Рішення

від 21.01.2021 по справі 757/17942/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/17942/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Литвинової І. В.

при секретарі судових засідань ОСОБА_1 М. О.,

за участі позивача ОСОБА_1 та його представників: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хрипко Наталія Миколаївна, про встановлення факту проживання чоловіка та дружини однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна, виключення майна із складу спадщини, визнання спадкоємцем першої черги,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі.

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому, враховуючи заяву про уточнення позовних вимог від 10 серпня 2020 року, просив встановити факт його спільного проживання з ОСОБА_7 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з моменту офіційного розірвання шлюбу 29 вересня 2006 року по момент її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити, що майно набуте за час офіційного шлюбу та під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , виключити зі складу спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказане майно, визнати за позивачем право власності на перераховане майно, та визнати за ним право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 у першу чергу разом зі спадкоємцями першої черги ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що позивач з 26 жовтня 1991 року по 29 вересня 2006 року з ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі, під час перебування у якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народилися 2 дочки: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . У зв`язку з призначенням позивача на високу посаду в органах державної влади, з метою забезпечення безпеки сім`ї від політичних та інших переслідувань, а також можливих погроз, він за спільною згодою з дружиною вирішили розірвати офіційний шлюб. Позивач наголошує, що оскільки розірвання шлюбу носило лише юридичний характер, вони продовжили проживати сім`єю, разом виховувати та навчати доньок, вести спільне господарство, використовувати спільний бюджет, створювати бізнес, святкувати сімейні свята, спільно приймати всі важливі рішення, спільно відпочивати, придбавати майно, мали спільних друзів, що було незмінним протягом всього життя ОСОБА_7 . Позивач стверджує, що сімейне життя було побудоване на взаємній повазі та щирому коханні, ми з дружиною турбувалися один про одного, ніхто зі знайомих не знав, що шлюб офіційно припинений, і всі без винятку продовжували сприймати як і раніше - подружжям, все було спільним: місце проживання, сімейні плани щодо дітей, подорожі, бюджет, спільне придбання майна та ведення господарства, спільне вирішення проблем.

Після смерті дружини відкрилася спадщина, спадкоємцями якого є дочки і мати спадкодавця. За життя дружини всі близькі та рідні сприймали позивача і ОСОБА_7 однією сім`єю, спірних питань щодо належності майна саме йому з дружиною не стояло. Однак після її смерті з рідними дійти домовленостей щодо майна не вдалося. Крім доньок, правом на спадщину бажає скористатися також мати спадкодавця. При цьому всі відповідачі заявили позивачеві, що він жодного відношення до майна тепер не має, що змусило звернутися до суду.

Відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзивів.

Від третьої особи у справі до суду пояснення на позов не надходили.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.

05 травня 2020 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої визначено суддю, для розгляду справи у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення та ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), та 11 жовтня 2019 року передано, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

22 травня 2020 року передано відповідь на судовий запит, поданий у порядку частини шостої статті 187 ЦПК України, щодо адрес місця проживання відповідачів.

25 травня 2020 року ухвалою судді відкрито провадження у справі у загальному порядку /т. ІІ а. с. 232-233/.

05 червня 2020 року від третьої особи у справі до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності /т. ІІ а. с. 237/.

15 червня 2020 року на електронну пошту суду надійшла заява, автором якої є, як зазначено ОСОБА_4 , проте яка не скріплена електронним підписом, про направлення на її адресу проживання у РФ копію позовної заяви з додатками /т. ІІ а. с. 239-242/.

16 червня 2020 року представник позивача подала суду заяву про виклик та допит в якості свідків: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , що ухвалою суду, постановленою на місці без виходу до нарадчої кімнати, і внесено до протоколу судового засідання, задоволено /т. ІІ а. с. 247-249/.

17 липня 2020 року від третьої особи у справі до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності /т. ІІІ а. с. 3, 39/.

10 серпня 2020 року стороною позивача подано заяву про уточнення предмету позову /т. ІІІ а. с. 6-11/.

12 серпня 2020 року представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_18 ознайомився з матеріалами справи та під розписку повідомлений про час і дату наступного судового засідання /т. ІІІ а. с.12-14/.

21 серпня 2020 року на електронну пошту суду надійшла заява, автором якої є, як зазначено відповідач ОСОБА_4 , проте яка не скріплена електронним підписом, про направлення на її адресу проживання у РФ копію позовної заяви з додатками /т. ІІІ а. с. 15-16/.

06 жовтня 2020 року на електронну пошту суду надійшла заява, автором якої є, як зазначено ОСОБА_4 , проте яка не скріплена електронним підписом, про направлення на її адресу проживання у РФ копію позовної заяви з додатками /т. ІІІ а. с. 22-24/.

07 жовтня 2020 року стороною позивача подано заяву про виклик свідків: ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , що ухвалою суду, постановленою на місці без виходу до нарадчої кімнати, і внесено до протоколу судового засідання, задоволено /т. ІІІ а. с. 26, 34/.

07 жовтня 2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті /т. ІІІ а. с. 35-36/.

Стороною позивача у підготовчому судовому засіданні 07 жовтня 2020 року подано докази направлення відповідачам копії уточненої позовної заяви, зокрема відповідачеві ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , та підтвердження про отримання уточнення позову третьою особою /т. ІІІ а. с. 27/.

21 жовтня 2020 року від третьої особи у справі до суду засобами поштового зв`язку надійшла заява про розгляд справ за її відсутності /т. ІІІ а. с. 39, 40/.

09 листопада 2020 року засобами поштового зв`язку від відповідача ОСОБА_4 надійшла заява про направлення на її адресу проживання у РФ копію позовної заяви з додатками /т. ІІІ а. с. 41, 42/.

24 листопада 2020 року на електронну пошту суду надійшла заява, автором якої є, як зазначено ОСОБА_4 , проте яка не скріплена електронним підписом, про відкладення розгляду і направлення на її адресу проживання у РФ копію позовної заяви з додатками /т. ІІІ а. с. 43, 44/.

14 грудня 2020 року та 23 грудня 2020 року від третьої особи у справі до суду засобами поштового зв`язку надійшла заява про розгляд справ за її відсутності /т. ІІІ а. с. 56, 77/.

21 січня 2021 року стороною позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи протоколи опитування ОСОБА_22 і ОСОБА_23 , які на час перебування ОСОБА_7 на стаціонарному лікуванні здійснювали свої обов`язки та були очевидцями обставин, на позивач посилається у позові, яке ухвалою суду, постановленою на місці без виходу до нарадчої кімнати, внесене до протоколу судового засідання, було задоволено і долучено до справи /т. ІІІ а. с. 79-80, 81-88/.

У судове засідання відповідачі, їхні представники та третя особа не з`явилися, будучи повідомленими належним чином про час, дату і місце його призначення, проте, окрім вищевказаних, заяви по суті та з процесуальних питань до суду не надходили.

Суд, заслухавши обґрунтування сторони позивача, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

З 26 жовтня 1991 року по 29 вересня 2006 року позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 .

Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилося дві дочки - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

29 вересня 2006 року шлюб позивача та ОСОБА_7 розірвано, про що у Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 897 /т. І а. с. 99/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла, факт чого посвідчено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Ірпінським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за актовим записом № 08 /т. І а. с. 38/.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_7 продовжили проживати сім`єю, вести спільне господарство, прибувати майно, мали спільний бюджет, разом виховували доньок та не перебували в іншому шлюбі.

В період шлюбу та спільного проживання ними придбано наступне майно:

- група приміщень з № 1 по № 12 (групи приміщень № 25) офіс в літ. А, загальною площею 299, 7 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , які придбані на ім`я ОСОБА_7 у ТОВ Холодильник-Термінал , згідно з свідоцтвом про право власності від 21 вересня 2012 року, на підтвердження чого надано Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності;

- нежилі приміщення з № 1 по № 15 за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 448, 9 кв м, які придбані на підставі договору купівлі-продажу № 3915 від 20 грудня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стичинською Г. М. та зареєстровані на праві власності за ОСОБА_7 , що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав Київського міського БТІ;

- нежиле приміщення № 11 (в літ. А), загальною площею 40, 10 кв м за адресою: АДРЕСА_3 , яке придбане на підставі договору купівлі-продажу № 3917 від 20 грудня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стичинською Г. М. та зареєстровані на праві власності за ОСОБА_7 , що підтверджується Витягом з державної реєстрації прав Київського міського БТІ;

- нежиле приміщення 244, загальною площею 290, 5 кв м, за адресою: АДРЕСА_4 , яке придбане у ПАТ Банк Таврика , згідно з свідоцтвом про право власності від 28 грудня 2013 року та зареєстроване на праві власності за ОСОБА_7 , що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності;

- квартира АДРЕСА_5 , загальною площею 48, 00 кв м, яка придбана на підставі договору купівлі-продажу від 21 серпня 2001 року та зареєстрована на ім`я ОСОБА_7 , що підтверджується реєстраційним посвідченням Київського міського БТІ;

- апартаменти АДРЕСА_6 , загальною площею 210, 1 кв м, які придбані у ТОВ НВФ Реле згідно наказу Фонду Комунального майна від 13 лютого 2009 року № 117 на ім`я ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності;

- апартаменти № НОМЕР_2 у АДРЕСА_7 , загальною площею 57, 0 кв м, які придбані у ТОВ НВФ Реле згідно наказу Фонду Комунального майна від 13 лютого 2009 року № 117 на ім`я ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про право власності;

- квартира АДРЕСА_8 , загальною площею 135, 10 кв м, придбана на ім`я ОСОБА_7 у забудовника ПАТ ТРЕСТ ПІВДЕНЗАХІДТРАНСБУД 26 грудня 2012 року на підставі свідоцтва про право власності,

- будинок за адресою: АДРЕСА_9 , загальною площею 258, 20 кв м, придбаний на підставі договору купівлі-продажу № 468 від 01 квітня 2010 року, на ім`я ОСОБА_7 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно;

- будинок АДРЕСА_10 , загальною площею 277, 6 кв м, придбаний на ім`я ОСОБА_7 на підставі рішення виконавчого комітету Кореїзської селищної ради 25 березня 2010 року, що підтверджується свідоцтвом про вправо власності на нерухоме майно;

- гаражний бокс № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_11 , площею НОМЕР_4 , 20 кв м, отриманий 09 липня 2004 року за договором купівлі-продажу від ТОВ Майоліка -ЛТД на ім`я ОСОБА_7 , що підтверджується копією реєстраційного посвідчення Київського міського БТІ від 21 липня 2004 року;

- машиномісце АДРЕСА_12 , загальною площею 23, 10 кв м, яке отримане від ТОВ НВФ Реле згідно наказу Фонду комунального майна від 13 лютого 2009 року №117 та оформлене на праві власності на ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про вправо власності;

- земельна ділянка, площею 0, 3600 га, з цільовим призначенням : для ведення садівництва, яка знаходиться у ст. Жайворонок, Вороньківської сільської ради, Бориспільського району Київська обл., отримана у власність ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу № 5879 від 07 жовтня 2003 року;

- земельна ділянка № НОМЕР_4 , площею 0, 0631 га, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарчих будівель, що розташована в АДРЕСА_20, ЖБТ Кипарис , отримана у власність ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 08 серпня 2003 року, серія ВАМ № 610261 (р. 5519);

- земельна ділянка, площею 0, 9951 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в с. Велика Солтанівка Васильківського району Київської області, яка отримана у власність ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу № 2474 від 03 квітня 2007 року;

- земельна ділянка площею 0, 1293 га, з цільовим призначенням: для житлової забудови, знаходиться по АДРЕСА_9 , яка отримана у власність ОСОБА_7 на підставі рішення Ірпінської міської ради від 02 березня 2006 року;

- автомобіль Мерседес-Бенц, НОМЕР_5 , який з 17 березня 2017 року зареєстрований на праві власності за ОСОБА_7 ;

- автомобіль Мерседес-Бенц GL 350, який 17 березня 2015 року зареєстрований на праві власності за ОСОБА_7 .

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина, до складу якої увійшло майно, яке є спільною сумісною власністю позивача та спадкодавця як подружжя.

Вказане майно рішеннями судів не підлягало раніше поділу між подружжям, заповіт ОСОБА_7 не залишила.

Перелік вказаного майна свідчить, що воно придбане під час шлюбу та спільного проживання як подружжя без реєстрації шлюбу, а підстави його набуття - що воно є майном, яке може бути визнане судом об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Як свідчать матеріали спадкової справи, спадкоємцями першої черги після смерті спадкодавця є відповідачі.

Позивач заявляє про право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, оскільки він протягом тривалого часу опікувався, матеріально забезпечував, надавав іншу допомогу спадкодавцеві, яка через тяжку хворобу була у безпорадному стані.

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97 Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, а відповідно до приписів ст.ст. 15 та 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, зокрема, шляхом звернення з позовом до суду за припиненням дії, яка порушує таке право.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, що встановлено частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном - частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України.

Статтею 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений або обмежений у здійсненні права власності, як вказано у частині другій статті 321 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статей 60, 61, 63 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За змістом частини першої ст. 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до частини першої ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до частини другої ст. 370 Цивільного кодексу України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

За положеннями частини першої, другої ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до частини першої ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно зі ст. 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

При застосуванні ст. 74 Сімейного кодексу України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 Сімейного кодексу України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

За приписами частини другої ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Таким чином, предметом доказування у спорі про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є такі обставини, що мають матеріально-правове значення: чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі, між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а саме спільне проживання, спільний побут, наявність взаємних прав та обов`язків.

Майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Аналогічні висновки, висловлені Верховним Судом в постанові від 18 липня 2018 року у справі № 544/1274/16-ц та в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 207/3371/17.

У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 6-97цс11 роз`яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 Сімейного кодексу України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.

Верховний Суд України у постанові від 25 грудня 2013 року у справі № 6-135цс13 висловив правову позицію, за якою майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету), а інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Аналогічні висновки висловив Верховний суд у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 207/3371/17.

У Віснику Верховного Суду України № 8 (144) за 2012 рік викладені правові позиції Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, де зазначено, що суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу за таких умов: має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім`єю, термін спільного проживання (не менше п`яти років); мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом).

Також Верховний Суд України зазначив, що доводити такий факт слід документами та доказами того, що між заявником та іншої особою (померлим) мали місце фактичні шлюбні відносини - свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо. Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного з подружжя , свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що подружжя вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

У відповідності до вищевказаних вимог, позивачем на підтвердження факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу зі спадкодавцем надано ряд доказів, які в повному обсязі підтверджують зазначені обставини.

Так, з долучених до матеріалів справи копій паспортів позивача та спадкодавця вбачається, що у них співпадають періоди та адреси реєстрації після розірвання шлюбу у період до 04 березня 2010 року, що підтверджує подальше поєднання їх спільним побутом як подружжя.

Факт спільного проживання однією сім`єю, як подружжя без реєстрації шлюбу, знайшов своє підтвердження у судовому засіданні.

Зокрема, позивачем доведено суду, що він та ОСОБА_7 проживали за однією адресою: АДРЕСА_13 , з 1998 року по 2010 рік, та потім за іншою: АДРЕСА_9 , з 2010 по момент смерті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім паспортів, вказане підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї власника, який складений 18 грудня 2019 року депутатом Ірпінської міської ради, встановлено, що за адресою: АДРЕСА_14 , не зареєстровані, але фактично проживають з 2008 року ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , який в акті зазначений як чоловік.

Крім зазначеного, позивачем надані в якості доказів фотографії на яких зафіксовані спільні подорожі та відпочинок.

Про спільні подорожі та відпочинок після офіційного розірвання шлюбу, яке мало місце в 2006 році, свідчать надані до матеріалів справи копії закордонних паспортів з відмітками прикордонної служби РФ; візи, які одночасно видані ОСОБА_1 та ОСОБА_7 на право необмеженого перебування на Кіпрі, візи на позивача, спадкодавця та їх доньок до Арабських Еміратів у 2013 році, ваучер на готель під час перебування 2013 року в ОАЕ, копії авіаквитків та рахунків австрійських авіаліній, копії закордонних паспортів з відмітками прикордонних служб різних країн, ваучери, довідки прикордонної служби України. У всіх зазначених документах співпадають періоди та дати відміток прикордонних служб. Надані документи підтверджують тривалість та безперервність таких відносин.

Крім спільного відпочинку та подорожей, позивачем підтверджено письмовими доказами та поясненнями свідків обставини про наявність спільного бюджету та спільне ведення господарства. В якості доказів надано до матеріалів справи договори на ремонт будинку в смт. Гаспра, м. Ялта; будинок в смт Кореїз, м. Ялта; апартаменти в бухті Ласпі м. Севастополь в АРК Крим; договір № 10/10 від 10 жовтня 2015 року, який підписаний ОСОБА_1 з ПП Муригін Д.А. на утримання будинку в смт Гаспра, м. Ялта, що оформлений на ОСОБА_7 ; договір від 05 червня 2019 року, який укладений позивачем щодо ремонту після залиття апартаментів в бухті Ласпі АР Крим.

На підтвердження ведення позивачем спільного господарства за адресою проживання у місті Ірпінь, надана копія протоколу дослідження води № 125 від 14 лютого 2011 року, та квитанції про сплату дослідження; копія акту від 28 лютого 2018 року за підписом позивача про зняття / встановлення газового лічильнику.

Також позивачем до позову долучене листування з юридичною фірмою та сімейним адвокатом, копія платіжного доручення банку про сплату податку за підписом ОСОБА_1 яким підтверджується, що позивач від імені дружини, ОСОБА_7 , та від себе особисто вів переписку та перемови з юридичною компанією Кіпру про стягнення в судовому порядку з забудовника апартаментів компанії D.ZAVOS GROUP збитків за порушення будівельних норм, та займався підготовкою проекту договору оренди на ці апартаменти, вів переписку з сімейним адвокатом в Республіці Кіпр по всім сімейним юридичним питанням, та сплату податків.

На підтвердження взаємної довіри, спільного ведення домашнього господарства, спільного користування та розпорядження майном, до матеріалів позову надано копії довіреностей на автомобілі від 29 травня 2018 року, які на праві власності оформлені на ОСОБА_7 . Вказані довіреності з правом повного розпорядження та відчуження. Крім того, копія технічного паспорту на автомобіль Mercedes-Benz НОМЕР_6 в який вписаний позивач.

Підтвердженням того, що подружжя мали спільний бюджет є факт наявності спільного рахунку в банку Кіпру MICHALIS D. ZAVOS INVESTMENTS LTD з якого 30 жовтня 2006 року проведена оплата за надання сервісних послуг по утриманню апартаментів. До позову долучено листування з D.ZAVOS GROUP . Позивачем також надані суду документи на підтвердження безперервності спільного бюджету у ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , зокрема: заява від 26 травня 2017 року за підписами ОСОБА_1 та ОСОБА_7 до банку Кіпру про надання кредитної лінії та зменшення суми полісу страхування життя ОСОБА_7 , в зв`язку з частковим погашенням (зменшенням) тіла кредиту, відповідь банку Кіпру на цю заяву, платіжні документи, митна декларація позивача на ввезення на територію Кіпру 46050 Євро.

Крім зазначеного, 04 грудня 2015 року дружина, ОСОБА_7 в АТ ОТП Банк відкрила картковий рахунок для здійснення розрахунків. Після відкриття карткового рахунку ОСОБА_7 написала заяву-анкету на відкриття додаткової картки на ОСОБА_1 , що підтверджується звітом-рахунком банку станом на 24 лютого 2020 року, де зазначено наявність додаткової картки № 4 на ім`я позивача. З даного звіту також вбачається, що до даного рахунку прив`язано 4 картки, крім позивача та спадкодавця, картки мали також їх доньки ОСОБА_24 та ОСОБА_25 .

01 грудня 2015 року ОСОБА_7 підписала договір найму та відкрила в АТ ОТП Банк індивідуальний сейф. Наступного дня надала на ОСОБА_1 довіреність з повним обсягом повноважень щодо використання сейфу, що підтверджується заявою-анкетою та довіреністю, які долучені до позову.

16 березня 2017 року на підставі анкети-заяви S872215 ОСОБА_7 відкрила рахунок в АТ Правекс-Банк та додаткову картку на ім`я позивача.

На підставі анкети-заяви № 405 від 21 грудня 2017 року ОСОБА_7 винайняла індивідуальний сейф у банку з одночасним наданням довіреності на ОСОБА_1 з повним обсягом повноважень. На підтвердження зазначеного надано лист відвідування сейфу, з якого вбачається, що його відвідував лише ОСОБА_1 , анкета-заява, договори на продовження, довіреності.

Суду також надані заяви від 20 лютого 2018 року та 22 травня 2018 року ОСОБА_7 до голови правління Правекс-Банк , в яких вона зазначила, що грошові кошти у розмірі по 40 000, 00 Євро передає ОСОБА_1 як своєму чоловіку.

Вказані докази підтверджують спільну участь, тривалість та повну довіру між позивачем та спадкодавцем у формуванні та використанні сімейного бюджету.

Також позивачем надано ряд Договорів купівлі-продажу нерухомого майна, довіреності від ОСОБА_7 на повне розпорядження, продаж та відчуження спільного майна, зокрема: 30 серпня 2007 року позивач, як чоловік ОСОБА_7 , надав згоду на продаж квартири в смт Гаспра, м. Ялта АРК Крим; 26 вересня 2011 року позивач за довіреністю від дружини здійснював продаж будинку, який був оформлений на ім`я ОСОБА_7 , за адресою АДРЕСА_15 ; 21 лютого 2013 року ОСОБА_7 надала ОСОБА_1 довіреність на повне розпорядження, продаж та відчуження житлового будинку смт Кореїз, м. Ялта АРК Крим; 21 лютого 2013 року ОСОБА_7 на ім`я позивача надала довіреність на повне розпорядження, продаж та відчуження земельної ділянки АДРЕСА_15 ; 29 жовтня 2015 року ОСОБА_7 надала ОСОБА_1 довіреність на право реєстрації земельних ділянок в Республіці Кіпр, що була зареєстрована в посольстві Республіки Кіпр в Україні.

В якості доказу про ведення спільного бюджету та спільного побуту, позивачем також наданий звіт-рахунок з ОТП Банку, з якого вбачається, що позивач зі своєї картки, яка приєднана до спільного карткового рахунку в період часу з 04 вересня 2019 року по 24 лютого 2020 року оплачував потреби сім`ї, зокрема: купівля ліків та оплата медичних досліджень, які проводилися відносно спадкодавця; купівля продуктів харчування та товарів для господарських потреб, купівля авіаквитків для лікування ОСОБА_7 в Німеччині.

Крім зазначених документів, вказані обставини підтверджені поясненнями свідків, які за клопотанням сторони позивача були допитані в судовому засіданні.

Так, свідок ОСОБА_13 повідомила, що знайома з сім`єю ОСОБА_1 з 2005 року, оскільки з цього часу працювала помічником померлої ОСОБА_7 , яка керувала сімейним бізнесом, а після того, як остання наприкінці 2017 року захворіла - деякий час допомагала позивачу, в подальшому звільнилася. Стверджувала що ОСОБА_7 та ОСОБА_1 завжди проживали однією сім`єю та між ними були дуже теплі та довірливі сімейні стосунки. Всі рішення приймали спільно. Оскільки в обов`язки помічника входила підготовка документів на отримання віз, придбання авіаквитків, бронювання готелів, свідку було відомо про їх спільні відпочинки, подорожі, робочі поїздки, тощо. Як особистий помічник померлої, вона знала про розірвання шлюбу, але їй було достовірно відомо, що це носило лише формальний характер, у відносинах, побуті та бізнесі жодних змін між подружжям не відбулося. Як їй пояснювала померла, розірвання шлюбу було необхідним для більш спрощеного отримання виду на проживання в Австрії, де навчалися доньки. Свідок зазначала, що після того, як ОСОБА_7 захворіла, саме ОСОБА_1 займався лікуванням та доглядом за дружиною. Вона, як помічник купувала авіаквитки на двох та бронювала номер в готелі також на двох, а тому володіє даною інформацією. Кошти надавав позивач. Зазначила, що ОСОБА_1 кожні два тижні протягом 2019 року возив дружину на лікування до клініки у Німеччині. Також зазначила, що саме у нього вона питала про самопочуття ОСОБА_7 та про стан її здоров`я.

Свідок ОСОБА_15 пояснив суду, що знайомий з ОСОБА_1 по роботі з 1998 року, а з 1999 року почали спілкуватися сім`ями. У 2000 році ОСОБА_15 запросив ОСОБА_1 бути хрещеним батьком середньої доньки. З 2001 року вони часто їздили сім`ями на відпочинок, зокрема: Австрія, Франція, Кіпр, Мілан, Італія. За весь час знайомства і до самої смерті дружини ОСОБА_1 вони з ОСОБА_7 були подружжям, спільно проживали, спільно виховували дітей, разом відвідували всі дружні та родинні свята, відпочивали. Про те, що шлюб був розірваний ОСОБА_15 не знав і навіть не здогадувався. Про це він дізнався лише після смерті ОСОБА_7 від ОСОБА_1 . Востаннє всю сім`ю ОСОБА_1 : позивача, ОСОБА_7 та їхніх доньок разом він бачив у себе в гостях взимку 2017 року. Зазначав, що в сім`ї ОСОБА_1 завжди були теплі та гарні стосунки, шокований, що між батьком та доньками виник спір та останній вимушений звертатися до суду.

Свідок ОСОБА_8 повідомила суду, що знайома з сім`єю ОСОБА_1 останні 14 років, працювала у них домогосподаркою, допомагала з прибиранням, приготуванням їжі. Коли була жива ОСОБА_7 , працювала 3-5 разів на тиждень, зараз один раз на тиждень допомагає ОСОБА_1 по домогосподарству. Повідомила, що сприймала їх сім`єю, що ОСОБА_1 піклувався про ОСОБА_7 , возив до лікарні, на лікування за кордон, купував продукти харчування та ліки. Доньки жили окремо за кордоном, а дружина та чоловік разом у м. Ірпінь до самої смерті ОСОБА_7 . Під час хвороби померлої нею опікувався та доглядав лише позивач.

Свідок ОСОБА_11 , повідомив суду, що є сусідом ОСОБА_1 у м. Ірпінь, куди він приїжджає тричі на тиждень, влітку проживає там з 2010 року. Оскільки вони з ОСОБА_1 є сусідами, він особисто бачив, що ОСОБА_1 разом з дружиною мешкали в одному будинку, зустрічав їх на прогулянці разом з собаками. Пояснив, що бачив як ОСОБА_31 увечері приїжджав додому, також повідомив, що разом з ОСОБА_1 оплачував за ремонт каналізації, аварія на якій трапилася вночі. Вважав ОСОБА_1 та ОСОБА_7 однією родиною, спостерігав між ними теплі та хороші сімейні стосунки.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_9 повідомив, що знайомий з сім`єю ОСОБА_1 з лютого 2018 року. Працював в сім`ї водієм. При працевлаштуванні була співбесіда вдома, на якій були присутні і ОСОБА_31 , і ОСОБА_7 . Зазначив, що ОСОБА_1 йому було доручено возити дружину та доньок ОСОБА_1 , під час їхніх приїздів з закордону. Вони були сім`єю, завжди разом їздили на відпочинок, що йому відомо, оскільки відвозив їх в аеропорт, а також разом забирав звідти. Коли ОСОБА_7 захворіла, возив її з ОСОБА_1 до клініки Лісод . Вказав, що опікувався дружиною лише ОСОБА_31 .

Допитана в якості свідка ОСОБА_21 повідомила суду, що знайома з сім`єю ОСОБА_1 з 1994 року. У 2000 році її чоловік хрестив доньку сім`ї ОСОБА_1 - ОСОБА_6 . Вказала, що вони завжди були сім`єю, вона дружила з ОСОБА_7 , їздили в гості один до одного, разом сім`ями були на відпочинку, про розлучення відомо нічого не було, хоча з ОСОБА_7 були досить близькими, часто спілкувалися телефоном. Під час хвороби спілкувалася з нею телефоном. Остання казала що своїм життям завдячує чоловіку, який докладає неймовірних зусиль щодо її лікування. Також повідомила, що зі слів ОСОБА_7 відомо, що саме позивач піклувався дружиною та кожні два тижні возив на лікування до Німеччини.

Свідок ОСОБА_37 суду пояснив, що знайомий з родиною ОСОБА_1 приблизно 15 років. Позивач звертався до нього, як до власника будівельної фірми для організації будівництва будинку для проживання його сім`ї, як в Криму так і в подальшому в м. Ірпіні, а також з приводу виконання ряду ремонтних робіт у їхньому помешканні. Знав позивача та померлу ОСОБА_7 як подружжя, оскільки вони проживали разом однією сім`єю, разом виховували дітей. Вони спільно планували та детально обговорювали проекти будинків для спільного проживання, займалися його облаштуванням. ОСОБА_1 , як чоловік приймав всі конструктивні та технічні рішення, здійснював фінансування будівництва. Померла ОСОБА_7 займалася узгодженням дизайнерських рішень щодо внутрішнього оздоблення будинків. Протягом останніх 15 років постійно спілкувався з сім`єю ОСОБА_1 , про те що вони були розлучені та не перебували у зареєстрованому шлюби дізнався лише після смерті ОСОБА_7 . Свідок також пояснив, що був обізнаний про важку хворобу ОСОБА_7 , та в зв`язку з тим що їй було дуже важко пересуватися, до нього звернувся позивач з проханням обладнати спальню на першому поверсі їхнього будинку в м. Ірпіні, де вони разом проживали. В останні роки та місяці життя ОСОБА_7 свідок приїздів до їх будинку у м. Ірпінь і особисто бачив, що померлою опікувався лише позивач.

Таким чином, суд вважає встановленим той факт, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_7 проживали з 29 вересня 2006 року по день її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю як чоловік та дружина, вели спільне господарство, мали спільний бюджет.

З огляду на встановлений факт суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо визнання об`єктами спільної сумісної власності майна, яке було придбане як в період шлюбу, так і під час спільного проживання без реєстрації шлюбу, згідно переліку, вказаного у позові.

Відповідно вказані об`єкти права спільної сумісної власності підлягають виключенню з обсягу спадкового майна.

В частині позовних вимог щодо зміни черговості спадкування суд також приходить до висновку про їх обґрунтованість та вважає такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Так, згідно ст. 1258 Цивільного кодексу України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1259 Цивільного кодексу України черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Згідно з частиною першою ст. 1264 Цивільного кодексу України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У відповідності з п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування , при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої ст. 3 Сімейного кодексу про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно з частиною другою ст. 1220 Цивільного кодексу України, часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до частини третьої ст. 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За змістом частини другої статті 1259 Цивільного кодексу України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

Як убачається із матеріалів справи, та знайшло своє підтвердження у судовому засіданні наявність передбачених законом обставин для можливості задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо його права на спадкування у четверту чергу та зміну черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування.

Так, як вбачається з медичної документації, померла ОСОБА_7 з 2017 року хворіла на рак шлунку, в подальшому їй було проведено лапароскопічну тотальну гастректомію з лімфодісекцією (повне видалення шлунку та частини лімфовузлів). Отримала чисельні курси хіміотерапії в зв`язку з прогресуванням захворювання. Клінічний діагноз - за МКХ 10 - С16.9 - злоякісне новоутворення шлунку неуточненої локалізації з такими ускладненнями як асцит, часткова кишкова непрохідність, кахексія, анемія середньої степені важкості. Рекомендовано постійний догляд за пацієнткою.

Згідно довідки онкологічної клініки ЛІСОД ОСОБА_7 з 05 січня 2018 року проходила курси стаціонарного лікування з діагнозом адикарцинома шлунку, в квітні 2018 проведено хірургічну операцію лапароскопічну тотальну гастректомію з лімфодісекцією, тобто видалення шлунку та частини лімфовузлів, протягом року отримувала чисельні постійні курси хіміотерапії, з вересня відзначалася прогресія хвороби, встановлено 4 клінічну групу захворювання. Крім того, основне захворювання ускладнювалося кишковою непрохідністю, на фоні розповсюдженого карциноматоза. Асцит, стан після повторних лапароцентезов. Двусторонній торакоцентез, стан після дренування правої плевральної порожнини. Кахексія, анемія. Больовий синдром.

Вартість за весь період лікування у клініці Лісод склала 1 053 071, 83 грн, які оплачені ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою клініки Лісод , та доводить факт матеріального забезпечення спадковадавця.

Крім того, з медичної документації вбачається, що під час лікування ОСОБА_1 зазначений як чоловік. Також листування позивача з лікарем онкологом клініки ЛІСОД свідчить, що він не тільки оплачував, а особисто опікувався та контролював хід лікування своєї дружини.

Також протоколами опитування медичних працівників клініки ЛІСОД підтверджується факт догляду ОСОБА_1 за своєю дружиною ОСОБА_7 . Як зазначали медичні працівники, під час перебування ОСОБА_7 в лікарні її супроводжував та постійно з нею поруч знаходився, ночував в одній палаті її чоловік - ОСОБА_1 .

Також ОСОБА_1 укладено чисельні договори на надання медичних послуг з госпіталізації та проходження понад 20 курсів хіміотерапії дружині ОСОБА_7 в німецькій клініці в м. Франкфурт, у Німеччині. Також ним оплачені авіаквитки, трансфери, готелі під час перебування на лікуванні.

Тяжкість хвороби померлої свідчить про неможливість самостійно забезпечувати свої потреби. Той факт, що саме позивач здійснював догляд, опікувався життям та здоров`ям померлої, надавав матеріальну допомогу, крім вищевикладеного, повністю підтверджується поясненнями допитаних судом свідків.

Отже, позивачем доведено наявність необхідних підстав для задоволення позову щодо зміни черговості спадкування та отримання права на спадкування першої черги.

З огляду на зазначене, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що доводи позивача знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, є такими, що ґрунтуються на законних вимогах, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

В уточненій позовній заяві від 10 серпня 2020 року позивач просив судові витрати залишити за ним, тому суд не присуджує їхнє стягнення з відповідачів.

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст.ст. 3, 8, 21, 22, 24, 41, 129, 129-1 Конституції України,

ст.ст. 1-22, 316, 317, 319, 321, 370, 1220, 1258, 1259, 1264, 1268, 1269 Цивільного кодексу України,

ст. ст. 3, 21, 36, 60, 61, 63, 69, 70, 74 Сімейного кодексу України,

ст.ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 289, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хрипко Наталія Миколаївна, про встановлення факту проживання чоловіка та дружини однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна, виключення майна із складу спадщини, визнання спадкоємцем першої черги, задовольнити.

1. Встановити факт спільного проживання як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_7 з моменту офіційного розірвання шлюбу 29 вересня 2006 року по момент її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2. Встановити, що майно, набуте за час офіційного шлюбу та під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , а саме:

- група приміщень з № 1 по № 12 (групи приміщень № 25) офіс в літ. А, загальною площею 299, 70 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- нежилі приміщення з № 1 по № 15 за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 448, 90 кв м;

- нежиле приміщення №11 (в літ. А) загальною площею 40, 10 кв м за адресою: АДРЕСА_3 ;

- нежиле приміщення НОМЕР_7 загальною площею 290, 5 кв м, за адресою: АДРЕСА_4 ;

- квартира АДРЕСА_5 , загальною площею 48, 00 кв м;

- апартаменти АДРЕСА_6 , загальною площею 210, 1 кв м;

- апартаменти АДРЕСА_16 , загальною площею 57, 00 кв м;

- квартира АДРЕСА_8 , загальною площею 135, 10 кв м;

- будинок за адресою:

АДРЕСА_17 , загальною площею 277, 6 кв м;

- гаражний бокс № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_18 ;

- машиномісце № НОМЕР_8 у м. Севастополь, АР Крим, Севастопольська зона ПБК, 20-А , загальною площею 23, 10 кв м;

- земельна ділянка, площею 0, 3600 га, яка знаходиться у ст. Жайворонок Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київська обл.;

- ділянка № НОМЕР_4 , площею 0, 0631 га, що розташована в АДРЕСА_19, ЖБТ Кипарис ;

- земельна ділянка, площею 0, 9951 га, яка знаходиться в с. Велика Солтанівка, Васильківського району Київської області;

- земельна ділянка площею 0, 1293 га, що знаходиться по АДРЕСА_9 ;

- автомобіль Мерседес-Бенц, Е220 D, реєстраційний номер НОМЕР_9 ;

- автомобіль Мерседес-Бенц, GL 350 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_10 .

3. Виключити зі складу спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 наступне майно:

- 1/2 частку групи приміщень з № 1 по № 12 (групи приміщень № 25) офіс в літ. А, загальною площею 299, 7 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 1/2 частку нежилих приміщень з № 1 по № 15 за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 448, 9 кв м;

- 1/2 частку нежилого приміщення № 11 (в літ. А), загальною площею 40, 10 кв м за адресою: АДРЕСА_3 ;

- 1/2 частку нежилого приміщення 244, загальною площею 290, 5 кв м, за адресою: АДРЕСА_4 ;

- 1/2 частку Квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 48, 00 кв м;

- 1/2 частку апартаментів АДРЕСА_6 , загальною площею 210, 1 кв м;

- 1/2 частку апартаментів АДРЕСА_16 , загальною площею 57, 00 кв м;

- 1/2 частку квартири АДРЕСА_8 , загальною площею 135, 10 кв м;

- 1/2 частку будинку за адресою: АДРЕСА_9 , загальною площею 258, 20 кв м;

- 1/2 частку будинку АДРЕСА_10 , загальною площею 277, 6 кв м;

- 1/2 частку гаражного боксу № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_11 , площею 20, 20 кв м;

- 1/2 частку машиномісця АДРЕСА_12 , загальною площею 23, 10 кв м;

- 1/2 частку земельної ділянки кадастровий номер: 3220886000:69:000:0008, площею 0, 3600 га, яка знаходиться у ст. Жайворонок Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київська обл.;

- 1/2 частку ділянки № НОМЕР_4 , площею 0, 0631 га, кадастровий номер: 0111947100:01:003:0055, що розташована в АДРЕСА_19 ;

- 1/2 частку земельної ділянки, площею 0, 9951 га, кадастровий номер: 3221480900:04:012:0011, яка знаходиться в с. Велика Солтанівка Васильківського району Київської області;

- 1/2 частку земельної ділянки площею 0, 1293 га, кадастровий номер: 3210900000:01:129:0051, що знаходиться по АДРЕСА_9 ;

- 1/2 частку автомобіля Мерседес-Бенц, Е220 D, реєстраційний номер НОМЕР_9 ;

- 1/2 частку автомобіля Мерседес-Бенц GL 350 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_10 .

4. Визнати за ОСОБА_1 право власності на наступне майно:

- 1/2 частку групи приміщень з № 1 по № 12 (групи приміщень № 25) офіс в літ. А загальною площею 299, 7 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 1/2 частку нежилих приміщень з № 1 по № 15 за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 448, 9 кв м;

- 1/2 частку нежилого приміщення № 11 (в літ. А) загальною площею 40, 10 кв м, за адресою: АДРЕСА_3 ;

- 1/2 частку нежилого приміщення 244 загальною площею 290, 5 кв м, за адресою: АДРЕСА_4 ;

- 1/2 частку квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 48, 00 кв м;

- 1/2 частку апартаментів АДРЕСА_6 , загальною площею 210, 1 кв м;

- 1/2 частку апартаментів АДРЕСА_16 , загальною площею 57, 0 кв м;

- 1/2 частку квартири АДРЕСА_8 , загальною площею 135, 10 кв м;

- 1/2 частку будинку за адресою: АДРЕСА_9 , загальною площею 258, 20 кв м;

- 1/2 частку будинку АДРЕСА_10 , загальною площею 277, 6 кв м;

- 1/2 частку гаражного боксу № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_11 , площею 20, 20 кв м;

- 1/2 частку машиномісця АДРЕСА_12 , загальною площею 23, 10 кв м;

- 1/2 частку земельної ділянки кадастровий номер: 3220886000:69:000:0008, площею 0, 3600 га, яка знаходиться у ст. Жайворонок Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київська обл.;

- 1/2 частку ділянки № НОМЕР_4 , площею 0, 0631 га, кадастровий номер: 0111947100:01:003:0055, що розташована в АДРЕСА_20, ЖБТ Кипарис ;

- 1/2 частку земельної ділянки, площею 0, 9951 га, кадастровий номер: 3221480900:04:012:0011, яка знаходиться в с. Велика Солтанівка Васильківського району Київської області;

- 1/2 частку земельної ділянки площею 0, 1293 га, кадастровий номер: 3210900000:01:129:0051, що знаходиться по АДРЕСА_9 ;

- 1/2 частку автомобіля Мерседес-Бенц, Е220 D, реєстраційний номер НОМЕР_9 ;

- 1/2 частку автомобіля Мерседес-Бенц GL 350 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_10 .

5. Визнати за ОСОБА_1 спадкоємця четвертої черги як особи, яка проживала із спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини, право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 у першу чергу разом зі спадкоємцями першої черги ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 27 січня 2021 року.

Суддя І. В. Литвинова