Рішення

від 25.01.2021 по справі 908/2181/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/109/20-15/172/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2021 Справа № 908/2181/20

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С. розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Славута-Кальцій", 03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 136, кімната 34

до відповідача Фізичної особи-підприємця Зюзіна Миколи Миколайовича, АДРЕСА_1

про стягнення коштів

без виклику (повідомлення) представників учасників процесу

суть спору

До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Славута-Кальцій" з позовом до Фізичної особи-підприємця Зюзіна Миколи Миколайовича про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 40 400,00 грн, інфляційних втрат в розмірі 527,06 грн та 3% річних у сумі 527,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що сторони вели перемовини щодо укладання договору на поставку відповідачем позивачу редуктора ходу ТО-30 загальною вартістю 40 400,00 грн. На підставі рахунка відповідача від 27.02.2020 позивач оплатив відповідачу суму коштів за цей товар в розмірі 40 400,00 грн платіжним дорученням № 1541 від 19.03.2020. Однак договір поставки так і не був укладений сторонами в належній формі і товар не був поставлений відповідачем позивачу. У зв`язку з цим позивач вважає, що відповідач отримав грошові кошти в сумі 40 400,00 грн без достатньої правової підстави та просить стягнути їх з відповідача у даному позові.

Позов заявлено на підставі норм ст. ст. 11, 15, 536, 625, 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2020 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.09.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений строк від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з доказами на виконання вимог суду.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2181/20; присвоєно справі номер провадження 28/109/20; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання. Встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; для надання заперечень на відповідь на відзив з доказами направлення заперечень позивачу - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Повідомлено сторін, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення, необхідно подати у строк до 17.10.2020.

Позивач отримав копію ухвали суду 23.09.2020, а відповідач - 21.09.2020, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

08.10.2020 від відповідача надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких відповідач повідомив, що не отримував копії позовної заяви, у зв`язку з чим не може надати відзив на позовну заяву. З огляду на викладені в ухвалі суду обставини подання позову, відповідач зауважив, що в позовній заяві позивач стверджує, що договір поставки між сторонами не укладався, натомість в претензії про стягнення коштів позивач посилався на даний договір. Відповідач заперечує факт отримання від позивача листа від 08.04.2020 №25/1 та адвокатського запиту від 29.06.2020. Щодо претензії відповідач зауважує, що вона підписана адвокатом Козійчуком О.І. без надання жодного документу на підтвердження його повноважень діяти від імені позивача, тому позивач не визнає дану претензію як таку, що надійшла від позивача. Відповідач вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів які б свідчили про порушення права позивача з боку відповідача та прострочення строку поставки редуктора ходу вартістю 40 400,00 грн.

Судом приймаються до розгляду письмові пояснення відповідача.

Відповідач подав клопотання про продовження строку для подачі відзиву на позовну заяву, в якому просив суд зобов`язати позивача надіслати відповідачу копію позовної заяви з додатками та не розглядати справу без відзиву відповідача.

Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ № П-769/20 від 19.11.2020 та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2020, у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді-доповідача Федорової О.В. з 02.11.2020 та неможливість у зв`язку з цим вирішити справу у встановлений законом строк, справу № 908/2181/20 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2281/20. Присвоєно справі номер провадження 28/101/20-15/172/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання.

Суд розглянув клопотання відповідача та відмовив у його задоволенні, оскільки в матеріалах справи наявні належні докази надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками - опис вкладення від 21.08.2020 на юридичну адресу відповідача: провул. Балтійський, буд. №9, м. Мелітополь, Запорізька область, 72319. У зв`язку з цим відсутні підстави для покладення не позивача обов`язку повторно надсилати відповідачу позовну заяву з додатками. Відповідач не був позбавлений права ознайомитися з матеріалами справи, в тому числі шляхом подання суду клопотання про надсилання сканованих копій позовної заяви з додатками на електронну адресу відповідача. Крім того, в ухвалі про відкриття провадження у справі суд виклав фактичні та нормативні підстави позову, з огляду на які відповідач мав можливість надати відзив на позов та всі докази в підтвердження своєї правової позиції у справі. Однак відповідач не скористався належним чином своїми процесуальними правами. Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для продовження відповідачу строку для подачі відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Від позивача не надходило клопотань та додаткових заяв по суті спору.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 25.01.2021.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.

На підставі виставленого Фізичною особою-підприємцем Зюзіним Миколою Миколайовичем (відповідач у справі) рахунку-фактури № СФ-0000003 від 27.02.2020 на оплату редуктора ходу ТО-30 в кількості 1 шт. за ціною 40 400,00 грн з ПДВ, Товариство з обмеженою відповідальністю "Славута-Кальцій" (позивач у справі) оплатило суму 40 400,00 грн. платіжним дорученням № 1541 від 19.03.2020.

Позивач вказує, що договір поставки не був укладений сторонами в належній формі і товар не був поставлений відповідачем позивачу. У зв`язку з цим позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 25/1 від 08.04.2020, адвокатським запитом від 29.06.2020 та претензією від 12.08.2020 про повернення коштів в сумі 40 400,00 грн.

Оскільки відповідач залишив вимоги позивача без задоволення, позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом у даній справі про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 40 400,00 грн, інфляційних втрат в розмірі 527,06 грн та 3% річних у сумі 527,97 грн.

Правовідносини щодо повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, врегульовано нормами глави 83 Цивільного кодексу України Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (ст. ст. 1212 - 1215 ЦК України).

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У рахунку-фактурі № СФ-0000003 від 27.02.2020, на підставі якого позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 40 400,00 грн, відсутнє посилання на підставу його виписки, зокрема договір. У листі позивача до відповідача вих. № 25/1 від 08.04.2020, адвокатському запиті від 29.06.2020 та претензії від 12.08.2020 наявне посилання на договір поставки № 50 від 27.02.2020, на підставі якого були перераховані кошти. Однак позивач вказує, що в письмовій формі даний договір не був укладений. Відповідач у письмових поясненнях до суду, не погоджуючись із доводами позивача про безпідставне набуття відповідачем грошових коштів, у той же час не спростував факт відсутності договору поставки між сторонами, зокрема не надав суду копії договору поставки, який регулює взаємовідносини сторін.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За приписами ч. ч. 1 - 4, 7 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно з ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

В даному випадку господарські взаємовідносини сторін щодо сплати коштів позивачем відповідачу в сумі 40 400,00 грн підтверджуються рахунком-фактурою № СФ-0000003 від 27.02.2020 на оплату редуктора ходу ТО-30 в кількості 1 шт. за ціною 40 400,00 грн з ПДВ та платіжним дорученням №1541 від 19.03.2020 на його оплату. Дані документи не свідчать про укладення сторонами договору у спрощеній формі, оскільки рахунок не відповідає вимогам до пропозиції щодо укладення договору, встановленим ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України, оскільки не містить зобов`язання відповідача поставити товар. Крім того, рахунок не містить строку дії договору, що є істотною умовою договору відповідно до вимог ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, без погодження якої договір не вважається укладеним.

У п. 18.6 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.04.2020 у справі № 915/641/19 викладено висновок про те, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.

Отже, договір поставки в належній формі між сторонами не було укладено, а тому кошти на підставі цього рахунку сплачені позивачем безпідставно.

Відповідач не надав доказів на підтвердження того, що грошові кошти на підставі цього рахунку були оплачені позивачем в рахунок переданого відповідачем товару або на певній правовій підставі.

Враховуючи викладене, відповідач зобов`язаний повернути позивачу безпідставно одержані грошові кошти в сумі 40 400,00 грн.

Щодо вимог позивача про повернення коштів позивач повідомив суду у заяві від 10.09.2020, що лист вих. № 25/1 від 08.04.2020 направлявся відповідачу електронною поштою, тому докази поштового відправлення даного листа у позивача відсутні.

Адвокатський запит від 29.06.2020 за твердженням позивача також направлявся електронною поштою 29.06.2020 та повторно надсилався електронною поштою з електронним цифровим підписом 07.07.2020, на підтвердження чого позивач надав протокол створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису, створеного на офіційному сайті Міністерства цифрової трансформації України. Докази поштового відправлення вказаного запиту у позивача відсутні.

Претензію від 12.08.2020 № 50 за твердженням позивач надіслано електронною поштою з електронним цифровим підписом 12.08.2020, на підтвердження чого позивач надав протокол створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису, створеного на офіційному сайті Міністерства цифрової трансформації України. Також претензію було надіслано засобами поштового зв`язку, на підтвердження чого позивач надав оригінал опису вкладення та накладну АТ Укрпошта від 13.08.2020 № 3010001162809.

Відповідач заперечує факт отримання від позивача листа вих. № 25/1 від 08.04.2020 та адвокатського запиту від 29.06.2020. Факт отримання претензії відповідач не заперечує, проте зауважує, що вона підписана адвокатом Козійчуком О.І. без надання жодного документу на підтвердження його повноважень діяти від імені позивача, тому позивач не визнає дану претензію як таку, що надійшла від позивача.

Проаналізувавши надані позивачем докази в підтвердження надіслання відповідачу вимог та заперечення відповідача, суд приймає в якості вимоги про повернення коштів претензію від 12.08.2020, оскільки позивач надав докази її надсилання відповідачу, а факт її отримання відповідач не заперечує. На підтвердження повноважень представника позивача адвоката Козійчука О. позивач надав копію договору про надання правової допомоги від 10.06.2020 № 053

Щодо листа вих. № 25/1 від 08.04.2020 доказів його надсилання відповідачу взагалі не надано, а щодо доказів надсилання адвокатського запиту від 29.06.2020 електронною поштою суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні відомості про адресу електронної пошти відповідача, а також докази надсиланню відповідачу адвокатського запиту на таку адресу.

У зв`язку з цим суд вважає, що позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів 13.08.2020 (дата надсилання претензії від 12.08.2020).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до відстеження трекінгу відправлення АТ Укрпошта за номером № 3010001162809, за яким було надіслано претензію, відправлення було вручено 04.09.2020.

Отже, відповідач повинен був виконати вимогу позивача про повернення коштів у семиденний строк від дня отримання вимоги, тобто до 11.09.2020 включно.

Відповідач не надав суду доказів повернення позивачу коштів у сумі 40 400,00 грн.

За таких обставин суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів у сумі 40 400,00 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення повернення коштів в сумі 40 400,00 грн позивач нарахував 3% річних за період з 19.03.2020 по 25.08.2020 в сумі 527,97 грн та інфляційні втрати за період з квітня по червень 2020 (сукупний індекс інфляції 101,30%) в сумі 527,97 грн.

Враховуючи те, що строк виконання відповідачем зобов`язання з повернення коштів відповідно до матеріалів справи сплив тільки 11.09.2020, позивач безпідставно нарахував 3% річних та інфляційні втрати за період до спливу цього строку.

За таких обставин суд відмовляє у стягненні з відповідача інфляційних втрат в розмірі 527,06 грн та 3% річних у сумі 527,97 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в сумі 2102,00 грн за розгляд позовної заяви покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог, виходячи з такого розрахунку: 40 400,00 грн (сума задоволених вимог) / 41455,94 грн (сума заявлених вимог) х 2102,00 грн (судовий збір за розгляд заявлених вимог) = 2048,46 грн (судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача на корись позивача). Решта судового збору в сумі 53,54 грн (2102,00 грн - 2048,46 грн) покладається на позивача.

Крім того, відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат позивач заявив про понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3675,00 грн, проте доказів на підтвердження понесення цих витрат не надав і вимогу про їх стягнення з відповідача не заявляв, тому суд не здійснює розподіл витрат на правову допомогу.

Керуючись 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Зюзіна Миколи Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Славута-Кальцій" (03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 136, кімната 34, ідентифікаційний код 37012467) безпідставно отримані кошти в сумі 40 400,00 грн (сорок тисяч чотириста гривень 00 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 2048,46 грн (дві тисячі сорок вісім гривень 46 коп.). Видати наказ.

Відмовити у стягненні з відповідача інфляційних втрат в розмірі 527,06 грн та 3% річних у сумі 527,97 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01 лютого 2021 року.

Суддя І.С. Горохов