Рішення

від 01.02.2021 по справі 120/3371/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 лютого 2021 р. Справа № 120/3371/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Управління соціального захисту населення Крижопільської районної державної адміністрації про: визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Крижопільської районної державної адміністрації (далі - відповідач) про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, а саме на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 (далі - Закон №3551). 25.12.1998 Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" було доповнено ст. 12 Закону №3551, якою визначено чіткий розмір разової допомоги - 5 мінімальних пенсій за віком.

Втім, Кабінет Міністрів України, якому делеговано самостійно визначати розмір виплат, щорічно приймав постанови, в яких визначав зменшені розміри разової грошової допомоги, виплата якої проводиться кожного року до 5 травня.

Конституційним Судом України від 27.02.2020 № 3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Так, з 27.02.2020 Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями визначати розмір разової грошової допомоги.

Разом з тим, у 2020 році позивачу було проведено виплату разової грошової допомоги, виплата якої проводиться кожного року до 05 травня в розмірі 1390,00 грн, замість 8190,00 грн, відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 Закону №3551. Позивач звернувся до управління із заявою для нарахування та виплати разової грошової допомоги за 2016-2019 роки, виходячи з розміру 5 мінімальних пенсій за віком. За результатами розгляду, листом від 19.06.2020 позивачу відмовлено у проведені відповідної виплати.

Вважаючи, що відповідачем протиправно недоплачено щорічну грошову допомогу до 05 травня за період з 2016 по 2020 роки, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Ухвалою суду від 20.07.2020 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до положень ст. 263 КАС України.

07.08.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зазначено, що згідно з п.п.41 п.4 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року № 423 (зі змінами), Мінсоцполітики відповідно до визначених для нього завдань лише організовує виплату грошової допомоги.

Відповідно до Закону № 3551 учасникам бойових дій виплачується грошова допомога в розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, установлених законом про Державний бюджет України.

Позивачу за період з 2016 по 2020 виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, передбачену Законом № 3551 згідно з постановами Кабінету Міністрів України, які передбачали розмір разової грошової допомоги на відповідні роки. Відтак, на думку відповідача, останній діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Окремо відповідачем звернуто увагу, що відповідно до ч. 2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач отримував щорічну разову грошову допомогу до 5 травня відповідно до Закону № 3551 щороку і достовірно знав, що вона виплачується не в тому розмірі, яка на його думку, мала би бути, проте за захистом своїх прав до суду звернувся з порушенням терміну для позовних вимог за 2016-2019 рр., передбаченого ч. 2 ст.122 КАС України.

За наведеного, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 27.08.2020 провадження в цій справі зупинене до набрання чинності рішенням Верховного Суду в зразковій справі № 440/2722/20 (Пз/9901/14/20).

Ухвалою суду від 29.01.2021 поновлено провадження у справі, оскільки відпали обставини, які були підставою для зупинення провадження у справі.

Згідно із п. 2 ч. 1 263 КАС України, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В силу ч. 3 ст. 263 КАС України, у справах визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач брав участь у бойових діях та 09.03.2016 отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серія НОМЕР_1 , видане 09.03.2016 (а.с. 18). Позивач має право на пільги, а саме на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 (далі - Закон №3551).

Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

21.05.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою з проханням нарахувати та виплатити за 2020 рік грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій, виходячи з розміру п`яти мінімальних пенсій за віком у розмірі 8190 грн. відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону №3551; нарахувати та виплатити разову грошову допомогу як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки, виходячи з розміру п`яти мінімальних пенсій за віком.

Листом від 19.06.2020 року №1130/05 відповідач відмовив у проведені відповідної виплати, мотивуючи тим, що Управління при виплаті позивачу грошової допомоги до 5 травня діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Позивач вважає дії відповідача такими, що порушують його права, тому звернувся до суду з цим позовом в якому просить:

Визнати протиправними дії щодо відмови в перерахунку та здійсненні виплати за 2016-2020 роки разової грошової допомоги як учаснику бойових дій, виходячи з розміру п`яти мінімальних пенсій за віком відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону №3551 з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути з відповідача 28 795 гривень, з яких 21 995 грн за період з 2016 по 2019, 6800грн. - за 2020, як недонараховану суму виплати за 2016-2020 роки разової грошової допомоги як учаснику бойових дій, виходячи з розміру п`яти мінімальних пенсій за віком відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону №3551 з урахуванням раніше виплачених сум.

Вирішуючи спір суд відхиляє доводи відповідача щодо строку звернення до суду з порушенням терміну для позовних вимог за 2016-2019 рр., передбаченого ч. 2 ст.122 КАС України, з огляду на те, що позивач оскаржує відмову відповідача в перерахунку та здійсненні виплати за 2016-2020 роки разової грошової допомоги як учаснику бойових дій, яка надана листом від 19.06.2020 року №1130/05 (а.с. 25-28).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Правовий статус ветеранів війни, визначено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (зі змінами та доповненнями), який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року № 367- XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI.

Статтею 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набув чинності 01 січня 2015 року, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Постановою КМУ від 02.03.2016 за № 141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" встановлено, що у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога) здійснюється у розмірах: інвалідам війни I групи - 2975 гривень; II групи - 2600 гривень; III групи - 2310 гривень; учасникам бойових дій - 920 гривень.

Відповідно в наступні періоди, 05.04.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №223 "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" встановлено, що виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2017 році здійснюється у розмірах: інвалідам війни I групи - 3500 гривень; II групи - 3100 гривень; III групи - 2700 гривень; учасникам бойових дій - 1200 гривень.

Постановою КМУ від 14.03.2018 року №170 "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" встановлено виплату: особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 3 685 гривень; II групи - 3 265 гривень; III групи - 2 845 гривень; учасникам бойових дій - 1 265 гривень.

Постановою КМУ від 20.03.2019 року №237 "Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" встановлено виплату: особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 3850 гривень; II групи - 3400 гривень; III групи - 2950 гривень; учасникам бойових дій - 1295 гривень.

На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 19.02.2020 року № 112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" встановлено виплату: особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 4120 гривень; II групи - 3640 гривень; III групи - 3160 гривень; учасникам бойових дій, - 1390 гривень.

Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За юридичною позицією Конституційного Суду України "встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, підриває довіру до держави. Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту" (абзаци другий, третій пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018).

Конституційний Суд України звертає увагу, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 наголошував на тому, що "законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони" (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Таким чином, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Конституційний Суд України прийшов до висновку, що встановлення пунктом 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону № 3551, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

При розгляді даної адміністративної справи суд ураховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 29 вересня 2020 року у справі №440/2722/20, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2020, в якому зазначено, що це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Оскільки правовідносини зразкової та цієї справи регулюються одними й тими ж нормами права, та мають подібний предмет, дана справа є типовою, тому суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, що передбачено ч. 3 ст. 291 КАС України.

Таким чином, з 27 лютого 2020 року приписи п. 26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині дії статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та приписи статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції пункт 20 Розділу II Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" об`єктивно не можуть запроваджувати правил призначення та виплати допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.

Тому, з 27 лютого 2020 року у позивача виникло право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-XlV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня учасникам бойових дій як п`ять мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 7 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2020 року - 1638 гривень.

Отже, з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 розмір разової грошової допомоги до 5 травня учаснику бойових дій у 2020 році становить 8190,00 грн. (1638,00 грн. х 5). Сума недоотриманих позивачем коштів становить 6800 грн. Виплата позивачу в 2020 році разової грошової допомоги у сумі 1390 грн. не відповідає статті 12 Закону №3551-ХІІ та свідчить про порушення його прав на отримання такої допомоги у належному розмірі.

При цьому суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів Закону №3551-ХІІ.

Щодо посилань відповідача на неможливість здійснення своїх зобов`язань через ненадходженння коштів від головного розпорядника, не ґрунтується на вимогах закону та є безпідставними в силу того, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, гарантованих державою, на чому неодноразово вказував Верховний Суд України у своїх рішеннях (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).

На користь такого висновку і вказує практика Європейського Суду, зокрема, відповідно до рішень ЄСПЛ Кечко проти України (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та Ромашов проти України (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

Підсумовуючи вище, позовні вимоги щодо недоотриманих позивачем коштів у 2020, що становить 6800 грн., є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню. На противагу цьому, немає підстав для задоволення вимог позивача за період з 2016-2019 років з огляду на те, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення, що відповідає приписам ч. 2 статті 152 Конституції України.

Відповідно до рішення КСУ від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 27.02.2020 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів, що відмовляючи у виплаті позивачу разової грошової допомоги до 5 травня у відповідному розмірі, діяв на підставі закону.

Вирішуючи спір суд зазначає, що перерахунок та виплата конкретної суми грошової допомоги відноситься до дискреційних повноважень відповідача в силу ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" якою передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2020 рік у розмірі 6800 грн. є наразі передчасними та задоволенню не підлягають.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, при цьому докази понесення інших судових витрат позивачем не надано, підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Крижопільської районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 в здійсненні виплати за 2020 рік разової грошової допомоги як учаснику бойових дій, виходячи з розміру п`яти мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Крижопільської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ); Управління соціального захисту населення Крижопільської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ - 03191897, вул. Залізної дивізії, буд. 30, смт. Крижопіль, Вінницька область, 24600)

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: (01.02.2021)

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна