Рішення

від 22.01.2021 по справі 190/157/20

П'ЯТИХАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 190/157/20

Провадження №2/190/22/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2021 року м.П"ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,

за участю секретаря Гук С.Р.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Левковської К.Ю.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Правда , третя особа П`ятихатська районна державна адміністрація Дніпропетровської області про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Правда , третя особа П`ятихатська районна державна адміністрація Дніпропетровської області про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними.

В обгрунтування позову посилається на те, що вона є власником земельних ділянок площею 6,710 га кадастровий номер 1224586000:02:002:0142 та площею 6,290 га кадастровий номер 1224586000:02:002:0141, розташованих на території Саївської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, які належать їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №160593 та серії ЯЕ №160592 від 11.04.2007 року, виданих П`ятихатською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області. В жовтні 2016 року нею було укладено договори оренди землі з ТОВ Правда на вказані земельні ділянки терміном на 10 років та отримано наперед орендну плату за користування кожною земельною ділянкою по 70 000 грн. При укладені договорів вона віддала оригінали державних актів на право власності на земельну ділянку уповноваженій особі ТОВ Правда , які їй так і не були повернуті. В листопаді 2016 року вона звернулася до ТОВ Правда з питанням повернення їй оригіналів державних актів та других примірників договорів оренди. В грудні 2016 року позивачу було надано договори оренди земельних ділянок, вона їх не перечитувала та поклала на зберігання до інших документів. В листопаді 2019 року звернулася до ТОВ Правда з приводу орендної плати за користування земельними ділянками, однак їй було повідомлено, що вказані договори укладені на 49 років та сплачувати орендну плату вони не будуть. Ознайомившись детально з договорами оренди земельних ділянок вона довідалася, що вони підписані не на 10 років, а на 49 років. Вона особисто не укладала договори на 49 років, та нікого не уповноважувала укладати договори від її імені з ТОВ Правда . Окрім того в договорах невірно вказано місце її проживання. В даному договорі стоїть ксерокопії підпису директора ТОВ Правда ОСОБА_3 , а не власний підпис останнього. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відомо, що до договорів оренди укладалися ще додаткові угоди від 21.03.2017 року, про які вона взагалі не знає. В договорах мається не її підпис.

У зв`язку з вищевикладеним, просить визнати недійсним договір оренди землі № 318 від 05.10.2016 року та додаткову угода до даного договору без номеру від 21.03.2017 року на земельну ділянку укладені між нею та ТОВ Правда на право користування земельною ділянкою терміном на 49 років площею 6,290 га, кадастровий номер 1224586000:02:002:0141 розташованої на території Саївської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, зобов`язати ТОВ Правда повернути їй цю земельну ділянку та визнати недійсним договір оренди землі №319 від 05.10.2016 року та додаткову угоду до даного договору без номеру від 21.03.2017 року на земельну ділянку укладені між нею та ТОВ Правда на право користування земельною ділянкою терміном на 49 років площею 6,710 га, кадастровий номер 1224586000:02:002:0142 розташованої на території Саївської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, зобов`язати ТОВ Правда повернути їй цю земельну ділянку. Окрім того просить стягнути на її користь з ТОВ Правда сплачений нею судовий збір.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі і на підставах викладених в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що договорами оренди землі №318 та №319 від 05.10.2016 року укладеними між ОСОБА_1 та ТОВ Правда було погоджено предмет оренди (відповідні земельні ділянки), умови та строк дії договорів, що становить 49 років, а не 10 років, як стверджує позивач. Окрім того, 01.06.2016 року ОСОБА_1 склала нотаріальну довіреність, якою уповноважила ОСОБА_6 який є одним із учасників ТОВ Правда представляти її інтереси зокрема з усіх питань щодо державної реєстрації права власності та договору оренди спірних земельних ділянок. Вказана довіреність була видана строком на 49 років. Отримання коштів у розмірі 140 000 грн. в якості наперед оплаченої орендної плати свідчить про обізнаність ОСОБА_1 стосовно предмету, істотних умов правочину волевиявлення та бажання настання наслідків такого правочину та саме на такий строк (а.с.65-80), а тому у задоволенні позову просила відмовити.

Третя особа П`ятихатська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду справи, у судове засідання свого повноважного представника не направили, у письмовій заяві просили розглянути справу без їх участі.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №160592 ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 6,29 га кадастровий номер 1224586000:02:002:0141, розташованої на території Саївської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області (а.с.15)

Відповідно до договору оренди землі № 318 від 05.10.2016 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Правда , передано в оренду земельну ділянку площею 6,29 га кадастровий номер 1224586000:02:002:0141 розташовану на території Саївської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, строком на 49 років зі сплатою орендної плати щороку у грошовій формі у розмірі 4,53923 відсотків від визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, в тому числі прибутковий податок 18% та військовий збір 1,5 % (а.с.7-9)

Згідно з копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №160593 ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 6,710 га кадастровий номер 1224586000:02:002:0142 розташованої на території Саївської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області (а.с.26).

Відповідно до договору оренди землі №319 від 05.10.2016 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Правда , передано в оренду земельну ділянку площею 6,710 га кадастровий номер 1224586000:02:002:0142 розташовану на території Саївської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, строком на 49 років зі сплатою орендної плати щороку у грошовій формі у розмірі 4,53923 відсотків від визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, в тому числі прибутковий податок 18% та військовий збір 1,5 % (а.с.18-20).

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №195331470 від 28.12.2019 року зареєстровано інше речове право від 10.10.2016 року, а саме право оренди земельної ділянки кадастровий номер 1224586000:02:002:0141 на підставі договору оренди землі №318 від 05.10.2016 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Правда і додаткової угоди від 21.03.2017 року, строком на 49 років з правом пролонгації (а.с.29-31).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №195332487 від 28.12.2019 року зареєстровано інше речове право від 10.10.2016 року, а саме право оренди земельної ділянки кадастровий номер 1224586000:02:002:0142 на підставі договору оренди землі №319 від 05.10.2016 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Правда і додаткової угоди від 21.03.2017 року, строком на 49 років з правом пролонгації(а.с.32-34).

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Предметом спору у цій справі є визнання недійсними договорів оренди та додаткових угод до договорів оренди, а також повернення земельної ділянки.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Вчинення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Частиною першою статті 215 ЦК України, статтями 229-233 ЦК України передбачено недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

Якщо ж встановлено, що сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до

статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкту оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї із істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга

статті 15 Закону України Про оренду землі ).

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, не підписали письмовий договір, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За правилами ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Як свідчать матеріали справи позивач звернувшись до суду з позовом про визнання недійсними договорів оренди землі обґрунтувала свої вимоги, зокрема, тим, що оспорювані договори оренди землі та додаткові угоди до них, вона як орендодавець, не підписувала та нікому не надавала повноважень на підписання таких договорів від її імені.

В ході розгляду справи позивач подала до суду клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, яке ухвалою суду від 08 вересня 2020 року було задоволено. Проте, на адресу суду 08 грудня 2020 року з Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз повернуті матеріали цивільної справи без проведення судової експертизи, оскільки позивачем не сплачені кошти за проведення експертизи/Т. № 2 а.с.6/.

За таких обставин, беручи до уваги те що позивач, всупереч передбаченому нормами ст.ст. 12, 81 ЦПК України процесуальному обов`язку не довела, що вона не підписувала спірні договори оренди, у зв`язку з чим вимоги позивача не є законними та обгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Крім того, оскільки вимоги про повернення земельних ділянок є похідними від вимоги про визнання недійсними договорів оренди, у задоволенні яких судом відмовлено, у зв`язку з чим вказані вимоги також не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12,80,81,200,263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Правда , третя особа П`ятихатська районна державна адміністрація про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-дений строк з дня проголошення рішення . У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текс рішення виготовлено 29 січня 2021 року.

Головуючий суддя Ю.В. Фирса