прийшов Верховний Суд у постановах за подібних правовідносин: постанова від 17.10.2019 у справі №682/1711/15-ц, постанова від 04.11.2020 у справі №363/2301/17, постанова від 01.09.2020 у справі №700/460/17.

Посилання апелянта на позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 13.11.2019 у справі №645/4220/16-ц є помилковим, оскільки викладеній у ній обставини (незаконне відчуження квартири; визнання покупця квартири добросовісним набувачем) не є подібними до правовідносин даної справи.

Апелянт зазначає, що оскаржуваним рішенням суду він поваблений права власності на земельну ділянку без компенсації і не може розраховувати на отримання іншої земельної ділянки від держави, однак, у ч. 1 ст. 661 ЦК України говориться про те, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися з вимогою про відшкодування завданих збитків до продавця.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 27.10.2020 у справі №381/375/19 за подібних правовідносин (отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок особою, яка вже використала своє право на отримання у власність земельної ділянки даного виду використання, та відчуження такої земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу іншій особі).

Доводи апелянта з приводу відсутності в матеріалах справи доказів дотримання встановленого абз. 3 ч. 4 ст. 23 ЗУ Про прокуратуру порядку, який би надавав прокурору право на звернення до суду, не беруться колегією суддів до уваги з наступних підстав.

У абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 ЗУ Про прокуратуру зазначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Процедура, передбачена абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру застосовується тільки для встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

Вказаний висновок міститься у постанові великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №698/119/18.

У позовній заяві прокурор зазначив, що органом, уповноваженим державою на розпорядження землями сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності на території Вінницької області, є Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

У даному випадку позивачем є прокурор, бо ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області є одним із співвідповідачів у справі, наказ якого оскаржується через недотримання вимог законодавства стосовно передання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Цим обґрунтовується відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносин, що є підставою для представництва інтересів держави.

Прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області одним зі співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування його оскарженого наказу, та звернувся до суду як самостійний позивач.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Згідно із ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення судом першої інстанції постановлено з додержанням вимог закону, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 374, 375, 382-384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 січня 2021 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.Ю. Береговий

О.В. Ковальчук