Постанова

від 01.12.2020 по справі 179/1798/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7083/20 Справа № 179/1798/19 Головуючий у першій інстанції: Ковальчук Т. А. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А,

при секретарі Догоновій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Дніпропетровської обласної прокуратури (Прокуратури Дніпропетровської області) в інтересах держави в особі Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік його тітки - ОСОБА_2 . Після його смерті залишилася спадщина, що складається із земельної ділянки площею 5,200 га, кадастровий номер 1222385000:01:001:1167, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміщеної на території Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, що належала спадкодавцю відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серія ІІІ-ДП №099842 від 05 березня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за МД №7707. Заповіт спадкодавець не залишав. Позивач є його спадкоємцем за законом четвертої черги та є таким, що прийняв спадщину, оскільки постійно проживав зі спадкодавцем, вів спільне господарство, доглядав його та здійснив поховання, що підтверджується довідками Новопетрівської сільської ради. Але отримати свідоцтво про право на спадщину позивач не має можливості, оскільки втрачений оригінал державного акта на право приватної власності на земельну ділянку. Тому позивач просив визнати за ним право власності по праву спадкування за законом на земельну ділянку, площею 5,200 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серія III-ДП №099842 від 05 березня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за МД №7707, що належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2019 року, з врахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 18 травня 2020 року, позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 по праву спадкування за законом після ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку площею 5,200 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміщену на території Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серія III-ДП №099842 від 05 березня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за МД №7707 (а.с. 36-37, 42).

Додатковим рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2020 року стягнуто з Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 995,68 грн. (а.с. 87).

В апеляційній скарзі Дніпропетровська обласна прокуратура (Прокуратури Дніпропетровської області) в інтересах держави, в особі Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скаргиі заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення та додаткового рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Встановлено судом, що ОСОБА_2 за життя належала земельна ділянка, площею 5,200 га, кадастровий номер 1222385000:01:001:1167, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміщена на території Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, що підтверджується копією державного акта на право приватної власності на землю серія ІІІ-ДП №099842, виданого 05 березня 2002 року Новопетрівською сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за МД №7707 (а. с. 12).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер у с. Виноградівка Магдалинівського району Дніпропетровської області, відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області 19.08.2004 року, про що складено актовий запис №38 (а. с. 13).

Відповідно до письмової інформації в.о. старости старостинського округу №5 від 13.05.2020 року №299 та витягу з погосподарської книги №6/2, за життя ОСОБА_2 був зареєстрованим та постійно проживав по АДРЕСА_1 . За місцем реєстрації проживав сам. Відомості про посвідчення заповіту від імені ОСОБА_2 - відсутні (а.с. 64 - 67).

В Магдалинівській державній нотаріальній конторі відсутня спадкова справа ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується листом вказаної нотаріальної контори від 31.10.2019 року №1309/01-16, а також інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №58142105 від 31.10.2019 року (а.с. 24, 25). Заповіт/спадковий договір від імені ОСОБА_2 - відсутній, що підтверджується листом Магдалинівської державної нотаріальної контори від 22.05.2020 року (а.с. 71).

Згідно копії паспорту позивача серії НОМЕР_2 , виданого Магдалинівським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 12.11.2010 року, місце проживання ОСОБА_1 з 24.03.1998 року зареєстроване по АДРЕСА_2 (а.с. 4-5).

Відповідно до довідок Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 19.08.2004 року №38, від 18.11.2019 року №716, позивач організував похорони ОСОБА_2 , проживав разом з останнім, здійснював за ним догляд, вели спільне господарство по день смерті спадкодавця (а.с. 15, 31).

Згідно довідки КП "Магдалинівська ЦРЛ" МРР від 16.11.2020 року, ОСОБА_2 допомогу на лікування надавав ОСОБА_1 (а.с. 122).

За положеннями статтей 1216, 1217 ЦК України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст. 1262 ЦК України).

У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця (ст. 1263 ЦК України).

Статтею 1264 ЦК України визначено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини .

За змістом ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

За положеннями ч. 1 ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством; за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають; у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно з пунктом 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом від 03 березня 2004 №20/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за №283/8882, яка діяла на час відкриття спадщини та спливу шести місяців після смерті спадкодавця, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі №304/1648/14-ц (провадження №61-6953св18) зроблено висновок, що для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю .

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна член сім`ї членами сім`ї є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки .

При вирішенні даної справи колегія наголошує, що вимоги (у даній справі або у інших провадженнях) про встановлення факту проживання позивача зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини; про встановлення факту постійного проживання позивача зі спадкодавцем на час відкриття спадщини; про надання додаткового строку для прийняття позивачем спадщини - не заявлені, що підтверджується письмовими матеріалами справи та не заперечується позивачем.

Встановлено, що ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до нотаріальної контори у передбачений законом строк не звертався; відповідна спадкова справа ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилась.

Письмової відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_1 , суду не надано.

Надані суду письмові докази, які зазначені вище, не підтверджують факту проживання позивача зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Більше того, у позовній заяві позивачем не зазначено з якого часу він (відповідно до правової позиції позивача) проживав однією сім"єю з ОСОБА_2 .

Згідно паспорту позивача серії НОМЕР_2 , виданого Магдалинівським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 12.11.2010 року, місце проживання ОСОБА_1 з 24.03.1998 року зареєстроване по АДРЕСА_2 (а.с. 4-5). В той же час спадкодавець був зареєстрований та помер у іншому населеному пункті - по АДРЕСА_1 (а.с. 64 - 67).

Надані суду письмові довідки Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 19.08.2004 року №38, від 18.11.2019 року №716, в яких, зокрема, зазначено, що позивач проживав разом із спадкодавцем та вів з ним спільне господарство по день смерті спадкодавця, - не містять інформації щодо періоду та адреси спільного проживання вказаних осіб; крім того, довідки не містять даних щодо джерел інформації, яка викладена у цих довідках.

Надані позивачем апеляційному суду письмові пояснення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не можуть бути прийняті апеляційним судом у якості доказів, оскільки вони безпідставно не були надані суду першої інстанції під час розгляду справи; наявність поважних причин неподання цих письмових доказів місцевому суду позивачем не доведено.

Представлені копії накладних щодо придбання позивачем будівельних матеріалів у 2001 та 2004 роках не містять інформації щодо місця використання зазначених будівельних матеріалів, тому не можуть бути прийняті до уваги у якості доказів при розгляді даної справи. Крім того, позивачем не доведено наявність поважних причин неподання вказаних накладних суду першої інстанції.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; приймаючи до уваги, що позивач не довів в установленому законом порядку, що він та ОСОБА_2 були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки протягом не менше як п`яти років до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , - колегія приходить до висновку про недоведеність позивачем твердження, що він є спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_2 (ст. 1264 ЦК України).

Наявність інших підстав для спадкування майна ОСОБА_2 позивачем також не доведено.

Твердження позивача, що він є племінником дружини спадкодавця - не свідчить про наявність у позивача права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .

Крім того, згідно копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , виданого Новопетрівською сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області 07.09.1967 року, 07 вересня 1967 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб (а.с. 8). Доказів того, що ОСОБА_6 є сестрою батька ( ОСОБА_7 ) позивача - не представлено. Суду лише надано копію свідоцтва про народження №69 від 23.08.1931 року ОСОБА_8 . При цьому доказів зміни імені ОСОБА_8 матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного вище; враховуючи зміст, правові підстави та обгрунтування позовних вимог; встановивши недоведеність тверджень позивача про наявність у нього права на спадкування майна ОСОБА_2 , - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на спірну земельну ділянку, тому оскаржуване рішення місцевого суду та додаткове рішення підлягають скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Щодо порушення оскаржуваним судовим рішенням прав відповідача та наявності у прокурора повноважень для подання апеляційної скарги у даній справі, - колегія зазначає наступне.

Частиною 1 статті 1277 ЦК України встановлено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Таким чином, у випадку неприйняття спадщини, в органу місцевого самоврядування, в даному випадку у Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області виникає право на звернення до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною третьою статті 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статус прокурора визначено у статті 15 вказаного вище Закону України Про прокуратуру , частиною другою якої передбачено також, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає в прокуратурі.

Як роз`яснив Конституційний Суд України в рішенні № 3-рп/99 від 08 квітня 1999 року, представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки. Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб`єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.

Отже, прокурор діє не від імені органу прокуратури як юридичної особи, а виключно від імені держави.

Листом від 02.06.2020 року №04/41/1-632вих20 Новомосковська місцева прокуратура Дніпропетровської області просила Магдалинівську селищну раду надати ґрунтовну інформацію чи вживались Новопетрівською сільською радою заходи цивільно-правового характеру, у тому числі у судовому порядку щодо оскарження в апеляційному порядку рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2019 року, або вказати причини невжиття зазначених заходів (а.с. 75-77).

У відповідь на вказаний вище лист від 02.06.2020 року №04/41/1-632вих20 Новопетрівська сільська рада письмовою інформацією повідомила, що заходи цивільно-правового характеру нею не здійснювались, оскільки ОСОБА_2 дійсно був зареєстрований за адресою по АДРЕСА_3 один, та як тимчасове проживання ОСОБА_1 станом на 19.08.2004 року з гр. ОСОБА_2 зареєстровано не було, хоча фактично проживали разом (а.с. 79).

Згідно листа прокуратури Дніпропетровської області від 11.06.2020 року №05/2-837вих-20, вона повідомила Новопетрівську сільську раду Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області про порушення інтересів держави та наявність підстав для представництва інтересів держави в особі вказаної сільської ради, шляхом внесення прокурором апеляційної скарги (а.с. 80).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший-третій частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, зокрема повноважень органів прокуратури, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, провадження №14-104/цс19.

Заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, обґрунтував в апеляційній скарзі в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, послався на неподання відповідачем апеляційної скарги; апелянтом зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, в інтересах якого діє прокуратура; повідомлено письмово Новопетрівську сільську раду Магдалинівського району Дніпропетровської області про здійснення ним представництва у даній справі.

Колегія звертає увагу, що станом на дату підписання апеляційної скарги 11.06.2020 в прокуратурі Дніпропетровської області був відсутній прокурор Дніпропетровської області, оскільки його було звільнено з посади з 09.06.2020 року, у зв`язку з переведенням (наказ №152к від 04.06.2020), та перший заступник прокурора Дніпропетровської області, якого звільнено з посади 03.06.2020 року, у зв`язку з виходом на пенсію (наказ №145к від 02.06.2020); у червні 2020 року заступник прокурора Дніпропетровської області Біжко С. був наділений повноваженням на підписання апеляційної скарги у цивільній справі (а.с. 101, 102).

Отже, колегія приходить до висновку про дотримання заступником прокурора Дніпропетровської області Біжком С. вимог статті 23 Закону України Про прокуратуру та наявність у нього повноважень на підписання апеляційної скарги на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2019 року на час її подання до суду (16.06.2020 року).

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, на користь Дніпропетровської обласної прокуратури з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 1493 (одна тисяча чотириста дев`яносто три) грн. 50 коп. (а.с. 104).

З урахуванням наведеного, колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції та додаткове рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Колегія звертає увагу, що позивач не позбавлений можливості звернутись до суду, на захист своїх прав та законних інтересів, з іншим позовом, за іншого обгрунтування.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури (Прокуратури Дніпропетровської області) в інтересах держави, в особі Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області - задовольнити.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2019 року та додаткове рішення цього ж суду від 30 липня 2020 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909938) судові витрати в розмірі 1493 (одна тисяча чотириста дев`яносто три) грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий

Судді