Постанова

від 21.04.2021 по справі 904/5026/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2021 року м.Дніпро Справа № 904/5026/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Березкіної О.В.

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Ільєнко М.Л., довіреність № 3165 від 07.12.2020 р., представник (був присутнім у судовому засіданні 29.03.2021);

від відповідача: Нагорна Н.О., ордер серія ДП №2610/030 від 29.03.2021 р., адвокат (була присутня у судовому засіданні 29.03.2021);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецредуктор" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2021 , ухвалене суддею Ліпинським О.В., м. Дніпро, повний текст якого підписаний 01.02.2021, у справі №904/5026/20

за позовом Нікопольської міської ради, м. Нікополь

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецредуктор", м. Нікополь

про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати у розмірі 351 269, 10 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Нікопольська міська рада (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецредуктор" (далі - Відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів на загальну суму 351 269, 10 грн.

Позов мотивовано тим, що на сформованій земельній ділянці з кадастровим номером 1211600000:03:042:0001 знаходиться нерухоме майно, яке належить Відповідачу (39/60 часток) та ФОП Гребнєву С.М. (21/60 часток). Протягом спірного періоду з 01.09.2017 по 31.08.2020, Відповідач здійснював фактичне користувався земельною ділянкою (її частиною) без оформлення правовідносин щодо землекористування, а отже, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді орендної плати.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2021 у справі №904/5026/20 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецредуктор" на користь Нікопольської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі 268 902,62 грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 033,53 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду у задоволеній частині, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецредуктор", в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, нез`ясування обставин справи, просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

При цьому скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що в ході судового розгляду суд першої інстанції провів власні нарахування, згідно яких у період з 01.09.2017 по 01.05.2020 сума безпідставно збережених коштів склала 268 902,62 грн., не зазначивши в оскаржуваному рішенні порядок обрахування цієї суми та не навів свій розрахунок в рішенні.

Суд не надав належної правової оцінки тому, що спірна земельна ділянка площею 0,4992 га кадастровий номер: 1211600000:03:042:0001 раніше перебувала в користуванні ТОВ "АВТО-АРТ" на підставі договору оренди землі. За таких обставин, не можна вважати доведеним висновок суду про те, що між власником спірної земельної ділянки і Відповідачем склалися саме відносини з фактичного користування земельною ділянкою, які за своїм змістом є кондикційними за наявності одночасно умов набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); та набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У відзиві на апеляційну скаргу Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що на сформованій земельній ділянці з кадастровим номером 1211600000:03:042:0001 знаходиться нерухоме майно, яке належить ТОВ СПЕЦРЕДУКТОР (39/60 часток) та ФОП Гребнєву С.М. (21/60 часток). Таким чином, у відповідності до ст. 120 ЗКУ з переходом права власності на нерухоме майно перейшло право користування земельною ділянкою від ТОВ Авто-Арт до ТОВ СПЕЦРЕДУКТОР та ФОП Гребнєву С.М.; в свою чергу на Відповідача припадає 3 244,8 кв.м. З огляду на вказане, у продовж спірного періоду Відповідач був фактичним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 1211600000:03:042:0001, зокрема, тієї її частини, яка згідно ч. 4 ст. 120 ЗК України, визначається пропорційно до розміру частки особи у праві власності на нерухоме майно та безоплатно користувався земельною ділянкою. Для визначення розміру безпідставно збережених коштів Нікопольською міською радою враховані приписи ч. 4 ст. 120 ЗК України та здійснено розрахунок, виходячи з площі земельної ділянки, яка фактично перебувала в користуванні відповідача, з урахуванням загальної площі ділянки - 4992 кв.м. та розміру частки Відповідача у праві власності на об`єкт нерухомості, що розташований на зазначеній ділянці - 36/90 часток. Таким чином, зазначена площа склала 3244,8 кв.м.

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 1211600000:03:042:0001 була у фактичному користуванні Відповідача до початку формування нової земельної ділянки (площею 0,3266 га, з кадастровим номером 1211600000:03:042:0118), а саме: до 01.05.2020, то судом першої інстанції правильно визначено період за який необхідно здійснювати нарахування, а саме: з 01.09.2017 по 01.05.2020. Також, позивач погоджується із застосуванням коефіцієнту Кф із значенням 3,0, яке стало можливим лише із прийняттям змін до Порядку, внесених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.03.2018 № 162, а саме: з 17.07.2018. У зв"язку з чим для розрахунку безпідставно збережених коштів у період з 01.09.2017 до 16.07.2018 потрібно враховувати витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13.02.2017 № 38/86-17, а з 17.07.2018 по 01.05.2020 - витяг про нормативну грошову оцінку від 18.07.2019 № 11535.

З урахуванням наведеного, суд, підставивши відповідні значення до розрахунку позивача, провів власні нарахування, згідно з яких, у період з 01.09.2017 по 01.05.2020, сума безпідставно збережених коштів склала 268 902,62 грн.

Доводи апелянта стосовно того, що судом 1-ї інстанції не було досліджено порядку припинення права оренди попереднім орендарем спірної земельної ділянки є безпідставними, оскільки спірна земельна ділянка є сформованою, дата державної реєстрації земельної ділянки 11.08.2003; у даному витягу зазначені відомості про попереднього орендаря земельної ділянки площею 0,4992 га - ТОВ "Авто-Арт". Відтак, дослідження порядку припинення права оренди у ТОВ "Авто-Арт" не має необхідності, адже користування земельною ділянкою в розумінні ст. 120 Земельного кодексу України розпочалось з моменту придбання ТОВ "Спецредуктор" нерухомого майна.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2021 (головуючий суддя - Іванов О.Г., судді - Березкіна О.В., Антонік С.Г.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецредуктор" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2021 у справі №904/5026/20; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 29.03.2021.

В судовому засіданні 29.03.2021 оголошено перерву до 21.04.2021.

20.04.2021 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/5026/20 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Антоніка С.Г.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2021, справу №904/5026/20 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Дармін М.О., якою справу прийнято до свого провадження.

В судовому засіданні 17.04.2019 року Центральним апеляційним господарським судом підписано вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін у судовому засіданні 29.03.2021, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Як убачається з матеріалів справи та підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 14), 11.08.2003 року було проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,4992 га, кадастровий номер: 1211600000:03:042:0001, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Право користування зазначеною ділянкою було зареєстровано за ТОВ «АВТО-APT» .

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 08.04.2014 року ТОВ «Спецредуктор» , та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 14.04.2014 року гр. ОСОБА_1 зазначеним особам, на праві спільної часткової власності належать нежитлові будівлі станції техобслуговування легкових автомобілів з автомийкою, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

39/60 часток у праві спільної часткової власності належать ТОВ «Спецредуктор» та 21/60 часток ОСОБА_1 .

За результатами звернення ТОВ «Спецредуктор» та ОСОБА_1 до Нікопольської міської ради було прийнято рішення про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних по АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 ) за фактичним розміщення нежитлових будівель станції технічного обслуговування легкових автомобілів з авто мийкою (рішення № 54-64/VI від 21.08.2015 року).

Наданий зазначеним рішенням дозвіл стосувався поділу земельної ділянки площею 0,4992 га кадастровий номер: 1211600000:03:042:0001.

На підставі договору про поділ нерухомого майна від 28.04.2017 року, укладеного між ТОВ «Спецредуктор» та ОСОБА_1 , зареєстровано право власності на два окремих об`єкти нерухомого майна за ТОВ «СПЕЦРЕДУКТОР» - загальною площею 780,7 м2, та за ОСОБА_1 - загальною площею 213 м2.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, по АДРЕСА_2 знаходиться будівля СТО, літера «И'» загальною площею 780,7 кв.м., власником якої є ТОВ «Спецредуктор» .

06.05.2020 за результатами поділу ділянки площею 0,4992 га кадастровий номер: 1211600000:03:042:0001 було сформовано та зареєстровано земельну ділянку площею 0,3266 га з кадастровим номером 1211600000:03:042:0118 під виділеним в натурі об`єктом нерухомості, що належить Відповідачу. Договір оренди зазначеної ділянки укладено між Позивачем та Відповідачем 31.07.2020.

З огляду на викладені вище обставини, слід дійти висновку, що належне Відповідачу та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , яке в подальшому поділено зазначеними особами в натурі, до проведення державної реєстрації новосформованої земельної ділянки, площею 0,3266 га, з кадастровим номером 1211600000:03:042:0118, фактично було розташовано на сформованій земельній ділянці площею 0,4992 га, кадастровий номер: 1211600000:03:042:0001, яка раніше перебувала в користуванні ТОВ «АВТО-APT» .

Таким чином, у період від дати набуття Відповідачем права власності на частку в нерухомому майні за адресою: АДРЕСА_1 , яка згодом виділена в натурі, і до формування та реєстрації нової земельної ділянки під вказаним об`єктом, Відповідач являвся фактичним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 1211600000:03:042:0001, зокрема, тієї її частини, яка згідно ч. 4 ст. 120 ЗК України визначається пропорційно до розміру частки особи у праві власності на нерухоме майно.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що у період від дати набуття Відповідачем права власності на частку в нерухомому майні за адресою: АДРЕСА_1 , яка згодом виділена в натурі, і до формування та реєстрації нової земельної ділянки під вказаним об`єктом, Відповідач являвся фактичним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 1211600000:03:042:0001, зокрема, тієї її частини, яка згідно ч. 4 ст. 120 ЗК України, визначається пропорційно до розміру частки особи у праві власності на нерухоме майно.

Таким чином, обґрунтованим суд вважає здійснення позивачем розрахунку за період з 01.09.2017 по 01.05.2020.

В той же час, протягом спірного періоду з 01.07.2017 по 16.07.2018 для визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки мав застосовуватися коефіцієнт Кф із значенням 2,0, а після - із значенням 3.0.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, в тому числі і надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

Статтею 83 ЗК України визначено права власності на землю територіальних громад.

Так, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної державної власності ;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Оскільки спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1211600000:03:042:0001 знаходиться в межах м. Нікополя, Відповідачем не надано доказів перебування даної земельної ділянки у приватній чи державній власності, то відповідно до ст. 83 ЗК України саме Нікопольська міська рада Дніпропетровської області є власником даної земельної ділянки.

Саме це підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 1211600000:03:042:0001 (а.с. 14).

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Плата за землю вноситься не залежно від вини особи щодо оформлення правовстановлюючих документів, а за сам факт користування земельною ділянкою.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, без належних на те правових підстав.

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

При цьому згідно зі статтею 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18) зробила правовий висновок, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Тобто, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17.

Колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що спірна земельна ділянка площею 0,4992 га кадастровий номер: 1211600000:03:042:0001 раніше перебувала в користуванні ТОВ "АВТО-АРТ" на підставі договору оренди землі.

Цей факт підтверджує витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, відповідно до якого речове право на земельну ділянку загальною площею 0,4992 га, кадастровий номер 1211600000:03:042:0001 11.08.2003 зареєстровано за попереднім власником об`єктів нерухомого майна - ТОВ "Авто-Арт".

В той же час, строк дії речового права - 10 років, тобто до 11.08.2013.

Отже, станом на дату набуття ТОВ «Спецредуктор» права власності на нерухоме майно, що розташоване на спірній земельній ділянці (08.04.2014), речове право ТОВ "АВТО-АРТ" на земельну ділянку вже було припиненим. Доказів пролонгації речового права попереднього власника нерухомого майна на спірну земельну ділянку площею 0,4992 га матеріали справи не містять, заявником апеляційної скарги не надано.

Вищезазначеним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про недоведеність висновку господарського суду, що між власником спірної земельної ділянки і Відповідачем склалися відносини з фактичного користування земельною ділянкою, право на яку не оформлено у встановленому порядку, які за своїм змістом є саме кондикційними.

Водночас, у справах за вимогами про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою, відповідне право на яку не оформлено у встановленому порядку, тобто відповідно до статті 1212 ЦК України, необхідним є встановлення розміру цієї ділянки.

Відповідно до частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з вимогами частин першої, третьої, четвертої, дев`ятої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Тобто, об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка є сформованою як об`єкт цивільних прав.

Як вже зазначалося вище, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 11.08.2003 проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,4992 га, кадастровий номер: 1211600000:03:042:0001.

Отже, наявними матеріалами справи встановлено обставини щодо формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, за користування якою заявлені до стягнення суми.

Доводи відповідача з посиланням на те, що земельна ділянка площею 0,32448 га, з якої Позивачем здійснено розрахунок заявленої до стягнення суми, не може вважатися сформованим об`єктом цивільних прав, слід визнати безпідставними, адже як вище встановлено судом, у відповідності до ч. 4 ст. 120 ЗК України, зазначена площа визначена пропорційно до розміру частки Відповідача у праві власності на нерухоме майно, яке розташовано на земельній ділянці площею 0,4992 га, що існувала протягом спірного періоду як об`єкт земельних правовідносин.

Для визначення розміру безпідставно збережених коштів, враховуючи приписи ч. 4 ст. 120 ЗК України, Позивач розрахував площу земельної ділянки, яка фактично перебувала в користуванні відповідача, виходячи із загальної площі ділянки - 4992 кв.м. та розміру частки Відповідача у праві власності на об`єкт нерухомості, що розташований на зазначеній ділянці - 36/90 часток. За підрахунками Позивача, зазначена площа склала 3244,8 кв.м.

Розрахунок нормативної грошової оцінки зазначеної частини ділянки, як бази для обрахунку розміру недоотриманого доходу у вигляді орендної плати, Позивач здійснив, виходячи з розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 1211600000:03:042:0001, яка згідно витягу № 11535 від 18.07.2019 становить 6 778 807,68 грн. (6 778 087,68 грн. : 4992 кв.м. = 1 357,79 грн. за один кв.м.) (1 357,79 грн. х 3244,8 кв.м. = 4 405 756,99 грн.).

Нарахування проведена за період з 01.09.2017 по 31.08.2020, за наступною формулою: 4 405 756,99 грн. (нормативно грошова оцінка частини ділянки) х 3% (річна ставка орендної плати) = 132 172,71 грн. (розмір орендної плати на рік) : 12 (місяців) = 11 014,39 грн. (розмір орендної плати за місць) х 40 (місяців) - 89 306,56 грн. (сума сплаченого в спірний період земельного податку) = 351 269,10 грн.

За результатами перевірки наданого розрахунку, господарський суд дійшов правильного висновку, що Позивач безпідставно здійснив визначення безпідставно збережених коштів у період після фактично формування земельної ділянки площею 0,3266 га, з кадастровим номером 1211600000:03:042:0118, адже з реєстрацією зазначеної ділянки, земельна ділянка з кадастровим номером 1211600000:03:042:0001, фактичне користування якою Відповідачем стало підставою для вимог у даному спорі, припинила своє існування як об`єкт земельних правовідносин, що виключало підстави для одержання позивачем орендної плати від користування такою ділянкою.

Таким чином, обґрунтованим є здійснення позивачем розрахунку за період з 01.09.2017 по 01.05.2020.

Крім того, при визначенні розміру нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки, як бази для обрахунку розміру недоотриманого доходу у вигляді орендної плати в спірному періоді, Позивач застосовував дані щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 1211600000:03:042:0001, які наведені у витягу № 11535 від 18.07.2019 (а.с. 18).

За змістом зазначеного витягу, при розрахунку нормативної грошової оцінки ділянки застосовано коефіцієнт Кф із значенням 3,0.

Застосування коефіцієнту (Кф) передбачено Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (далі - Порядок), який затверджено Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489.

Згідно з п. 5 цього Порядку, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року N 548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за N 1011/18306 (додаток 1).

У примітках до додатку 1 до Порядку, в редакції яка була чинна на період з 01.09.2017 по 16.07.2018, визначено, що для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0. У разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.

Застосування коефіцієнту Кф із значенням 3,0, стало можливим лише із прийняттям змін до Порядку, внесених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.03.2018 № 162, що набрав чинності з 17.07.2018.

Таким чином, протягом спірного періоду з 01.07.2017 по 16.07.2018, для визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1211600000:03:042:0001, та відповідно частині цієї ділянки, яка перебувала у фактичному користуванні відповідача, мав застосовуватися коефіцієнт Кф із значенням 2,0.

Згідно з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1211600000:03:042:0001 за № 38/86-17 від 13.02.2017 (а.с. 102) при розрахунку якої застосовано коефіцієнт Кф із значенням 2,0, відповідна оцінка ділянки склала 4 518 708,48 грн.

Отже, при розрахунку суми безпідставно збережених коштів в період із 01.09.2017 по 16.07.2018, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, як база для обрахунку розміру недоотриманого доходу, має бути застосована на рівні 4 518 708,48 грн.

Підставивши відповідні значення до розрахунку позивача, господарський суд провів власні нарахування, згідно з яких у період з 01.09.2017 по 01.05.2020 сума безпідставно збережених коштів склала 268 902,62 грн.

Колегія суддів погоджується із заявником апеляційної скарги про те, що господарський суд не зазначив у оскаржуваному рішенні порядок обрахування цієї суми та не навів свій розрахунок в рішенні.

Колегія суддів відповідно до ст. 86 ГПК України здійснила власний детальний розрахунок безпідставно збережених коштів з урахуванням обставин, які були з`ясовані під час розгляду справи, які полягають в наступному.

Розрахунок безпідставно збережених коштів за період з 01.09.2017 по 16.07.2018.

Так, згідно витягу від 13.02.2017 №38/86-17 за площу 4992,00 кв.м. нормативна грошова оцінка (з Кф 2 ) становить 4 518 707,48 грн.

4 518 708,48 грн. : 4992 кв.м. = 905,19 грн. (за 1 кв.м.).

905,19 грн. * 3244,8 кв.м = 2 937 160,51 грн. (НГО за земельну ділянку площею 3 244,8 кв.м. з Кф 2 ).

З 01.09.2017 по 16.07.2018 (10 місяців і 16 днів).

2 937 160,51 грн. * 3% = 88 114,81 грн. (за 1 рік).

88 114,81 грн. : 12 місяців = 7 342,90 грн. (1 місяць).

7 342,90 грн. * 10 місяців = 73 429,00 грн. (10 місяців).

7 342,90 грн.: 30 днів = 244,76 грн. (1 день).

244,76 грн. * 16 днів = 3 916,16 грн. (16 днів).

Всього, 73 429,00 грн. + 3 916,16 грн. = 77 345,16 грн.

Розрахунок безпідставно збережених коштів за період з 17.07.2018 по 01.05.2020.

Згідно витягу НГО від 18.07.2019 № 11535 нормативна грошова оцінка (з Кф З ) за 4992 кв.м. становить 6 778 087,68 грн.

6 778 087,68 грн. : 4992 кв.м. = 1 357,79 грн. (1 кв. м).

357,79 грн. * 3244,8 кв.м = 4 405 756,99 грн (з Кф З ).

З 17.07.2018 по 01.05.2020 (21 місяць і 15 днів) - за даний період Кф становить З

4 405 756,99 грн. * 3% = 132 172.71 грн. (за 1 рік).

132 172.71 грн. : 12 місяців = 11 014, 39 грн. (1 місяць).

11 014, 39 грн. * 21 місяці = 231 302,19 грн. (21 місяць).

11 014, 39 грн. : 30 днів = 367,15 грн. (за 1 день).

367,15 грн. * 15 днів = 5 507,25 грн. (15 днів)

Всього, 231 302, 19 грн. + 5 507,25 грн.= 236 809,44 грн.

Отже, за період з 01.09.2017 по 01.05.2020 сума становить (236 809,44 грн. + 77 345,16 грн.) = 314 154, 60 грн.

За 2017, 2018, 2019 роки сплачено коштів на загальну суму 45 249,00 грн. (6 490,00 грн. + 23 190,00 грн. + 15 569,00 грн.)

Таким чином, враховуючи сплачені кошти Відповідачем сума для стягнення становить 268 905,60 грн. (314 154, 60 грн. - 45 249,00 грн.).

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин заявлені вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з Відповідача безпідставно збережених коштів на загальну суму 268 902,60 грн. (враховуючи округлення до сотих гривні), в решті позовних вимог слід відмовити.

Хоча господарський суд в оскаржуваному рішенні і не зазначив порядок обрахування безпідставно збережених коштів та не навів свій розрахунок в рішенні, а зазначив лише остаточну суму, з огляду на правильність здійсненого господарським судом розрахунку, у апеляційного суду відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецредуктор", м. Нікополь на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2021 у справі №904/5026/20 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2021 у справі №904/5026/20 - залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецредуктор", м. Нікополь за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 29.04.2021.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Березкіна