Рішення

від 20.01.2021 по справі 904/5026/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2021м. ДніпроСправа № 904/5026/20

за позовом Нікопольської міської ради, м. Нікополь

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецредуктор", м. Нікополь

про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати у розмірі 351 269, 10 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Секретар судового засідання Перебийніс О.О.

Представники:

від позивача Ільєнко М.Л.

від відповідача Дивляш О.В.

СУТЬ СПОРУ:

Нікопольська міська рада (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецредуктор" (далі - Відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів на загальну суму 351 269, 10 грн.

Позов мотивовано тим, що на сформованій земельній ділянці з кадастровим номером 1211600000:03:042:0001 знаходиться нерухоме майно, яке належить Відповідачу (39/60 часток) та ФОП Гребнєву С.М. (21/60 часток). Протягом спірного періоду з 01.09.2017 року по 31.08.2020 року, Відповідач здійснював фактичне користувався земельною ділянкою (її частиною) без оформлення правовідносин щодо землекористування, а отже, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді орендної плати.

Ухвалою суду від 16.09.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що земельна ділянка площею 0,32448 га, з якої Позивачем здійснено розрахунок заявленої до стягнення суми, не має ні визначених меж, ні окремого кадастрового номера, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру, а отже, ця земельна ділянка не може вважатися сформованим об`єктом цивільних прав у розумінні положень статті 79-1 Земельного кодексу України, що виключає можливість обчислення суми безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна як сформований у встановлено законодавством порядку як об`єкт цивільних прав.

03.11.200 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

Під час розгляду справи по суті, в судових засіданнях оголошувалися перерви, в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 216 ГПК України.

Відповідно до приписів ст.ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 20.01.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів із дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, заслухавши стислий зміст та підстави вимог і заперечень сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як убачається з матеріалів справи, та підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 14), 11.08.2003 року було проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,4992 га, кадастровий номер: 1211600000:03:042:0001, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Право користування зазначеною ділянкою було зареєстровано за ТОВ "АВТО-APT".

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 08.04.2014 року ТОВ "СПЕЦРЕДУКТОР", та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 14.04.2014 року гр. ОСОБА_1 , зазначеним особам, на праві спільної часткової власності належать нежитлові будівлі станції техобслуговування легкових автомобілів з автомийкою, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

39/60 часток у праві спільної часткової власності належать ТОВ "Спецредуктор" та 21/60 часток ОСОБА_1 .

За результатами звернення ТОВ "Спецредуктор" та ОСОБА_1 до Нікопольської міської ради, було прийнято рішення про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних по АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 ) за фактичним розміщення нежитлових будівель станції технічного обслуговування легкових автомобілів з авто мийкою (рішення № 54-64/VI від 21.08.2015 року).

Наданий зазначеним рішенням дозвіл стосувався поділу земельної ділянки площею 0,4992 га кадастровий номер: 1211600000:03:042:0001.

На підставі договору про поділ нерухомого майна від 28.04.2017 року, укладеного між ТОВ "Спецредуктор" та ОСОБА_1 , зареєстровано право власності на два окремих об`єкти нерухомого майна за ТОВ "СПЕЦРЕДУКТОР" - загальною площею 780,7 м2, та за ОСОБА_1 - загальною площею 213 м2.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, по АДРЕСА_2 знаходиться будівля СТО, літера И' загальною площею 780,7 кв.м., власником якої є ТОВ "Спецредуктор".

06.05.2020 року за результатами поділу ділянки площею 0,4992 га, кадастровий номер: 1211600000:03:042:0001, було сформовано та зареєстровано земельну ділянку площею 0,3266 га, з кадастровим номером 1211600000:03:042:0118, під виділеним в натурі об`єктом нерухомості, що належить Відповідачу. Договір оренди зазначеної ділянки укладено між Позивачем та Відповідачем 31.07.2020 року.

З огляду на викладені вище обставини, слід дійти висновку, що належне Відповідачу та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , яке в подальшому поділено зазначеними особами в натурі, до проведення державної реєстрації новосформованої земельної ділянки, площею 0,3266 га, з кадастровим номером 1211600000:03:042:0118, фактично було розташовано на сформованій земельній ділянці площею 0,4992 га, кадастровий номер: 1211600000:03:042:0001, яка раніше перебувала в користуванні ТОВ "АВТО-APT".

Таким чином, у період від дати набуття Відповідачем права власності на частку в нерухомому майні за адресою: АДРЕСА_1 , яка згодом виділена в натурі, і до формування та реєстрації нової земельної ділянки під вказаним об`єктом, Відповідач являвся фактичним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 1211600000:03:042:0001, зокрема, тієї її частини, яка згідно ч. 4 ст. 120 ЗК України, визначається пропорційно до розміру частки особи у праві власності на нерухоме майно.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Плата за землю вноситься не залежно від вини особи щодо оформлення правовстановлюючих документів, а за сам факт користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18) зробила правовий висновок, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Тобто, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Для визначення розміру безпідставно збережених коштів, враховуючи приписи ч. 4 ст. 120 ЗК України, Позивач розрахував площу земельної ділянки, яка фактично перебувала в користуванні відповідача, виходячи із загальної площі ділянки - 4992 кв.м. та розміру частки Відповідача у праві власності на об`єкт нерухомості, що розташований на зазначеній ділянці - 36/90 часток. За підрахунками Позивача, зазначена площа склала 3244,8 кв.м.

Розрахунок нормативної грошової оцінки зазначеної частини ділянки, як бази для обрахунку розміру недоотриманого доходу у вигляді орендної плати, Позивач здійснив, виходячи з розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 1211600000:03:042:0001, яка згідно витягу № 11535 від 18.07.2019 року становить 6 778 807,68 грн. (6 778 087,68 грн. : 4992 кв.м. = 1 357,79 грн. за один кв.м.) (1 357,79 грн. х 3244,8 кв.м. = 4 405 756,99 грн.).

Нарахування проведена за період з 01.09.2017 по 31.08.2020, за наступною формулою: 4 405 756,99 грн. (нормативно грошова оцінка частини ділянки) х 3% (річна ставка орендної плати) = 132 172,71 грн. (розмір орендної плати на рік) : 12 (місяців) = 11 014,39 грн. (розмір орендної плати за місць) х 40 (місяців) - 89 306,56 грн. (сума сплаченого в спірний період земельного податку) = 351 269,10 грн.

За результатами перевірки наданого розрахунку, суд дійшов висновку, що Позивач безпідставно здійснив визначення безпідставно збережених коштів у період після фактично формування земельної ділянки площею 0,3266 га, з кадастровим номером 1211600000:03:042:0118, адже з реєстрацією зазначеної ділянки, земельна ділянка з кадастровим номером 1211600000:03:042:0001, фактичне користування якою Відповідачем, стало підставою для вимог у даному спорі, припинила своє існування як об`єкт земельних правовідносин, що виключало підстав для одержання позивачем орендної плати від користування такою ділянкою.

Таким чином, обґрунтованим суд вважає здійснення позивачем розрахунку за періодом 01.09.2017 року по 01.05.2020 року.

Крім того, суд звертає увагу, що при визначенні розміру нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки, як бази для обрахунку розміру недоотриманого доходу у вигляді орендної плати в спірному періоді, Позивач застосовував дані щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 1211600000:03:042:0001, які наведені у витягу № 11535 від 18.07.2019 року (а.с. 18).

За змістом зазначеного витягу, при розрахунку нормативної грошової оцінки ділянки застосовано коефіцієнт Кф із значенням 3,0.

Застосування коефіцієнту (Кф) передбачено Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (далі - Порядок), який затверджено Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489.

Згідно з п. 5 цього Порядку, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року N 548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за N 1011/18306 (додаток 1).

У примітках до додатку 1 до Порядку, в редакції яка була чинна на період з 01.09.2017 по 16.07.2018, визначено, що для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0. У разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.

Застосування коефіцієнту Кф із значенням 3,0, стало можливим лише із прийняттям змін до Порядку, внесених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.03.2018 № 162, що набрав чинності з 17.07.2018.

Таким чином, протягом спірного періоду з 01.07.2017 року по 16.07.2018 року, для визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1211600000:03:042:0001, та відповідно частині цієї ділянки, яка перебувала у фактичному користуванні відповідача, мав застосовуватися коефіцієнт Кф із значенням 2,0.

Згідно з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1211600000:03:042:0001 за № 38/86-17 від 13.02.2017 (а.с. 102) при розрахунку якої застосовано коефіцієнт Кф із значенням 2,0, відповідна оцінка ділянки склала 4 518 708,48 грн.

Отже, при розрахунку суми безпідставно збережених коштів в період із 01.09.2017 по 16.07.2018, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, як база для обрахунку розміру недоотриманого доходу, має бути застосована на рівні 4 518 708,48 грн.

Підставивши відповідні значення до розрахунку позивача, суд провів власні нарахування, згідно з яких, у період з 01.09.2017 року по 01.05.2020 року, сума безпідставно збережених коштів склала 268 902,62 грн.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин заявлені вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з Відповідача безпідставно збережених коштів на загальну суму 268 902,62 грн., в решті позовних вимог слід відмовити.

Доводи відповідача з посиланням на те, що земельна ділянка площею 0,32448 га, з якої Позивачем здійснено розрахунок заявленої до стягнення суми, не може вважатися сформованим об`єктом цивільних прав, слід визнати безпідставними, адже як вище встановлено судом, у відповідності до ч. 4 ст. 120 ЗК України, зазначена площа визначена пропорційно до розміру частки Відповідача у праві власності на нерухоме майно, яке розташовано на земельній ділянці площею 0,4992 га., що існувала протягом спірного періоду як об`єкт земельних правовідносин.

Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 123, 129, 191, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецредуктор" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Патріотів України 126-Г/1, код ЄДРПОУ 37338501) на користь Нікопольської міської ради (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 3, код ЄДРПОУ 37338501) безпідставно збережені кошти в розмірі 268 902,62 грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 033,53 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01.02.2021

Суддя О.В. Ліпинський