Рішення

від 22.01.2021 по справі 927/934/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

22 січня 2021 року м. Чернігів справа № 927/934/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка , за участю секретаря судового засідання Селіван Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви за позовом Чернігівської міської ради 14000, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7 ( gorsovet@chernigiv-rada.gov.ua ) Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача : Національний університет Чернігівський колегіум імені Т.Г.Шевченка 14013, м. Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка, 53 До 1. Державного реєстратора Комунального підприємства Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації Чернігівської обласної ради Александренко Людмили Валеріївни 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 33 ( mbti.cn.ua@gmail.com ) 2. Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Чернігів 14000, м. Чернігів, проспект Миру, 21, кв. 45 про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора та припинення права власності

за участю представників учасників справи:

від позивача: Малай А.В. - адвокат (ордер серії СВ № 10079208 від 11.01.2021р.)

від відповідача-1: не з`явився

від відповідча-2: Демиденко В.Ю. - директор; Кутуков С.О. - адвокат (ордер серії СВ № 1007157 від 12.11.2020р.)

від третьої особи: не з`явився

Рішення виноситься після перерв, оголошених в судовому засіданні з 23.12.2020р. по 16.01.2021р. та з 16.01.2021р. по 22.01.2021р., на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 22.01.2021р., на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2020 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Чернігівської міської ради (надалі - Міськрада, позивач) до державного реєстратора Комунального підприємства Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації Чернігівської обласної ради Александренко Людмили Валеріївни (надалі - державний реєстратор, відповідач № 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Чернігів (надалі - ТОВ СК Чернігів , відповідач № 2) про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора та припинення права власності, згідно якої позивач просить:

визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації Чернігівської обласної ради Александренко Людмили Валеріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 40890306 від 02.05.2018р., на підставі якого зроблено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності на незавершене будівництво: недобудоване приміщення літ. А-2 загальною площею 347,0 м 2 , прибудова літ. А1-1 загальною площею 253,8 м 2 , прибудова літ. А2-1 загальною площею 72,4 м 2 , прибудова літ. А3-1 загальною площею 21,7 м 2 , льодове поле загальною площею 2422,8 м 2 , що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Блакитного, 14, за Товариством з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Чернігів (код 14240618);

припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Чернігів (код 14240618) на незавершене будівництво: недобудоване приміщення літ. А-2 загальною площею 347,0 м 2 , прибудова літ. А1-1 загальною площею 253,8 м 2 , прибудова літ. А2-1 загальною площею 72,4 м 2 , прибудова літ. А3-1 загальною площею 21,7 м 2 , льодове поле загальною площею 2422,8 м 2 , що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Блакитного, 14 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1543116574101).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що згідно положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , право власності на збудоване до набрання ним чинності (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права.

Чернігівська міська рада заперечує щодо набуття 27.04.1994 року ТОВ СК Чернігів права власності на об`єкт нерухомості (незавершене будівництво) за адресою м. Чернігів, вул. Блакитного, буд. 14, оскільки згідно ЦК УРСР 1963 року, можливість набуття прав власності на результат будівельної діяльності (об`єкти незавершеного будівництва) як на об`єкти нерухомого майна не передбачалась.

Відповідач № 1 під час проведення реєстрації незавершеного будівництва не з`ясував, чи виконувалось будівництво в установленому законом порядку, зокрема на підставі виданих архітектурно-планувальних завдань, технічних умов на будівництво, проектно-кошторисної документації, а також відведеної для цих цілей земельної ділянки та оформленого належним чином дозволу на будівництво. Рішення ж Деснянського районного суду м. Чернігові від 19.03.2001 р. по справі № 2-1206/2001 не містить посилань на правові підстави створення даного майна попереднім власником (підстави ведення будівництва), не передбачає визначення категорії майна відповідного виду (рухомих чи нерухомих речей), як і не містило обґрунтувань, що діючим законодавством не передбачалось інших способів встановлення права власності на незавершене будівництво. Таким чином, вказане судове рішення не підміняє документів, визначених законодавством для створення майна, первісного виникнення на нього права власності та наступного переходу права власності до іншої особи.

Всупереч норм ст. 27 1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ТОВ СК Чернігів не надано підтвердження державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою м. Чернігів, вул. Блакитного, 14 на підставі договору, укладеного між ним та МВТП Фірма Віон 27.04.1994 року, а для державної реєстрації на підставі рішення суду не надало документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт.

Позивач як орган, через який територіальна громада м. Чернігова здійснює своє право власності, уповноважений здійснювати функції власника земельної ділянки, зокрема вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Реєстрація чужого об`єкта нерухомого майна на земельній ділянці, яка не надавалась для його будівництва, порушує права землевласника, оскільки обмежує можливість її використання.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.11.2020р. залишено без задоволення клопотання Чернігівської міської ради про витребування доказів у зв`язку з його поданням з пропуском встановленого процесуального строку.

05 листопада 2020 року, у встановлений судом процесуальний строк, до Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив державного реєстратора Комунального підприємства Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації Чернігівської обласної ради Александренко Л.В. на позов, зі змісту якого вбачається що відповідач вважає позовну заяву безпідставною та необґрунтованою.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач № 1 зазначає, що право власності на об`єкт незавершеного будівництва по вул. Блакитного, 14 в м. Чернігові на підставі рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.03.2001р. та державного акту на право постійного користування землею від 26.06.1996 № 199 було зареєстровано в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Чернігів 10.01.2009 року Комунальним підприємством Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації Чернігівської обласної ради (реєстраційний номер 26053743), що підтверджується Витягом КП "ЧМБТІ" ЧОР про реєстрацію прав власності на нерухоме майно від 10.01.2009 № 21508500.

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

На виконання вимог цієї правової норми, державним реєстратором 02.05.2018 року була перенесена інформація до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про вже зареєстроване 10.01.2009 року право власності на об`єкт незавершеного будівництва по вул. Блакитного, 14 в м. Чернігові на підставі рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.03.2001р. та Державного акту на право постійного користування землею від 26.06.1996 № 199 за Товариством з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Чернігів .

Крім того, відповідач № 1 вважає себе неналежним відповідачем, адже належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

За таких обставин, відповідач № 1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог відносно його або закрити провадження в цій частині. У зв`язку з неможливістю прийняти участь у судовому засіданні розглядати справу без його присутності.

13 листопада 2020 року, у встановлений судом процесуальний строк, до Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Чернігів на позов в якому відповідач № 2 заперечує проти задоволення позовних вимог і не визнає їх в повному обсязі.

Свої заперечення відповідач № 2 мотивує тим, що попереднім власником об`єкту нерухомості за адресою: вул. Блакитного, буд. 14, м. Чернігів, було Виробничо-торгівельне підприємство Фірма Віон , а до нього - Міське управління капітального будівництва або Управління капітального будівництва виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів. 19 квітня 1993 року рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів за № 78 ВТП Фірмі Віон було виділено земельну ділянку площею 1,2 га по вулиці Блакитного, 14 з розпочатим будівництвом спортивної споруди з інженерними мережами для його закінчення по призначенню. В подальшому, Міським управлінням капітального будівництва було передано на баланс ВТП Фірмі Віон незавершене будівництво спортивного майданчика в районі Кордівка з інженерними мережами. В свою чергу, ВТП Фірма Віон сплатила вартість незавершеного будівництва. Тобто, ще Чернігівська міська рада відчужила у приватну власність спірний об`єкт незавершеного будівництва.

Оскільки станом на 27 квітня 1994 року діюче на той час цивільне законодавство передбачало приватну власність, в тому числі юридичних осіб, та не забороняла вчинення правочинів щодо майна у приватній власності, за договором купівлі - продажу ВТП Фірма Віон продала ТОВ СК Чернігів та фактично передала незавершене будівництво спортивного майданчика в районі Кордівка по вул. Блакитного, 14 у м. Чернігові. Саме тому 17 червня 1996 року рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів за № 144 було надано у постійне користування ТОВ СК Чернігів земельну ділянку площею 1,2 га по вул. Блакитного, 14.

На думку відповідача № 2, ТОВ СК Чернігів правомірно набуло у власність згаданий об`єкт незавершеного будівництва. В подальшому, у відповідача № 2 виникла необхідність встановити факт набуття у власність цього майна у судовому порядку, що і було зроблено рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 19 березня 2001 року. Таким судовим рішенням було встановлено факт, критерії прийнятності якого цілком узгоджуються з вимогами постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення .

Стосовно доводів позивача про відсутність у ТОВ СК Чернігів документів на здійснення будівництва об`єкту по вул. Блакитного, 14 відповідач № 2 зауважує, що дійсно у нього відсутні подібні документи, оскільки товариство такого будівництва і не здійснювало. Однак, на підтвердження законності створення такого об`єкту та виникнення прав на його розпорядження свідчать матеріали інвентаризаційної справи № 17980, адже в них відсутні записи про самочинне будівництво об`єкту та окремих його частин.

ТОВ СК Чернігів вважає, що по своїй правовій суті оскаржуваним рішенням державного реєстратора було перенесено відомості про державну реєстрацію права власності ТОВ СК Чернігів на об`єкт незавершеного будівництва по вул. Блакитного, 14 до відповідного державного реєстру (нового), який почав діяти з 1 січня 2013 року. Тоді як державна реєстрація самого права відбулася 10 січня 2009 року, що підтверджується витягом від 10 січня 2009 року. Проте, позивач не наводить, якому нормативно - правовому акту суперечить проведена 10 січня 2009 року державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва по вул. Блакитного, 14, як і не оскаржує рішення про таку державну реєстрацію.

Реєстрація права власності станом на 10 січня 2009 року проводилася згідно Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 7 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 18 лютого 2002 року за № 157/6445. В свою чергу, цим Тимчасовим положенням передбачалося державна реєстрація права власності на об`єкти незавершеного будівництва.

Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. При цьому, у ст. 346 Цивільного кодексу України визначено перелік підстав припинення права власності. Жодної з таких підстав Чернігівською міською радою не заявлено. Більш того, наведені у ст. 346 Цивільного кодексу України підстави не підлягають застосуванню для припинення права власності ТОВ СК Чернігів на об`єкт незавершеного будівництва по вул. Блакитного, 14.

Для захисту прав та представлення інтересів ТОВ СК Чернігів у суді і надання йому кваліфікованої правової (правничої) допомоги 2 листопада 2020 року був укладений договір з адвокатом Кутуковим С.О. Орієнтовний розмір судових витрат, які ТОВ СК Чернігів понесе, у зв`язку із розглядом судом даного позову, складає 18 000,00 гривень за оплату правової допомоги, які відповідач № 2 просить покласти на позивача.

12 листопада 2020 року Чернігівською міською радою подано відповідь на відзив державного реєстратора Александренко Л.В. в якій позивач вказує, що обраний ним спосіб захисту права шляхом визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та припинення права власності ТОВ СК Черінігів відповідає положенням статей 55, 124 Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (з урахуванням змін, внесених Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , який набрав чинності з 16.01.2020) та висновкам щодо застосування норм права, викладеним у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 року по справі № 916/2464/19.

Позивач вважає, що посилання відповідача № 1 на ч. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , як на підставу перенесення інформації до державного реєстру речових прав на спірне нерухоме майно (об`єкт незавершеного будівництва), має бути оцінено судом критично, оскільки дана норма не встановлює безспірного права або обов`язку державного реєстратора на перенесення будь - яких даних про речові права на нерухоме майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Оскільки Чернігівська міська рада порушує питання не лише про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а і про визнання його незаконним, задоволення позовних вимог прямо впливає на права та законні інтереси державного реєстратора та є підставою для настання негативних наслідків безпосередньо для нього.

23 листопада 2020 року Чернігівською міською радою подано відповідь на відзив ТОВ СК Чернігів в якій вона наполягає, що правовідносини, які склались між ВТП Фірма Віон та Управлінням капітального будівництва міськвиконкому не є предметом розгляду даної судової справи. Жоден із поданих відповідачем № 2 документів не підтверджує факт купівлі ТОВ СК Чернігів у ВТП Фірма Віон об`єкту незавершеного будівництва по вул. Блакитного, 14. Надана разом із відзивом на позовну заяву інвентаризаційна справа № 17890 не містить жодної інформації про початок будівельних робіт та стан готовності об`єкта незавершеного будівництва. ТОВ СК Чернігів не надано до відзиву жодного належного документа, що посвідчує речове право па земельну ділянку під об`єктом незавершеного будівництва.

На момент прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора вже діяв Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, який містить норми права прямої дії і саме його положеннями повинен був керуватись державний реєстратор при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 40890306 від 02.05.2018 року.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.11.2020р. залучено Національний університет Чернігівський колегіум імені Т.Г.Шевченка до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; зобов`язано відповідача № 2 надати для огляду в підготовчому засіданні оригінали доданих до відзиву на позовну заяву документів; встановлено процесуальні строки: для подання відповідачами заперечення - до 27 листопада 2020 року включно; для подання третьою особою письмових пояснень щодо позову - протягом п`яти днів з дня отримання копій позовної заяви.

03 грудня 2020 року, з пропуском встановленого судом процесуального строку, ТОВ СК Чернігів подано заперечення, яке на підставі ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, залишено судом без розгляду.

Відповідач № 1 і третя особа не скористалися своїм процесуальним правом на подання заперечень та письмових пояснень щодо позову, а також на участь в судових засіданнях. Про дату, час та місце їх проведення були належним чином повідомлені.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Чернігів зареєстроване в якості суб`єкта господарювання 25.11.1993р., про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за 1 064 120 0000 001232.

Обставинами, які є предметом доказування у даній справі являються: правомірність набуття ТОВ СК Чернігів права власності на об`єкт незавершеного будівництва; відповідність рішення державного реєстратора від 02.05.2018р. № 40890306 вимогам чинного законодавства; наявність порушення прав Міськради; наявність підстав для припинення права власності ТОВ СК Чернігів на об`єкт незавершеного будівництва.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем подано: копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.05.2018 року; копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.06.2020р. НВ-0005104622020; копію архівного витягу із рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 07.07.2020 року № 17-24/145/1 з додатком; копію державного акту на право постійного користування землею № 000722-199; копію рішення Деснянського районного суду м, Чернігова від 19 березня 2001 року по справі № 2-1206/2001 р.; копію витягу з п. 206 рішення Чернігівської міської ради від 28.01.2003; копію витягу з п. 460 рішення Чернігівської міської ради від 12.04.2005; копію витягу з п. 223 рішення Чернігівської міської ради від 04.02.2008; копію витягу з п. 77 рішення Чернігівської міської ради від 27.11.2009; копію листа виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 15.05.2020р. № 193/2020/ПІ; копію листа ДПІ у м. Чернігові від 27.12.2007р. з додатками; копію ухвали Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2011р.; копію державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 376204.

На підтвердження власних заперечень проти позову відповідачем № 1 подано копію витягу про реєстрацію права власності від 10.01.2009р. № 21508500.

На підтвердження власних заперечень проти позову відповідачем № 2 подано: копії трьох витягів з рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів № 78 від 19 квітня 1993 року; копію Авізо № 31 від 24 січня 1994 року; копію листа від 15 квітня 1999 року № 91; копію листа від 27 жовтня 1994 року № 13/303; копію витягу з рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів № 144 від 17 червня 1996 року; копію листа від 20 листопада 1995 року № 206; копію листа від 5 червня 1996 року; копію матеріалів інвентаризаційної справи № 17980; копію витягу про реєстрацію права власності від 10.01.2009р. № 21508500.

І. Щодо правомірності набуття ТОВ СК Чернігів права власності на об`єкт незавершеного будівництва.

З вищевказаних документів вбачається, що 10 січня 2009 року Комунальним підприємством Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації Чернігівської обласної ради була проведена державна реєстрація права власності ТОВ СК Чернігів на об`єкт незавершеного будівництва (реєстраційний номер 26053743), розташований за адресою: м. Чернігів, вул. Блакитного, 14, про що було зроблено запис № 2236 в книзі 16.

При цьому, у витязі № 21508500 від 10.01.2009р. вказано, що підставами виникнення права власності є рішення Деснянського районного суду м, Чернігова від 19 березня 2001 року та державний акт на право постійного користування землею від 26.06.1996р. № 199, виданий виконкомом Чернігівської міської ради.

Рішенням Деснянського районного суду м, Чернігова від 19 березня 2001 року по справі № 2-1206/2001 р., ухваленого за заявою ТОВ СК Чернігів , яке набрало законної сили, було встановлено факт належності на праві власності ТОВ СК Чернігів об`єкту незавершеного будівництва в м. Чернігові по вул. Блакитного, 14 - недобудованого приміщення загальною площею 347 м 2 , прибудов загальною площею 253,8 м 2 , 72,4 м 2 , 21,7 м 2 , льодового поля 2 422,8 м 2 .

В описовій частині даного судового рішення вказано, що 27.04.1994р. ТОВ СК Чернігів згідно договору купівлі - продажу № 7/04-94 придбало у МВТП Фірма Віон будівництво спортивного майданчика в м. Чернігові по вул. Блакитного, 14:

- приміщення холодильного центру загальною площею 706,7 м 2 , де знаходиться нульовий цикл фундаментів, наружні та внутрішні стіни, перекриття та покриття;

- льодовий майданчик для хокею з шайбою загальною площею 2 269 м 2 , де виконана бетонна основа.

Згідно акту прийому - передачі від 27.04.1994р., вказане майно було передано МВТП Фірма Віон ТОВ СК Чернігів .

Згідно з витягу з рішення Чернігівського міськвиконкому № 104 від 17.06.1996р. заявнику в постійне користування було надано земельну ділянку площею 1,2 га по вул. Блакитного, 14. 26.06.1996р. був виданий Державний акт на право постійного користування майном 1-ЧН № 000722-199.

Чернігівським МБТІ 08.07.1996р. ТОВ СК Чернігів була видана інвентаризаційна справа № 17980 на жилий будинок № 14 по вул. Блакитного в м. Чернігові.

Таким чином, з 27.04.1994р. ТОВ СК Чернігів є власником об`єкту по вул. Блакитного, 14 .

Як вказано в рішенні суду, так і підтверджується матеріалами справи, рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 17.06.1996р. № 114 Про затвердження матеріалів інвентаризації земель підприємств міста та надання земельних ділянок для державного та індивідуального будівництва вилучено із постійного користування виробничо - торгового підприємства Фірми Віон земельну ділянку площею 1,2 га по вул. Блакитного, 14, за згодою землекористувача (п. 23); надано в постійне користування ТОВ СК Чернігів земельну ділянку площею 1,2 га по вул. Блакитного, 14 (п. 24).

26 червня 1996 року ТОВ СК Чернігів видано державний акт на право постійного користування землею І-ЧН № 000722-199, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 199.

В державному акті вказано, що ТОВ СК Чернігів надається у постійне користування 1,2 га землі для виробничих потреб.

Рішенням шостої сесії Чернігівської міської ради двадцять четвертого скликання від 28.01.2003р., враховуючи договір дарування житлового будинку від 12.07.2001р. № 3479, вилучено із постійного користування ТОВ СК Чернігів земельну ділянку площею 0,0743 га по вул. Блакитного, 14.

Рішенням шістнадцятої сесії Чернігівської міської ради четвертого скликання від 12.04.2005р., у зв`язку з уточненням матеріалів інвентаризації, вилучено із постійного користування ТОВ СК Чернігів земельну ділянку площею 0,3284 га по вул. Блакитного, 14.

Відповідні зміни у землекористуванні відображені в державному акті на право постійного користування землею І-ЧН № 000722-199.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.07.2006р. по справі № 5/239б порушено провадження у справі за заявою першого заступника прокурора міста Чернігова в інтересах держави в особі кредитора - Державної податкової інспекції у місті Чернігові про визнання банкрутом ТОВ СК Чернігів .

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 27.07.2006р. по справі № 5/239б визнано банкрутом ТОВ СК Чернігів з наслідками, передбаченими ст. 23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , відкрито ліквідаційну процедуру, обов`язки ліквідатора покладено на Державну податкову інспекцію у м. Чернігові за її згодою, зобов`язано ліквідатора виконати дії, передбачені ст. 52 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , в т.ч. надати господарському суду ліквідаційний баланс та письмовий звіт про проведену роботу.

В описовій частині даної постанови вказано, що боржник, в порушення Закону України Про систему оподаткування , несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує податки до бюджету. Так, загальна сума несплаченого податкового боргу становить 340,00 грн. Перевіркою своєчасності подання боржником звітності встановлено, що боржник не звітує до ДПІ у м. Чернігові з 4-го кварталу 2005р., остання звітність подана 19.10.2005р.

Перевіркою місцезнаходження боржника встановлено, що ТОВ СК Чернігів (вул. Блакитного, 14, м. Чернігів, 14027) за юридичною адресою не знаходиться, що підтверджено актом перевірки № 241 від 14.07.2006р.

Майно боржника відсутнє, за рахунок якого можливе стягнення. Автотранспортних засобів і прав власності на об`єкти нерухомості за боржником не зареєстровано .

Державна податкова інспекція у місті Чернігові листом від 27.12.2007р. звернулася до Чернігівського міського голови в якому повідомила, що постановою Господарського суду Чернігівської області від 27.07.2006р. по справі № 5/239б ТОВ СК Чернігів визнано банкрутом. Відповідно до даних Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради в постійному користуванні ТОВ СК Чернігів зареєстрована земельна ділянка площею 7973 м 2 за адресою: м. Чернігів, вул. Блакитного, 14, згідно акту державної реєстрації № 199 від 26.06.1996р.

Одночасно Державна податкова інспекція у місті Чернігові просила, для закінчення ліквідаційної процедури підприємства - банкрута та зняття його з податкового обліку, вжити заходи щодо припинення права користування земельною ділянкою.

Рішенням двадцять четвертої сесії Чернігівської міської ради п`ятого скликання від 04.02.2008р., враховуючи постанову Господарського суду Чернігівської області від 27.07.2006р. по справі № 5/239б, вилучено із постійного користування ТОВ СК Чернігів земельну ділянку площею 0,7973 га по вул. Блакитного, 14.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.04.2008р. по справі № 5/239б/49б/17б затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ СК Чернігів , ліквідовано юридичну особу - ТОВ СК Чернігів , провадження у справі припинено, вимоги кредиторів визнано погашеними.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.11.2008р. по справі № 5/106б (5/239б/49б/17б) задоволено заяву ТОВ СК Чернігів про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, скасовано ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 15.04.2008р. у справі № 5/239б/49б/17б, зобов`язано державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи - ТОВ СК Чернігів , призначено ліквідатором ТОВ СК Чернігів арбітражного керуючого Рязанову С.М.

Задовольняючи заяву ТОВ СК Чернігів про перегляд судового рішення, суд вказав, що ліквідатором при проведенні ліквідаційної процедури ТОВ СК Чернігів неналежним чином були виконані свої обов`язки, що призвело до ліквідації підприємства - банкрута без вирішення питання щодо майна банкрута, непогашення заборгованості перед державним бюджетом.

Рішенням сорок четвертої сесії Чернігівської міської ради п`ятого скликання від 27.11.2009р. Чернігівському державному педагогічному університету імені Т.Г. Шевченка затверджено проект відведення та надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,7042 га по вул. Блакитного, 14 для облаштування спортивно - оздоровчого центру.

27 вересня 2010 року Чернігівському державному педагогічному університету імені Т.Г. Шевченка видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ № 376204, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 031083000049(830).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0005104622020 від 19.06.2020р., 27 вересня 2010 року було проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,7040 га по вул. Блакитного, 14 в м. Чернігові. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 7410100000:02:026:0130.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2011р. по справі № 4/99б/26/10 (5/106б/35б (5/239б/49б/17б)) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, провадження у справі припинено, визнано ТОВ СК Чернігів таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність.

В описовій та мотивувальній частинах даної ухвали вказано, що за результатами розгляду справи у попередньому засіданні ухвалою господарського суду від 02.04.09р. затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого включені вимоги Державної податкової інспекції у м. Чернігові в розмірі 557,04 грн., а вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі - визнано вважати погашеними…

Під час здійснення ліквідаційної процедури вимоги ДПІ у м. Чернігові в розмірі 557,04 грн., що включені до реєстру вимог кредиторів, погашені боржником.

Також ліквідатором до реєстру вимог кредиторів включені поточні вимоги кредиторів:

- Державної податкової інспекції у м. Чернігові в розмірі 12 298,47 грн.;

- арбітражного керуючого Рязанової С.М. в розмірі 2 550,00 грн.;

- ФОП Помазної Світлани Іванівни в розмірі 15 000,00 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.09.10р. визнані нечинними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові № 0003222320/0 від 07.07.09р. та № 0003212320/0 від 07.07.09р. на підставі яких були включені поточні вимоги ДПІ. Відповідно до довідки Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 16.09.11р. № 15126/10/24-013 у ТОВ СК Чернігів податковий борг відсутній. Вимоги арбітражного керуючого Рязанової С.М. в розмірі 2 550,00 грн. та ФОП Помазної Світлани Іванівни в розмірі 15 000,00 грн. відкликані заявниками (заяви від 17.11.11р. № 147, від 15.11.11р. № 7).

Таким чином, заборгованість боржника перед кредиторами відсутня.

Ліквідатором вжито заходів щодо виявлення майна банкрута.

Згідно довідки Чернігівського МБТІ від 01.09.09р. № 24309 за боржником зареєстрований об`єкт нерухомості по вул. Блакитного, 14 вцілому.

Також, ліквідатором проведено інвентаризацію майна боржника, про що складений інвентаризаційний опис №1 від 10.07.09р.

Ліквідаційним балансом станом на 08.11.11р. підтверджується наявність у боржника основних засобів залишковою вартістю 510,8 тис. грн.

На підставі рішення комітету кредиторів від 24.10.11р. ліквідатором подано господарському суду заяву про затвердження витрат від 24.10.11р. № 31/54 в розмірі 70 150,55 грн., яка потім була відкликана (заява від 28.11.11р. № 35/54).

Як вбачається з наданого звіту, розмір витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури становить 10 000,00 грн., з яких 7 406,55 грн. - витрати на оплату послуг арбітражного керуючого та 2 593,45 грн. витрати на банківські послуги, поштові витрати, оплату оголошення тощо.

Зазначені витрати в розмірі 10 000,00 грн. погашені учасником ТОВ СК Чернігів Демиденком В.Ю. , що підтверджується прибутковим касовим ордером від 28.11.11р. .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 122499839 від 02.05.2018р., 02 травня 2018 року державним реєстратором КП Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації Чернігівської обласної ради Александренко Л.В. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 40890306, яким зареєстровано право власності ТОВ СК Чернігів (номер запису про право власності 25958662) на об`єкт незавершеного будівництва (реєстраційний номер 1543116574101), розташований за адресою; м. Чернігів, вул. Блакитного, 14.

Опис об`єкта: недобудоване приміщення літ. А-2 загальною площею 347,0 м 2 , прибудова літ. А1-1 загальною площею 253,8 м 2 , прибудова літ. А2-1 загальною площею 72,4 м 2 , прибудова літ. А3-1 загальною площею 21,7 м 2 , льодове поле загальною площею 2422,8 м 2 .

При цьому, у витязі № 122499839 від 02.05.2018р. вказано, що підставами виникнення права власності є рішення Деснянського районного суду м, Чернігова від 19 березня 2001 року по справі № 2-1206/2001 та державний акт на право постійного користування землею від 26.06.1996р. № 000722-199, виданий виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 26.06.1996р.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Під час розгляду даної справи відповідачами не було подано договору купівлі - продажу згідно умов якого ТОВ СК Чернігів придбало у МВТП Фірма Віон об`єкт незавершеного будівництва, розташований в м. Чернігові по вул. Блакитного, 14.

В той же час, факт належності на праві власності ТОВ СК Чернігів даного об`єкта незавершеного будівництва встановлений рішенням Деснянського районного суду м, Чернігова від 19 березня 2001 року по справі № 2-1206/2001 р., яке набрало законної сили, і в якому, зокрема, вказано, що 27.04.1994р. ТОВ СК Чернігів згідно договору купівлі - продажу № 7/04-94 придбало у МВТП Фірма Віон будівництво спортивного майданчика в м. Чернігові по вул. Блакитного, 14. Згідно акту прийому - передачі від 27.04.1994р., вказане майно було передано МВТП Фірма Віон ТОВ СК Чернігів .

Приписом ст. 124 Конституції України (в редакції на момент ухвалення судового рішення) та ст. 129 1 Конституції України (в чинній редакції) встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Із змісту вищевказаного судового рішення вбачається, що воно було ухвалено в порядку окремого провадження, а саме - на підставі положень глави 37 Встановлення фактів, що мають юридичне значення Цивільного процесуального кодексу України 1963 року.

Відповідно до ст. 271 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, розглядаються судовим порядком, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, а також при неможливості одержання заінтересованими особами відповідних документів чи при неможливості відновлення загублених або знищених документів, що посвідчують ці факти.

При цьому, наведений у ст. 273 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним, а згідно зі ст. 14 цього ж Кодексу, рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформляють права, що виникають у зв`язку із встановленим судом фактом.

Посилання позивача на ч. 2 ст. 275 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року згідно положень якої рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах запису актів громадянського стану або підлягає оформленню в нотаріальних органах, не замінює собою документів, видаваних цими органами, а є тільки підставою для одержання цих документів, не може бути взято судом до уваги, адже факт належності особі на праві власності об`єкта незавершеного будівництва не підлягав реєстрації в органах запису актів громадянського стану або оформленню в нотаріальних органах і не був підставою для одержання від цих органів документів.

Зміст рішення Деснянського районного суду м, Чернігова від 19 березня 2001 року по справі № 2-1206/2001 р. узгоджується з іншими доказами, поданими сторонами, зокрема, рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 17.06.1996р. № 114 Про затвердження матеріалів інвентаризації земель підприємств міста та надання земельних ділянок для державного та індивідуального будівництва яким було вилучено із постійного користування виробничо - торгового підприємства Фірми Віон земельну ділянку площею 1,2 га по вул. Блакитного, 14 та надано її в постійне користування ТОВ СК Чернігів ; державним актом на право постійного користування землею І-ЧН № 000722-199, виданим ТОВ СК Чернігів 26.06.1996р.; рішеннями Чернігівської міської ради від 28.01.2003р., від 12.04.2005р., від 04.02.2008р. про зміни у землекористуванні цією земельною ділянкою; матеріалами інвентаризаційної справи № 17980 з якої вбачається, що станом на 08.07.1996р. по вул. Блакитного, 14 знаходився об`єкт незавершеного будівництва: недобудована будівля холодильного центру з прибудовами та льодове поле; витягом № 21508500 від 10.01.2009р. про реєстрацію права власності ТОВ СК Чернігів на об`єкт незавершеного будівництва (реєстраційний номер 26053743), розташований за адресою: м. Чернігів, вул. Блакитного, 14; судовими рішеннями у справі про банкрутство ТОВ СК Чернігів .

Крім того, відповідачем № 2 було надано суду: рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 19 квітня 1993 року № 78 яким виділено в постійне користування виробничо - торгівельному підприємству - Фірмі Віон земельну ділянку площею 1,2 га по вул. Блакитного, 14 з розпочатим будівництвом спортивної споруди з інженерними мережами для його закінчення по призначенню; Авізо № 31 від 24 січня 1994 року яким підтверджується передача Міським управлінням капітального будівництва на баланс Фірми Віон незавершеного будівництва спортивного майданчика в районі Кордовка з інженерними мережами; лист Управління капітального будівництва виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 15 квітня 1999 року № 91 на адресу старшого оперуповноваженого відділу по боротьбі з корупцією ГУБОЗ МВС України в якому повідомляється про передачу на баланс Фірми Віон незавершеного будівництва спортивної будівлі з інженерними мережами та оплату Фірмою Віон його вартості (з наданням підтверджуючих документів); лист Державного проектного інституту Діпроцивільпромбуд від 27 жовтня 1994 року № 13/303 в якому повідомляється про кошторисну вартість спортивного майданчика з штучним льодом; лист Відділу по земельним ресурсам виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 20 листопада 1995 року № 206 щодо розгляду клопотання ТОВ СК Чернігів від 27.04.1994р. про перереєстрацію державного акту на право постійного користування землею по вул. Блакитного, 14, об`єкт незавершеного будівництва; лист Деснянського окружного суду м. Чернігова від 05.06.1996р. про зняття арешту з льодового стадіону, розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Блакитного, 14, у зв`язку з передачею даного об`єкту ТОВ СК Чернігів 27.01.1994р.

Згідно ст. 4 Цивільного кодексу УРСР, цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки. Відповідно до цього цивільні права і обов`язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 224 Цивільного кодексу УРСР, за договором купівлі - продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності з ч. 1 ст. 128 Цивільного кодексу УРСР, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 2 Закону України Про власність (в редакції чинній на момент укладення між ТОВ СК Чернігів та МВТП Фірма Віон договору купівлі - продажу), право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними. Власність в Україні існує в різних формах. Україна створює рівні умови для розвитку всіх форм власності та їх захисту.

Відповідно до ст. 20, 26 Закону України Про власність , суб`єктами права колективної власності є, зокрема, господарські товариства. Об`єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом.

За змістом ст. 10 Закону України Про підприємства в України (в редакції чинній на момент укладення між ТОВ СК Чернігів та МВТП Фірма Віон договору купівлі - продажу), майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Майно підприємства відповідно до законів України, статуту підприємства та укладених угод належить йому на праві власності або повного господарського відання. Джерелами формування майна підприємства є, зокрема, придбання майна іншого підприємства, організації;

Підприємство, якщо інше не передбачено чинним законодавством та його статутом, має право продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування або в позику належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу.

Оскільки об`єкт незавершеного будівництва має вартісне визначення, він являється майном підприємства в розумінні ст. 10 Закону України Про підприємства в України і з огляду на відсутність прямої законодавчої заборони, об`єкт незавершеного будівництва міг бути предметом договору купівлі - продажу, укладеного між підприємствами.

Про можливість відчуження на умовах купівлі - продажу об`єктів незавершеного будівництва свідчить, зокрема, і чинний на той час Указ Президента України Про приватизацію об`єктів незавершеного будівництва від 14.10.1993р. № 456/93.

Таким чином, суд повністю відхиляє доводи позивача про неможливість набуття відповідачем № 2 права власності на об`єкт незавершеного будівництва.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає встановленою обставину щодо правомірності набуття ТОВ СК Чернігів права власності на об`єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: м. Чернігів, вул. Блакитного, 14, з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів, оскільки відповідачем № 2 належними та допустимими доказами у їх взаємному зв`язку було підтверджено підстави виникнення права власності на даний об`єкт як у ТОВ СК Чернігів , так і у попереднього власника - МВТП Фірма Віон .

ІІ, Щодо відповідності рішення державного реєстратора від 02.05.2018р. № 40890306 вимогам чинного законодавства

Рішенням державного реєстратора Комунального підприємства Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації Чернігівської обласної ради Александренко Людмили Валеріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 40890306 від 02.05.2018р., було зареєстровано право власності ТОВ СК Чернігів на незавершене будівництво: недобудоване приміщення літ. А-2 загальною площею 347,0 м 2 , прибудова літ. А1-1 загальною площею 253,8 м 2 , прибудова літ. А2-1 загальною площею 72,4 м 2 , прибудова літ. А3-1 загальною площею 21,7 м 2 , льодове поле загальною площею 2 422,8 м 2 , що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Блакитного, 14 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1543116574101).

При цьому, у витязі № 122499839 від 02.05.2018р. вказано, що підставами виникнення права власності є рішення Деснянського районного суду м, Чернігова від 19 березня 2001 року по справі № 2-1206/2001 р. та державний акт на право постійного користування землею від 26.06.1996р. № 000722-199, виданий виконавчим комітетом Чернігівської міської ради.

Згідно ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції станом на момент прийняття оскаржуваного рішення, надалі - Закон про державну реєстрацію), державна реєстрація речових прав на об`єкт незавершеного будівництва та їх обтяжень проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об`єкта.

За змістом ст. 2 Закону про державну реєстрацію:

державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав;

реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Засади державної реєстрації прав визначені ст. 3 Закону про державну реєстрацію згідно положень якої речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону про державну реєстрацію, державній реєстрації прав підлягає право власності на об`єкт незавершеного будівництва.

У відповідності з ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 11 Закону про державну реєстрацію, державний реєстратор, зокрема:

встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав;

присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

За змістом ст. 12, 13 Закону про державну реєстрацію, державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Державний реєстр прав складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. Невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек.

На кожний об`єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна.

Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав (ст. 26 Закону про державну реєстрацію).

Згідно ст. 27 1 Закону про державну реєстрацію, для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва подаються такі документи:

1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом (у разі відсутності у Державному реєстрі прав зареєстрованого відповідного речового права на земельну ділянку);

2) документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт (крім випадків, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів);

3) документ, що містить опис об`єкта незавершеного будівництва за результатами технічної інвентаризації такого об`єкта.

Державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва, набутого на підставі договору, здійснюється на підставі такого договору.

Державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва на підставі рішення суду, що набрало законної сили, проводиться за правилами, визначеними частинами першою - третьою цієї статті.

Як було вказано вище, 10 січня 2009 року Комунальним підприємством Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації Чернігівської обласної ради була проведена державна реєстрація права власності ТОВ СК Чернігів на об`єкт незавершеного будівництва (реєстраційний номер 26053743), розташований за адресою: м. Чернігів, вул. Блакитного, 14, про що було зроблено запис № 2236 в книзі 16. Відповідна державна реєстрація була проведена на підставі рішення Деснянського районного суду м, Чернігова від 19 березня 2001 року по справі № 2-1206/2001 р. та державного акту на право постійного користування землею від 26.06.1996р. № 000722-199, виданого виконавчим комітетом Чернігівської міської ради.

Оскільки право власності відповідача № 2 на об`єкт незавершеного будівництва виникло до 1 січня 2013 року і було зареєстровано відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, таке речове право визнається дійсним на підставі ч. 3 ст. 3 Закону про державну реєстрацію.

Зважаючи на те, що внаслідок прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення від 02.05.2018р. № 40890306 у відповідача № 2 не виникло, не змінилося та не припинилося право власності на об`єкт незавершеного будівництва, суд доходить висновку, що виходячи зі змісту ст. 2 Закону про державну реєстрацію, фактично така реєстраційна дія не є державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, а є іншою реєстраційною дією, що здійснюється в Державному реєстрі прав, внаслідок якої державний реєстратор переніс відомості з архівної складової частини Державного реєстру прав - Реєстру прав власності на нерухоме майно до Державного реєстру прав.

Даний висновок суду ґрунтується також на тому, що і у витязі про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 21508500 від 10.01.2009р., і у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 122499839 від 02.05.2018р., зазначені одні й ті ж самі підстави виникнення права власності: рішення Деснянського районного суду м, Чернігова від 19 березня 2001 року по справі № 2-1206/2001 р. та державний акт на право постійного користування землею від 26.06.1996р. № 000722-199, виданий виконавчим комітетом Чернігівської міської ради.

За таких обставин, суд відхиляє доводи позивача про те, що державним реєстратором було порушено вимоги ст. 27 1 Закону про державну реєстрацію.

З аргументами позивача про те, що ч. 3 ст. 3 Закону про державну реєстрацію не встановлює безспірного права або обов`язку державного реєстратора на перенесення будь - яких даних про речові права на нерухоме майно до Державного реєстру прав, суд погоджується лише частково, оскільки перенесення відповідних відомостей за ініціативою державного реєстратора не передбачено.

Втім, можливість внесення за заявою власника майна державним реєстратором до записів Державного реєстру прав відомостей про перенесення записів про нерухоме майно, про право власності та суб`єкта цього права із інформаційних систем, у яких до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства здійснювалася державна реєстрація прав, була передбачена п. 29 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011р. № 1141 (в редакції станом на момент прийняття оскаржуваного рішення).

Із витягу № 122499839 від 02.05.2018р. вбачається, що реєстраційна дія була проведена державним реєстратором саме за заявою № 27929127 від 26.04.2018р. уповноваженої особи ТОВ СК Чернігів - директора Демиденка В.Ю.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що рішення державного реєстратора від 02.05.2018р. № 40890306 відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону про державну реєстрацію (з урахуванням змін, внесених Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству від 05.12.2019р., який набрав чинності з 16.01.2020р.), відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Отже, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулася до суду, відповідно до вимог законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. (аналогічна норма права закріплена статтею 20 Господарського кодексу України). Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку.

У відповідності з ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Аналіз положень указаних норм законодавства свідчить про те, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.

Звертаючись до суду з даним позовом Чернігівська міська рада вказує, що вона, як орган, через який територіальна громада м. Чернігова здійснює своє право власності, уповноважений здійснювати функції власника земельної ділянки, зокрема вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю. Реєстрація чужого об`єкта нерухомого майна на земельній ділянці, яка не надавалась для його будівництва, порушує права землевласника, оскільки обмежує можливість її використання.

Таким чином, підставами для задоволення позовних вимог є невідповідність рішення державного реєстратора актам цивільного законодавства і наявність порушення цивільних прав або інтересів позивача таким рішенням.

Під час розгляду даної справи суд дійшов висновків, що відповідач № 2 правомірно набув право власності на об`єкт незавершеного будівництва, а оскаржуване рішення відповідача № 1 відповідає вимогам чинного законодавства.

Також, суд зазначає, що згідно ст. 3 Цивільного кодексу України, однією із загальних засад цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Приписами ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Підставами припинення права власності відповідно до ст. 346 Цивільного кодексу України є: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам`яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника; визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; а також в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги являються необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача № 1 про те, що він являється неналежним відповідачем не може бути взято судом до уваги, виходячи з наступного:

дійсно, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018р. по справі № 823/2042/16 зроблено висновок про те, що належним відповідачем у справі про скасування рішення щодо державної реєстрації права є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Однак, в цій же постанові суд вказав, що участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно - правового характеру.

В даній справі Чернігівська міська рада порушує питання не лише про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а і про визнання його незаконним, оскільки на її думку саме внаслідок прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення були порушені її права.

Тому суд вважає пред`явлення позовних вимог до державного реєстратора як до відповідача у справі правомірним.

ІІІ. Щодо судових витрат

Позивачем за подання до господарського суду позовної заяви з двома вимогами немайнового характеру було сплачено 4 204,00 грн. судового збору, який на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, повністю покладається на позивача.

Для захисту прав та представництва інтересів ТОВ СК Чернігів в суді і надання йому кваліфікованої правової (правничої) допомоги 2 листопада 2020 року був укладений договір з адвокатом Кутуковим С.О. У відзиві на позов відповідач № 2 повідомив, що орієнтовний розмір судових витрат, які ТОВ СК Чернігів понесе, у зв`язку із розглядом судом даного позову, складає 18 000,00 гривень за оплату правової допомоги, які відповідач № 2 просить покласти на позивача.

На підтвердження даної обставини відповідачем № 2 надано копію договору від 02.11.2020р., копію свідоцтва на право здійснення Кутуковим С.О. адвокатської діяльності, ордер від 12.11.2020р. серії СВ № 1007157 та квитанцію про прийняту плату за надані послуги від 12.11.2020р. на суму 4 000,00 грн.

16 січня 2021 року представником відповідача № 2 подано до суду заяву про фактично понесені витрати на правову допомогу до якої було додано дві квитанції про прийняту плату за надані послуги від 18.12.2020р. на суму 7 000,00 грн. та від 15.01.2021р. на суму 7 000,00 грн.

Зі змісту договору про надання правової (правничої) допомоги та послуг адвоката від 02.11.2020р. вбачається, що адвокат Кутуков С.О. зобов`язався надавати ТОВ СК Чернігів (клієнту) послуги адвоката, правову допомогу, бути його представником як заявника, скаржника, відповідача та представляти його права і законні інтереси у ході розгляду Господарським судом Чернігівської області господарської справи за № 927/934/20, а також у відносинах з органами державної влади, фізичними та юридичними особами, які мають відношення до спору у відповідній справі, в обсягах та на умовах, визначених даним договором.

До послуг адвоката також входить надання клієнту усних та письмових консультацій, складання довідок з правових питань і направлення запитів, звернень тощо для захисту прав і представленні інтересів клієнта у відносинах з органами державної влади, з фізичними та юридичними особами, які мають відношення до відповідного спору; отримання рішень, відомостей і відповідей на вказані запити і звернення.

За отриману правову допомогу клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) за домовленістю в залежності від обсягу замовлених послуг або за представлення інтересів у судовій справі і таке інше, про що окремо визначається у договорі, чи укладається додаткова угода до даного договору.

Представництво інтересів клієнта та надання йому послуг у судовій справі та у відносинах з певним органом влади або з особами оплачуються адвокату окремо.

За надану правову допомогу та послуги адвоката в ході розгляду Господарським судом Чернігівської області господарської справи за № 927/934/20 за участю клієнта, клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) у розмірі 18000 гривень трьома частинами: 4000 гривень протягом 5 робочих днів з моменту підписання даного договору; 7000 гривень до закінчення судом підготовчого провадження у господарській справі та 7000 гривень до вирішення відповідної справи по суті спору.

Оплата за надані послуги (виплата гонорару) здійснюється в безготівковій формі або готівкою, про що адвокат видає клієнту платіжний документ.

За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 - 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

В даному випадку суд звертається до висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Умовами укладеного між відповідачем № 2 та адвокатом Кутуковим С.О. договору про надання правової (правничої) допомоги та послуг адвоката від 02.11.2020р. визначено, що за надану правову допомогу та послуги адвоката в ході розгляду Господарським судом Чернігівської області господарської справи за № 927/934/20 за участю клієнта, клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) у фіксованому розмірі - 18 000,00 грн. Також договором встановлені строки та порядок сплати гонорару адвокату.

Отже розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах відповідача № 2, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 18 000 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи.

Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини третьої статті 126 ГПК України, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена для визначення розміру витрат , в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником відповідача № 2, а отже є визначеним.

В даному випадку суд звертається до висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Оскільки позивачем не було подано клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а витрати відповідача № 2 на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, вони підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись ст. 33 Закону України Про оренду землі , ст. 11, 202, 205, 626 Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 165, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Чернігівської міської ради до Державного реєстратора Комунального підприємства Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації Александренко Людмили Валеріївни про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора та припинення права власності залишити без задоволення.

Позов Чернігівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Чернігів про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора та припинення права власності залишити без задоволення.

Стягнути з Чернігівської міської ради (14000, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7; код 34339125) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Чернігів (14000, м. Чернігів, проспект Миру, 21, кв. 45; код 14240618) 18 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано 01.02.2021р.

Суддя А.С.Сидоренко