Постанова

від 29.01.2021 по справі 806/2269/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2021 року

м. Київ

справа № 806/2269/15

адміністративне провадження № К/9901/8177/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І.А.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року (головуючий суддя - Черняхович І.Е.),

додаткове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року (головуючий суддя - Черняхович І.Е.)

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року (колегія суддів: головуючий суддя - Сторчак В.Ю., судді - Ватаманюк Р.В., Мельник - Томенко Ж.М.)

у справі №806/2269/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лекон

до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області

про зобов`язання вчинити дії та стягнення бюджетного відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Лекон (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ Лекон ) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі -відповідач 1, контролюючий орган, Житомирська ОДПІ), Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області (далі - відповідач 2, ГУ ДКС у Житомирській області), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило:

- зобов`язати Житомирську ОДПІ протягом 5 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили подати до ГУ ДКС у Житомирській області висновок із зазначенням суми, що підлягає та відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ Лекон , у розмірі 700388,00 грн;

- стягнути з Житомирської ОДПІ, ГУ ДКС у Житомирській області на користь ТОВ Лекон бюджетне відшкодування у розмірі 700388,00 грн та пеню в сумі 121579,04 грн, всього - 821967,04 грн;

- зобов`язати відповідачів подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року позов задоволено частково:

- стягнуто з державного бюджету України в особі ГУ ДКС у Житомирській області на користь Товариства бюджетне відшкодування у розмірі 700388,00 грн та пеню в сумі 212579,04 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмолено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року апеляційну скаргу задоволено частково, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково:

- зобов`язано Житомирську ОДПІ протягом 5 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили подати ГУ ДКС у Житомирській області, яке здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню ТОВ Лекон , у розмірі 700388,00 грн за листопад 2014 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2016 року касаційну скаргу Житомирської ОДПІ залишено без задоволення. Касаційну скаргу ТОВ Лекон задоволено. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року скасовано. Залишено в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року.

21 червня 2016 року Житомирським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №396.

Постановою Верховного Суду від 13 червня 2018 року заяву Житомирської ОДПІ задоволено частково. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року N 39 (далі - Порядок № 39), на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, у п`ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку. Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення. Також суд касаційної інстанції вказав, що задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання податкового органу подати до органу казначейства висновок про суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, суди не з`ясували, чи відповідали подані ТОВ Лекон документи на повернення сум бюджетного відшкодування формі, визначеній центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; чому контролюючий орган не виконав своє зобов`язання подати органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету; через які причини не був поданий такий висновок, яка їх правова природа тощо. Лише після встановлення цих та інших обставин, які мають суттєве значення для вирішення справи, можна дійти висновку щодо правомірності або протиправності дій чи бездіяльності контролюючого органу.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року, позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Житомирської ОДПІ щодо неподання протягом п`яти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили до ГУ ДКС у Житомирській області висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства у розмірі 700388,00 грн за листопад 2014 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наявними у матеріалах справи та дослідженими судами доказами доведено правомірність заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року у розмірі 700388,00 грн та підтверджено наявність у Житомирської ОДПІ обов`язку подати до ГУ ДКСУ в Житомирській області висновок про бюджетне відшкодування ТОВ "Лекон" податку на додану вартість за листопад 2014 року. Також суд першої інстанції зазначив, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 Податкового кодексу України та Порядком № 39, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, у п`ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку. Суди вказали, що цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення.

Додатковим рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року, стягнуто з Житомирської ОДПІ за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання з бюджетного відшкодування в розмірі 700388,00 грн за листопад 2014 року пеню за період з 09 березня 2015 року по 14 серпня 2016 року з урахуванням виплачених коштів у сумі 121579,04 грн.

У додатковому судовому рішенні Житомирський окружний адміністративний суд зазначив, що однією з позовних вимог Товариства було стягнення пені у сумі 151579,04 грн, що не вирішена Житомирським окружним адміністративним судом під час розгляду справи. Суд першої інстанції зазначив, що 15.08.2016 на виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду №396 від 21.06.2016 ГУ ДКС у Житомирській області виплатило ТОВ "Лекон" бюджетне відшкодування за листопад 2014 року в розмірі 700388,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 138 від 15.08.2016, та пеню у розмірі 121579,04 грн на зазначену суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за період з 09.03.2015 по 14.08.2016 згідно з платіжним дорученням № 138 від 15.08.2016. При цьому сторонами не надано жодних доказів того, що відповідачами вживалися передбачені статтею 380 КАС України заходи щодо повороту виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року, що була скасована постановою Верховного Суду від 13 червня 2018 року. Враховуючи вищевикладене, а також те, що пеня за період з 09.03.2015 по 31.08.2018 вже сплачена на користь Товариства, задоволення позовних вимог у спосіб зазначений позивачем призведе до повторного перерахування на користь ТОВ "Лекон" пені. А тому, стягненню на користь позивача підлягає пеня за період з 09.03.2015 по 14.08.2016 у розмірі 121579,04 грн з урахуванням виплачених на підставі платіжного дорученням № 138 від 15.08.2016 коштів.

Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржувались, а тому не є предметом касаційного розгляду справи.

Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року, додаткове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що задоволення позовних вимог призведе до повторного перерахування на користь Товариства пені на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за період з 09.03.2015 по 14.08.2016, а також вказує, що чинне податкове законодавство не передбачає обов`язку податкового органу складати висновок щодо підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування.

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача 1.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 16 грудня 2014 року Товариством подано до Житомирської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року разом з заявою про повернення суми бюджетного відшкодування, у яких визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 700889,00 грн.

20.01.2015 до Житомирської ОДПІ позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, яким внесено виправлення до податкової декларації за листопад 2014 року та заявлено до бюджетного відшкодування суму 700388,00 грн. Крім того, 20.01.2015 позивачем було подано уточнюючу заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 700388,00 грн.

Посадовими особами відповідача 1 у період з 11.02.2015 по 17.02.2015 проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за листопад, грудень 2013, лютий, березень, квітень, червень, вересень, жовтень 2014 року, позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за листопад 2014 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого на розрахунковий рахунок платника у банку, за листопад 2014 року.

За результатами перевірки контролюючий орган підтвердив заявлену Товариством суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2014 року у сумі 700388,00 грн та від`ємне значення: за листопад 2013 року в сумі 44413,00 грн; за грудень 2013 року в сумі 104527,00 грн, за лютий 2014 року в сумі 40168,00 грн, за березень 2014 року в сумі 30706,00 грн, за квітень 2014 року в сумі 2076,00 грн, за червень 2014 року в сумі 10967 грн, за вересень 2014 року в сумі 390683,00 грн, за жовтень 2014 року в сумі 107327,00 грн.

Таким чином, право позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість підтверджене контролюючим органом у встановленому законом порядку.

З огляду на те, що відповідачем 1 у визначений податковим законодавством строк не було виконано покладеного на нього обов`язку щодо формування та подання розпоряднику бюджетних коштів висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, Суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктами 200.10 - 200.13 статті 200 ПК України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Згідно з пунктами 6, 7 Порядку № 39 у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 ПК України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

Орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов`язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом п`яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Пункт 9 Порядку №39 встановлено, що на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: п`яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що бюджетне відшкодування ПДВ раніше здійснювалося органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК України та Порядком № 39, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, у п`ятиденний термін з дня надходження від податкового органу відповідного висновку.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що право Товариства на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 700388,00 грн підтверджено контролюючим органом за результатами проведення перевірки, натомість відповідач 1 у визначений ПК України п`ятиденний строк після закінчення перевірки не подав органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Житомирської ОДПІ протягом 5 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили подати ГУ ДКС у Житомирській області, яке здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню ТОВ Лекон у розмірі 700388,00 грн за листопад 2014 року.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи контролюючого органу, що додаткове рішення суду першої інстанції призведе до подвійного стягнення на користь Товариства пені у сумі 121579,04 грн за період з 09.03.2015 по 14.08.2016, що вже виплачена платнику згідно з платіжним дорученням від 15.08.2016 №138 на підставі постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року, що була скасована у подальшому Верховним Судом, з огляду на те, що у резолютивній частині додаткового рішення зазначено про стягнення з Житомирської ОДПІ за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання з бюджетного відшкодування в розмірі 700388,00 грн за листопад 2014 року пені за період з 09.03.2015 по 14.08.2016 з урахуванням виплачених коштів у сумі 121579,04 грн.

Частиною першою статті 341 КАС України (у редакції, що діє після 15.12.2017) встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року, додаткове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Гончарова І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова