Постанова

від 14.01.2021 по справі 280/4336/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 січня 2021 року м. Дніпросправа № 280/4336/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дурасової Ю.В.,

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 280/4336/19 (головуючий суддя Кисіль Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес Машбуд" до відповідача Головного управління ДФС у Запорізькій області , правонаступником якого є Головне управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Прогрес Машбуд", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача Головного управління ДФС у Запорізькій області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Запорізькій області, просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.07.2019:

- № 0010611407, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 6 316,25грн. (податкове зобов`язання - 5 053грн та штрафні санкції - 1263,25 грн.);

- № 0010621407, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 94 217,50грн. (податкове зобов`язання - 75 374грн., штрафні санкції - 18843,50 грн.);

- № 0010631407, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість усього - 5 630 грн.

В обґрунтування позову зазначено про безпідставність висновків податкового органу про виявлення під час перевірки у позивача нестачі товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) на загальну суму 37 6950 грн, у т.ч. податок на додану вартість (ПДВ) 75 390 грн, та списання вартості придбаних товарів, нестачу яких виявлено на підставі акту списання ТМЦ від 26.12.2016, та, відповідно обов`язку позивача щодо складання та реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної для нарахування податкових зобов`язань з ПДВ. Зауважує, що відповідно до оборотно-сальдової відомості рахунку 201 за 2016 рік у позивача відсутня нестача номенклатури товарів, що відображена у таблиці акту перевірки, яка повинна бути відображена за кредитом цього рахунку, та за дебетом рахунку 947. Вказує на наявність всіх необхідних та правильно оформлених документів, що підтверджують відсутність факту нестачі ТМЦ на загальну суму 376 950 грн, що підтверджує безпідставність висновків відповідача про заниження позивачем зобов`язань з податку на додану вартість. Стосовно зазначення у акті перевірки податкової інформації відносно контрагента ТОВ Фортуна-71 щодо ланцюга постачання та аналізу його фінансово-господарської діяльності, причетності до кримінального провадження і, як наслідок, висновку про порушення вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з вказаним постачальником, позивач зазначає про індивідуальнсть відповідальності та наявність належним чином оформлених первинних документів в рамках господарських відносин з контрагентом. Беручи до уваги вищезазначене, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вважає протиправними, у зв`язку із чим, зазначає про відстутність підстав у відповідача для прийняття оскаржуваних рішень.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року позов задоволено:

- визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 22.07.2019 №0010611407, №0010621407, №0010631407.

Рішення суду першої інстанції, обґрунтовано тим, що у зв`язку із відсутністю акту списання товарно-матеріальних цінностей від 26.12.2016, на який податковий орган посилається у акті перевірки (доказів наявності відповідного акту податковим органом не надано), у позивача відсутній обов`язок щодо складання та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної для нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за період грудень 2016 року, у зв`язку з чим висновки про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, тому спірні податкові повідомлення-рішення контролюючого органу від 22.07.2019 №0010621407, №0010631407 є протиправними та підлягають скасуванню. Також суд вказав, що твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами у період, що перевірявся, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, відтак висновок про порушення позивачем податкового законодавства, зроблений відповідачем в акті перевірки, є необґрунтованим та недоведеним, тому спірне податкове повідомлення-рішення № 0010611407 є протиправним та підлягає скасуванню.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що позивачем не складено та не зареєстровано податкових накладних для нарахування податкових зобов`язань з ПДВ внаслідок списання вартості придбання ТМЦ, нестачу яких було виявлено. У складі податкових зобов`язань з ПДВ за період грудень 2016 року зазначені операції не було відображено, що спричинило заниження підприємством податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 75930 грн. Також, перевіркою встановлено здійснення контрагентом позивача - ТОВ Фортуна-71 нереальних господарських операцій на адресу позивача, приводом для таких висновків відповідача стала відсутність необхідних умов для здійснення задекларованої господарської діяльності, що вказує на фактичну неможливість здійснювати фінансово-господарські операції в задекларованих обсягах, в тому числі здійснювати поставку товарів на ТОВ Прогрес Машбуд . Також зауважує, що ТОВ Фортуна-71 є фігурантом кримінального провадження №32017220000000176 від 30.09.2017.

Від позивача відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ Прогрес Машбуд зареєстроване 09.04.2008 в якості юридичної особи, запис № 1 103 102 0000 022708, за юридичною адресою: 69083, м. Запоріжжя, вул. Складська,8, у відповідності до Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.139-142). Основними видами діяльності позивача є: 24.10 виробництво чавуну сталі та феросплавів; 25.99 виробництво інших готових металевих виробів; 46.74 оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й керування; 72.19 дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук. Головним управлінням ДФС у Запорізькій області в період з 05.06.2019 по 11.06.2019 проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB Прогрес Машбуд з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, показників декларацій з податку на додану вартість за період з квітня 2016 року по березень 2019 року та фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік.

За результатами перевірки складено акт від 19.06.2019 №364/08-01-14-07/35842824 (а.с.12-20), встановлені порушення.

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у Запорізькій області винесено податкові повідомлення-рішення від 22.07.2019:

- №0010611407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у загальному розмірі 6316,25 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 5053грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1263,25 грн. (а.с.23);

- №0010621407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 94217,50 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 75374грн та за штрафними санкціями - 18843,50 грн (а.с.24);

- №0010631407, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 5630 грн (а.с.25).\

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.09.1999 р.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку та реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та підакцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

За приписами п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно з п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Матеріалами справи підтверджується, що Головним управлінням ДФС у Запорізькій області в період з 05.06.2019 по 11.06.2019 проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB Прогрес Машбуд (код ЄДРПОУ 35842824) з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, показників декларацій з податку на додану вартість за період з квітня 2016 року по березень 2019 року та фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік.

За результатами перевірки складено акт від 19.06.2019 №364/08-01-14-07/35842824 (а.с.12-20) та встановлено наступні порушення:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства, який підлягає сплаті до бюджету за 2016 рік на суму 5053 грн;

- пп.14.1.36, пп.14.1.181, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, 198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету всього на загальну суму 73374 грн, у т. ч. за грудень 2016 року на суму 73579 грн.; за лютий 2017 року на суму 1795 грн; та встановлено завищення від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 5630 грн., у т.ч.: за березень 2019 року на суму 5630 грн.

В силу акту перевірки від 19.06.2019 №364/08-01-14-07/35842824 Товариство Прогрес Машбуд на підставі наказу від 17.10.2016 №17/10/16 та акту списання ТМЦ від 26.12.2016, виявлено нестачу ТМЦ на загальну суму без ПДВ 376 950 грн., в т.ч. ПДВ 75390 грн, що було списано з рахунка 201 Сировина й матеріали , а саме: канат оц 19:50; трос оц. Ф.19,5; канат ф.19,5; трос ПБСМ 95 мм.

Згідно журналу-ордеру і відомостей по рахунку 201 Сировина й матеріали , Tоариством Прогрес Машбуд за грудень 2016 року, вартість придбання товарів, нестачу яких виявлено, було списано. Суму списання включено до складу рахунку 947 Нестачі і втрати від псування цінностей .

При цьому, контролюючим органом зазначено, що при списанні ТМЦ мало бути складено податкові накладні для нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість на TOB Прогрес Машбуд , які повинні були бути зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, у складі податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період грудень 2016 року зазначені операції не було відображено.

Таким чином, перевіркою встановлено заниження підприємством податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 75 390 грн, в т.ч. за грудень 2016 - 75390 грн.

Разом з цим, слід зазначити, що за приписами ч.5 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.09.1999, підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Так, матеріалами справи підтверджується, що ведення бухгалтерського обліку позивач здійснює відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України 30.11.99 №291, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за № 893/4186 (далі - Інструкція №291).

Згідно загальних положень Інструкції №291, план рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку. У ньому за десятковою системою наведені коди (номери) й найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) й субрахунків (рахунків другого порядку). Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою - номер синтетичного рахунку, третьою - номер субрахунку. Контирування документів первинного обліку, ведення регістрів бухгалтерського обліку здійснюється із застосуванням, щонайменше, коду класу й коду синтетичного рахунку.

Субрахунки використовуються підприємствами, виходячи з потреб управління, контролю, аналізу й звітності та можуть ними доповнюватися введенням нових субрахунків (рахунків другого, третього порядків) із збереженням кодів (номерів) субрахунків цього Плану рахунків. Порядок ведення аналітичного обліку та кореспонденції рахунків, що не наведена в Інструкції, встановлюється підприємством, виходячи з норм цієї Інструкції, положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку та управлінських потреб.

Інструкція із застосування Плану рахунків спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках. В Інструкції наведена коротка характеристика і призначення синтетичних рахунків і субрахунків, типова схема реєстрації та групування інформації про господарські операції (кореспонденція рахунків першого порядку).

Рахунки класів 0-7 є обов`язковими для всіх підприємств.

Рахунки класу 9 «Витрати діяльності» ведуться всіма підприємствами з відкриттям за власним рішенням рахунків класу 8 «Витрати за елементами» .

Відповідно до п.1 Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 р. №356 (далі - Методичні рекомендації №356), форма бухгалтерського обліку як певна система регістрів бухгалтерського обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них обирається підприємствами самостійно з додержанням єдиних засад бухгалтерського обліку та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Слід взяти до уваги, що у вказаних Методичних рекомендаціях №356 зазначено, що головна книга використовується для узагальнення даних журналів, взаємної перевірки правильності записів за окремими рахунками і складання фінансової звітності.

До Головної книги заносяться із журналів підсумки оборотів з кредиту рахунків (п.10).

У Головній книзі відображаються: сальдо на початок і кінець поточного місяця; обороти за поточний місяць за кредитом цього рахунку, які наводяться однією сумою; обороти за поточний місяць за дебетом цього рахунку, які наводяться сумою за кореспондуючими рахунками із журналів (п.11).

Головна книга ведеться протягом календарного року.

На кожний синтетичний рахунок у Головній книзі відводять окрему сторінку (п.12).

Перевірку правильності записів у Головній книзі здійснюють підрахунком суми оборотів і сальдо за усіма рахунками.

Суми дебетових і кредитових оборотів, а також сальдо за дебетом і кредитом повинні бути відповідно рівні (п.13).

Підприємства для перевірки правильності складання облікових регістрів можуть застосовувати оборотну відомість за рахунками бухгалтерського обліку, яка складається з даних оборотів на рахунках бухгалтерського обліку Головної книги після занесення до неї оборотів із всіх журналів.

Обороти за дебетом рахунків і кредитом рахунків також мають бути рівними. Інформація про господарські операції підприємства за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів використовується для складання фінансової звітності (п.14).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оборотно-сальдова відомість за 2016 рік та головна книга за 2016 рік дають можливість встановити наявність усіх бухгалтерських рахунків, які ведуться підприємством (а.с. 26-73).

Також матеріалами справи підтверджується, що номенклатура товарів: канат оц 19:50; трос оц. Ф.19,5; канат ф.19,5; трос ПБСМ 95 мм, відображена у таблиці акту перевірки (стр.9 акту), позивачем ведеться по субрахунку 201 «Сировина і матеріали» , на якому, згідно Інструкції №291, відображаються наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні (забудовники облік будівельних матеріалів і конструкцій ведуть на субрахунку 205 «Будівельні матеріали» ). На цьому субрахунку ведеться облік основних матеріалів, що використовуються підрядними будівельними організаціями при здійсненні будівельно-монтажних, ремонтних робіт. Допоміжні матеріали, які використовуються при виготовленні продукції або для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі, також відображаються на субрахунку 201. Підприємства, що заготовляють сільськогосподарську продукцію для переробки, також відображають її вартість на цьому субрахунку.

В силу Інструкції №291 на субрахунку 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей» ведеться облік нестач грошових коштів та інших цінностей і втрат від псування цінностей, що виявлені в процесі заготовлення, переробки, збереження, та реалізації.

Одночасно із списанням цінностей, винних у нестачі яких не встановлено, на витрати, балансова вартість списаного активу зараховується на позабалансовий рахунок 07 «Списані активи» .

При цьому, за відомостями головної книги за 2016 рік та оборотно-сальдової відомості за 2016 рік, позивачем не здійснювалось ведення рахунку 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей» , обороти за яким у 2016 році відсутні взагалі (а.с.74-104) .

Приписами ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.09.1999 встановлено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, гуртуються на даних бухгалтерського обліку.

Так, відповідно до п.2.7 розділу II Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Спрощена фінансова звітність» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України 25.02.2000 № 39 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 24.01.2011 № 25), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 березня 2000 р. за №161/4382 (далі -НП(С)БО 25), у статті «Запаси» відображається вартість запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектувальних виробів, запасних частин, тари (крім інвентарної), будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для використання в ході нормального операційного циклу. У цій статті також наводяться витрати на незавершене виробництво і незавершені роботи (послуги), валова заборгованість замовників за будівельними контрактами.

Окремо відображається готова продукція, в якій наводиться собівартість виробів на складі, обробка яких закінчена та які пройшли випробування, приймання, укомплектовані згідно з умовами договорів із замовниками та відповідають технічним умовам і стандартам, сільськогосподарська продукція в оцінці, визначеній відповідно до Положення (стандарту) 30, а також наводиться покупна вартість товарів, придбаних підприємствами для подальшого продажу.

Пунктом 2.19 розділу II Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 №433 (далі - Методичні рекомендації №433), передбачено, що у статті «Запаси» відображається загальна вартість активів, які визнаються запасами згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за № 751/4044 (зі змінами) (далі - Положення (стандарт) 9), зокрема, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством. У разі відповідності ознакам суттєвості може бути окремо наведена у додаткових статтях інформація про вартість виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції та товарів. До підсумку балансу включається загальна вартість запасів, інформація про вартість окремих складових запасів наводиться у додаткових статтях в межах загальної суми.

Водночас, джерелом інформації для заповнення рядку 1100 «Запаси» є сальдо за Дт pax. 20, 22, 23, 25, 26, 27, 28 (без урахування сальдо за Дт субрах. 286 і за вирахуванням сальдо за Кт субрах. 285).

Відповідно до п.5.5 розділу II НП(С)БО 25 у статті «Інші операційні витрати» наводяться адміністративні витрати, витрати на збут, а також собівартість реалізованих оборотних активів (крім готової продукції, товарів і фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та груп вибуття; відрахування на створення резерву сумнівних боргів і сума списаних безнадійних боргів; втрати від знецінення виробничих запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції; відрахування для забезпечення відшкодування наступних операційних витрат; інші витрати, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства. У цій статті також відображається належна до сплати за звітний період відповідно до законодавства сума податків і зборів. Витрати від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції та витрати від зміни вартості поточних біологічних активів також наводяться у цій статті.

Згідно із п.3.13 розділу III Методичних рекомендацій №433 у статті "Інші операційні витрати" відображаються собівартість реалізованих виробничих запасів, необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття; відрахування на створення резерву сумнівних боргів і суми списаної безнадійної дебіторської заборгованості відповідно до Положення (стандарту) 10; втрати від знецінення запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні (фінансові) санкції; відрахування для забезпечення наступних операційних витрат, а також усі інші витрати, що виникають в процесі операційної діяльності підприємства (крім витрат, що включаються до собівартості продукції (товарів, робіт, послуг)).

До цієї статті можуть наводитись додаткові статті: "Витрати від зміни вартості активів, які оцінюються за справедливою вартістю", в якій відображаються витрати від зміни вартості всіх активів (фінансових інструментів, інвестиційної нерухомості, біологічних активів та інших), які оцінюються за справедливою вартістю. Підприємства, основною діяльністю яких є торгівля цінними паперами, у цій статті відображають витрати від зміни вартості фінансових інструментів, які оцінюються за справедливою вартістю; "Витрати від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції", в якій відображаються витрати від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних унаслідок сільськогосподарської діяльності. До розрахунків приймається загальна сума інших операційних витрат.

При цьому, джерелом інформації для заповнення рядку 2180 "Інші операційні витрати" є обороти за Дт pax. 92, 93, 94.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що судом першої інстанції досліджено фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2016 рік, отриманого Державною фіскальною службою 27.02.2019, відповідно до скріншоту електронного кабінету, реєстраційний номер 9270384859 (а.с.105-106):

- у рядку 1100 "Запаси" позивачем відображено суму 4925,8 тис. грн. на початок звітного року, що відповідає сальдо на початок періоду оборотно-сальдової відомості за 2016 рік, а саме сумі Дт 20 (4321786,24 грн), Дт 22 (8724,67 грн), Дт 25 (292895,27 грн), Дт 26 (277382,17 грн), Дт 28 (25000,00 грн), та суму 6355,9 тис. грн на кінець звітного періоду, що відповідає сальдо на кінець періоду оборотно-сальдової відомості за 2016 рік, а саме сумі Дт 20 (5728577,97 грн), Дт 22 (4094,76грн), Дт 25 (291779,15 грн), Дт 26 (306433,16 грн), Дт 28 (25000,00 грн);

- у рядку 2180 "Інші операційні витрати" позивачем відображено за звітний період суму 379,9 тис. грн, що відповідає оборотам за період оборотно-сальдової відомості за 2016 рік, а саме сумі Дт 92 (245187,4 грн), Дт 93 (134741,15 грн).

На думку колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки дані фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2016 рік відповідають даним бухгалтерського обліку, відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, то вказана у акті перевірки нестача товарно-матеріальних цінностей не знаходить свого підтвердження із фактичними даними.

Частиною 1 ст.10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.09.1999р. встановлено, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що відповідно до наказу №17/10/16 від 17.10.2016 «Про проведення інвентаризації » на підприємстві позивача проведено щорічну інвентаризацію, результати якої зафіксовані в інвентаризаційному описі та Протоколі інвентаризаційної комісії від 04.11.2016 (а.с. 107-124).

Згідно із п.5 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 02.09.2014 № 879, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.10.2014 за № 1365/26142 (Положення №879), інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.

Згідно із п.3 розділу IV Положення результати інвентаризації на підставі затвердженого протоколу інвентаризаційної комісії відображаються у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності того звітного періоду, у якому закінчена інвентаризація.

Водночас, після проведення інвентаризації позивачем складено Звіряльну відомість результатів інвентаризації необоротних активів від 04.11.2016 за формою, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України 17.06.2015 №572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.07.2015 за №788/27233, яка не містить виявлених розбіжностей між даними бухгалтерського обліку і даними інвентаризаційних описів (а.с.125).

Колегія суддів апеляційної інстанції також бере до уваги, що матеріали справи не містять акту списання товарно-матеріальних цінностей від 26.12.2016, на який податковий орган посилається у акті перевірки. Отже, жодних актів щодо списання товарно-матеріальних цінностей Товариством «Прогрес Машбуд» не складалось, у зв`язку із відсутністю залишків та нестач.

У свою чергу колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що відповідачем не надано до суду акт списання товарно-матеріальних цінностей від 26.12.2016. Отже, представником контролюючого органу не надано доказів існування на момент проведення перевірки зазначеного акту списання від 26.12.2016.

Аналіз зазначених обставин справи дає підстави для висновку, що висновки акту перевірки про те, що у позивача під час інвентаризації залишків ТМЦ виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 376950 грн., у т.ч. ПДВ 75390 грн., яка, в подальшому була списана відповідно до акту списання товарно-матеріальних цінностей від 26.12.2016 є лише припущеннями, які не підтверджені доказами та не можуть покладатися в основу рішень.

Таким чином, у зв`язку із відсутністю акту списання товарно-матеріальних цінностей від 26.12.2016, на який податковий орган посилається у акті перевірки (доказів наявності відповідного акту податковим органом не надано), у позивача відсутній обов`язок щодо складання та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної для нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за період грудень 2016 року.

Отже, за відсутністю доказів, висновки про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим податкові повідомлення-рішення контролюючого органу від 22.07.2019 №0010621407, №0010631407 є протиправними та підлягають скасуванню.

Також, згідно акту від 19.06.2019 №364/08-01-14-07/35842824 перевіркою встановлено, що TOB Прогрес Машбуд декларувало придбання у TOB ФОРТУНА-71 товарів, які фактично є товарами невідомого походження, оскільки відсутнє їх придбання в ланцюгах постачання або виробництва.

Так, за висновками контролюючого органу, Товариство Прогрес Машбуд здійснювало формування активу за рахунок надходження товарів з джерела невідомого походження (або з такого, що не відповідає документально оформленому) з їх легалізацією за рахунок використання документів TOB ФОРТУНА-71 , що фактично не могло і не здійснювало постачання з оплатою на користь такого контрагента- постачальника .

При цьому, згідно отриманої від ГУ ДФС у Харківській області податкової інформації від 12.06.2018 №492/20- 40-12-12 щодо TOB ФОРТУНА-71 за звітний період декларування ПДВ травень, червень, серпень, жовтень, листопад 2015, січень, листопад, грудень 2016 та січень 2017 року, згідно якої не підтверджено місцезнаходження платника податків та не підтверджено реальність придбання товару (послуг, робіт) у контрагентів-постачальників та в подальшому їх реалізації контрагентам-покупцям, у т.ч. TOB ПРОГРЕС МАШБУД (а.с. 153-162).

В силу аналізу баз даних ЄРПН перевіркою встановлено, що податковий кредит, задекларований підприємством TOB ФОРТУНА-71 за відповідний та попередні періоди не містить номенклатуру товарів (послуг) або будь-які їх складові, за рахунок яких сформовано податковий кредит та який реалізовано на адресу TOB Прогрес Машбуд .

Водночас, аналізом ЄРПН в розрізі номенклатурних позицій перевіркою встановлено, що TOB ФОРТУНА-71 здійснює придбання ТМЦ, що мають різноманітні характеристики та потребують застосування особливих умов їх транспортування та зберігання. Проте, його обсяги та властивості не відповідають матеріально-технічним та технологічнім можливостям підприємства.

Аналіз фінансово-господарської діяльності TOB ФОРТУНА-71 надав контролюючому органу підстави для висновку про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування витрат та податкового кредиту та не мають реального товарного характеру.

Крім того, контролюючий орган вказує на наявну в Єдиному державному реєстрі судових рішень України інформацію, що TOB ФОРТУНА-71 є фігурантом кримінального провадження №32017220000000176 від 30.09.2017.

Вищевказані обставини стали підставою для висновку контролюючого органу про здійснення Товариством ФОРТУНА-71 нереальних господарських операцій на адресу позивача з причин відсутності необхідних умов для здійснення задекларованої господарської діяльності, а саме: відсутність матеріально-технічних умов для здійснення технічної і технологічної можливості здійснення виробництва, реалізації, перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання відповідних обсягів товару (його фізичного руху) в обмежені проміжки часу, відсутністю даних, що підтверджували б виконання/придбання послуг з транспортування та відсутність в ланцюгу формування податкового кредиту товарів (послуг), які реалізовано ТОВ Прогрес Машбуд .

З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції вважає з необхідне зазначити наступне.

По взаємовідносинам із TOB ФОРТУНА-71 (код за ЄДРПОУ 39345175) за грудень 2016 року матеріали справи містять наступні первинні документи:

- видаткові накладні №РН-0001907 від 19.12.2016 та №РН-0001905 від 28.12.2016,

- податкові накладні №73 від 14.12.2016 та №72 від 14.12.2016,

- платіжні доручення №354 та №355 від 14.12.2016,

- обороти по рахунку 631 за 2016 рік (а.с.126-129, 131-134).

Отже, вказані документи можуть підтверджувати реальність господарських операцій.

При цьому, платник податків не може нести відповідальність за порушення контрагентом норм податкового законодавства, оскільки юридична відповідальність осіб має індивідуальний характер.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці 1у цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку та відповідно витрат платника податків.

Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Матеріалами справи підтверджується, що зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

У відповідності до Витягу з єдиного реєстру податкових накладних, податкові накладні №73 від 14.12.2016 та №72 від 14.12.2016 прийняті контролюючим органом та зареєстровані в ЄРПН 15.12.2016 (а.с.130).

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.09.1999р. підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.09.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст.9 вказаного Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.09.1999р. встановлено, що первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Водночас, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.09.1999р. господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Однак, в акті перевірки не наведено, у чому саме надані позивачем первинні документи не відповідають наведеним вимогам Закону.

Контрагент позивача на момент здійснення господарських операцій з ним був зареєстрований як юридична особа та як платник податку на додану вартість.

Крім того, у акті перевірки не спростовано факту наявності контрагента позивача на час здійснення господарських операцій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Складений за результатами перевірки акт перевірки не містить документальних підтверджень порушень при відображенні в обліку взаємовідносин з контрагентами за період, що підлягав перевірці. Вказане свідчить про те, що всі висновки у акті стосовно порушень позивача при роботі з контрагентами зроблені на припущеннях, які не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015.

Так, в акті перевірки суб`єктом владних повноважень не викладено належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за укладеними договорами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету укладеного договору з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих послуг, що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб`єкта владних повноважень про фіктивність правочинів та їх вчинення без мети реального настання правових наслідків.

При цьому, наявні у справі документи не містять доказів існування між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Натомість, первинні бухгалтерські документи, що підтверджують реальний характер господарських операцій, були надані позивачем та містяться в матеріалах справи.

Зокрема, первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб`єктами права.

Дана обставина також не ставиться під сумнів контролюючим органом.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність .

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою використання їх в господарській діяльності.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції придбані товари (отримані послуги) відповідають напрямку господарської діяльності позивача.

Крім того, документи, які надані позивачем, є достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товару у контрагента ТОВ Фортуна-71 , використання їх у власній господарській діяльності, та настання змін в майновому стані платника податків.

Щодо наказу (розпорядження) директора ТОВ Прогрес Машбуд Горбачова А.В. №20/12/16 про введення в дію основних засобів та акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 20.12.2016 (а.с.135-136), слід зазначити, що ці документи підтверджують використання в господарській діяльності позивача придбаних у Товариства Фортуна-71 основних засобів, зокрема, апарату плазмового різання TESLA CUT.

За таких обставин підстави для не включення сум ПДВ по таких податкових накладних до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Водночас, доводи відповідача про відсутність у Товариства Фортуна-71 матеріально-технічних та технологічних можливостей спростовуються з огляду на відсутність доказів, підтверджуючих цей факт.

Не можна вважати належним доказом нереальності господарських операцій посилання відповідача на результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо контрагента позивача, а результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо контрагента позивача також не можуть бути допустимими доказами по справі.

Чинним законодавством України не покладено обов`язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками по ланцюгу вимог законодавства з оподаткування в їх господарській діяльності і у разі припущення ними будь-яких порушень нести за них негативні наслідки у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникає в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Згідно Конституції і податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність, згідно якої припущені порушення одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Отже, обґрунтування податковим органом своїх висновків про нереальність господарської операції на підставі інформаційних баз даних є невмотивованими, оскільки у своїй діяльності відповідач повинен керуватися Конституцією України, Податковим кодексом України, законами України, іншими нормативними актами, відповідно до яких об`єктом документальної перевірки є первинні документи, які використовуються в бухгалтерському і податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, тоді коли інформаційні бази даних податкового органу не є об`єктом документальної перевірки.

Також, посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача по ланцюгах постачання, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Водночас, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Звітування контрагентів до контролюючих органів не є критерієм правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Такої позиції дотримується Верховний суд при розгляді справи №808/1543/17, що висвітлена у постанові від 17.04.2018.

Відносно інформації з Єдиного державного реєстру судових розслідувань щодо досудового розслідування у кримінальному провадженні №32017220000000176 від 30.09.2017, де фігурує ТОВ Фортуна-71 слід зазначити, що господарсько-фінансові взаємовідносини самого позивача в ході вказаних відповідачем розслідувань не досліджувалися та правової оцінки судом у кримінальному провадженні їм надано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, висновки контролюючого органу є передчасними та не підтверджені належними та допустимими доказами. У свою чергу, під час досудового розслідування повинно бути достовірно встановлено перелік підприємств, яким надавались послуги всупереч вимог чинного законодавства.

Частиною 2 ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Колегія суддів зазначає, що платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Дефектність та наявність ознак фіктивності контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні реальності або нереальності господарської операції, наявності або відсутності в ній ділової мети, яка за змістом пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Матеріали справи не містять доказів того, що контрагент позивача на час вчинення операцій не був належним чином зареєстрований як юридична особа, тому суд виходить з того, що наведені в акті перевірки, рівно як і в відзиві відповідача на позовну заяву, доводи щодо неспроможності контрагента позивача здійснювати певні види господарської діяльності відповідачем як суб`єктом владних повноважень суду не доведені та не підтверджені жодними доказами.

Згідно зі ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов`язковим для правозастосування органами правосуддя.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладену у постановах від 19.03.2019 у справі №826/9534/17 та від 26.02.2019 у справі №826/1536/18, Верховний Суд відзначив те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Таким чином, твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами у період, що перевірявся, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Ураховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, необґрунтованість акту перевірки та протиправності податкових повідомлень-рішення, прийнятих відповідачем.

Отже, податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 22.07.2019 №0010611407, №0010621407, №0010631407 є протиправними та підлягають скасуванню.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, виходячи з обставин справи та норм законодавства України, що регулює дані правовідносини, права, свободи та інтереси позивача захищені рішенням суду.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

З огляду на результати розгляду справи розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 280/4336/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: а , б , в , г пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постави складено 22.01.2021.

Головуючий суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова