Постанова

від 28.01.2021 по справі 640/4482/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4482/20 Суддя (судді) першої інстанції: Балась Т.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Парінова А.Б.,

Беспалова О.О.,

за участю

секретаря судового засідання Вітчинкіної К.О.,

представника позивача Ізвєкова К.В.,

представника відповідача Черненко І.І.,

представника ГО "Андріївсько-Пейзажна ініціатива" Фляшовського В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року (повний текст виготовлено та підписано 22.10.2020, суддя Балась Т.П.) у справі за адміністративним позовом Фонду державного майна України до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради, треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, громадська організація "Андріївсько-Пейзажна ініціатива" про визнання протиправним та скасування припису, -

В С Т А Н О В И В :

Фонд державного майна України звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради, треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, громадська організація "Андріївсько-Пейзажна ініціатива", в якій просив визнати протиправним та скасувати припис Департаменту охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.01.2020 № 144/П.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Фонд державного майна України подав апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва 30.09.2020 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що фактично приміщення належить державі в особі Фонду, але на даний час не повернуто з оренди та перебуває на балансі ТОВ Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство Укрреставрація (правонаступник - ПАТ Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство Укрреставрація ), і саме таке, як користувач цього приміщення повинно нести повну відповідальність за його збереження.

Також, апелянт наголошує, що відповідач при винесені припису порушив Порядок обліку об`єктів культурної спадщини, затверджений наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158. А акт огляду від 18.11.2019 повністю не відповідає формі встановленій в п. 4 Розділу VI Порядку.

Крім того, в апеляційній скарзі містяться доводи щодо протиправності ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2020, і, як наслідок, в прохальній частині апеляційної скарги Фонд державного майна України просить залучити до участі у справі ТОВ Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство Укрреставрація як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача та виключити зі складу учасників справи громадську організацію Андріївсько-Пейзажна ініціатива .

Розглянувши доводи таких клопотань, заслухавши думки представників учасників справи, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до частини першої статті 49 КАС України якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 306 КАС України у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

На думку колегії суддів, доводи позивача про необхідність залучення третьою особою товариства з обмеженою відповідальністю Спеціальне реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство Укрреставрація , з огляду на те, що пам`ятка архітектури Гостинний Двір фактично перебуває на балансі ТОВ Спеціальне реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство Укрреставрація , як майно яке не увійшло до статутного капіталу підприємства, не є достатньою підставою для задоволення клопотання, а тому відсутні підстави для залучення товариства з обмеженою відповідальністю Спеціальне реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство Укрреставрація в якості третьої особи, разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення суду в даній справі може вплинути на обсяг прав та обов`язків громадської організації Андріївсько-Пейзажна ініціатива щодо контролю охорони та збереження культурної спадщини, а тому, така правомірно була залучена до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

З огляду на зазначене, колегія суддів протокольною ухвалою відмовила у задоволенні таких клопотань, з огляду на їх необґрунтованість.

15.01.2021 до суду апеляційної інстанції від громадської організації "Андріївсько-Пейзажна ініціатива" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому третя особа просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки таке є законним та обґрунтованим.

У відзиві третя особа вказує, що позивач є власником будівлі, відносно якої винесено оскаржуваний припис, а доводи позивача про те, що спірна будівля не повернута йому з оренди перебувають поза межами предмета доказування, оскільки перебування пам`ятки в оренді чи іншому користуванні, володінні не звільняє власника від укладення охоронного договору.

25.01.2021 до суду апеляційної інстанції від Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року залишити в силі.

У відзиві відповідач вказує, що будівля Гостинного двору перебуває у державній власності в особі апелянта, і саме він, як особа, за якою зареєстровано право власності на пам`ятку, несе відповідальність за її належне утримання і використання.

28.01.2021 до суду апеляційної інстанції від Фонду державного майна України надійшло клопотання про витребування оригіналу електронного доказу - фотографій, які є додатками до акту огляду об`єкту культурної спадщини за адресою: пл. Контрактова, 4 в Подільському районі м. Києва від 18.11.2019.

Розглянувши доводи такого клопотання, заслухавши думки представників учасників справи, колегія суддів дійшла висновку про його необґрунтованість, та відсутність підстав для його задоволення, оскільки в даному випадку жодного значення для вирішення справи не мають такі докази, адже вимога відповідача (припис), у відповідності до норм чинного законодавства, укласти з ним охоронний договір на будівлю Гостинного двору за адресою: Контрактова площа, 4, м.Київ має бути виконана власником не залежно від того, в якому стані перебуває об`єкт.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, заслухавши думку представника позивача, думку представника відповідача та думку представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї громадської організації "Андріївсько-Пейзажна ініціатива" і Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, будівля Гостинний двір (літ. А ), загальною площею 12751,8 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, площа Контрактова, 4 (далі будівля, об`єкт) згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності знаходиться у державній власності.

Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.01.2019 № 45211789 власником Будівлі Гостинний двір є: Держава в особі Фонду державного майна України з 21.01.2019 (а.с. 109-110, том 2).

Будівля Гостинний двір , що розташовується за адресою: Контрактова площа, 4, є пам`яткою архітектури та містобудування місцевого значення, охоронний № 947-Кв. Пам`ятку внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України згідно з наказом Міністерства культури України від 15.10.2014 № 869.

Будівля розташовується у Центральному історичному ареалі міста Києва (рішення Київської міської ради від 28.03.2002 № 307/1804), на території археологічної та архітектурної охоронних зон (рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 і розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 9791 охоронної (буферної) зони II категорії пам`ятки архітектури національного значення Андріївської церкви (постанова Ради Міністрів УРПР від 24.08.1963 № 970, охоронний № 14) (наказ Міністерства культури України від 10.02.2004 № 65), Державного історико - архітектурного заповідника Стародавній Київ (постанова Ради Міністрів УРСР від 18.0Б.1987 № 183), пам`ятки археології місцевого значення - Дерев`яний водогін замощення вулиць ХУП-ХУПІ ст. , пам`ятки археології місцевого значення - Культурний шар Подолу 1Х-ХУІ11 ст. (рішення виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів від 17.11.1987 № 1112), пам`ятки ландшафту та історії місцевого значення - Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра (наказ Міністерства культури і туризму від 03.01.2010 № 58/0/0/16-10), комплексу Контрактової площі - пам`ятки містобудування місцевого значення (наказ Міністерства культури України від 21.12.2012 № 1566) - охороняється законодавством України у сфері охорони культурної спадщини.

31.01.2020 на адресу Фонду державного майна України від Департаменту охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради надійшов припис №144/П від 27.01.2020, у якому відповідач, з метою захисту та збереження пам`ятки, вимагає в десятиденний строк з дня отримання цього припису укласти з Департаментом охоронний договір на будівлю Гостинного двору за адресою: Контрактова площа, 4 та у двадцятиденний строк з дня отримання цього припису надати до Департаменту на розгляд, у встановленому порядку, науково-проектну документацію на проведення невідкладних протиаварійних та реставраційно-відновлюваних робіт на вказаному об`єкті культурної спадщини.

Не погоджуючись із винесеним приписом, Фонду державного майна України звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент винесення припису юридичну відповідальність за належне утримання та збереження будівлі-пам`ятки архітектури Гостинний двір з моменту державної реєстрації несе виключно власник - держава в особі Фонду державного майна України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 № 1805-III (далі Закон № 1805). Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини", об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини; охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Згідно із частиною першою статті 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини", усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону (ч. 4 ст. 23 Закону № 1805).

Пунктом 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р. N 1768, власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

При цьому, охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована (п. 1 Порядку №1768).

Статтею 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено повноваження органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Відповідно до пункту 1 Положення про Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 07 березня 2018 року № 381 (далі - Положення), Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є структурним підрозділом виконавчого органу Київради (КМДА), підпорядковується голові Київської міської державної адміністрації, підзвітне та підконтрольне Київській міській раді, а з питань виконання функцій державної виконавчої влади - центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до пунктів 4.1, 5.16, 5.21, 5.34 Положення Департамент відповідно до покладених на нього завдань:

- забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини міста Києва;

- забезпечує захист об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження;

- видає розпорядження та приписи щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на пам`ятках, їх територіях і в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених Законом України Про охорону культурної спадщини ;

- укладає охоронні договори на об`єкти культурної спадщини та здійснює контроль за їх виконанням у встановленому порядку.

Статтею 30 Закону України "Про охорону культурної спадщини" № 1805-ІІІ передбачено, що приписи органів охорони культурної спадщини є обов`язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами .

Органи охорони культурної спадщини зобов`язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам`ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи Фонду державного майна України щодо застосування до правовідносин Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , з огляду на наступне.

Відповідно до преамбули Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Статтею 1 цього ж Закону визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Таким чином, Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності слід застосовувати до правовідносин, що виникають у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарської діяльності вимог законодавства у відповідній сфері; предметом регулювання цього закону є повноваження органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб, межі та порядок реалізації цих повноважень.

Разом з тим, відповідно до преамбули Закону України Про охорону культурної спадщини цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Відтак, під час здійснення охорони культурної спадщини уповноважені органи державної влади керуються у своїй діяльності приписами спеціального закону, а саме - Закону України Про охорону культурної спадщини , зокрема, якщо предметом охоронних заходів є забезпечення збереження характерних властивостей об`єкта культурної спадщини.

Таким чином, під час огляду пам`ятки архітектури відповідачем виконувалися повноваження щодо дотримання законодавства про охорону культурної спадщини та вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання пам`ятки, здійснювався огляд пам`ятки архітектури та перевірка належного утримання та використання пам`ятки архітектури, а не проводилась перевірка господарської діяльності позивача, тим більше, що Фонд державного майна України не є суб`єктом господарювання.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 січня 2019 року у справі № 823/1154/18, від 13 березня 2019 року у справі № 826/11708/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 826/12524/18, від 16.03.2020 у справі № 826/6522/15.

Щодо доводів апелянта про те, що саме ТОВ Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство Укрреставрація повинно нести повну відповідальність за збереження будівлі Гостинний двір , оскільки об`єкт перебуває на балансі цього підприємства, як майно яке не увійшло до статутного капіталу підприємства та на даний час досі не повернуто державі з оренди, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції з Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Верховного Суду від 08.05.2018 залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2018 у справі № 910/6357/16, якою апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 задоволено, зокрема, розірвано договір оренди № 149 від 18.03.1994 в частині будівлі - пам`ятки архітектури Гостинний двір загальною площею 9433 кв.м., а також зобов`язано ПАТ Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство Укрреставрація повернути державне нерухоме майно - будівлю пам`ятку архітектури Гостинний двір загальною площею 9433 кв.м. Регіональному відділенню Фонду по м. Києву.

Апелянт стверджує, що договір оренди було розірвано саме через невиконання орендарем робіт, необхідних для збереження будівлі Гостинного двору (під час судового розгляду сторонами не заперечувався цей факт), а відтак, саме орендарем ПАТ Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство Укрреставрація порушено ч. 1, 3 ст. 24 та ч. 1 ст. 23 Закону України Про охорону культурної спадщини , а не Фондом державного майна України, як зазначено в Приписі.

Так, під час дослідження доказів колегією суддів звернено увагу на лист Генеральної прокуратури України від 20.12.2019 № 05/1/2-10191-18 на адресу Прем`єр-міністра України, за змістом якого необхідно вирішити питання про вжиття необхідних заходів Фондом державного майна України та Міністерством юстиції України до фактичного повернення об`єкта в користування держави та належного його утримання.

Одночасно з цим, в матеріалах справи містяться докази щодо вчинення дій, спрямованих на передачу будівлі Гостинний двір у власність територіальної громади міста Києва, зокрема листи від 22.04.2020 № 10-24-7948, від 22.06.2020 № 10-24-12235, від 09.07.2020 № 10-24-13526 (а.с. 146-150, том 2).

Відповідно до змісту вказаних листів позивач зазначає, що не повернення балансоутримувачем будівлі не можуть спричиняти неможливість реалізації власником - державою в особі Фонду державного майна України своїх повноважень та прав, визначених законодавством.

Колегією суддів встановлено, що згідно із заявою про державну реєстрацію права власності №32278262 від 21.01.2019 за державою в особі Фонду державного майна України зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - Будівлю Гостинний двір ( літ. А ), загальною площею 12 751,8 кв.м. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.01.2019 № 45211789, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до Закону України Про Фонд державного майна України від 09.12.2011 № 4107-VI, Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Законом України Про управління об`єктами державної власності від 21.09.2006 №185-V визначено, що управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Статтею 7 Закону України Про управління об`єктами державної власності визначені повноваження Фонду державного майна України відповідно до законодавства, зокрема, щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна:

а) виступає відповідно до законодавства орендодавцем державного майна;

б) розробляє методичні засади визначення орендної плати відповідно до ринкової вартості майна;

в) здійснює контроль за використанням майна, переданого в оренду, виконанням договорів оренди державного майна;

г) приймає рішення про передачу до статутного капіталу господарських організацій об`єктів державної власності;

ґ) забезпечує в межах повноважень функціонування єдиної державної інформаційної системи обліку, зберігання та оцінки майна, що реалізується за рішенням органів виконавчої влади;

д) здійснює в межах, визначених законодавством, формування і ведення Єдиного реєстру об`єктів державної власності;

е) виступає розпорядником Єдиного реєстру об`єктів державної власності;

є) забезпечує передачу нерухомого майна творчим спілкам та релігійним конфесіям у порядку, встановленому законодавством;

з) за пропозицією уповноважених органів управління приймає рішення про подальше використання державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських організацій, але перебуває на їх балансі;

и) дає дозвіл (погодження) на відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством;

і) дає дозвіл на здійснення застави майна державних підприємств, що перебувають у його управлінні;

ї) здійснює відповідно до законодавства право розпорядження майном, що перебуває на балансі громадських організацій колишнього СРСР, яке має статус державного;

й) погоджує (приймає) рішення про передачу об`єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших уповноважених органів управління або Національній академії наук України, галузевим академіям наук;

к) виступає у встановлених законодавством випадках організатором продажу нерухомого майна державних унітарних підприємств.

Колегія суддів, в свою чергу, виходить із того, що регулювання відносин власності закріплено в Конституції України, яка визначила коло об`єктів і суб`єктів права власності (статті 13, 41, 142, 143), рівність усіх суб`єктів права власності (стаття 13), гарантії права власності й обов`язки власників (статті 13, 41) та встановила, що правовий режим власності має визначатися виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Таким чином, на момент винесення припису юридичну відповідальність за належне утримання та збереження будівлі-пам`ятки архітектури Гостинний двір з моменту державної реєстрації несе виключно власник - держава в особі Фонду державного майна України.

Разом з тим, колегією суддів враховано, що аналогічні за змістом приписи виносились й на адресу ПАТ Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство Укрреставрація (до визнання судовим рішенням договору оренди розірваним ), а також Регіонального відділення ФДМУ по місту Києву. Правомірність винесення таких приписів Департаментом культури виконавчого органу Київської міської ради встановлена постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2015 у справі № 826/8023/15 та постановою від 25.05.2017 у справі №826/23672/15.

Разом з тим, враховуючи фактичні обставини даної справи , починаючи з 21.01.2019 немає юридичних підстав для покладення обов`язку щодо укладення охоронного договору, надання на розгляд, у встановленому порядку, науково-проектну документацію на проведення невідкладних протиаварійних та реставраційно-відновлюваних робіт на об`єкті культурної спадщини, на інших осіб, окрім власника цього майна .

Посилання апелянта на допущення порушень п. 4 Розділу VI Порядку обліку об`єктів культурної спадщини при складанні акту огляду об`єкта, а також на той факт, що представника ФДМУ, як власника об`єкту не було запрошено під час проведення обстеження будівлі Гостинний двір , на переконання колегії суддів, не впливає на необхідність виконання вимог Закону України Про охорону культурної спадщини .

Неодноразово судами у рішеннях, які набрали законної сили, було встановлено, що будівля Гостинний двір перебуває у незадовільному стані та потребує проведення невідкладних протиаварійних та реставраційно-відновлювальних робіт.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи, складеного Київським інститутом науково-дослідних експертиз, якому було надано оцінку при вирішенні справи № 910/6357/16 щодо розірвання договору оренди, технічний стан (ступінь фізичного зношення) об`єкту нерухомого майна - будівлі Гостинний двір загалом відноситься до З категорії технічного стану - не придатний до нормальної експлуатації.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.05.2018 у справі № 910/6357/16 підтверджено, що обставини пошкодження та руйнування (дефекти) об`єктів будівлі "Гостинний двір", непридатного до нормальної експлуатації стану орендованого з описом недоліків стану кожної із частин орендованого майна були встановлені апеляційним судом з посиланням на висновок експерта, складеного за результатами призначеної судом та проведеної під час апеляційного провадження судової будівельно-технічної експертизи.

Акт огляду об`єкта культурної спадщини від 18 листопада 2019 року та припис від 27 січня 2020 року № 144/П підписано начальником відділу моніторингу зон охорони Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) М. Коханій.

Жодних документів, які б спростовували доводи, викладені у акті огляду від 18.11.2019 та зафіксовані фотофіксацією до акту огляду, позивачем не надано.

Крім того, колегія суддів вертає увагу суду, що Порядок обліку об`єктів культурної спадщини розроблений відповідно до абзацу третього частини другої статті 14 Закону України Про охорону культурної спадщини , яка визначає порядок занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а абзац третій частини другої цієї статті передбачає, що Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Таким чином, відповідно до пункту 1 цей Порядок визначає єдину систему обліку об`єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів.

Пунктом 3 Порядку встановлено, що система обліку об`єктів культурної спадщини включає комплекс заходів із взяття на облік об`єкта культурної спадщини, оформлення облікової документації, занесення чи незанесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, ведення Реєстру, інвентаризації об`єктів культурної спадщини, включення до Реєстру об`єкт і культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, формування облікових справ та внесення змін до Реєстру (зміна категорії пам`ятки та вилучення пам`ятки з Реєстру).

Тобто, вказаний Порядок застосовується виключно для взяття на облік об`єкта культурної спадщини, оформлення облікової документації, занесення чи незанесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, ведення Реєстру, інвентаризації об`єктів культурної спадщини, включення до Реєстру об`єкта культурної спадщини.

Крім того, акт візуального обстеження за формою згідно з додатком 6, складається за результатом проведеного періодичного моніторингу при здійсненні інвентаризації об`єктів культурної спадщини.

Також, колегія суддів звертає увагу, що додатком 6 д Порядку затверджена форма акту візуального обстеження , а не акт огляду об`єкта , який було складено при огляді пам`ятки Гостинного двору, як стверджується апелянтом.

Відтак, такі доводи апелянта колегія суддів відхиляє за необґрунтованістю.

Також, щодо доводів апелянта про порушення відповідачем при винесені припису Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, суд апеляційної інстанції вказує наступне.

Згідно ч.1 ст. 6 Закону України Про охорону культурної спадщини до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської га Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить, зокрема здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; встановлення режиму використання пам`яток місцевого значення, їхніх територій, зон охорони; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; призначення відповідних охоронних заходів щодо пам`яток місцевого значення та їхніх територій у разі виникнення загрози їх руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт; видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на пам`ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них.

Відповідно до частини першої статті 30 3акону України Про охорону культурної спадщини приписи органів охорони культурної спадщини є обов`язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.

Таким чином, спірний припис позивачу було видано на виконання вимог ст.6, 30 Закону України Про охорону культурної спадщини , а не на підставі ст. 14 та Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, який визначає процедуру занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, обліку таких об`єктів та внесень і змін до цього Реєстру.

Також, колегія суддів враховує, що Законом України № 165-V (165-16) від 20.09.2006 ратифіковано Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи від 3 жовтня 1985 року, відповідно до статті 3 якої кожна Сторона зобов`язується: 1. вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини; 2. за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам`яток, архітектурних ансамблів та визначних місць.

Статтею 4 цієї Конвенції визначено, що кожна Сторона зобов`язується, зокрема запровадити відповідні контрольні і дозвільні процедури, необхідні для правової охорони об`єктів архітектурної спадщини.

Законодавство держав-учасниць має передбачати вимоги щодо подання до відповідного компетентного органу, що стосується архітектурного ансамблю або будь-якої його частини чи визначного місця і передбачає: спорудження нових будівель; значну зміну вигляду, яка переінакшує характеристики будівель або визначних місць.

Відповідно до статті 9 зазначеної Конвенції кожна Сторона зобов`язується забезпечити, щоб відповідний компетентний орган належним чином реагував на порушення законодавства про охорону архітектурної спадщини. У відповідних випадках він може зобов`язати правопорушника зруйнувати новоспоруджену будівлю, якщо вона не відповідає встановленим вимогам, або реставрувати об`єкт спадщини, що охороняється, до його первісного вигляду.

Згідно статті 10 Конвенції кожна Сторона зобов`язується прийняти комплексну політику збереження архітектурної спадщини, яка передбачає охорону архітектурної спадщини як одну з головних цілей планування забудови міської та сільської території, а також забезпечує врахування цієї вимоги на всіх етапах розробки планів розвитку територій та виконання процедур видання дозволів на проведення робіт.

Відповідно до статті 13 Конвенції з метою сприяння здійсненню такої політики кожна Сторона зобов`язується розвивати в межах своєї політичної і адміністративної системи ефективне співробітництво на всіх рівнях між органами, що займаються питаннями збереження спадщини, культури, довкілля і загального планування.

Відповідно до статті 1 Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи від 3 жовтня 1985 року для цілей цієї Конвенції вираз архітектурна спадщина включає такі нерухомі об`єкти: 1. пам`ятки: усі будівлі та споруди, що мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення, включаючи усі особливості їхнього технічного виконання та оздоблення; 2. архітектурні ансамблі: однорідні групи міських або сільських будівель, що мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення і характеризуються спільністю чітких територіальних ознак; 3. визначні місця: створені спільно людиною та природою частково забудовані ділянки, які мають чітко визначені характерні і однорідні риси, характеризуються спільністю чітких територіальних ознак і мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення.

Враховуючи, що відповідно до чинного законодавства уповноваженим органом на укладення охоронного договору на вказану пам`ятку місцевого значення є власник або уповноважений ним орган, зважаючи, що станом на момент прийняття припису позивачем обов`язку щодо укладення охоронного договору не виконано, науково-проектна документація щодо проведення невідкладних протиаварійних робіт на погодження Департаменту не надходила, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при прийнятті оскаржуваного припису відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і такий відповідає вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позов не підлягає задоволенню.

Апелянт не вказує в апеляційній скарзі жодних доводів, які би могли спростувати висновки суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 28 січня 2021 року.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді А. Б. Парінов

О. О. Беспалов