Рішення

від 29.01.2021 по справі 904/5477/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2021м. ДніпроСправа № 904/5477/20

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Ніколенко М.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгропартнер+" про винесення додаткового рішення

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгропартнер+", смт. Магдалинівка, Дніпропетровська область

до Фермерського господарства "Дніпро", с. Бабайківка, Дніпропетровська область

про стягнення суми основного боргу у розмірі 157 080 грн., пені у розмірі 22727,13 грн., 3% річних у розмірі 5 809,81 грн., інфляційної складової у розмірі 2 506,27 грн.

Без участі представників сторін.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгропартнер+" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фермерського господарства "Дніпро" про стягнення суми основного боргу у розмірі 157 080 грн., пені у розмірі 22727,13 грн., 3% річних у розмірі 5 809,81 грн., інфляційної складової у розмірі 2 506,27 грн.

Рішенням суду від 11.12.2020 позов задоволено частково.

Закрито провадження у справі у частині вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 157 080 грн.

Присуджено до стягнення з Фермерського господарства "Дніпро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгропартнер+" 3% річних у розмірі 5 774,64 грн., інфляційну складову у розмірі 2 506,27 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 821,32 грн.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 35,17 грн.

На адресу суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгропартнер+" про винесення додаткового рішення у справі щодо позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 22727,13 грн.

Дослідивши матеріали справи суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Так, дійсно, при ухваленні судом рішення від 11.12.2020 у справі № 904/5477/20 судом не було вирішено питання щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 22727,13 грн.

Як було встановлено судом у рішенні від 11.12.2020, позивач виконав умови договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 157080 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-490 від 30.05.2019.

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 490 від 30.05.2019.

Відповідно до п. 5.3 договору, оплата здійснюється протягом 30 днів з дня відвантаження товару.

З урахуванням п. 5.3 договору, строк виконання відповідачем зобов`язань зі сплати вартості отриманого товару настав 01.07.2019 (30 день - 29.06.2019 припадає на вихідний день. З урахуванням ч. 5. ст. 254 ЦК України, останній день строку виконання зобов`язання переноситься на перший за ним робочий день).

Однак, відповідач порушив свої зобов`язання за договором оплатив отриманий товар з порушенням встановлених договором строків, а саме 28.10.2020. Що підтверджується платіжним дорученням № 1787 від 28.10.2020.

Згідно з п. 6.3 договору, у випадку порушення термінів або умов оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі пункту 6.3 договору позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період з 30.06.2019 по 21.09.2020 у розмірі 22 727,13 грн.

Розрахунок пені, наданий позивачем, не відповідає чинному законодавству України. Так, позивачем не було дотримано вимог:

- ч. 5. ст. 254 ЦК України, якою встановлено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день;

- частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Слід зазначити, що умовами договору не передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення оплати товару поза межами шести місячного строку, встановленого частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Умова п. 6.3 договору про те, що пеня нараховується за кожний день прострочення, жодним чином не пролонгує період нарахування пені, а лише визначає порядок нарахування такої штрафної санкції.

При цьому, судом встановлено, що фактично позивач нараховує пеню у розмірі 1 облікової ставки НБУ, супроти подвійної облікової ставки НБУ, передбаченої п. 6.3 договору.

За розрахунком суду, пеня на суму боргу 157 080 грн. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 02.07.2019 по 01.01.2020 становить 25 549,93 грн. Тобто суму в більшому розмірі, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Тому, вимоги позивача про стягнення пені слід задовольнити в заявленому розмірі - 22 727,13 грн.

Щодо витрат зі сплати судового збору у частині задоволеної вимоги про стягнення пені у розмір 22 727,13 грн. - слід зазначити про таке.

Рішенням суду від 11.12.2020 присуджено до стягнення з Фермерського господарства "Дніпро" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 821,32 грн. супроти сплачених при поданні позову 2 821,86 грн. Тобто, рішенням суду від 11.12.2020 було присуджено до стягнення з відповідача розмір судового збору, з урахуванням задоволеної вимоги про стягнення пені у розмір 22 727,13 грн.

Крім того, протягом 5 днів після ухвалення судом рішення від 11.12.2020 у справі №904/5477/20, позивачем було подано до суду клопотання про залучення доказів понесених витрат на правову допомогу адвоката.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Так, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 4 000 грн.

У якості доказів надання адвокатом Салтисюком Юрієм Валерійовичем Товариству з обмеженою відповідальністю "Украгропартнер+" юридичних послуг під час розгляду справи №904/5477/20 позивачем долучено до суду: договір про надання правової допомоги від 22.07.2020, ордер № 1035305 від 21.09.2020, акт прийняття - передачі наданих послуг від 10.12.2020, опис наданих робіт від 10.12.2020, квитанцію до прибуткового касового ордера № 73 від 22.07.2020.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір фактичних витрат позивача на правову допомогу адвоката підтверджений належними доказами та співмірний із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову.

За таких обставин, витрати позивача на правову допомогу адвоката слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог, а саме покласти на відповідача у розмірі 3 999,25 грн.

За таких обставин, керуючись статтями 241, 244, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з Фермерського господарства "Дніпро" (ідентифікаційний код: 24608019, місцезнаходження: 51010, Дніпропетровська обл., с. Бабайківка, вул. Українська, буд. 38) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгропартнер+" (ідентифікаційний код: 40308985; місцезнаходження: 51100, Дніпропетровська обл., смт. Магдалинівка, вул. Фрунзе, б. 2) пеню у розмірі 22727,13 грн. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 3 999,25 грн.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Додаткове рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.01.2021.

Суддя М.О. Ніколенко