Постанова

від 19.01.2021 по справі 910/1730/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2021 р. Справа№ 910/1730/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі Пнюшкову В.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 19.01.2021.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного науково-дослідного інституту з лабораторії діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи

на рішення Господарського суду міста Києва

від 29.09.2020 (повний текст складено 09.10.2020)

у справі №910/1730/20 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меддірект"

до Державного науково-дослідного інституту з лабораторії діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи

про стягнення 2 078 175, 32 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Меддірект" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи (далі - відповідач, скаржник) про стягнення 2 172 528, 32 грн., з яких: 94 353, 32 грн. збитків, 959 158, 00 грн. пені, 1 119 017, 00 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 11.10.2019 Державним науково-дослідним інститутом з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи оголошено тендер на закупівлю медичних матеріалів (ДК 021:2015 - 33140000-3). На виконання вимог відповідної тендерної документації 25.10.2019 між позивачем, який виявив намір взяти участь у наведеному тендері, та Акціонерним товариством "РВС Банк" було укладено договір про надання гарантії № Д-6952-19Г, на виконання умов якого позивач сплатив на рахунок зазначеної банківської установи комісію в розмірі 9 600,00 грн.

Протоколом засідання тендерного комітету Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи № 230 від 18.11.2019 найбільш економічно-вигідною було визнано пропозицію позивача - 15 985 967,10 грн. з ПДВ, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Меддірект" визнано переможцем процедури закупівлі та прийнято рішення про намір укласти з позивачем відповідний договір.

22.11.2019 на виконання вимог тендерної документації позивач уклав з Акціонерним товариством "РВС Банк" договір про надання гарантії № Д-7550-19Г, на виконання умов якого позивач сплатив на рахунок цієї банківської установи комісію за надання гарантії у розмірі 15 986,00 грн.

02.12.2019 позивач направив на адресу відповідача підписаний Товариством з обмеженою відповідальністю "Меддірект" проект договору про закупівлю товарів, а також банківську гарантію виконання договору № Д-7550-19Г від 26.11.2019.

Крім того, на виконання умов тендерної документації та з метою отримання у власність частини товарів, що були предметом закупівлі, 09.12.2019 року між позивачем (покупець) та компанією DGP Intelsius ltd було укладено контракт № 0912, на виконання умов якого позивач сплатив на рахунок зазначеної юридичної особи грошові кошти у розмірі 2 665,40 Євро, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 09.12.2019 року становило 68 767,32 грн.

У той же час відповідачем, за твердженням позивача, всупереч імперативним приписам чинного законодавства не було у встановленому законом порядку та строки укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Меддірект" як переможцем процедури закупівлі відповідного договору, що призвело до завдання позивачу збитків у загальному розмірі 94 353,32 грн. (що складаються з вартості закупленого позивачем товару на суму 68 767,32 грн., а також сплаченої позивачем банківської комісії за договорами № Д-6952-19Г від 25.10.2019 в сумі 9 600,00 грн. та № Д-7550-19Г від 22.11.2019 в сумі 15 986,00 грн.). Також позивачем на підставі статей 216, 221, 224, 225, 230, 231 Господарського кодексу України, у зв`язку з простроченням Державним науково-дослідним інститутом з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи обов`язку із своєчасного укладення відповідного договору про закупівлю, заявлено до стягнення з відповідача 959 158,00 грн. пені та 1 119 017,00 грн. штрафу, нарахованих на загальну суму договору про закупівлю, що не був підписаний відповідачем, у розмірі 15 985 967,10 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2020 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Меддірект" до Державного науково-дослідного інституту з лабораторії діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи про стягнення 2 172 528, 32 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Державного науково-дослідного інституту з лабораторії діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меддірект" 25 586 грн. 00 коп. збитків, а також 383 грн. 79 коп. витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Меддірект" до Державного науково-дослідного інституту з лабораторії діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи відмовлено.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Меддірект" (з Державного бюджету України судовий збір в сумі 2 197 грн. 00 коп., сплачений на підставі квитанції № 0.0.1766911567.1 від 14.07.2020 на суму 2 197,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Державний науково-дослідний інститут з лабораторії діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2020 у справі №910/1730/20 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - залишити без задоволення.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції встановлено, що позивач не направив, у встановлений законом строк, проект договору про закупівлю відповідачу, в той же час, не взяв до уваги, що однією з підстав не підписання договору було саме не направлення, у встановлений законом строк проекту договору.

Зокрема скаржник зазначив, що оголошення результатів конкурсної процедури закупівлі медичних матеріалів (ДК 021:2015 - 33140000-3) відповідач довідався про обставини, які свідчать про наявність підстав для відмови позивачу в участі у процедурі закупівлі, що передбачені пунктом 7 частини 1 статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі" (пов`язаність посадових осіб сторін родинним зв`язками). Також відповідач посилався на відсутність належного бюджетного фінансування для оплати товарів, що були предметом закупівлі, а також виявлення керівництвом Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи обставин, що свідчать про ймовірну участь посадових і службових осіб позивача та відповідача у привласненні й розтраті державних коштів, набутих за результатами проведення аналогічних процедур закупівлі між сторонами, що є предметом дослідження у кримінальних провадженнях. Крім того, відповідач наголосив на безпідставності заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій з огляду на відсутність укладеного між сторонами договору про закупівлю, який є підставою для виникнення відповідних зобов`язань та притягнення до відповідальності особу, яка порушила таке зобов`язання.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2020 апеляційну скаргу Державного науково-дослідного інституту з лабораторії діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2020 у справі №910/1730/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Шаптали Є.Ю., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного науково-дослідного інституту з лабораторії діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2020 у справі №910/1730/20. Призначено справу до розгляду на 19.01.2021.

В судовому засіданні 19.01.2021 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2020 у справі №910/1730/20 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - залишити без задоволення.

Позивач в судове засідання 19.01.2021 не з`явився. Про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомив.

За приписами до ч. 1 - 4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд апеляційної інстанції враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності позивача та його повноваженого представника за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 19.01.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 11.10.2019 Державним науково-дослідним інститутом з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи оголошено тендер (UA-2019-10-11-003133-b) на закупівлю товарів медичного призначення (ДК 021:2015: 33140000-3 - Медичні матеріали) очікуваною вартістю 16 000 000,00 грн., а саме: 15186 - Штатив на пробірки; 47731 - Набір для маркування лікарських засобів; 45410 - Мікропіпетка з ручним заповненням; 62172 - Мішок для збору лабораторних біологічно небезпечних відходів; 16822 - Наконечник піпетки; 46238 - Стерильна пробірка; 61296 - Мікропланшет ІВД; 47017 - Шприц загального призначення, разового застосування; 32754 - Інтраофтальмологічний крюк/шпатель/маніпулятор, багаторазовий; 61296 - Мікропланшет ІВД.

До участі у вказаному тендері допущено двох учасників: ТОВ "Меддірект" із пропозицією 15 985 967,10 грн., а також ТОВ "ПРОБІОВЕТ" із пропозицією 15 995 390,10 грн.

Протоколом розкриття тендерних пропозицій від 18.11.2019 пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю "Меддірект" визнано такою, що відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації, а також встановлено відсутність підстав для відмови позивачу в участі у процедурі закупівлі, установлених статтею 17 Закону України "Про публічні закупівлі".

У зв`язку з тим, що пропозицію позивача у встановленому законом порядку було визнано найбільш економічно вигідною, тендерним комітетом відповідача визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Меддірект" переможцем процедури закупівлі та прийнято рішення про намір укласти з ним відповідний договір, що підтверджується розміщеним у електронній системі публічних закупівель "Prozorro" протоколом тендерного комітету про намір укласти з позивачем відповідний договір (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-10-11-003133-b/print/active-awards/pdf/9eef76830deb41d0ac0ab199cc3e04c7).

На виконання вимог статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі" позивачем як переможцем тендеру було надано відповідачу (замовнику) документи, які підтверджують відсутність підстав, визначених пунктами 2, 3, 5, 6, 8 частини 1 наведеної статті Закону.

Вищенаведені обставини не оспорювалися сторонами та були визнані учасниками справи, а відтак в силу приписів частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають доказуванню.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Меддірект" посилалося на те, що відповідачем всупереч імперативним приписам чинного законодавства не було у встановленому законом порядку та строки укладено з позивачем як переможцем процедури закупівлі відповідного договору, що призвело до завдання останньому збитків у загальному розмірі 94 353,32 грн. (що складаються з вартості закупленого позивачем товару на суму 68 767,32 грн., а також сплаченої позивачем банківської комісії за договорами № Д-6952-19Г від 25.10.2019 в сумі 9 600,00 грн. та № Д-7550-19Г від 22.11.2019 в сумі 15 986,00 грн.). Також позивачем на підставі статей 216, 221, 224, 225, 230, 231 Господарського кодексу України, у зв`язку з простроченням Державним науково-дослідним інститутом з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи обов`язку із своєчасного укладення відповідного договору про закупівлю, заявлено до стягнення з відповідача 959 158,00 грн. пені та 1 119 017,00 грн. штрафу, нарахованих на загальну суму договору про закупівлю, що не був підписаний відповідачем, у розмірі 15 985 967,10 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що викладена у частині 2 статті 32 Закону України "Про публічні закупівлі" конструкція "замовник укладає", а не "замовник має право укласти" свідчить, що дана норма покладає обов`язок саме на замовника укласти договір, проект та істотні умови якого вже узгоджені сторонами, з переможцем торгів не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю. Єдиними підставами не підписання договору є дії або бездіяльність саме учасника торгів, а не замовника: відмова переможця торгів від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації, неукладення договору про закупівлю з вини учасника у строк, визначений цим Законом, або ненадання переможцем документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 цього Закону.

Розглянувши апеляційну скаргу Державного науково-дослідного інституту з лабораторії діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Меддірект" визнано переможцем оголошеної 11.10.2019 року відповідачем процедури закупівлі товарів медичного призначення (ДК 021:2015: 33140000-3 - Медичні матеріали).

На виконання вимог затвердженої тендерним комітетом відповідача тендерної документації на ДК 021:2015: 33140000-3 - Медичні матеріали (15186 - Штатив на пробірки; 47731 - Набір для маркування лікарських засобів; 45410 - Мікропіпетка з ручним заповненням; 62172 - Мішок для збору лабораторних біологічно небезпечних відходів; 16822 - Наконечник піпетки; 46238 - Стерильна пробірка; 61296 - Мікропланшет ІВД; 47017 - Шприц загального призначення, разового застосування; 32754 - Інтраофтальмологічний крюк/шпатель/маніпулятор, багаторазовий; 61296 - Мікропланшет ІВД) щодо забезпечення тендерної пропозиції, а також з урахуванням положень статті 24 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), 25.10.2019 року між позивачем та Акціонерним товариством "РВС Банк" (далі - Банк) укладено договір про надання гарантії № Д-6952-19Г.

За умовами цього правочину, за заявою принципала (позивача) Банк надає на користь бенефіціара (відповідача) гарантію, за якою зобов`язується сплатити бенефіціару на його письмову вимогу грошову суму в разі гарантійного випадку та дотримання умов гарантії та цього договору.

На виконання умов зазначеної угоди Товариством з обмеженою відповідальністю "Меддірект" на користь Банку за надання означеної гарантії сплачено суму комісії в розмірі 9 600,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідного платіжного доручення № 297 від 28.10.2019.

Крім того, на виконання вимог вищевказаної тендерної документації щодо забезпечення виконання договору про закупівлю, а також з урахуванням положень статті 26 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), 22.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Меддірект" та Банком укладено договір про надання гарантії № Д-7550-19Г.

За умовами даного договору, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 02.12.2019 до нього, за заявою принципала (позивача) Банк надає на користь бенефіціара (відповідача) гарантію, за якою зобов`язується сплатити бенефіціару на його письмову вимогу грошову суму в разі гарантійного випадку та дотримання умов гарантії та цього договору.

На виконання умов наведеного договору позивачем на користь гаранта сплачено суму комісії в розмірі 15 986,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 321 від 26.11.2019.

У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Меддірект" вказувало, що 02.12.2019 позивач направив на адресу відповідача підписаний зі свого боку проект договору про закупівлю товарів, а також банківську гарантію виконання договору № Д-7550-19Г від 26.11.2019.

Проте станом на час подання позовної заяви вищенаведений договір про закупівлю відповідачем підписано не було, у зв`язку з чим позивач просив стягнути з відповідача, зокрема, суму збитків у загальному розмірі 25 586,00 грн., що складається з сум сплаченої позивачем комісії за надання Банком вищенаведених гарантій.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала в зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною, у відповідності до статті 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань, а також причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням (неналежним виконанням) зобов`язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Судова колегія зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

В силу визначення основних термінів, наведених у статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

- тендер (торги) - здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів згідно з процедурами, установленими цим Законом (крім переговорної процедури закупівлі)

- переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі;

- тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації;

- учасник процедури закупівлі - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, юридична особа (резидент або нерезидент), яка подала тендерну пропозицію або взяла участь у переговорах у разі застосування переговорної процедури закупівлі;

- забезпечення тендерної пропозиції - надання забезпечення виконання зобов`язань учасника перед замовником, що виникли у зв`язку з поданням тендерної пропозиції, у вигляді такого забезпечення, як гарантія;

- забезпечення виконання договору про закупівлю - надання забезпечення виконання зобов`язань учасника перед замовником за договором про закупівлю.

Статтею 22 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено порядок оприлюднення тендерної документації та встановлено вимоги до її змісту.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник має право зазначити в оголошенні про проведення процедури закупівлі та в тендерній документації вимоги щодо надання забезпечення тендерної пропозиції. У разі якщо надання забезпечення тендерної пропозиції вимагається замовником, в тендерній документації повинні бути зазначені умови його надання, зокрема вид, розмір, строк дії та застереження щодо випадків, коли забезпечення тендерної пропозиції не повертається учаснику. У такому разі учасник під час подання тендерної пропозиції одночасно надає забезпечення тендерної пропозиції. Розмір забезпечення тендерної пропозиції у грошовому виразі не може перевищувати 0,5 відсотка очікуваної вартості закупівлі у разі проведення торгів на закупівлю робіт та 3 відсотки - у разі проведення торгів на закупівлю товарів чи послуг на умовах, визначених тендерною документацією.

За частиною 1 статті 26 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник має право вимагати від учасника-переможця внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією. Замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсними та у випадках, передбачених статтею 37 цього Закону, а також згідно з умовами, зазначеними в договорі, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Судовою колегією встановлено, що затверджена відповідачем тендерна документація спірної закупівлі містить вимоги щодо забезпечення тендерної пропозиції - безумовна та безвідклична гарантія у розмірі 3 відсотки від очікуваної вартості закупівлі, а також вимоги щодо забезпечення виконання договору про закупівлю - надання учасником-переможцем замовнику оригіналу банківської безумовної, безвідкличної гарантії у розмірі 5 відсотків вартості договору за підписом уповноваженої особи банку та призначенням: забезпечення виконання договору про закупівлю.

Розкриття тендерних пропозицій з інформацією та документами, що підтверджують відповідність учасника кваліфікаційним критеріям, та інформацією і документами, що містять технічний опис предмета закупівлі, здійснюється автоматично електронною системою закупівель відразу після закінчення електронного аукціону. Перед початком електронного аукціону автоматично розкривається інформація про ціни / приведені ціни тендерних пропозицій (частина 1 статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі").

Частинами 1, 6 статті 28 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що оцінка тендерних пропозицій проводиться автоматично електронною системою закупівель на основі критеріїв і методики оцінки, зазначених замовником у тендерній документації, та шляхом застосування електронного аукціону. За результатами розгляду та оцінки тендерної пропозиції замовник визначає переможця та приймає рішення про намір укласти договір згідно з цим Законом.

Приписами статті 32 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення переможця, та протягом одного дня після прийняття такого рішення замовник оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір та надсилає його переможцю.

Замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем торгів протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та пропозиції учасника-переможця.

У разі відмови переможця торгів від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації або неукладення договору про закупівлю з вини учасника у строк, визначений цим Законом, або ненадання переможцем документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 цього Закону, замовник відхиляє тендерну пропозицію такого учасника та визначає переможця серед тих учасників, строк дії тендерної пропозиції яких ще не минув.

У той же час судом встановлено, що відповідного договору про закупівлю між сторонами підписано не було, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти вимог позивача, скаржник вказує на те, що супровідний лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Меддірект" № 2 від 02.12.2019 був зареєстрований у канцелярії відповідача без відповідних додатків, а саме: проекту договору про закупівлю та банківської гарантії № 7550-19Г від 26.11.2019.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що адресований відповідачу лист позивача № 2 від 02.12.2019 всупереч пункту 5.22 Національного стандарту України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003, не містить відомостей про наявність будь-яких додатків до нього. Інші належні докази, які підтверджують факт надання позивачем відповідачу для підписання проекту договору про закупівлю, у матеріалах даної справи відсутні.

У той же час вищенаведені обставини не можуть свідчити про необґрунтованість вимог позивача в частині, зокрема, стягнення з відповідача збитків у загальному розмірі 25 586,00 грн., що складаються із сум сплаченої позивачем комісії за надання Банком гарантій, завданих діями позивача, що полягали в неукладенні з переможцем договору про закупівлю, з огляду на таке.

Так, викладена у частині 2 статті 32 Закону України "Про публічні закупівлі" конструкція "замовник укладає", а не "замовник має право укласти" свідчить, що дана норма покладає обов`язок саме на замовника укласти договір, проект та істотні умови якого вже узгоджені сторонами, з переможцем торгів не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю. Єдиними підставами не підписання договору є дії або бездіяльність саме учасника торгів, а не замовника: відмова переможця торгів від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації, неукладення договору про закупівлю з вини учасника у строк, визначений цим Законом, або ненадання переможцем документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 цього Закону.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 01.02.2018 в справі № 922/1999/17 та від 13.03.2018 в справі №910/11239/17.

В обґрунтування відсутності правових підстав для задоволення вимог позивача, скаржник також вказує на те, що після оголошення результатів конкурсної процедури закупівлі медичних матеріалів (ДК 021:2015 - 33140000-3) замовник довідався про обставини, які свідчать про наявність підстав для відмови позивачу в участі у процедурі закупівлі, що передбачені пунктом 7 частини 1 статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі" (пов`язаність посадових осіб сторін родинним зв`язками). Так, відповідач зазначав, що головний бухгалтер Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи Копишинський Володимир Володимирович є рідним батьком виконавчого директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Меддірект" ОСОБА_1 , що, на думку відповідача, свідчить про безпосередню пов`язаність наведених осіб у розумінні статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо тендерна пропозиція подана учасником процедури закупівлі, який є пов`язаною особою з іншими учасниками процедури закупівлі та/або з членом (членами) тендерного комітету, уповноваженою особою (особами) замовника.

Разом із тим, наведені посилання скаржника не свідчать про наявність обґрунтованих підстав для неукладення з позивачем договору про закупівлю з огляду на наступне.

Пунктом 16 частини 1 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що пов`язаною особою є особа, яка відповідає будь-якій з таких ознак:

юридична особа, яка здійснює контроль над учасником процедури закупівлі або контролюється таким учасником процедури закупівлі, або перебуває під спільним контролем з таким учасником процедури закупівлі;

фізична особа або члени її сім`ї, які здійснюють контроль над учасником процедури закупівлі;

службова (посадова) особа учасника процедури закупівлі, уповноважена здійснювати від імені учасника процедури закупівлі юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення цивільно-правових відносин, та члени сім`ї такої службової (посадової) особи;

фізичні особи - члени тендерного комітету, керівник замовника та/або члени їхніх сімей, які здійснюють контроль над учасниками процедури закупівлі або уповноважені здійснювати від імені учасника процедури закупівлі юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення цивільно-правових відносин.

Під здійсненням контролю розуміється можливість здійснення вирішального впливу або вирішальний вплив на господарську діяльність учасника процедури закупівлі безпосередньо або через більшу кількість пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, що надають можливість визначати умови господарської діяльності, надавати обов`язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління учасника процедури закупівлі, або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), що становить не менше ніж 25 відсотків статутного капіталу учасника процедури закупівлі.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою у статутному капіталі учасника процедури закупівлі визначається залежно від обсягу корпоративних прав, що сукупно належать такій фізичній особі, членам її сім`ї та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім`ї.

Для цілей цього Закону членами сім`ї вважаються подружжя, діти, батьки, рідні брати і сестри, дідусь, бабуся, онуки, усиновлювачі, усиновлені, а також інші особи, за умови їх постійного проживання разом з пов`язаною особою і ведення з нею спільного господарства;

У той же час з матеріалів справи вбачається, що ні Копишинський Володимир Володимирович (головний бухгалтер відповідача), ні ОСОБА_1 (виконавчий директор позивача) не є керівниками вищевказаних юридичних осіб, не уповноважені здійснювати контроль над учасниками процедури закупівлі або здійснювати від імені цих учасників процедури закупівлі юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення цивільно-правових відносин, а також не є членами сім`ї службової (посадової) особи, уповноваженої на такі дії. Крім того, з наявних у матеріалах справи документів вбачається, що Копишинський Володимир Володимирович не входив до складу тендерного комітету відповідача при проведенні спірних закупівель.

Таким чином, вищевказані обставини не підтверджують наявність у скаржника обґрунтованих підстав для прийняття рішення про відмову позивачу в участі у процедурі закупівлі та відхилення тендерної пропозиції останнього, у тому числі після розкриття тендерних пропозицій, визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Меддірект" переможцем процедури закупівлі та прийняття рішення про намір укласти з ним відповідний договір.

Посилання скаржника на відсутність правових підстав для підписання з боку Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи договору про закупівлю, у зв`язку з наявністю обставин, що свідчать про ймовірну участь посадових і службових осіб сторін у привласненні й розтраті державних коштів, набутих за результатами проведення аналогічних процедур закупівлі між сторонами, що є предметом дослідження у кримінальних провадженнях, також не беруться судовою колегією до уваги, оскільки такі факти на час розгляду даної справи не підтверджені відповідним вироком у кримінальній справі чи ухвалою суду про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили.

Твердження відповідача про відсутність належного бюджетного фінансування для оплати товарів, що були предметом закупівлі, оцінюються колегією суддів критично з огляду на відсутність у матеріалах справи відповідних доказів. Так, наданою відповідачем копією листа Управління Державної казначейської служби України у Солом`янському районі м. Києва № 02-08/182 від 20.02.2020 підтверджується лише відсутність у період з 28.10.2019 по 09.12.2019 руху коштів по рахунку № НОМЕР_1 КПКВП 2809020 "Протиепізоотичні заходи та участь у Міжнародному епізоотичному бюро", тоді як у Додатку № 4 до тендерної документації у реквізитах замовника зазначено інші рахунки: № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 . У той же час брак коштів Державного бюджету України на виплату заробітних плат та соціальних виплат станом на кінець 2019 року не може свідчити про наявність правових підстав для непідписання спірного договору, оскільки за умовами частини 2 статті 31 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 1.2.3 розділу "Результати торгів та укладення договору про закупівлю" тендерної документації замовник має право визнати торги такими, що не відбулися (відмінити торги), у разі скорочення видатків на здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг.

Посилання відповідача на положення пункту 4.4 розділу 4 проекту договору (Додатку № 4 до тендерної документації) також не беруться судом до уваги, оскільки вказаними положеннями передбачено, що у разі затримки бюджетного фінансування розрахунки за поставлений товар здійснюються впродовж 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання замовником бюджетних призначень на свій рахунок.

Крім того, відповідачем не було доведено суду правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини 2 статті 31 Закону України "Про публічні закупівлі" та непідписання відповідного договору після визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Меддірект" переможцем процедури закупівлі та прийняття рішення про намір укласти з ним відповідний договір.

З матеріалів справи вбачається, що тендерним комітетом відповідача у встановленому законом порядку не було прийнято рішення про відміну замовником торгів чи визнання їх такими, що не відбулися.

Разом із тим, факт непідписання відповідачем договору про закупівлю не заперечувався представниками сторін у судових засіданнях та підтверджується наявними у матеріалах справи документами.

Обґрунтовуючи відсутність правових підстав для стягнення з відповідача збитків, що складаються із сум сплаченої позивачем комісії за надання Банком гарантій, відповідач посилався на положення пункту 4 частини 4 статті 24 Закону України "Про публічні закупівлі", за якими забезпечення тендерної пропозиції повертається учаснику протягом п`яти банківських днів з дня настання підстави для повернення забезпечення тендерної пропозиції в разі закінчення процедури закупівлі в разі не укладення договору про закупівлю з жодним з учасників, які подали тендерні пропозиції.

Проте такі заперечення також визнаються судовою колегією необґрунтованими, оскільки за змістом позовної заяви сума спірних збитків у розмірі 25 586,00 грн. складається із сум сплачених позивачем комісій за надання Банком вищенаведених гарантій, а не із сум самих гарантій, які згідно з вимогами наведеної норми підлягають поверненню учаснику закупівлі у разі не укладення договору про закупівлю з жодним з учасників, які подали тендерні пропозиції.

У той же час умовами укладених між позивачем та Банком договорів № Д-6952-19Г від 25.10.2019 та № Д-7550-19Г від 22.11.2019 не передбачено обов`язку Банку з повернення позивачу сум сплаченої останнім комісії в разі, зокрема, не укладення договору про закупівлю.

Водночас, судова колегія звертає увагу, що протоколом засідання тендерного комітету Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи № 244 від 17.12.2019 вирішено закупівлю ДК 021:2015 - 33140000-3 - Медичні матеріали (15186 - Штатив на пробірки; 47731 - Набір для маркування лікарських засобів; 45410 - Мікропіпетка з ручним заповненням; 62172 - Мішок для збору лабораторних біологічно небезпечних відходів; 16822 - Наконечник піпетки; 46238 - Стерильна пробірка; 61296 - Мікропланшет ІВД; 47017 - Шприц загального призначення, разового застосування; 32754 - Інтраофтальмологічний крюк/шпатель/маніпулятор, багаторазовий; 61296 - Мікропланшет ІВД) залишити не завершеною та не підписувати з позивачем відповідний договір про закупівлю. Зі змісту вказаного протоколу вбачається фактичне визнання посадовими особами відповідача того, що у зв`язку з прийнятим тендерним комітетом рішення про залишення спірної закупівлі не завершеною Товариство з обмеженою відповідальністю "Меддірект" зазнає втрат від не підписання відповідного договору, що складаються від сплачених позивачем коштів на оформлення банківських гарантій.

Зважаючи на вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про наявність у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для стягнення з останнього суми завданих позивачу збитків у загальному розмірі 25 586,00 грн., що складаються зі сплачених останнім банківських комісій за договорами № Д-6952-19Г від 25.10.2019 у розмірі 9 600,00 грн. та № Д-7550-19Г від 22.11.2019 у розмірі 15 986,00 грн., у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно частини 4 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи те, що скаржником оскаржується рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2020 у справі №910/1730/20 в частині задоволених позовних вимог, а також зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції не обмежений вимогами апеляційної скарги, проте, колегією суддів під час розгляду справи не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, судове рішення в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог судовою колегією не переглядається, оскільки не оскаржене ані позивачем ані відповідачем.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2020 у справі №910/1730/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в частині задоволених позовних вимог не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Державного науково-дослідного інституту з лабораторії діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2020 у справі №910/1730/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Державного науково-дослідного інституту з лабораторії діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2020 у справі №910/1730/20 - залишити без змін.

Матеріали справи № 910/1730/20 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.01.2021.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

Є.Ю. Шаптала