Ухвала

від 20.01.2021 по справі 487/3830/20

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/3830/20

Провадження № 1-кп/487/336/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Миколаєві обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 09.04.2020 в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020150030001167 за обвинуваченням ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві, є громадянином України, має вищу освіту, перебуває у зареєстрованому шлюбі, не має на утриманні неповнолітніх дітей, працює директором ТОВ ДП «Енема Монтаж», раніше не судимий, зареєстрований та фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 ,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,

за участю сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

Встановив :

07.07.2020 до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшов обвинувальний акт, затверджений прокурором Заводського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_4 , за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України.

Ухвалою суду від 10.07.2020 у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні прокурор, посилаючись на відсутність підстав для повернення обвинувального акту та відсутність підстав для закриття кримінального провадження, просив про його призначення до судового розгляду.

В підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_5 заперечував проти призначення кримінального провадження до судового розгляду та заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокуророві посилаючись на не конкретність пред`явленого обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, в зв`язку з відсутністю в ньому інформації необхідної для здійснення захисту, а саме: - не зазначено другу сторону з якою ТОВ ДП «ЕНЕМА Монтаж» МВК ПП «ЕНЕМА» було укладено договір №1012 від 24.10.2019; - не зазначено назв підрядних організацій, на банківські рахунки яких перераховувались бюджетні кошти після підписання актів виконаних робіт; - не конкретизовано за вчинення яких дій передавалась неправомірна вигода, а зазначено за сприяння у підписанні актів виконаних робіт, що виражалось у не проведенні або у неналежному проведення перевірки якості та обсягів виконаних робіт; - не зазначено інформації щодо порушення кримінального провадження відносно отримувача неправомірної вигоди та результатів його розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання та доводи захисника.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання захисника, зазначив, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, і в ньому зрозуміло викладені обставини кримінального правопорушення, які були встановлені під час досудового розслідування та пояснив, що відносно ОСОБА_6 кримінальне провадження направлено для розгляду до Заводського районного суду м. Миколаєва.

Суд, вислухавши учасників процесу, ознайомившись з обвинувальним актом та доданими до нього матеріалами, дійшов наступного висновку.

Положеннями п.3 ч.3 ст.314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України .

Відповідно до ч.4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Згідно п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Частиною 1 ст. 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.

Формулювання обвинувачення повинно ґрунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) злочину, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо. Правова кваліфікація дій особи повинна містити не тільки посилання на окрему статтю та її частину, а й точне формулювання, зокрема об`єктивної сторони та кваліфікуючих ознак.

Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення щодо особи унеможливлює якісний і повний її захист.

Відповідно до п.13 ч.1 ст. 3 КПК обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, яке висунуте в порядку, встановленому цим кодексом.

Разом з цим ч.1 ст. 337 КПК передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в його межах, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відповідно до ч.3 ст. 374 КПК у разі визнання особи виправданою або винуватою в мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів, статті відповідного закону, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, адже правова норма кваліфікації має відповідати формулюванню обвинувачення.

Отже, розгляд судової справи без конкретного формулювання обвинувачення є неможливим, а винесене рішення буде вважатися незаконним.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що «у невстановленому під час досудового розслідування дату, час та місці, будучі директором ДП «ЕНЕМА Монтаж» МВК ПП «ЕНЕМА» код ЄДРПОУ 31671014 виник злочинний корисливий умисел направлений на надання неправомірної вигоди уповноваженим особам Департаменту ЖКГ Миколаївської міської ради за сприяння у підписанні актів виконаних робіт, що виражалось у не проведенні або не належному проведенні перевірки якості та обсягів виконаних робіт. Підписання вказаних актів виконаних робіт в подальшому являлось підставою для перерахунку бюджетних коштів на банківські рахунки підрядних організацій за виконані роботи.

Так, 24.10.2019 року між ТОВ ДП «ЕНЕМА Монтаж» МВК ПП «ЕНЕМА» в особі директора ОСОБА_3 укладено договір №1012 щодо капітального ремонту електричних мереж багатоквартирного житлового будинку ОСББ «8 Березня 12», за адресою: м. Миколаїв, вул. 8 Березня 12, загальною сумою 1262476 грн.

28.11.2019 приблизно о 13.15 годині ОСОБА_3 , перебуваючи у службовому кабінеті ОСОБА_6 , що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вулиця Адмірала Макарова 7, будівля Г-4 (Г-3), реалізуючи раніше виниклий умисел, переслідуючи корисливий мотив на надання неправомірної вигоди, діючи в інтересах : ДП «ЕНЕМА Монтаж» МВК ПП «ЕНЕМА» код ЄДРПОУ 31671014, який останній являється керівником, надав неправомірну вигоду, а саме: пачку грошових коштів номіналом по 200 гривень в.о. начальника управління з контролю за ремонтом, реконструкцією, будівництвом, газифікацією комунальних об`єктів та житла при департаменті житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради ОСОБА_6 у розмірі невстановлену під час досудового розслідування за підписання актів виконаних робіт шляхом поміщення в шухляду робочого столу останньої.

Після цього, ОСОБА_3 залишив місце скоєння злочину».

Зазначені дії обвинуваченому кваліфіковані за ч.1 ст. 369 КК України, а саме, як надання неправомірної вигоди службовій особі за вчинення будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.

Відповідно до ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Виходячи із диспозиції ч.1 ст. 369 КК України, надання неправомірної вигоди службовій особі за вчинення будь-якої дії з використанням наданої їй службового становища, у даному випадку є діяння, яке становить об`єктивну сторону зазначеного вище кримінального правопорушення, а відтак обов`язковому встановленню підлягають обставини його вчинення.

Проте, в обвинувальному акті відсутній виклад фактичних обставин щодо дій службової особи з використанням наданого їй службового становища, за вчинення яких ОСОБА_3 , за версією сторони обвинувачення, надавалась неправомірна винагорода. Так, сторона обвинувачення зазначає, що 24.10.2019 між ТОВ ДП «ЕНЕМА Монтаж» МВК ПП «ЕНЕМА» в особі директора ОСОБА_3 укладено договір №1012 щодо капітального ремонту електричних мереж багатоквартирного житлового будинку ОСББ «8 Березня 12». Разом з цим, другу сторону вказаного договору в обвинувальному акті не зазначено. Взагалі відсутній виклад обставин які б вказували на те, що службові особи Департаменту ЖКГ Миколаївської міської ради мають відношення до вказаного договору та до їх службових повноважень входить підписання актів виконаних робіт. Крім того, не зазначено за підписання яких саме актів та яких виконаних робіт надавалась неправомірна вигода.

Крім того, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 369 КК України має формальний склад, а тому, в даному випадку, є закінченим з моменту прийняття службовою особою неправомірної вигоди, оскільки якщо неправомірна винагорода не була прийнята з причин, що не залежали від волі особи, яка надала неправомірну вигоду, то такі дії можуть бути кваліфіковані як замах на скоєння кримінального правопорушення. Проте, такі відомості щодо прийняття неправомірної вигоди службовою особою у формулюванні обвинувачення відсутні.

Також суд звертає увагу, що суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України, характеризується наявністю лише прямого умислу, причому обвинувачений повинен розуміти, що надає саме неправомірну вигоду службовій особі за вчинення дій саме з використанням наданого їй службового становища. Однак, відомості, які б свідчили про усвідомлення обвинуваченим вказаних обставин, в обвинувальному акті не зазначені, а лише формально вказано, що він діяв умисно.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. №8, роз`яснено, що суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити данні про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Вказаний принцип закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (у справі «Абрамян проти Росії») більш ґрунтовно тлумачить зазначену норму, вказуючи на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, та як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. Оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 р. у справі «Камінські проти Австрії» №9783/82 п. 79).

Крім того, Суд нагадує, що положення пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Автсрії», №42780/98, п. 34).

До того ж право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

В цьому зв`язку важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.

Обставини, які відповідно до ч. 1ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, мають бути викладені чітко і конкретно. При цьому межі судового розгляду визначаються виключно межами висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту і вийти за ці межі з обвинувальним ухилом суд не вправі (ч. 3 ст.26, ст.337 КПК України).

Відсутність конкретного обвинувачення особи є передумовою порушення її гарантованого Законом права на захист та права на справедливий судовий розгляд, що є недопустимим.

Таким чином, суд вважає, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020150030001167 за обвинуваченням ОСОБА_3 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України, невідповідає положенням ст. 291 КПК України, що є підставою для його повернення прокурору.

Керуючись ст.ст. 291, 314-316, 369,392, 395 КПК України, суд -

Ухвалив:

Клопотання захисника ОСОБА_5 задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020150030001167 від 09.04.2020 за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, - повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду , через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом семи діб з моменту її проголошення.

Головуючий суддя : ОСОБА_1