Рішення

від 01.02.2021 по справі 925/1306/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.02.2021Справа № 925/1306/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Городищенської міської ради Черкаської області

до Публічного акціонерного товариства Укрвторчормет

про стягнення 42 886,37 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Городищенська міська рада Черкаської області звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Укрвторчормет про стягнення 42 886,37 грн. заборгованості за договором оренди землі від 01.06.2018, у тому числі: 37 159,40 грн. боргу з орендної плати, 379,04 грн. інфляційних нарахувань та 5 347,93 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди землі від 01.06.2018, укладеним між Городищенською міською радою Черкаської області та Публічним акціонерним товариством Укрвторчормет .

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09.10.2020 передано справу за позовом Городищенської міської ради Черкаської області до Публічного акціонерного товариства Укрвторчормет про стягнення 42 886,37 грн за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду міста Києва.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2020 справу № 925/1306/20 передано на розгляд судді Удалової О.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 позовну заяву Городищенської міської ради Черкаської області залишено без руху, встановлено Городищенській міській раді Черкаської області строк на усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з дня отримання ухвали шляхом подання до суду: інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви; надання належним чином засвічених копій доданих до позову документів; подання до суду детального розрахунку суми, що складає ціну позову, з урахуванням березня 2020 року; розрахунку (порядку) нарахувань орендної плати за кожен місяць спірного періоду.

26.11.2020 до суду надійшла направлена позивачем поштою заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 відкрито провадження у справі № 925/1306/20 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частинною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі 30.11.2020 позивач згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105472580317 отримав 04.12.2020, відповідач - 02.12.2020 (поштове відправлення № 0105472580325).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні до суду не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

01.06.2018 між позивачем - Городищенською міською радою Черкаської області (орендодавцем за договором, позивачем) та Публічним акціонерним товариством Укрвторчормет (орендарем за договором, відповідачем) був укладений договір оренди землі (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець згідно рішення сесії міської ради від 22.03.2018 № 21-15/VІІ надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться в м. Городище, вул. Індустріальна, 18, кадастровий номер земельної ділянки 7120310100:01:001:1554.

Згідно з п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3682 га, на якій знаходяться об`єкти нерухомого майна приватної власності Публічного акціонерного товариства Укрвторчормет , а саме: нежитлова будівля, будинок залізнично-дорожнього транспорту, тамбур, прибудова, ганок, міст над шосейною дорогою, під`їзні колії, ваги вагонні.

У п. 5 договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2018 рік становила 891824,32 грн.

Відповідно до п. 9 договору погоджено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 44591,22 грн., що становить 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, щомісячно.

Орендна плата вноситься щомісячно в розмірі 1/12 частини річної плати на вказаний розрахунковий рахунок не пізніше 20 числа за звітним місяцем (п. 11 договору).

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації та інфляції, визначених законодавством (п. 10 договору).

За умовами п. 8 договір встановлено, що договір укладено на 10 років.

Матеріалами справи встановлено, що 06.08.2020 у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань з орендної плати по договору оренди землі від 01.06.2018, позивачем надіслано на адресу ПАТ Укрвторчорметал претензію № 453.02/18 від 05.08.2020, в якій зазначено про наявність заборгованості товариства зі сплати орендної плати за 2019-2020 роки, яка станом на 01.08.2020 склала 39170,43 грн, також нараховано пеню, та висловлено вимогу про погашення боргу на визначений розрахунковий рахунок Городищенської міської ради Черкаської області до 31.08.2020. Вказана вимога залишена відповідачем без реагування.

Звертаючись до суду з даним позовом, Городищенська міська рада Черкаської області зазначила, що відповідач, у порушення взятого на себе зобов`язання, у період жовтень-грудень 2019 року, січень-лютий та квітень-серпень 2020 року не здійснив сплати орендних платежів вчасно та у повному обсязі, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 37159,40 грн.

У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 379,04 грн. інфляційних нарахувань та 5347,93 грн. пені.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що за правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до зобов`язань найму (оренди) земельної ділянки, загальні положення про найм (оренду) визначені параграфом 1 глави 58, про найм (оренду) земельної ділянки, як окремий вид зобов`язань, параграфом 3 глави 58 ЦК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України. Крім того, спірні правовідносини перебувають у сфері дії Земельного і Податкового кодексів України, Закону України Про оренду землі , які з урахуванням предмету спору, є спеціальними нормативними актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України Про оренду землі , право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 ст. 2 Закону України Про оренду землі встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ч. 1 ст. 2).

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано факт користування відповідачем земельною ділянкою, що є предметом оренди по договору оренди землі від 01.06.2018, у період оренди жовтень 2019 року - серпень 2020 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Порядок сплати орендної плати за договором сторони визначили у пунктах 9-14 договору.

Відповідно до розрахунку позивача, за період з жовтня 2019 року по серпень 2020 року за користування орендною ділянкою за договором позивачем було нараховано до сплати відповідачу 37159,40 грн, а саме 3715,94 грн щомісячно, без урахування орендної плати за березень 2020 року, яка не нарахована відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) .

Як вже встановлено судом, 06.08.2020 позивач звертався до відповідача претензією № 453.02/18 від 05.08.2020 щодо оплати заборгованості за договором оренди землі від 01.06.2018 та вимогою її погашення, проте вказана вимога залишена останнім без відповіді та задоволення.

Докази погашення відповідачем вказаного боргу чи звільнення від обов`язку виконання зобов`язання щодо оплати орендної плати за користування земельною ділянкою у спірній сумі суду не надані.

Оскільки заборгованість відповідача зі сплати орендних платежів за вказаний період у розмірі 37159,40 грн належним чином доведена, доказів сплати відповідачем вказаної суми у строки, встановлені договором, матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про обґрунтованість та наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 37159,40 грн за несплату орендної плати за землю.

Крім того, за прострочення виконання зобов`язання з оплати орендної плати позивач просив суд стягнути з відповідача 379,04 грн. індексу інфляції орендної плати та 5 347,93 грн. пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовами п. 10 договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення про це в договорі.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 379,04 грн. індексації розміру орендної плати за спірний період на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що позивачем у позовній заяві та розрахунку заявлених вимог сума 379,04 грн вказана як інфляція з підстав нездійснення відповідачем оплати за оренду землі, суд розцінює вказану вимогу як інфляційні втрати відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а не індексація розміру орендної плати.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача, суд зазначає, що у наведених у позові, так і поданому до заяви про усунення недоліків позову розрахунках, не вказано строку оплати, періодів прострочення, за які здійснено відповідний розрахунок, вибірково взято до нарахування періоди інфляції, в яких не було дефляції.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Згідно з положеннями п. 11 договору, строк оплати орендної плати у конкретному місяці настав 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно прострочення з 21-го числа місяця, наступного за звітним.

Так, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за жовтень 2019 року - серпень 2020 року (без нарахування за березень 2020), здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат з урахування дефляції, судом встановлено, що належним до стягнення з відповідача є розмір 70,60 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Пунктом 14 договору між сторонами передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, сплачується пеня у розмірі визначеному законодавством.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 547 та п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України правочин, щодо забезпечення виконання зобов`язання (в тому числі щодо неустойки) вичиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і при сплаті не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З зазначених норм права суд вбачає, що підставою для нарахування пені є укладений між сторонами договір з умовою про розмір пені чи спосіб її обрахунку, або пряма норма закону, яка вказуватиме про застосування пені у правовідносинах сторін і в якому розмірі.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення в ч. 4 п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань". Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", ст. 36 Закону України "Про телекомунікації", ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань", а на підставі спеціального нормативного акту, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою ст. 625 ЦК України за невиконання грошового зобов`язання.

Оскільки умовами укладеного між сторонами договору оренди землі від 01.06.2018 не встановлено конкретний розмір пені, погоджений між сторонами, і позивач не вказав норму чинного законодавства, яка у правовідносинах сторін визначає розмір пені за порушення сплати орендних платежів за землю, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення пені у сумі 5347,93 грн за недоведеністю та необґрунтованістю підстав її нарахування.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач письмового відзиву та контррозрахунку заборгованості не надав, тверджень позивача не спростував.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 37159,40 грн основного боргу, 70,60 грн інфляційних втрат. В решті суми позову належить відмовити у зв`язку з безпідставністю нарахування.

Судові витрати, з урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зокрема з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 1824,76 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Укрвторчормет (02160, м. Київ, вул. Каунаська, 27, код 00191483) на користь Городищенської міської ради Черкаської області (19502, Черкаська обл., м. Городище, вул. Грушевського, № 11, код 33965401) основний борг у розмірі 37159,40 грн (тридцять сім тисяч сто п`ятдесят дев`ять грн. 40 коп), інфляційні втрати у розмірі 70,60 грн (сімдесят грн. 60 коп), судовий збір 1824,76 грн (одну тисячу вісімсот двадцять чотири грн. 76 коп).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01.02.2021.

Суддя О.Г. Удалова