Постанова

від 28.01.2021 по справі 826/947/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/947/17 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О. суддів: Парінова А.Б., Ключковича В. Ю. за участю секретаря: Волошка О. Л.

представника відповідача Скрибки І. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2020 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 31.10.2020) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об"єднання "Нікомед" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.10.2016 №2092615147,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче об`єднання Нікомед звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 05 жовтня 2016 року №2092615147.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2020 року позов товариства з обмеженою відповільністю "Науково-виробниче об"єднання "Нікомед" задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі не дав належної оцінки господарським взаємовідносинам, що мали місце між позивачем та ТОВ Бонус Інформ , не досліджено первинну документацію та не надано оцінку доводам податкового органу викладеним в акті перевірки щодо відсутності у вказаного суб`єкта господарювання можливості виконати звої зобов`язання за правочином укладеним з позивачем.

До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції,

Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об"єднання "Нікомед" з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ АРТ-ЛЕГІОН та ТОВ Бонус Інформ за період з 01.01.2012 року по 30.06.2016 року, за результатом якої складено акт перевірки від 23.09.2016 року № 154/26-15-14-07-01/34431950 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою, встановлено допущення позивачем порушень норм податкового законодавства, а саме:

- п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України в результаті чого занижено зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 17237909,00 грн, в тому числі: 17066218,00грн за 2012 рік та 171 691,00 грн;

- п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 16253541,00 грн за червень-грудень 2012 року.

05 жовтня 2016 року на підставі Акту перевірки від 23.09.2016 року № 154/26-15-14-07-01/34431950 відповідачем винесено податкове повідомлення рішення № 2092615147 відповідно до якого позивач має сплатити зобов`язання з податку на прибуток у сумі 214 630,75 грн. (основне зобов`язання у сумі 171 691,00 грн., та штрафні санкції у сумі 42 922,75 грн.)

З метою адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою 11.10.2016, проте рішенням від 08.12.2016 року № 526573/6/99-99-11-01-01-25скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи зазначені рішення податкового органу протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає про таке.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема: з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з вимогами пункту 200.1. статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов`язкові реквізити.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У пункті 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно пункту 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, для формування податкового кредиту має бути наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

В розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником).

Відповідно до статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з`ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Крім того, засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов`язані складати фінансову звітність.

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, висновки податкового органу щодо заниження зобов`язань у перевіряємому періоді обґрунтовано відсутність настання реальних наслідків за правочинами укладеними позивачем з ТОВ Арт-Легіон та ТОВ Бонус-Інформ , а також, ненаданням позивачем до перевірки первинної документації складеної за результатом господарських відносин іщ зазначеними суб`єктами господарювання.

Як свідчать матеріали справи, позивач здійснював господарські операції з ТОВ Бонус Інформ у 2014 року відповідно до договору купівлі - продажу обладнання від 14.07.2014 року № 147-н.

Зазначені господарські відносини вже аналізувались податковим органом під час проведення перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві у 2014 року, за результатами якої складено Акт від 27.11.2014 року № 1727/26-59-22-01/34431950 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства Науково-виробниче об`єднання Нікомед , податковий номер 34431950 по взаємовідносинах з ТОВ Про Сервіс податковий номер 33153611 та з ТОВ Бонус Інформ , податковий номер 38898183 за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 року , тобто за той самий період і з тим самим контрагентом що і в оскаржуваному Акті перевірки від 23.09.2016 року №154/26-15-14-07-01/34431950.

На підставі Акта від 27.11.2014 року №1727/26-59-22-01/34431950 винесено податкове повідомлення-рішення від 17.12.2014 року №0017622201, яке було оскаржено позивачем до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду від 14.08.2015 року по справі №826/10996/15, яка набрала законної сили відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.11.2016 року адміністративний позов ТОВ Науково виробниче об`єднання Нікомед задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 17.12.2014 року №0017622201.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, вказаним вище судовим рішенням встановлено реальне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Бонус Інформ у 2014 року відповідно до договору купівлі - продажу обладнання від14.07.2014 року № 147-н та їх зв`язок з господарською діяльністю позивача, а також наявність належним чином оформлених первинних документів.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, реальність настання наслідків за договором купівлі - продажу обладнання від14.07.2014 року № 147-н укладеним між позивачем та ТОВ Бонус Інформ та формування останнім показників податкової звітності з урахуванням цих відносин в 2014 році, встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили та не потребує доказування в рамках даної справи.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ Арт-Легіон , колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інтонації, що, оскільки такі мали місце у період з червня 2012 року по грудень 2012 року то застосуванню підлягають приписи пункту 102.1 статті 102 ПК України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, суми донарахованого податку на прибуток за 2012 рік на суму 17066218 грн та з податку на додану вартість за період червень-грудень 2012 року на суму 16253541 грн віднесене відповідачем до сум, що не підлягають стягненню в порядку передбаченому статтею 102 ПК України та не включені до оскаржуваного податкового повідомлення рішення, а таким чином висновки акту перевірки щодо реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Арт-Легіон не порушують прав позивача та не створюють обов`язків для останнього.

Таким чином, з огляду на зазначене та враховуючи висновки суду щодо протиправності донарахування позивачу сум податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій за 2014 рік, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05 жовтня 2016 року №2092615147.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об"єднання "Нікомед" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.10.2016 №2092615147 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А.Б. Парінов (Повний текст постанови складено 28.01.2021року)