Постанова

від 26.01.2021 по справі 910/11234/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2021 р. Справа№ 910/11234/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Тищенко О.В.

Станіка С.Р.

секретар судового засідання Макуха О.А.

без виклику представників сторін

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Басейн Дельфін-В

на рішення Господарського суду міста Києва

від 12.10.2020

у справі №910/11234/20 (суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія

Київводоканал

до Товариства з обмеженою відповідальністю Басейн

Дельфін-В

про стягнення 152 109,74 грн.

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал (далі - ПрАТ Акціонерна компанія Київводоканал , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Басейн Дельфін-В (далі - ТОВ Басейн Дельфін-В , відповідач) про стягнення 152 109,74 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що відповідачем здійснювався скид стічних вод без одержання Умов на скид, відтак Департаментом екологічного нагляду Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал нараховано відповідачу плату за скид стічних вод у період з 25.03.2018 по 31.01.2020 в розмірі 152 109,74 грн., яку позивач просив стягнути в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі №910/11234/20 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Басейн Дельфін-В на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал грошові кошти в розмірі 152 109, 74 грн. та судовий збір в розмірі 2 281, 65 гр.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ТОВ Басейн Дельфін-В оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати в повному обсязі та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, позивач безпідставно в позовній заяві посилався на Правила приймання стічних вод підприємств у системі каналізації м. Києва, затверджені розпорядженням Київської державної адміністрації № 1879 від 12.10.2011, адже ці Правила були прийняті після укладення Договору, а саме, після 14.04.2010. На переконання апелянта, на момент укладення сторонами спірного Договору чинними були Правила приймання стічних вод підприємств у системі каналізації м. Києва, затверджені розпорядженням Київської державної адміністрації № 1073 від 18.06.2003 (Місцеві правила приймання), які й мають застосовуватись до правовідносин між позивачем та відповідачем. При цьому, апелянт стверджував, що оскільки порушення вимог цих Правил та п. 1.5 Договору виявлено позивачем в 2020, що підтверджується датою складання листа-попередження, то саме з цієї дати у позивача виникає право на стягнення з відповідача санкцій за Договором. На переконання апелянта, визначена п. 4.9 Договору санкція за своєю правовою природою є штрафною санкцією в розумінні ст. 230 ГК України, а тому її нарахування згідно ч. 6 ст. 232 ГК України можливе тільки протягом 6 місяців після невиконання позивачем умов п. 1.5 Договору, проте наданий позивачем розрахунок зроблено за більший період, ніж визначено вищевказаними приписами ГК України.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив на неї, в якому стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначив, що Правила № 1073, на які посилається відповідач, втратили чинність 04.08.2009 на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Про затвердження правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва від 04.08.2009 № 876. При цьому, відповідач не звернув увагу, що умовами п. 5.2 Договору передбачено, що у випадку прийняття органами місцевого самоврядування чи виконавчої влади нормативних актів, якими регулюються відносини з надання послуг за Договором, прийняття рішень щодо зміни порядку розрахунків між суб`єктами господарювання, нове законодавство та новий порядок поширюється на умови Договору без узгодження його сторонами та внесення додаткових змін. Тобто, в спірний період взаємовідносини між сторонами регулювались саме правилами № 1879.Також позивач зазначав про безпідставність тверджень відповідача про те, що нарахування плати за скид стічних вод без умов на скид стічних вод може бути здійснено протягом 6 місяців, оскільки нарахування плати за скид стічних вод без умов на скид стічних вод є оперативно-господарською санкцією, яка є заходом впливу по відношенню до відповідача для попередження повторних порушень, а не штрафною, як зазначає відповідач.

Враховуючи ціну позову у даній справі (152 109, 74 грн.), яка становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та відсутність клопотань учасників справи про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з їх повідомленням (викликом), апеляційний суд дійшов висновку, що дана апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 15.09.2006 між Відкритим акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал , яке в подальшому перейменовано на Публічне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал , яке в свою чергу перейменовано на Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал (позивач, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю Басейн Дельфін-В (відповідач, абонент за договором) укладено Договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06897/5-01 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується надати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред`явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств в систему каналізації м. Києва, а абонент зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах Договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за № 165/374 (в подальшому Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691 (в подальшому Правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за Договором.

Відповідно до п. 1.5 Договору абонент забезпечує наявність та своєчасне подовження дозволу на скид стічних вод згідно із вимогами місцевих правил приймання, а також забезпечує скид стічних вод з дотриманням допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

Абонент зобов`язується своєчасно подовжувати у встановленому порядку дозвіл на скидання стічних вод у каналізаційну мережу постачальника, утримувати в належному технічному та санітарному стані мережі та обладнання (п. 3.3.11 Договору).

Положеннями п. 4.9 Договору сторони погодили, що в разі порушення абонентом п. п. 1.1, 1.5 цього договору плата за скид стічних вод без чинного дозволу нараховується у п`ятикратному розмірі тарифу відповідно до вимог місцевих правил приймання.

За умовами п. 5.2 Договору у випадку прийняття органами місцевого самоврядування чи виконавчої влади нормативних актів, якими регулюються відносини з надання послуг за Договором, прийняття рішень щодо зміни порядку розрахунків між суб`єктами господарювання, нове законодавство та новий порядок поширюється на умови Договору без узгодження його сторонами та внесення додаткових змін.

Цей Договір згідно п. 7.1 укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються Договором.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що відповідачем здійснювався скид стічних вод без одержання Умов на скид, тому Департаментом екологічного нагляду Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал нараховано відповідачу плату за скид стічних вод в період з 25.03.2018 по 31.01.2020 в розмірі 152 109,74 грн., а також направлено відповідачу листа-попередження від 27.02.2020, в якому запропоновано в 10-денний термін з дня отримання листа здійснити плату в розмірі 152 109,74 грн. згідно розрахунку № 15/ВУ-Ф-07/224-01-2020 в зв`язку з порушенням відповідачем вимог п. 7.10 Глава 7 Правил.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до яких централізоване водовідведення - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається відповідними Правилами, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190.

За змістом п. 1.4 вказаних Правил приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих у Мін`юсті 26.04.2002 за № 403/6691 (далі - Правила № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Відповідно до п. 1.5. Правил № 37 на підставі цих Правил та Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів Водоканали розробляють місцеві Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

З метою запобігання порушенням у роботі мереж і споруд каналізації, підвищення ефективності роботи і безпеки їх експлуатації та забезпечення охорони навколишнього природного середовища від забруднення скидами стічних вод виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розпорядженням від 12.10.2011 № 1879 затверджені Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва (Правила № 1879).

Відповідно до п. 1.2 Правил № 1879 ці правила поширюються на організації, установи, підприємства усіх форм власності та фізичних осіб-підприємців, які скидають всі види стічних вод у міську систему каналізації.

За змістом п. 2.4 Правил № 1879 абоненти зобов`язані, зокрема, отримати Умови на скид та відповідно до ст.19, 20 Закону України Про питну воду та питне водопостачання укласти договір з водоканалом.

Положеннями п. 3.3 Правил № 1879 визначено, що абоненти зобов`язані отримати у водоканалі Умови на скид згідно з додатком 2, які видаються на один рік.

Відповідно до п. 8.1 Правил № 1879 абонент не має права скидати стічні води без одержання умов на скид. За скидання стічних вод без умов на скид або після закінчення строку їх дії, абонент сплачує в п`ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності.

При порушені цих Правил та Правил користування водоканал має право розглядати весь обсяг стічних вод (за розрахунковий період), як такий, що перевищує договірний, і плата за його скидання встановлюється в п`ятикратному розмірі тарифу за водовідведення у разі у відсутності у абонента Умов на скид чи закінчення строку їх дії (п. 8.6 Правил № 1879).

За змістом ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 219 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Положеннями ст. 235 ГК України встановлено, що за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватись оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку.

За приписами ч. 1 ст.174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати як безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, так і з господарського договору та інших угод.

З огляду на зазначені положення законодавства та умови укладеного між сторонами Договору, рішення постачальника про нарахування абоненту вартості послуг з водовідведення за період відсутності Умов на скид є саме оперативно-господарською санкцією, а не штрафною санкцією як помилково вважає відповідач (апелянт).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарської санкції є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням такої санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Умовами п. 4.9 Договору сторони погодили, що у разі порушення абонентом п. п. 1.1, 1.5 Договору (забезпечення наявності та своєчасного подовження дозволу на скид стічних вод), плата за скид стічних вод без чинного дозволу нараховується у п`ятикратному розмірі тарифу відповідно до вимог місцевих правил приймання.

Оскільки в порушення умов Договору та Правил №1879 відповідач у період з 25.03.2018 по 31.01.2020 здійснював скид стічних вод без отримання Умов на скид стічних вод, нарахуванню та сплаті, за твердженнями позивача, підлягає плата у п`ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення.

При цьому, на підтвердження обсягів скинутих відповідачем стічних вод без діючих Умов на скид стічних вод по об`єкту позивачем надано акти зняття показань з приладу обліку за період з березня 2018 по січень 2020. Вказані обсяги відповідачем не спростовані, а матеріали справи не місять доказів сплати відповідачем грошових коштів в розмірі 152 109,74 грн.

Посилання апелянта на те, що Правила приймання стічних вод підприємств у системі каналізації м. Києва, затверджені розпорядженням Київської державної адміністрації № 1879 від 12.10.2011, не можуть застосовуватись до правовідносин між сторонами, адже вказані Правила були прийняті після укладення Договору - після 14.04.2010, відтак застосуванню підлягають Правила приймання стічних вод підприємств у системі каналізації м. Києва, затверджені розпорядженням Київської державної адміністрації № 1073 від 18.06.2003 (Місцеві правила приймання), якій були чинними на момент укладення Договору між сторонами, не заслуговують на увагу як безпідставні, адже апелянтом не було враховано, що Правила № 1073 втратили чинність 04.08.2009 на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Про затвердження правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва № 876.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню саме Правила № 1879, оскільки умовами п. 5.2 Договору передбачено, що у випадку прийняття органами місцевого самоврядування чи виконавчої влади нормативних актів, якими регулюються відносини з надання послуг за Договором, прийняття рішень щодо зміни порядку розрахунків між суб`єктами господарювання, нове законодавство та новий порядок поширюється на умови Договору без узгодження його сторонами та внесення додаткових змін.

З огляду на наведене, апеляційний суд визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 152 109,74 грн. плати за скид стічних вод без одержання Умов на скид, що складає п`ятикратний розмір тарифу на послугу з водовідведення, відтак про задоволення позову в повному обсязі.

Доводи апелянта з приводу неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення, а також з приводу невідповідності висновків місцевого суду обставинам справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

За рішенням від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Басейн Дельфін-В залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі №910/11234/20 - без змін.

Матеріали справи № 910/11234/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 01.02.2021

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді О.В. Тищенко

С.Р. Станік