Постанова

від 26.01.2021 по справі 718/1941/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 718/1941/20

Головуючий у 1-й інстанції: Масюк Л.О.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

26 січня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Матохнюка Д.Б. Франовської К.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Чернівецькій області на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 08 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області, сержанта поліції, 1 батальйону, 1 роти УПП в Чернівецькій області Цуркана Олександра Івановича про скасування постанови про адміністртивне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Кіцманського районного суду Чернівецької області з позовом до інспектора поліції Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області Долинного М.В., в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі 3740, серії ЕАК №1797342 від 27.11.2019 про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 08 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 3125699 від 12 вересня 2020 року, на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень, за те, що ОСОБА_1 12 вересня 2020 р. о 19:23 год. керував транспортним засобом без посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документу на транспортний засіб, а також поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 126 КУпАП

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявність порушення з боку позивача правил дорожнього руху не підтверджується належними та допустимими доказами, оскільки відповідачем не складався протокол про адмінправопорушення, а оскаржену постанову винесено з порушенням вимог закону, внаслідок чого, позивача безпідставно притягнено до адміністративної відповідальності.

Колегія суддів не погоджується з вказаним судовим рішенням, зважаючи на наступні підстави.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого ст. 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України Про дорожній рух регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Відповідно до ст. 14 зазначеного Закону, учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Статтею 16 цього ж Закону визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Пунктом 2 ч.1 закону України "Про Національну поліцію" зазначено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 "Про правила дорожнього руху" затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР).

Пунктом 1.3 ПДР зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 2.1 "б" ПДР встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб, а підпунктом ґ) п.2.1 ПДР передбачено, що наявність при собі у водія чинного страхового полісу (страховий сертифікат Зелена картка ) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення) (редакція від 27.03.2019).

Згідно із п. 2.4 ПДР, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 3125699 від 12 вересня 2020 року, на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень, за те, що він 12 вересня 2020 р. о 19:23 год. керував транспортним засобом без посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документу на транспортний засіб, а також поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Частина 1 статті 126 КУпАП встановлює, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що Національна поліція України уповноважена через своїх робітників притягувати осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху зокрема за відсутність або ж за не надання посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб.

Пунктом 21.1 ст.21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.

В свою чергу, п.21.3 зазначеної статті передбачено, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.

Положеннями ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Виходячи з наведених вище правових норм, колегія суддів приходить до висновку, що право органів Національної поліції перевіряти наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такий поліс.

Отже, посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу пред`явити працівникам поліції.

Аналогічна позиція вказана в постанові Верховного Суду від 21.12.2018 №175/1224/16-а (2-а/175/24/16),постанові Верховного Суду від 21.11.2018 №465/6677/16-а та постанові Верховного Суду від 25.09.2019 №127/19283/17.

Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач при винесенні оскаржуваної постанови не заперечував факт не пред`явлення для перевірки поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Отже, інспектором поліції правомірно встановлено порушення позивача, а саме не пред`явлення страхового полісу на транспортний засіб.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, суд вважає доведеним факт порушення позивачем приписів ч.1 ст.126 КУпАП та не приймає до уваги доводи позивача щодо відсутності підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Колегія суддів вважає, що оскільки в даному випадку інспектор виявив факт вчинення позивачем порушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, він як посадова особа, що наділена дискреційними повноваженнями, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням докази порушення позивачем ПДР, маючи відповідні повноваження дійшов вірного висновку про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Доказів того, що на момент перевірки документів позивача відповідачем в нього був при собі чинний поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який позивач пред`явив на вимогу поліцейського, матеріали справи не містять.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Чернівецькій області задовольнити повністю.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 08 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області, сержанта поліції, 1 батальйону, 1 роти УПП в Чернівецькій області Цуркана Олександра Івановича про скасування постанови про адміністртивне правопорушення скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Совгира Д. І. Судді Матохнюк Д.Б. Франовська К.С.