Рішення

від 28.01.2021 по справі 360/2951/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

29 січня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2951/20

Суддя Луганський окружний адміністративний суд Тихонов І.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 05 серпня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі-позивач,) до Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації (далі-відповідач, УСЗН Білокуракинської районної державної адміністрації), з вимогами:

-визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині ненарахування та невиплати позивачу щорічну одноразову грошову допомогу до 5-го травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій, у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551 -XII та, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № З-р/2020.

-зобов`язати відповідача донарахувати та виплатити позивачу щорічну одноразову грошову допомогу до 5-го травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій, у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551 -XII та, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № З-р/2020 в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначено, що позивач проходить військову службу у Білокуракинсько-Троїцькому об`єднаному районному військовому комісаріаті Луганської області з липня 2016 року по теперішній час.

Позивач має статус учасника бойових дій з листопада 2015 року, посвідчення серії НОМЕР_1 , видане 06.11.2015 Головним Управлінням МВС України у Луганській області.

Під час проходження військової служби у Білокуракинсько-Троїцькому об`єднаному районному військовому комісаріаті Луганської області позивачу як учаснику бойових дій, Управління праці та соціального захисту населення Білокуракинської Районної державної адміністрації у 2020 році була нарахована разова грошова допомога на рахунок Луганського ОВК у сумі 1390.00 грн.

15 квітня 2020 року Луганським ОВК була перерахована на картковий рахунок сума в розмірі 1390,00 гривень. В коментарі до цього платежу вказано: до 5 травня.

Вважаючи, що ця сума, яка обрахована відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 № 112 є значно нижчою, чім сума передбачена статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», - а саме: Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, позивачем до Управління праці та соціального захисту населення Білокуракинської Районної державної адміністрації 22.07.2020 було подане звернення про порядок нарахування виплати грошової допомоги до 5 травня, а 22.07.2020 були подано письмове звернення з вимогою здійснення перерахунку та виплати позивачу невиплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, яка визначена у розмірі 8190.00 гривень, виходячи з розміру 5 мінімальних пенсій за віком станом на 01.01.2020 року, відповідно до рішення Конституційного суду України від 27.02.2020 року № З-р/2020.

Управлінням соціального захисту населення Білокуракинської районної ради була надана відповідь (від 23.07.2020 № 03-2174), відповідно до якої Управління праці та соціального захисту населення Білокуракинської районної ради повідомило, що позивач перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення в Єдиному державному автоматизованому реєстрі пільговиків, як учасник бойових дій з 26.04.2016.

В отриманих списках за 2020 рік прізвище позивача не значилося, тому нарахування одноразової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році управлінням не проводилося.

Управлінням соціального захисту населення Білокуракинської районної ради на звернення позивача про донарахування йому грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік була надана відповідь (від 27.07.2020 № 03-2186), відповідно до якої Управлінням соціального захисту населення Білокуракинської районної ради вважає, що у 2020 році позивач перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення в Єдиному державному автоматизованому реєстрі пільговиків, як учасник бойових дій з 26.04.2016. Здійснити перерахунок та виплату вказаної допомоги не можливо в зв`язку з тим, що списки на призначення грошової допомоги до 5 травня на моє ім`я до Управлінням праці та соціального захисту населення Білокуракинської районної ради не надходили. Однак виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня суммі 1390.00 грн. було здійснена 15 квітня 2020 року.

З урахуванням викладеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідачем подано відзив на позов (а.с. 36-37), в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки із набуттям чинностіЗаконом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» № 79-VIII від 28.12.2014, Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової допомоги до 5 травня, встановленогостаттею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Вказує, що затверджені на 2020 рік обсяги видатків для виплати разової грошової допомоги відповідають розмірам, визначенимпостановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 № 112.

Ухвалою суду від 10.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 25.08.2020 зупинено провадження в адміністративній справі № 360/2951/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 440/2722/20.

Ухвалою суду від 29.01.2021 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії поновлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення від 06.11.2015 серії НОМЕР_1 (а.с. 10) та перебуває на персоніфікованому обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як учасник бойових дій (а.с.12-14, 15, 42).

Управлінням соціального захисту населення Білокуракинської районної ради було виплачено позивачу разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 1390,00 грн., що підтверджується випискою за 15.04.2020 (а.с. 16).

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Рішенням від 29 вересня 2020 року, ухваленим за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду позов ОСОБА_1 задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність Центру щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком; зобов`язав Центр нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. В задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив.

Рішення у зразковій справі № 440/2722/20, яке ухвалене Верховним Судом 29.09.2020, залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021.

Постанова Великої Палати Верховного Суду набрала законної сили 24.06.2020, остаточною та оскарженню не підлягає.

Відповідно до частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Крім того, згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Так,Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(даліЗакон) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Згідно абзацу другого статті 4 Закону до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Статтею 12 Закону встановлені пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 367-XIV від 25.12.1998 статтю 12 Закону доповнено частиною четвертою такого змісту: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком».

Підпунктом 1 пункту 20розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема, зазначену вище норму викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

У подальшомурішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008визнано такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними), серед інших, положення пункту 20розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до частини другоїстатті 152 Конституції Українизакони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, на момент отримання позивачем спірної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік діяла редакція статті 12 Закону в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 367-XIV від 25.12.1998, яка передбачала допомогу до 5 травня для учасників бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Поряд із цим, внаслідок законотворчої діяльності Верховної Ради України було створено іншу норму права, присвячену регламентуванню тих самих правовідносинпункт 26розділу VI Бюджетного кодексу України.

Так, пунктом 26розділу VI Бюджетного кодексу Українив редакціїЗакону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» № 79-VIII від 28.12.2014визначено, що норми і положення, зокрема, статей12,13,14,15та16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зазначена норма діяла з 01.01.2015.

З метою реалізації приписів вищевказаної норми, Кабінетом Міністрів України прийнятопостанову від 19.02.2020 № 112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», пунктом 1 якої установлено, що у 2020 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»(далі - грошова допомога), проводить Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що відповідають вимогам пункту 47 частини першоїстатті 2 Бюджетного кодексу України(далі - центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат).

Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах, зокрема, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1390 гривень.

Пунктом 2 вищевказаної постанови передбачено, що військовослужбовцям, поліцейським, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, особам начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби, які проходять службу (крім пенсіонерів), виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування коштів районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на спеціальні рахунки військових частин, установ, організацій за місцем їх служби.

27.02.2020 рішенням Конституційного Суду України № 3-р/2020 визнано таким, що не відповідаєКонституції України(є неконституційним), окреме положення пункту 26розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу Україниу частині, яка передбачає, що норми і положення статей12,13,14,15та16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, з 27.02.2020 позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №367-ХІV від 25.12.1998, яка передбачала розмір щорічної разової допомоги до 5 травня для учасників бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (частина першастатті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Так, в силу вимогЗакону України «Про Державний бюджет на 2020 рік»мінімальна пенсія з 01.01.2020 складає 1638,00 грн., а тому щорічна разова допомога до 5 травня у 2020 році позивачу мала бути виплачена в розмірі 8190,00 грн.

Натомість, судом встановлено, що позивач отримав зазначену соціальну виплату в розмірі 1390,00 грн., а відповідачем не надано доказів на підтвердження обґрунтованості такого розміру виплаченої позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня.

Щодо посилання відповідача напостанову Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 № 112, як акт, який регулює розмір одноразової грошової допомоги до 5 травня, суд зазначає, що вказані посилання є необґрунтованими та безпідставними, оскільки станом на момент розгляду справи нормами чинного законодавства не встановлено, що Кабінет Міністрів України має визначати інші розміри виплати грошової допомоги, тобто положення норми частини п`ятоїстатті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»діє в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 № 367-XIV, яким передбачено розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

В даному випадку, суд вважає за необхідне застосувати положення статті 1 Першого протоколуКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод,згідно якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За своїм змістом стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує право на мирне володіння майном і обумовлює випадки втручання у таке право мирного володіння майном, а відповідно до тлумачення й усталеної практики Європейського суду з прав людини (напр. рішення в справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства». «Іммобільяре Саффі» проти Італії», «East/West Alliance Limited» проти України». «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» тощо) в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції слід виокремлювати три норми:перша норма (перше речення першого абзацу) - має загальний характер і закладає принцип мирного володіння майном; друга норма (друге речення першого абзацу) - охоплює питання позбавлення права власності та визначає для цього певні критерії и умови;третя норма (другий абзац) - визнає право договірних держав, зокрема, контролювати використання майна в загальних інтересах. При цьому, як підтверджується практикою Суду, друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-11). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994, Series А N 296-А, п. 42, та «Куиюглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007).

Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірним тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення віл 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» п. 50, Series А N 98).

Частиною другоюстатті 9 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 3, 4 частини другоїстатті 245 Кодексу адміністративного судочинства Українивстановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Враховуючи вищевикладене, керуючись частиною другоюстатті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхомвизнання протиправною бездіяльність відповідача в частині ненарахування та невиплати позивачу щорічну одноразову грошову допомогу до 5-го травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій, у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551 -XII та, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № З-р/2020 та зобов`язання відповідача донарахувати та виплатити позивачу щорічну одноразову грошову допомогу до 5-го травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій, у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551 -XII та, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Згідно з частиною другоюстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями72-74,77,241-246,250,263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03196914, місце знаходження: 92202, Луганська область, смт Білокуракине, пл. Шевченка, будинок 2-А) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації перерахувати ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року № 367-ХІУ з урахуванням висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №14-247/2018(3393/18), та здійснити виплату суми недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року з урахуванням раніше виплаченої суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Тихонов