Постанова
від 01.02.2021 по справі 200/1061/20-а
ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2021 року справа №200/1061/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),

суддів Гайдара А.В., Сіваченка І.В.,

за участю секретаря судового засідання Сухова М.Є.,

представника позивача Іванова В.І.,

представника відповідача Помалюк І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 200/1061/20-а (головуючий І інстанції Кониченко О.М.) за позовом Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінню ДПС у Донецькій № 0000291202 від 10.02.2020 року, та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінню ДПС у Донецькій № 0000281202 від 24.10.2019 року у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що право на формування податкового кредиту виникає у підприємства в разі фактичного здійснення господарських операцій, підтвердження первинними документами здійснення таки операцій та наявності належним чином оформлених податкових накладних. Документи надані позивачем та документи, отримані від ТОВ Технологія для життя є підставою для відображення в операції у обліку, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року позов задоволено.

Скасовано повідомлення-рішення Головного управлінню ДПС у Донецькій № 0000291202 від 10.02.2020 року.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управлінню ДПС у Донецькій № 0000281202 від 24.10.2019 року.

Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтування апеляційною скарги.

Враховуючи відсутність ряду необхідних документів та дефектність первинних документів, наданих до перевірки, не можливо встановити фактичне здійснення господарських операцій, за умовами Договору від 26.03.2019 №5254 ТОВ НВО Інкор і Ко та ТОВ Технологія для життя у червні 2019 року з приводу надання послуг з сервісного обслуговування.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, проси її задовольнити.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Інкор і Ко» (ЄДРПОУ 31297266, Донецька область, смт. Новгородське, м. Торецьк, вул. Зарічна, буд.1) зареєстровано в якості юридичної особи 29.12.2000 року.

Відповідно до наказу Головного управління ДФС у Донецькій області від 15.08.2019 року №1540, головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у Донецькій області Нижниковською Оксаною Миколаївною, відповідно до п.200.11 ст.200 розділу V Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами (далі - Кодекс), в порядку, встановленому на підставі пп.20.1.4, пп. 20.1.9 п.20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 (з урахуванням п. 37 розділу ХХ), п.78.4, ст. 78, п. 79.2 ст. 79, п.82.2 ст.82 Кодексу в приміщені ГУ ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого об`єднання «ІНКОР І КО» (далі - ТОВ НВО "ІНКОР І КО» ), податковий номер 31297266, достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за червень2019 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 18.07.2019 року №9156503036 та уточнений розрахунок від 20.08.2019 №9187302223).

За висновками Акту перевірки відповідачем встановлені порушення позивачем податкового законодавства, а в тому числі такі які мають відношення до предмету спору:

Документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлені порушення ТОВ НВО «ІНКОР І КО» (податковий номер 31297266) п.п.14.1.18, п.14.1, ст. 14, п.44.1, ст. 44, п.48.1 ст.48, п.50.1 ст.50, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу, ст.257, ст. 261, ст. 605 Цивільного кодексу України, п. 5, п. 12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 р. №20 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку та від`ємного значення в результаті чого завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за червень 2019 року у розмірі 282 959 грн, що призвело до:

1) ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку;

2) завищення суми бюджетного відшкодування за червень 2019 на 275 399 грн.

3) завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду за червень 2019 (рядок 21) у розмірі 703 538 грн.(з врахуванням результатів актів попередніх документальних перевірок).

За результатами перевірки відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення - рішення, які є предметом судового оскарження:

- Податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0000281202 від 24.10.2019 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість (за позицією відповідача завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) у розмірі 7 560,00 грн.

Відповідно до зазначеного податкового повідомлення - рішення позивачем порушені: пп. 14.1.18, п.14.1 ст.14 ПК України, п.44.1 ст. 44 ПК України, п.48.1 ст. 48 ПК України, п.50.1 ст. 50 ПК України, п.198.1, п.198.2, п.198.3 , п.198.6 ст. 198 ПК України, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України.

- Податкове повідомлення - рішення форми «В1» № 0000291202 від 10.02.2020 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у сумі 245315 грн. (сума завищення бюджетного відшкодування), штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 122657,50 грн. за податковою декларацією за червень 2019 року.

Зазначене податкове повідомлення - рішення прийнято на підставі вказаного Акту перевірки та Рішення про результати розгляду скарги ДПС України від 28.12.2019 №15053/6/99-05-08-05-01.

Оцінка суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

За унормуванням п. 46.1 ст. 46 Податкового Кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють Платника податків про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов`язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинна на момент здійснення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 199.1 ст.199 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Відповідно до вимог п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Ст. 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV із змінами та доповненнями (далі Закону № 996- ХІV) встановлено, що дії цього Закону № 996- ХІV поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Ст. 3 Закону № 996-ХІV встановлено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно ст.1 Закону № 996- ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Ст. 4 Закону № 996-ХІV визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності на формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі Положення № 88).

Згідно з п.2.4 ст. 2 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Судами встановлено, що податковим повідомленням-рішенням форми «В4» № 0000281202 від 24.10.2019 року зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) у розмірі 7 560,00 грн., а податковим повідомлення - рішенням форми «В1» № 0000291202 від 10.02.2020 року зменшена сума бюджетного відшкодування , в тому числі на суму 384 грн.

Зазначені суми зменшення визначені податковим органом внаслідок відображення результатів господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Технологія для життя» (код ЄДРПОУ 24160412).

В ході перевірки встановлено, що:

- у податковій накладній №1 від 03.06.2019 відображена номенклатура «Технічне обслуговування, калібрування з наступною повіркою газоаналізатора Drager X-am 5000 (CO, СО2)» , яка не передбачена умовами договору на сервісне обслуговування №5254,

- неможливо підтвердити факт транспортування запасних частин і витратних матеріалів для здійснення робіт, які повинні виконуватись за адресою: Україна, м. Київ, вул. Щорса, 31, оф. 403,

- відсутні первинні документи щодо використання запасних частин і витратних матеріалів у перелічених роботах (найменування, кількість, вартість тощо).

Відповідач вважає, що «… у порушення п.п.14.1.18, пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п. 44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами), визначається безпідставне формування ТОВ НВО «ІНКОР І КО» податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Технологія для життя» на загальну суму - 7 944,0 грн., що призвело до завищення суми від`ємного значення на 7 560 грн. та бюджетного відшкодування на 384 грн.»

Завищення суми від`ємного значення у розмірі 7 560 грн. є предметом дослідження у ППР форми «В4» , а завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 384 грн. є предметом дослідження у ППР форми «В1» .

Відповідно до додатку № 5 до податкової декларації позивача з ПДВ за червень 2019 року по взаєморозрахункам з підприємством ТОВ «Технологія для життя» (код ЄДРПОУ 24160412) віднесена сума податкового кредиту у розмірі 7944 грн.

На адресу позивача у червні 2019 виписано постачальником ТОВ «Технологія для життя» дві податкові накладні: №1 від 03.06.2019 на загальну суму 45 360грн., у тому числі ПДВ 7 560,0грн., №16 від 06.06.2019 на загальну суму 2 304,0грн., у тому числі ПДВ 384,0 грн.

Під час проведення перевірки встановлено факт укладання між позивачем (Замовник) та ТОВ «Технологія для життя» (Виконавець) договору на сервісне обслуговування від 26.03.2019 № 5254.

Відповідно до предмету договору Виконавець надає «Замовнику» послуги зробити сервісне обслуговування (далі за текстом «Роботи» ) електронних газоаналізаторів виробництва Dragег (далі за текстом «прилади» ), а «Замовник» приймає та оплачує «Роботи» , на умовах, викладених у Договорі.

Обсяг Робіт за цим Договором визначається Сторонами у специфікаціях, вказаних до цього Договору.

Виконання Робіт за Договором оформляється актами виконаних робіт у поточному режимі на окремі партії приладів.

Виконавець зобов`язується виконати «Роботи» протягом 15 робочих днів з моменту отримання приладів на територію сервісного центру «Виконавця» , якщо «Роботи» не передбачають заміну запасних частин і витратних матеріалів. Якщо роботи передбачають заміну запасних частин, що вийшли з ладу та витратних матеріалів, то термін виконання робіт може відсуватися на термін, зазначений у п.2.3.

«Роботи» виконуються за адресою: Україна, м. Київ, вул. Щорса, 31, оф. 403.

Термін поставки запасних частин і витратних матеріалів становить 8-10 тижнів.

Замовник сплачує кошти за фактом виконання робіт, згідно відповідних актів приймання - передачі робіт на рахунок Виконавця протягом п`яти банківських днів з дати підписання актів. Оплата Робіт в кожному разі проводиться Замовником у гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на поточний розрахунковий рахунок «Виконавця.

Датою виконання Замовником зобов`язань по оплаті Робіт вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунка Виконавця.

Датою виконання Виконавцем зобов`язань за договором вважається момент надання Замовнику акту виконаних робіт згідно до п. 1.3.

Оформлення даного договору можливе із застосуванням технічних засобів (обмін по факсу, електронній пошті та іншими доступними засобами). Копії укладеного договору зберігають свою чинність до моменту отримання кожною стороною свого примірнику оригіналу договору.

Сторони можуть змінювати умови Договору по обопільній згоді. Зміни умов Договору оформляються письмово у вигляді угоди, що додається до Договору.

Всі додатки до Договору, оформлені належним чином обома Сторонами, є його невід`ємною частиною.

Відповдіно до умов договору №5254 були складені та підписані три специфікації.

Так, у відповідності до Специфікації № 1 від 26.03.2019р. Виконавець зобов`язаний на умовах викладених у договорі виконати наступні послуги:

1) Технічне обслуговування, калібрування з наступною повіркою газоаналізатора Dragег РАС 5500 (СО) у кількості 6 шт. ціна за одиницю без ПДВ 1560,00 грн., сума 9360,00 грн.

2) Технічне обслуговування, калібрування з наступною повіркою газоаналізатора Dragег РАС 7000 (NH3) у кількості 1 шт. ціна за одиницю без ПДВ 1560,00 грн., сума 1560,00 грн.

3) Технічне обслуговування, калібрування з наступною повіркою газоаналізатора Dragег Х-аm 5000 (Ех, O2, СО, СO2, H2S) у кількості 8 шт. ціна за одиницю без ПДВ 4800,00 грн., сума 38400,00 грн.

4) Технічне обслуговування, калібрування з наступною повіркою газоаналізатора Dragег Х-аm 5000 (Ех, O2, СО, NH3) у кількості 1 шт. ціна за одиницю без ПДВ 3840,00 грн., сума 3840,00 грн.

5) Технічне обслуговування, калібрування з наступною повіркою газоаналізатора Dragег Х-аm 8000 (РID) у кількості 1 шт. ціна за одиницю без ПДВ 2400,00 грн., сума 2400,00 грн.

Всього найменувань на суму 55 560,00 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот шістдесят гривень 00 коп.), у т.ч. ПДВ 11 112,0 грн., разом 66 672,00 грн.

Згідно з Специфікацією № 2 від 28.05.2019р. Виконавець зобов`язаний на умовах викладених у договорі виконати наступні послуги (специфікація складена на російській мові):

1) Техническое обслуживание дыхательного аппарата PSS 3000 (Включая: замену уплотнительного кольца (редуктор-баллон), замена металлокерамического фильтра, проверка герметичного линий высокого и среднего давлення, проверка работы редуктора, проверка показаний индикатора (манометра), настройка дыхательного аппарата у кількості 3 шт., ціна за одиницю без ПДВ 1045,00 грн., сума 3135,00 грн.

2) Техническое обслуживание легочного автомата LDV (Включая: проверку герметичности, работоспособности сбалансированного поршня, проверку давлення срабатывания легочного автомата) у кількості 3 шт., ціна за одиницю без ПДВ 200,00 грн., сума 600,00 грн.

3) Техническое обслуживание полнолицевых масок FPS 7000 (Включая: проверку герметичности, работоспособности клапана выдоха) у кількості 7 шт., ціна за одиницю без ПДВ 300,00 грн., сума 2100,00 грн.

4) Техническое обслуживание шланговой системи АігРас 2 (Включая: замену уплотнительного кольца (редуктор-баллон), замена металлокерамического фильтра, проверка герметичного линий високого и среднего давлення, проверка работы редуктора, проверка показаний индикатора (манометра) у кількості 1 шт., ціна за одиницю без ПДВ 2500,00 грн., сума 2500,00 грн.

Всього найменувань на суму 10002,00 грн. (десять тисяч дві гривні 00 коп.), у т.ч. ПДВ 1667,0 грн.

У відповідності до Специфікації № 3 від 31.05.2019р. Виконавець зобов`язаний на умовах викладених у договорі виконати наступні послуги:

Технічне обслуговування, калібрування з наступною повіркою газоаналізатора Dragег Х-аm 2000 (Ех, 02) у кількості 1 шт., ціна за одиницю без ПДВ 1920,00 грн., сума 1920,00 грн., разом з ПДВ 2304,00 грн.

Всього найменувань на суму 2304,00 грн. (Дві тисячі триста чотири гривні 00 коп.), у т.ч. ПДВ 384,00 грн.

За даними акту перевірки Інших специфікацій, додаткових угод до договору №5254 до перевірки підприємством ТОВ НВО «ІНКОР І КО» не надано.

Товарно-транспортних документів щодо поставки частин і витратних матеріалів для здійснення робіт, які повинні виконуватись за адресою: Україна, м. Київ, вул. Щорса, 31, оф. 403 до перевірки не надано (п.п. 2.2, 2.3 договору № 5254).

На виконання умов договору сторони підписали Акти здачі здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: №2019/063С від 06.06.2019 (м. Київ) на суму 2301,00 грн. та №2019/058С від 03.06.2019 (м. Київ) на суму 45360, 00 грн.

Платіжним дорученням № 2380 від 18 липня 2019 року позивачем здійснена оплата послуг ТОВ «Технологія для життя» у розмірі 45360 грн., а платіжним дорученням № 2032 від 21 червня 2019 року здійснена оплата на суму 2304 грн.

ТОВ «Технологія для життя» 03.06.2019 року виписана податкова накладна № 1 (отримана 27.06.2019 року відповідно до квитанції № 1) на загальну суму 45360 грн., в тому числі ПДВ 7560 грн., обсяг операцій за ставкою 20% 37 800 грн., де в тому числі відображені господарські операції:

Технічне обслуговування, калібрування з наступною повіркою газоаналізатора Drager РАС 5500 (СО)

Технічне обслуговування, калібрування з наступною повіркою газоаналізатора Drager РАС 7000 (NH3)

Технічне обслуговування, калібрування з наступною повіркою газоаналізатора Drager X-am 5000 (Eх, O2, CO, СО2, H2S)

Технічне обслуговування, калібрування з наступною повіркою газоаналізатора Drager X-am 5000 (Ex, O2, CO, NH3)

Технічне обслуговування, калібрування з наступною повіркою газоаналізатора Drager X-am 5000 (CO, СО2).

ТОВ «Технологія для життя» 06.06.2019 року виписана податкова накладна № 16 (отримана 27.06.2019 року відповідно до квитанції № 1) на загальну суму 2 304 грн., в тому числі ПДВ 384 грн., обсяг операцій за ставкою 20% 1920 грн.,де в тому числі відображена господарська операція: Технічне обслуговування, калібрування з наступною повіркою газоаналізатора Drager X-am 2000 (Ex, O2).

Матеріали справи містять лист № 30-05/01 від 30.05.2019 року адресований ТОВ «Технологія для життя» позивачу, яким повідомив платника податку (TOB «НВО Інкоор і КО» ), що на адресу ТОВ «Технологія для життя» поступило 15 штук газоаналізаторів для технічного обслуговування та калібровки (лист отриманий позивачем 03.06.2019 року вхідний № 339). У переліку присутній газоаналізатор, технічне обслуговування якого не передбачено договором № 5254 від 26.03.2019 року ТОВ «Технологія для життя» просить погодити виконання робіт не передбачених договором у кількості 2 одиниці на суму 3840,00 без ПДВ.

Матеріали справи також містять експрес - накладні № 59000421108302 від 14.05.2019 року та № 59000424139924 про направлення «Новою Поштою» на адресу ТОВ «Технологія для життя» газоаналізатори у кількості 15 шт (прибори) та документи.

Зазначені експрес - накладні № 59000421108302 від 14.05.2019 року та № 59000424139924 є документами, які підтверджують транспортування газоаналізаторів до виконавця.

Матеріали справи не містять доказів щодо визнання недійсним договорів, укладених позивачем з контрагентами, наведених у Акті перевірки, визнання недійсними (тощо) первинних документів, виписаних сторонами за такими договорами, з наведенням відповідних правових наслідків щодо такого визнання та впливу на об`єкти оподаткування; відомості щодо надання правової оцінки документів (у т.ч. накладних, податкових накладних, інш.), складених вказаними СПД.

Суд зауважує, що для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав й обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) у майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Тож господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків і руху його капіталу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 27 лютого 2018 року по справі № 813/1766/17.

Щодо посилання апелянта про ненадання позивачем додаткової угоди або додатку до договору, як це передбачено п. 8.2 договору на сервісне обслуговування від 26.03.2019 №5254 - щодо зміни номенклатури послуг з сервісного обслуговування електронних газоаналізаторів виробництва Drager, номенклатура яких визначена Сторонами у специфікаціях, вказаних до цього Договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 202 1 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 205 ЦК встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч.1 ст. 207 ЦК України).

Позивач погодився із зазначеним, підписавши Акт здачі-прийняття робіт (надання) послуг № 2019/058С від 03.06.2019 року (датою отримання листа контрагента № 30-05/01) та сплативши надані послуги платіжним дорученням № 2380 від 18.07.2019 року.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України передбачає, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Наведена норма визначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. Т

Відтак, позивач має право доводити в процесі судового розгляду обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, відповідно до вимог КАС України, а саме надавати докази до позову, до відповіді на відзив на позов.

Судом не приймається до уваги посилання апелянта на неналежно оформлені товарно-транспортні накладні, з огляду на те, що правилами ведення податкового обліку не передбачено обов`язковості ведення і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних позивачем ТМЦ.

Крім того, відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» та наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» , обов`язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія.

Відповідно до розділу 1 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року (далі - Правила № 363) товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені Правилами №363, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є виключним документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Товарно-транспортна накладна входить до переліку документів встановлених тільки для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах. Обов`язковість надання платником податку для підтвердження факту придбання товарів товарно-транспортних накладних ПКУ не встановлена.

Дефектність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов`язане з дотриманням вимог податкового законодавства, не приймаються судом до уваги, оскільки це не є підставою для обмеження позивача, як покупця, у праві формувати витрати та податковий кредит за умови реальності господарських операцій.

Крім того, Податковий кодекс України не містить норм, відповідно до яких випливало б, що відсутність у платника податку документів, що підтверджують транспортування товару (ТТН, подорожних листів, тощо), або наявність таких документів, але складених з порушенням, позбавляє права на нарахування податкового кредиту у складі вартості такого товару та/або формування витрат.

Вищезазначені висновки узгоджуються із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду: від 21 серпня 2018 року у справі №П/811/2816/15 від 18 грудня 2018 року у справі №826/13058/15.

Докази транспортування газоаналізаторів підтверджено експрес - накладними «Нової Пошти» .

Відповідно до п.п. 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Таким чином, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Отже, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Матеріалами справи підтверджена наявність у позивача податкових накладних, отриманих від контрагентів, які належним чином зареєстровані в ЄРПН, які є обов`язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту. Дефектність даних первинних документів в ході перевірки не виявлено.

Податковим повідомленням - рішенням (Форма «В1» ) № 0000291202 від 10,02,2020 року було зменшено сума бюджетного відшкодування з ПДВ на суму бюджетного відшкодування за податковою декларацією за червень 2019 року, всього за позицією відповідача сума завищення бюджетного відшкодування склала усього - 245 315 грн. та відповідачем були застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 122 657,50 грн.

Сума завищення бюджетного відшкодування 245 315 грн. у відповідності до Акту перевірки складається із двох сум: 244 929,91 грн.- по взаємовідносинам зі структурним підрозділом «Костянтинівське вагонне депо» регіональної філії Донецька залізниці «АТ Укрзалізниця» , 384 грн. - по взаємовідносинам із ТОВ «Технологія для життя» (судом надана оцінка спірним правовідносинам про що зазначено вище у цьому рішенні).

Зі змісту Акту перевірки позивача у відповідності до додатку №5 до декларації з ПДВ за червень 2019 року по взаєморозрахункам з підприємством "Костянтинівське вагонне ДЕПО" позивачем віднесена сума податкового кредиту у розмірі 263 705,21 грн.

Відповідачем у Акті перевірки визначено, що у порушення п.п.14.1.18, пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п. 44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами), визначається безпідставне формування ТОВ НВО «ІНКОР І КО» податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам зі структурним підрозділом «Костянтинівське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» , код ЄДРПОУ 40075815 на загальну суму - 244 929,91 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на 244 929,91 грн.

Позивачем у порушення п. 44.1 ст. 44, п. 200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу до податкового кредиту червня 2019 року по платнику структурний підрозділ «Костянтинівське вагонне депо» (40075815) включено суми податку по капітальному та деповському ремонту вагонів-цистерн без підтвердження первинними документами та регістрами бухгалтерського обліку у розмірі 244 929,91 грн., з них:

- 117 093,51грн. - за договором № 5147 (по роботам, які за даними платника виконані);

- 28 200,58грн. - за договором №5148 (по роботам, які за даними платника виконані);

- 99 635,82грн. - по роботам, які за даними платника виконані у наступному податковому періоді.

Апелянт зазначає, що загальновиробничі витрати майже у 2 рази перевищують виробничі витрати та калькуляцію по яким до перевірки не надано з причини їх відсутності. Загально виробничі витрати не підтверджені первинними документами. З цього приводу суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать що між ТОВ НВО «ІНКОР І КО» (Замовник) та "Костянтинівське вагонне ДЕПО" (Підрядник), код ЄДРПОУ 40075815 були укладені договори підряду №5148 (Дон/В-19238/НЮ-П від 26.02.2019 року), далі - договір №5148 та №5147 (Дон/В-19248/НЮ-П від 26.04.2019 року), далі - договір №5147.

Між позивачем (TOB «НВО «Інкор і КО» , Замовник) та Акціонерним Товариством «Українська залізниця» (Підрядник) було укладено договір № 5147 (Дон/В-19248/НЮ-П) від 26.04.2019 року (далі за текстом - Договір № 5147), на виконання деповського ремонту 40 вантажних вагонів-цистерн (без ремонту котла) силами та на базі структурного підрозділу Підрядника - структурного підрозділу «Костянтинівське вагонне депо» (п. 1.1. Договору). Вартість Робіт по ремонту одного вагону за цим Договором визначається Актом виконаних робіт відповідно до фактичного понесених витрат, що визначаються калькуляцією вартості ремонтних Робіт під час проведення ремонту, з урахуванню прибутку від собівартості цих робіт у розмірі 40% (п. 4.1. Договору). Підрядник під час виконання обумовлених Договором Робіт зобов`язується оформити та надати Замовнику до 7 числа місяця акти виконаних робіт (та/або акти приймання - здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих Вагонів) (2.23 Договору):

Додатком № 1 до Договору № 5147 встановлено календарний план проходження деповського ремонту;

Додатком № 2 до Договору № 5147 встановлено специфікацію на роботи по деповському ремонту вантажних вагонів та ремонту колісних пар показники по деповському ремонту цистерн 4-х вісних без ремонту котла (суми повної собівартості скоригованої за показником індексу цін виробників промислової продукції, прибуток - 40%, ціна без ПДВ, ПДВ - 20%, відпускна ціна) склали: Повна собівартість скоригована за показником індексу цін виробників промислової продукції (цистерна 4-х вісна без ремонту котла) - 22 888,90 грн.., прибуток, 40% - 9 155,56грн., ціна без ПДВ 32 044,46 грн., ПДВ -6 408,89, Відпускна ціна 38 453,35 грн.;

Додатком № 3 до Договору № 5147 встановлено перелік старопридатних запасних частин;

Додатком № 4 до Договору № 5147 встановлено форму технічного паспорту колісної пари вантажного вагону;

Додатком № 5 до Договору № 5147 встановлено форму акту зняття/вивантаження деталей/вузлів з вагону/автомобілю;

Додатком № 6 до Договору № 5147 встановлено форму листа погодження;

Додатковою угодою № 1 до Договору № 5147 встановлено плату за зберігання давальницької сировини та внесено зміни до додатку №2;

Додатковою угодою № 2 до Договору № 5147 встановлено зміни до плати за зберігання давальницької сировини та внесено зміни до додатку №2, збільшено суму прибутку що враховуються в калькуляції вартості ремонтних робіт;

Додатковою угодою № 3 до Договору № 5147 встановлено зміни додатку №1;

Додатковою угодою № 4 до Договору № 5147 встановлено зміни щодо визначення вартості робіт та порядку розрахунків.

Після виконаних робіт сторони уклали Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих Вагонів ( № 57317315: 57301004: 50195718) № 396 від 30.06.2019 року до Договору № 5147 (Дон/В-19248/НЮ-П) на суму 169 203,47 у т.ч. ПДВ.

Між позивачем (ТОВ «НВО «Інкор і КО» , Замовник) та Акціонерним Товариством «Українська залізниця» (Підрядник) було укладено договір № 5148 (Дон/В-19238/НЮ-П) від 26.02.2019 року (далі за текстом - Договір № 5148), на виконання капітального ремонту 15 вантажних вагонів-цистерн (без ремонту котла) силами та на базі структурного підрозділу Підрядника - структурного підрозділу «Костянтинівське вагонне депо» (п. 1.1. Договору). Вартість Робіт по ремонту одного вагону за цим Договором визначається Актом виконаних робіт відповідно до фактичного понесених витрат, що визначаються калькуляцією вартості ремонтних Робіт під час проведення ремонту, з урахуванню прибутку від собівартості цих робіт у розмірі 40% (п. 4.1. Договору). Підрядник під час виконання обумовлених Договором Робіт зобов`язується оформити та надати Замовнику до 7 числа місяця акти виконаних робіт (та/або акти приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих Вагонів) (2.23 Договору);

Додатком № 1 до Договору № 5148 встановлено календарний план проходження деповського ремонту;

Додатком № 2 до Договору № 5148 від 07.05.2019 року встановлено специфікацію на роботи по капітального ремонту вантажних вагонів та ремонту колісних пар.

Додатком № 3 до Договору № 5148 встановлено перелік старопридатних запасних частин;

Додатком № 4 до Договору № 5148 встановлено форму технічного паспорту колісної пари вантажного вагону;

Додатком № 5 до Договору № 5148 встановлено форму акту зняття/вивантаження деталей/вузлів з вагону/автомобілю;

Додатковою угодою № 1 до Договору № 5148 встановлено плату за зберігання давальницької сировини та внесено зміни до додатку №2.

Відповідно до Додаткової угоди №1 до договору №5148 від 07.05.2019 року Сторони домовились змінити Додаток 2 до Договору та викласти його у наступній редакції:

У Додатку 2 «Специфікація на роботи по капітальному ремонту вантажних вагонів та ремонту колісних пар (01.04.2019) до Додаткової угоди №1 вказано по видам ремонту: суми повної собівартості скоригованої за показником індексу цін виробників промислової продукції, прибуток - 40%, ціна без ПДВ, ПДВ - 20%, відпускна ціна.

Вказані показники по капітальному ремонту цистерн 4-х вісних без ремонту котла склали: Повна собівартість скоригована за показником індексу цін виробників промислової продукції (цистерна 4-х вісна без ремонту котла) - 25 259,55 грн., прибуток, 40% -10 103,82 грн., ціна без ПДВ 35 363,37 грн., ПДВ - 7 072,67 грн., відпускна ціна - 42 436,04 грн.

Додатковою угодою № 2 до Договору № 5148 від 07.05.2019 року встановлено зміни до плати за зберігання давальницької сировини та внесено зміни до додатку №2, збільшено суму прибутку що враховуються в калькуляції вартості ремонтних робіт, а саме: « 1. Перше речення п. 4.1. розділу 4 «Порядок визначення робіт та порядок розрахунків» Договору викласти в наступній редакції: « 4.1. Вартість Робіт по ремонту одного Вагона за цим Договором визначається Актом виконаних робіт відповідно до фактично понесених витрат, що визначаються калькуляціями вартості ремонтних Робіт під час проведення ремонту, з урахуванням прибутку від собівартості цих робіт у розмірі 45%» .

Також були внесені зміни в Специфікацію (Додаток №2) до Договору та шляхом викладення її в новій редакції.

Відтак, показники по капітальному ремонту цистерн 4-х вісних без ремонту котла (суми повної собівартості скоригованої за показником індексу цін виробників промислової продукції, прибуток - 45%, ціна без ПДВ, ПДВ - 20%, відпускна ціна) склали: показники по капітальному ремонту цистерн 4-х вісних без ремонту котла склали: Повна собівартість скоригована за показником індексу цін виробників промислової продукції (цистерна 4-х вісна без ремонту котла) - 25 259,55., прибуток, 40% -11366,80 грн., ціна без ПДВ 36 626,35грн., ПДВ - 7 325,27 грн., Відпускна ціна - 43 951,62 грн.

Додатковою угодою № 3 до Договору № 5148 встановлено зміни додатку №1.

Додатковою угодою № 4 до Договору № 5148 встановлено зміни щодо визначення вартості робіт та порядку розрахунків.

Відповідно до п.п.5.1.3 договорів №5147 та №5148 - не пізніше 3 робочих днів з часу отримання від Підрядника відповідних Актів виконаних робіт (та/або Актів приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих вагонів), підписати їх та повернути один примірник кожного Підряднику, чи надати Підряднику свої обґрунтовані, заперечення до Акту виконаних робіт (та/або Акту приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих вагонів). В разі не надання письмових обґрунтованих заперечень роботи вважаються прийнятими в повному обсязі та підлягають оплаті.

Після виконаних робіт сторони уклали Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих Вагонів (№ 50195882: 51612356: 57131849: 57310229: 51629848: 50195932: 57310823: 57317257: 57302853: 57301012: 57317208: 57242570: 50195908: 50195916 № 394 від 30.06.2019 року до Договору № 5148 (Дон/В-19238/НЮ-П)на суму 702 561,07 у т.ч. ПДВ.

Таким чином, за Договором № 5148 (Дон/В-19238/НЮ-Щ та Договором № 5147 (Дон/В-19248/НЮ- Ш роботи виконано на загальну суму 871 764,54 грн.

Згідно п. 4.5. Договорів № 5148 (Дон/В-19238/НЮ-П) та Договором № 5147 (Дон/В-19248/НЮ-П), замовник здійснює передплату вартості робіт протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку Замовником засобами факсимільного зв`язку, окремо за кожний Вагон (партію Вагонів). Сума передоплати визначається відповідно до Специфікації (додаток №2) на кожен вагон та не є остаточною ціною ремонту Вагону.

За Договором № 5147 (Дон/В-19248/НЮ-Ш позивачем здійснено передплату: 100 000,00 грн. 10.06.2019 року; 435 128,32 грн. 25.06.2019 року; За Договором № 5148 Дон/В-19238/НЮ-Щ Замовником зроблено передплату: 110 000,00 грн. 03.05.2019 року; 138 922,00 грн. 20.05.2019 року; 200 000,00 грн. 31.05.2019 року; 30 000,00 грн. 18.06.2019 року;

38 145,93 грн 18.06.2019 року; 250 000,00 грн 21.06.2019 року; 273 676,83 грн. 27.06.2019 року; 342628,27 грн. 27.06.2019 року.

Підрядником в особі Акціонерного Товариства «Українська залізниця» на усі суми передплат виписано та зареєстровано податкові накладні, що підтверджується витягами з Єдиного реєстру податкових накладних № 1825128 від 02.10.2019 року та 2102715 від 26.02.2020 року.

Податковий орган у Акті перевірки зазначив, що під час проведення перевірки фактична калькуляція по капітальному ремонту вказаних 3 чотирьохвісних вагонів у червні 2019 не відповідає умовам договору №5148: відпускна ціна ремонту вагонів завищена на 35 354,61 грн.; фактична калькуляція по деповському ремонту 14-ти чотирьохвісних вагонів у червні 2019 (табл. №8) не відповідає умовам договору №5147: - відпускна ціна ремонту 14 вагонів завищена на 164 214,17 грн.;- калькуляцію було проведено з врахуванням 45% прибутку, не зважаючи, що договором обумовлено прибуток у розмірі 40%.

Відповідач вважає, що до спірних правовідносин повинні бути застосовані п.40, 41, 42, 43, 44, 45, 50, 51, 52, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65 розділу V Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених 5 лютого 2001 року наказом №65 Міністерства транспорту України.

Відповідач у Акті перевірки зазначив, що підрядник - структурний підрозділ «Костянтинівське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» відповідно до ст.58 «Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті» повинен був надати ТОВ «НВО «Інкор і Ко» калькуляцію загальновиробничих витрат, віднесених до основного виробництва, які попередньо повинні бути розподілені залежно від видів виконуваних перевезень (робіт, послуг), технічного оснащення рухомого складу та інших умов.

Відповідно до п.п.5.1.3 договорів №5147 та №5148 ТОВ «НВО «Інкор і Ко» мав можливість упродовж 3 робочих днів надати свої обґрунтовані заперечення до Акту виконаних робіт (та/або Акту приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих вагонів), але не скористався такою можливістю.

По сумі податку на додану вартість у розмірі 99 635,82 грн., яка віднесена до податкового кредиту ТОВ НВО «ІНКОР І КО» червня 2019 року по передплаті та роботи по якій виконано структурним підрозділом «Костянтинівське вагонне депо» у липні 2019 року (згідно оборотно-сальдовим відомостям по рах. 371, 631) калькуляцію на ремонті роботи не надано.

Таким чином, ТОВ НВО «ІНКОР І КО» у порушення п. 44.1 ст. 44, п. 200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу до податкового кредиту червня 2019 року по платнику структурний підрозділ «Костянтинівське вагонне депо» (40075815) включено суми податку по капітальному та деповському ремонту вагонів-цистерн без підтвердження первинними документами та регістрами бухгалтерського обліку у розмірі 244 929,91 грн., з них:

- 117 093,51грн. - за договором № 5147 (по роботам, які за даними платника виконані);

- 28 200,58грн. - за договором №5148 (по роботам, які за даними платника виконані);

- 99 635,82грн. - по роботам, які за даними платника виконані у наступному податковому періоді.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Ці вимоги деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 (далі - Положення №88), згідно з п. 2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування мають бути фактично здійснені, безпосередньо пов`язані з отриманням доходу та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Щодо тверджень апелянта стосовно ненадання у ході перевірки калькуляції витрат на надання послуг перевезення вантажним автотранспортом, суд зазначає наступне.

Виходячи з загального економічного визначення під калькуляцією розуміють обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат.

Калькуляція - це розрахунково-вартісна методика бухгалтерського обліку, за змогою якого обраховується собівартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, придбаних матеріальних цінностей.

Конкретний перелік і склад статей калькулювання собівартості перевезень визначається підприємством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

При цьому, згідно з п. 2.1 Положення №88 "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Враховуючи, що калькуляція містить відомості лише про перелік і склад статей витрат на виробництво одиниці певного виду робіт, і не містить жодних відомостей про здійснені господарські операції в межах провадження діяльності по ремонту вагонів, її не можна вважати первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Згідно з пп. 20.1.2 ПК України контролюючі органи мають право серед іншого для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у т.ч. благодійних й інших неприбуткових організацій, усіх форм власності в порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків й іншу інформацію, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову й статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Однак безпосередньо калькулювання собівартості з обчисленням і сплатою податків не пов`язане, та й нормами чинного законодавства обов`язок ведення калькуляції прямо не передбачений.

Зокрема, калькуляція собівартості не є первинним документом (таку думку неодноразово висловлювало Міністерство фінансів України в листах від 29.05.2009 р. № 31-34000-10-16/14618. від 15.02.2013 р. № 31-08410-07/23-357/246). Останній є лише внутрішнім розрахунком підприємства, оскільки визначає розмір витрат у грошовій формі на виробництво продукції та складається як за окремими видами продукції, так і за виробництвом загалом. Тобто факт провадження господарської діяльності такий розрахунок не підтверджує.

Отже, калькуляція не є обов`язковим документом бухгалтерського обліку і не може свідчити про недотримання та/або порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту.

Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідач під час перевірки визнав безпідставним часткову вартість робіт по капітальному ремонту вагонів за договором № 5148 (ДОН/В- 19238/НЮ-П) від 26 лютого 2019 року та по деповському ремонту за договором № 5147 (ДОН/В-19248/НЮ/П) від 26 квітня 2019 року не врахувавши п. 4.6. Договорів у якому зазначено, що остаточна ціна ремонту Вагону визначається за Актами виконаних робіт порядком, встановленим п. 4.1. Договору.

Крім того, є необґрунтованим посилання відповідача про застосування п. 40, 41, 42, 43, 44, 45, 50, 51, 52, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65 розділу V Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених 5 лютого 2001 року наказом №65 Міністерства транспорту України, оскільки зазначений розділ регулює облік і калькулювання собівартості перевезень, а не ремонту вагонів, які не належать Укрзалізниці.

У відповідності до ч.1, 2 ст. Господарського кодексу України № 436-IV від 16.01.2003 року із змінами та доповненнями передбачено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Статтею 42 Господарського кодексу України встановлено дефініція терміну підприємництво, яка визначена як самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до Господарського кодексу України № 436-IV від 16.01.2003 року із змінами та доповненнями:

За ст. 180. Істотні умови господарського договору:

п.1.Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

п.2.Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

п.3. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

п.4. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Так, за приписами п.п.14.1.71, п.п. 14.1.129 п.14.1 ст.14 ПК України: звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін;

ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Статтею 189 ГК України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання (ст. 190 ГК України).

Державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.

Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України "Про ціни і ціноутворення" (ст. 191 ГК України).

Закон України «Про ціни та ціноутворення» від 21.06.2012 №5007-VІ (далі - Закон №5007-УІ) визначає основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.

У статті 1 Закону №5007-УІ визначено терміни, які вживаються у такому значенні: 2) гранична ціна - максимально або мінімально допустимий рівень ціни, який може застосовуватися суб`єктом господарювання; 6) знижка (знижувальний коефіцієнт) - зменшення ціни товару виробником (постачальником) під час його продажу (реалізації); 7) норматив рентабельності - рівень прибутковості, що визначається суб`єктом господарювання під час формування ціни. Граничний норматив рентабельності є його максимально допустимим рівнем, який повинен враховуватися суб`єктом господарювання під час встановлення ціни товару; 9) продаж (реалізація) - господарська операція, під час якої здійснюється обмін товару на виражений у грошовій формі еквівалент або інший вид компенсації його вартості; 12) торговельна надбавка (націнка) - сума витрат суб`єкта господарювання, що пов`язані з обігом товару та здійснюються в процесі його продажу (реалізації) у роздрібній торгівлі, та прибутку. Гранична торговельна надбавка (націнка) є її максимально допустимим рівнем, який повинен враховуватися суб`єктом господарювання під час реалізації товару в роздрібній торгівлі; 13) фіксована ціна - обов`язкова для застосування суб`єктами господарювання ціна, встановлена Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та державними колегіальними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень та компетенції.

Статтею 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» встановлено, що вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

У відповідності до ст. 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб`єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції.

Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).

Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін.

Зміна рівня державних регульованих цін може здійснюватися у зв`язку із зміною умов виробництва і продажу (реалізації) продукції, що не залежать від господарської діяльності суб`єкта господарювання.

Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади, державні колегіальні органи та органи місцевого самоврядування під час встановлення державних регульованих цін на товари до складу таких цін обов`язково включають розмір їх інвестиційної складової частини.

Таким чином, суб`єкт господарювання вправі самостійно на власний розсуд встановлювати ту чи іншу ціну товару, крім тих товарів, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Відтак, суд першої інстанції правильно зазначив про відсутність порушень при формуванні контрагентом позивача (АТ «Укрзалізниця, підприємство державної форми власності) ціни.

Відповідно до ст.1 Закону України від 16.07.99р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

За п.1 ст.3 Закону № 996, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

У відповідності до п.3 розділу ІІІ Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013р. (із змінами та доповненнями), фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI в редакції на дату проведення господарських операцій:

У відповідності до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи…

За п.п.14.1.191 п.14.1 ст. 14 ПКУ 14.1.191. постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування

такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду…

Згідно пп.134.1.1. п.134.1 ст.134 ПКУ об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

У відповідності до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31.01.2000р. (із змінами та доповненнями), зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999р. (із змінами та доповненнями) визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.п. а) пункту 198.1 статті 198 розділу V ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

В силу положень пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

й) індивідуальний податковий номер.

Зазначені податкові накладні складені, підписані та зареєстровані в установленому законом порядку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин).

За ст. 200, п. 200.1, п. 200.4 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:… а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Матеріал справи підтверджують, що у позивача наявні податкові накладні, отримані від контрагентів, які належним чином зареєстровані в ЄРПН, які є обов`язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту. Дефектність даних первинних документів в ході перевірки не виявлено.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правила податкового обліку податку на додану вартість не встановлюють особливих вимог до первинних документів (окрім податкових накладних) і облікових регістрів, що повинні використовуватися при вирахуванні даних податків, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі Закон №996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону №996-ХIV первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми, дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інш.).

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (п.5 ст.9 Закону № 996).

Згідно пп. 2.1 та пп. 2.4 ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704 (далі за текстом - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За п.2.5 Положення № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Отже, первинні документи, зокрема рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та інші документи оформлені відповідно до вимог, встановлених Законом № 996 та Положенням № 88 та складені в момент проведення кожної господарської операції або (якщо це неможливо) безпосередньо після її завершення є підставою для включення даних по проведеним господарським операціям до податкового обліку платника податку.

За статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції.

Натомість для підтвердження господарських операцій, позивачем надано суду первинні документи, які відповідають діловій меті та обсягу придбаного товару.

Виходячи зі специфіки укладених між позивачем та його контрагентами договорів, як предмета господарських операцій, надані позивачем документи є достатнім доказом підтвердження фактичного виконання зазначених вище господарських операцій.

З наданих позивачем первинних документів можливо встановити суть та зміст господарських операцій, вказані документи підтверджують фактичне отримання позивачем товару та використання для безпосередньої господарської діяльності підприємства, що були предметом вищезазначених договорів, обсяги товарів та їх безготівкову оплату.

За таких підстав позовні вимоги щодо скасування спірних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

І відповідачем не доведено, що у спірних відносинах він діяв правомірно, прийнявши спірне податкове повідомлення-рішення.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 205, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 200/1061/20-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 200/1061/20-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 01 лютого 2021 року.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 01 лютого 2021 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді А.В. Гайдар

І.В. Сіваченко


Суд	Перший апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	01.02.2021
Оприлюднено	03.02.2021
Номер документу	94523032
Судочинство	Адміністративне