Постанова

від 28.01.2021 по справі 487/8471/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 січня 2021 року

м. Київ

справа № 487/8471/19

провадження № 61-15522св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - державне підприємство Адміністрація морських портів України , Миколаївська філія державного підприємства Адміністрація морських портів України ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - об`єднана профспілка працівників Адміністрації Миколаївського морського порту,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, у складі судді Притуляк І. О., від 03 серпня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Шаманської Н. О., Коломієць В. В., Лівінського І. В., від 01 жовтня 2020 року.

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до державного підприємства Адміністрація морських портів України

(далі - ДП АМПУ ), Миколаївської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (далі - МФ ДП АМПУ ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - об`єднана профспілка працівників Адміністрації Миколаївського морського порту, про визнання незаконним та скасувати наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що з 04 серпня 2008 року він працював в ДП Миколаївський морський торгівельний порт на різних посадах. Наказом МФ ДП АМПУ № 7/с від 14 січня 2015 року його було переведено на посаду першого заступника капітана морського порту служби капітана порту МФ ДП АМПУ . Наказом начальника МФ ДП АМПУ № 381/о від 15 жовтня 2019 року його було звільнено з займаної посади на підставі пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України.

ОСОБА_1 зазначав, що йому не було надано переважне право на залишення на роботі та одночасно з попереджанням про звільнення не запропоновано інші посади на підприємстві, а саме звільнення відбулось без погодження профспілки та погодження керівника ДП АМПУ .

Із урахуванням зазначеного, збільшивши позовні вимоги, позивач просив позов задовольнити, визнати незаконним та скасувати наказ начальника МФ ДП АМПУ № 417/18 від 06 серпня 2019 року про внесення змін до штатного розпису служби капітана порту МФ ДП АМПУ в частині скорочення посади першого заступника капітана морського порту служби капітана порту МФ ДП АМПУ , оскільки вказаний наказ в порушення положень пункту 5.6 положення про МФ ДП АМПУ не було погоджено з головою ДП АМПУ .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 серпня

2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки при звільненні ОСОБА_1 із займаної посади, роботодавцем було повністю дотримано вимоги статей 41, 43, 49-2 КЗпП України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу роботодавця про внесення змін до штатного розпису в частині скорочення посади першого заступника капітана морського порту служби капітана порту МФ ДП АМПУ , районний суд виходив із того, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. В. о. голови ДП АМПУ , як керівник підприємства, 18 жовтня 2018 року видав окреме доручення № 131 в межах своїх повноважень, за яким на виконання наказу Міністерства інфраструктури України від 27 березня 2013 року № 190 Про затвердження положень про капітана морського порту та служб капітана морського порту , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 квітня 2013 року за № 632/23164 зі змінами, внесеними наказом Міністерства інфраструктури України від 06 серпня 2018 року № 354, доручив начальникам адміністрацій морських портів ДП АМПУ здійснити відповідні заходи щодо виключення служб капітанів морських портів з організаційних структур та штатних розписів філій.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 серпня 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки роботодавцем дотримано процедуру звільнення позивача із займаної посади, порушень вимог трудового законодавства позивачем не доведено. Начальник МФ ДП АМПУ в межах своїх повноважень видав наказ № 417/18 про ліквідацію в МФ ДП АМПУ структурного підрозділу Служба капітана морського порту .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19 жовтня 2020 року до Верховного Суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 серпня 2020 року

та постанову Миколаївського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року

і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 761/3694/15-ц, від 02 грудня 2019 року у справі № 488/4844/15-ц, від 28 серпня 2019 року у справі № 761/37621/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявник стверджує, що наказ начальника МФ ДП АМПУ від 06 серпня 2019 року № 417/18 про внесення змін до штатного розпису є незаконним, оскільки він не був погоджений з керівником підприємства. На підприємстві не відбулося у встановленому законом порядку скорочення чисельності або штату працівників, зокрема займаної ним посади першого заступника капітана морського порту служби капітана порту МФ ДП АМПУ . При вирішення спору судами неправильно застосовано положення пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Також судами не на надано належної оцінки пункту 5.6 положення про МФ ДП АМПУ .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну

У поданому відзиві на касаційну скаргу МФ ДП АМПУ посилається на те, що позивача було правомірно звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що при прийнятті рішення про звільнення позивача із займаної посади роботодавцем було дотримано вимоги статей 41, 43, 49-2 КЗпП України. Під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі судами попередніх інстанцій не були порушенні норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, а тому оскарженні судові рішення є законними та обґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно наказу МФ ДП АМПУ від 13 червня 2013 року № 5/0 ОСОБА_1 було прийнято на посаду заступника начальника МФ ДП АМПУ у зв`язку із переведенням з ДП Миколаївський торгівельний порт внаслідок реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення ДП АМПУ .

Наказом МФ ДП АМПУ № 7/с від 14 січня 2015 року ОСОБА_1 було переведено на посаду першого заступника капітана морського порту служби капітана порту.

18 жовтня 2018 року в. о. голови ДП АМПУ видано окреме доручення № 131, згідно якого начальникам адміністрацій морських портів ДП АМПУ доручено забезпечити, зокрема, здійснення заходів щодо виключення служби капітанів морських портів з організаційних структур та штатних розписів філій та низки заходів на реалізацію цього доручення.

Відповідно до пункту 1.1 посадової інструкції перший заступник капітана морського порту служби капітана порту ПІ № 18-26/01-12 від 14 січня 2015 року перший заступник капітана морського порту служби капітана порту призначається на посаду і звільняється наказом начальника МФ ДП АМПУ за поданням капітана морського порту.

15 липня 2019 року начальником МФ ДП АМПУ , на виконання умов пункту 4.1.1 колективного договору на 2018-2023 роки, голові об`єднаної профспілки працівників адміністрації Миколаївського морського порту було направлено повідомлення про заплановане скорочення посад, у тому числі і служби капітана порту МФ ДП АМПУ .

Розгляд вказаного повідомлення було проведено на засіданні профспілкового комітету об`єднаної профспілки працівників адміністрації Миколаївського морського порту 15 липня 2019 року, про що свідчить протокол № 19.

06 серпня 2019 року начальником МФ ДП АМПУ видано наказ № 417/18 про внесення змін до штатного розпису, згідно до якого, у зв`язку з передачею функцій служби капітана порту до Державної служби морського та річкового транспорту України відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 06 серпня 2018 року № 354 Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства інфраструктури України , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 серпня 2018 року за № 972/32424, з 15 жовтня 2019 року скорочено службу капітана порту з усіма структурними одиницями, робочими місцями та посадами, що складають його штатний розпис.

13 серпня 2019 року ОСОБА_1 було попереджено про скорочення посади заступника капітана морського порту служби капітана порту, про що свідчить його особистий підпис на попереджені.

13 серпня, 05 вересня, 01 жовтня, 15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 було запропоновано наявні вакантні посади в ДП АМПУ , від зайняття яких він відмовився, що засвідчив особистим підписом.

27 вересня 2019 року начальником МФ ДП АМПУ голові об`єднаної профспілки працівників адміністрації Миколаївського морського порту було направлено подання щодо надання згоди на звільнення за скороченням штату за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України працівників служби капітана порту, зокрема ОСОБА_1 .

У визначений положеннями частини п`ятої статті 43 КЗпП України строк відповідачем не було отримано відповідь профспілки на вищезазначене подання, отже вважається що виборний орган профспілкової організації дав згоду на розірвання трудового договору.

Наказом МФ ДП АМПУ № 381/о від 15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 було звільнено з посади першого заступника капітана морського порту служби капітана порту МФ ДП АМПУ на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Згідно довідки голови об`єднаної профспілки працівників адміністрації Миколаївського морського порту від 19 лютого 2020 року № 24, наданої на виконання ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 лютого 2020 року, на засіданні, яке відбулося 10 жовтня 2019 року профспілковим комітетом було прийнято рішення про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України за скороченням штату.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою, шостою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За змістом пункту 1 частини першої, другої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, реорганізації, скорочення чисельності або штату працівників, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Визначення юридичної особи, поняття та порядок ліквідації чи реорганізації юридичної особи містяться у статтях 80, 104, 111 Цивільного кодексу України, статтях 62, 66, 79, 92 Господарського кодексу України. Згідно з цими нормами підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Підприємство може складатися з виробничих або функціональних структурних підрозділів (виробництв, відділень, цехів, управлінь, бюро, служб тощо) та створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи.

Згідно зі статтею 13 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, ратифікованою Україною 04 лютого 1994 року, коли роботодавець планує припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного або аналогічного плану, він своєчасно надає відповідним представникам працівників інформацію щодо цього питання, зокрема інформацію про причини передбачуваних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, та строк, протягом якого їх буде проведено.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору. За змістом частини третьої статті 49-2КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Розглядаючи трудові спори, пов 'язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Частиною першою статті 43 КЗпП України визначено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України та частини шостої статті 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

За змістом вищезазначених норм права суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

Відповідно до частини п`ятої статті 43 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив із того, що роботодавцем дотримано процедуру звільнення позивача із займаної посади у зв`язку із скороченням штатної чисельності працівників підприємства, зокрема займаної позивачем посади першого заступника капітана морського порту служби капітана порту МФ ДП АМПУ .

Скорочення займаної позивачем посади у зв`язку із змінами до штатного розпису МФ ДП АМПУ відбулося у зв`язку із передачею функцій служби капітана порту до Державної служби морського та річкового транспорту України відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 06 серпня 2018 року № 354 Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства інфраструктури України , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 серпня 2018 року за № 972/32424. З 15 жовтня 2019 року скорочено службу капітана порту з усіма структурними одиницями, робочими місцями та посадами, що складала його штатний розпис.

Відповідно до пункту 5.6 положення про МФ ДП АМПУ , затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 28 травня 2019 року № 404, начальник філії встановлює організаційну структуру та затверджує штатний розпис за погодженням з Головою підприємства.

Судами встановлено, що 18 жовтня 2018 року в. о. голови ДП АМПУ видано окреме доручення № 131, згідно якого начальникам адміністрацій морських портів ДП АМПУ доручено забезпечити, зокрема, здійснення заходів щодо виключення служби капітанів морських портів з організаційних структур та штатних розписів філій та низки заходів на реалізацію цього доручення.

На виконання зазначеного наказу Міністерства інфраструктури України, а також окремого доручення в. о. голови ДП АМПУ начальником МФ ДП АМПУ в межах свої повноважень, у відповідності до пункту 5.6 положення про МФ ДП АМПУ винесено наказ від 06 серпня 2019 року Про внесення змін до штатного розпису , згідно якого із штатного розпису було виключено (скорочено) посаду першого заступника капітана морського порту, яку займав позивач.

ОСОБА_1 у передбачений законом строк було попереджено про скорочення посади заступника капітана морського порту служби капітана порту МФ ДП АМПУ , неодноразово запропоновано наявні вакантні посади в ДП АМПУ , від зайняття яких він відмовився.

Окрім того, 27 вересня 2019 року начальником МФ ДП АМПУ до профспілкового комітету було направлено подання щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, однак у визначений положеннями частини п`ятої статті 43 КЗпП України строк роботодавцем не було отримано відповідь профспілки на зазначене подання, а тому рішення про звільнення позивача було прийнято без згоди профспілкового комітету.

10 жовтня 2019 року на засіданні об`єднаної профспілки працівників адміністрації Миколаївського морського порту було прийнято рішення про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням штату.

Вказаним обставинам надано належну оцінку судами попередніх інстанцій.

Із урахуванням викладеного, слід погодитися із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що скорочення займаної позивачем посади та його подальше звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося у відповідності до вимог трудового законодавства, із дотриманням гарантій й процедури звільнення.

Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, на які посилався заявник у касаційній скарзі, висловленим у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц, а фактичні обставини цієї справи не є тотожними обставинам, встановленим у зазначеній справі.

Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам Верховного Суду, висловленим у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 761/3694/15-ц, від 02 грудня 2019 року у справі № 488/4844/15-ц, від 28 серпня 2019 року у справі № 761/37621/16-ц, на які посилалася заявник у касаційній скарзі, а фактичні обставини цієї справи не є тотожними обставинам, встановленим у зазначених справах.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору. Судами першої та апеляційної інстанціїправильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 серпня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович