Ухвала

від 27.05.2021 по справі 487/3830/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12020150030001167 за апеляційною скаргою прокурора Миколаївської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_5 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 січня 2021 року у відношенні

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

-обвинуваченого за ч. 1 ст. 369 КК України,

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_7

обвинувачений ОСОБА_6

захисник ОСОБА_8 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Ухвалою ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 січня 2021 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020150030001167 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.369КК України,-повернуто прокурору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Прокурор просить ухвалу скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Прокурор вважає, що ухвала підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

На думку апелянта, обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України. При формулюванні фактичних обставин вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, слідчий дотримався вимог закону, послідовно виклавши обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, які прокурор вважає доведеними, правову кваліфікацію з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, та сформульовано обвинувачення. В обвинувальному акті повно викладені фактичні обставини із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, фори вини і мотиву злочину.

Вважає, що перевіряючи обвинувальний акт на відповідність приписам ст. 291 КК України, суд першої інстанції безпідставно вдався до оцінки викладених у ньому фактичних обставин вчинення ОСОБА_6 злочину, оцінки кваліфікації діянням обвинуваченого, співставлення обставин інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення. Судом безпідставно наголошено, що стороною обвинувачення не вказано другу сторону договору № 1012 щодо капітального ремонту електричних мереж багатоквартирного житлового будинку ОСББ «8 березня 12», оскільки в подальшому стороною обвинувачення зазначається, кому та за яких обставин ОСОБА_6 надавав неправомірну вигоду, та з якою метою, що дає повне уявлення про фактичні обставини вчинення злочину та наявності всіх ознак кримінального правопорушення. Тому, на думку апелянта, посилання суду першої інстанції, що обвинувальний акт не відповідає вимогам закону, є безпідставними.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Приймаючи рішення про повернення прокурору обвинувального акта, суд першої інстанції зазначив, що у порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті відсутній виклад фактичних обставин щодо дій службової особи з використанням наданого їй службового становища, за вчинення яких ОСОБА_6 , за версією сторони обвинувачення, надавалась неправомірна винагорода.

Так, сторона обвинувачення зазначає, що 24.10.2019 між ТОВ ДП «ЕНЕМА Монтаж» МВК ПП «ЕНЕМА» в особі директора ОСОБА_6 укладено договір №1012 щодо капітального ремонту електричних мереж багатоквартирного житлового будинку ОСББ «8 Березня 12». Разом з цим, другу сторону вказаного договору в обвинувальному акті не зазначено. Взагалі відсутній виклад обставин, які б вказували на те, що службові особи Департаменту ЖКГ Миколаївської міської ради мають відношення до вказаного договору та до їх службових повноважень входить підписання актів виконаних робіт. Крім того, не зазначено, за підписання яких саме актів та яких виконаних робіт надавалась неправомірна вигода.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 369 КК України, має формальний склад, а тому, в даному випадку, є закінченим з моменту прийняття службовою особою неправомірної вигоди, оскільки якщо неправомірна винагорода не була прийнята з причин, що не залежали від волі особи, яка надала неправомірну вигоду, то такі дії можуть бути кваліфіковані як замах на вчинення кримінального правопорушення. Проте, такі відомості щодо прийняття неправомірної вигоди службовою особою у формулюванні обвинувачення відсутні. Також відсутні відомості, які б свідчили про усвідомлення обвинуваченим вказаних обставин, в обвинувальному акті не зазначені, а лише формально вказано, що він діяв умисно.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, заперечення обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_8 , які просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Обвинувальний акт є підсумковим процесуальним документом досудового слідства, за допомогою якого здійснюється функція обвинувачення, та в якому викладається його сутність і підстави, дається юридична оцінка та кваліфікація дій підозрюваного (обвинуваченого), визначаються межі судового розгляду.

Вичерпний перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт, визначено ч. 2 ст. 291 КПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Таким чином, у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт перевіряється на відповідність саме вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України.

Із вимогп.5ч.2ст.291КПК Українивипливає,що обвинувальнийакт повиненобов`язково міститивиклад фактичнихобставин кримінальногоправопорушення,які прокурорвважає встановленими,правову кваліфікаціюкримінального правопорушенняз посиланнямна положеннязакону істатті (частинистатті)закону Українипро кримінальнувідповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета вчиненого, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Ці вимоги закону враховані судом першої інстанції при прийнятті рішення.

Так, в обвинувальному акті відносно ОСОБА_6 , при викладені фактичних обставин щодо вчинення ним злочину, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, не чітко зазначено фактичні обставини вчинення злочину, а саме не зазначено, з ким саме 24.10.2019 ТОВ ДП «ЕНЕМА Монтаж» МВК ПП «ЕНЕМА» в особі директора ОСОБА_6 укладено договір №1012 щодо капітального ремонту електричних мереж багатоквартирного житлового будинку ОСББ «8 Березня 12».

Відсутній виклад обставин, які б вказували на те, що службові особи Департаменту ЖКГ Миколаївської міської ради мають відношення до вказаного договору та до їх службових повноважень входить підписання актів виконаних робіт, не зазначено за підписання яких саме актів та яких виконаних робіт надавалась неправомірна вигода.

Таким чином, є правильним висновок суду першої інстанції про те, що в обвинувальному акті відсутній виклад фактичних обставин щодо дій службової особи з використанням наданого їй службового становища, за вчинення яких ОСОБА_6 , за версією сторони обвинувачення, надавалась неправомірна винагорода, що позбавляє права обвинуваченого ОСОБА_6 бути детально поінформованим про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

Враховуючи наведене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо невідповідності вимогам КПК України обвинувального акта відносно ОСОБА_6 .

Тому, апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 532 КПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу прокурора Миколаївської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 січня 2021 року про поверненняпрокурору обвинувальногоакта увідношенні ОСОБА_6 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3