Постанова

від 20.01.2021 по справі 520/5635/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 р. Справа № 520/5635/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бершова Г.Є.

суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2020 (суддя Заічко О.В., м. Харків, повний текст складено 18.06.20) по справі № 520/5635/19

за позовом Головного управління ДФС у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецлиття"

про накладення арешту на кошти та інші цінності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДФС у Харківській області звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецлиття", в якому просить накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про наявність підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку на підставі п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст.20 ПК України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2020 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що станом на 16.05.2019 року за відповідачем рахувався податковий борг у сумі 1522798,82 грн. (основний платіж - 788 567,74 грн., штрафна санкція- 197142,00 грн., пеня - 537 089,08 грн.), який виник в наслідок несплати наступних нарахувань: згідно податкового повідомлення-рішення № 00000421412 від 05.04.2018 нараховано основний платіж у сумі 788 568,0 грн. (сплачено кошти платником у сумі 103081,26 грн., таким чином сума, яка підлягає сплаті складає 685 486,74 грн.), нараховано штрафні санкції у сумі 197142,0 грн.; пеня у сумі 537 089,08 грн., згідно податкової декларації з податку на додану вартість N 9281065008 від 14.12.2018 терміном сплати 30.12.2018 у сумі 27 936,00 грн., згідно декларації з податку на додану вартість N 9307783439 від 19.01.2019 терміном сплати 30.01.2019 у сумі 50 593,0 грн., згідно декларації з податку на додану вартість N 9077063251 від 18.04.2019 терміном сплати 30.04.2019 у сумі 24 552,0 грн.

З метою погашення вказаного боргу сформовано податкову вимогу від 28.11.2018 року №138788-17 на суму 1522798,82 грн.

На підтвердження суми боргу позивачем надано розрахунок та КОР відповідача станом на 30.04.2019 року.

Позивач вказував про відсутність у відповідача майна, балансова вартість якого дорівнює сумі боргу та яке могло б бути джерелом погашення боргу, на підтвердження чого надано витяги з реєстрів та баз даних, самостійно напротязі листопада 2018 року - травня 2019 року платником майна у податкову заставу не надано, кошти в рахунок погашення боргу не надходили, проте, аналізом фінансово - господарської звітності відповідача встановлено її результативність.

Відтак, на думку позивача, зазначене зумовлює наявність підстав, передбачених п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України, для накладення арешту.

Згідно відомостей автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецлиття" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00000421412 від 05.04.2018 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 р. по справі № 820/2835/18 вказане податкове повідомлення - рішення було скасоване, однак постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 р. вказане рішення було скасоване та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову (постанова суду апеляційної інстанції залишена без змін постановою Верховного Суду від 06.09.2019 року).

Окрім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецлиття" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №138788 від 28 листопада 2018 року у частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецлиття" пені з податку на додану вартість у розмірі 537089,08 грн., зобов`язати Головне управління ДФС у Харківській області виключити з інтегрованої картки платника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецлиття" пеню з податку на додану вартість у розмірі 537089,08 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 р. по справі № 520/7837/19 ( набрало законної сили 04.02.2020 року) було визнано протиправною та скасовано податкову вимогу №138788-17 від 28 листопада 2018 року у частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецлиття" пені з податку на додану вартість у розмірі 537089,08 грн. та зобов`язано Головне управління ДПС у Харківській області виключити з інтегрованої картки платника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецлиття" пеню з податку на додану вартість у розмірі 537089,08 грн.

Задовольняючи позов у справі № 520/7837/19 суд дійшов висновку, що пеня нарахована ТОВ Спецлиття не у відповідності до положень п.п. 129.1.1, 129.3.1 статті 129 Податкового кодексу України, та податковий орган не мав правових підстав для нарахування позивачу податкового боргу - пені з податку на додану вартість у розмірі 537089,08 грн.

Щодо надіслання та отримання спірної податкової вимоги, судом у справі № 520/7837/19 встановлено наступні обставини, які, в силу ч.4 ст.78 КАС України, не підлягають доказуванню у даній справі № 520/5635/19, а саме, до матеріалів справи надано копію корінця податкової вимоги форми Ю від 28 листопада 2018 року № 138788-17, на якому вказана адреса ТОВ Спецлиття - м. Харків, вул. Грицевця, буд. 38/4, кв. кв. 121, 126. Відповідач також підтверджував направлення податкової вимоги за вказаною адресою. Водночас, юридичною адресою ТОВ Спецлиття на день відправлення вказаної податкової вимоги була м. Харків, вул. Миру, 38/4, кв. кв. 121, 126, а відповідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на даний час: АДРЕСА_1 .

Суд, у справі № 520/7837/19 дійшов висновку, що податкова вимога форми Ю від 28 листопада 2018 року № 138788-17 не є належно врученою, що свідчить про неможливість контролюючого органу здійснювати за платника податків і на користь держави заходів щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відтак, контролюючий орган звернувся до суду з даною позовною заявою без встановленого Законом підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що у відповідача відсутні підстави для звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, а тому дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до п.16.1.4 платник податків зобов`язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п. 57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 14.1.152 , п.п. 14.1.153 п. 14.1 ст.14 ПК України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом; податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Підпунктом 59.1 ст.59 ПК України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Визначення адміністративного арешту, як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Із системного тлумачення положень статті 94 Податкового кодексу України судом не встановлено, що адміністративний арешт коштів платника податків є похідним від адміністративного арешту майна, відмінного від коштів, і може бути застосований судом виключно у випадку існування рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Положення статті 94 Податкового кодексу України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.

Натомість, приписи статті 94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Виходячи з аналізу наведеного правового регулювання, колегія суддів зазначає , що арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків, проте, залежить від факту звернення контролюючого органу з відповідним позовом до суду.

Відповідно до пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо 94.2.1. платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; 94.2.2. фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; 94.2.3. платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; 94.2.4. відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; 94.2.5. відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; 94.2.6. платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; 94.2.7. платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; 94.2.8. платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки); 94.2.9. нерезидент розпочинає та/або здійснює господарську діяльність через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік, що підтверджується актом перевірки.

Як свідчать матеріали адміністративної справи, позивачем як підставу для винесення рішення про застосування адміністративного арешту майна зазначено виключно загальну норму п. 20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України, проте, залишено поза увагою спеціальну норму - п.94.2 ст.94 ПК України.

Відносно приписів п.94.2 ст.94 ПК України, ознаки, унормовані п.п. 94.2.1, п.п. 94.2.2, п.п. 94.2.3, п.п.94.2.4, п.п.94.2.5, п.п. 94.2.6, п.п.94.2.8, п.п. 94.2.9, не притаманні правовідносинам, з приводу яких подано позов.

Щодо п.п. 94.2.7. платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, позивач вказував, що відповідачем не виконано приписів п. 88.1 ст.88 ПК України, за якими, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, майно у податкову заставу не передано, акт опису ліквідного майна не складено.

Згідно з п.89.3, 89.4, 89.5 ст.89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. У разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу. Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов`язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу. У разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі. Платник податків зобов`язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису. У разі якщо контролюючий орган приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Тобто, в контексті сукупності приписів загальної норми п. 20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України, повідомлених позивачем обставин невиконання відповідачем п. 88.1 ст.88 ПК України, зазначене норма може бути застосована виключно у сукупності зі спеціальною нормою - п.п. 94.2.7 п. 94.2 ст.94 ПК України.

Однак, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано жодних доказів виконання п.89.3, 89.4, 89.5 ст.89 ПК України - наявності рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг, щодо опису майна у податкову заставу, наявності акту відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що Наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610 ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 липня 2017 р. за № 902/30770) затверджено Порядок направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків Надалі - Порядок).

Пунктами 1 та 2 розділу ІІ Порядку передбачено, що податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції. Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов`язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.

Згідно з п.1 розділу ІІІ Порядку податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - ІТС) контролюючих органів.

Порядок відкликання податкових вимог унормовано розділом VI Порядку.

Пунктом 1 вказаного розділу визначено, що податкова вимога вважається відкликаною: у день, протягом якого відбулося самостійне погашення суми податкового боргу платником податків або органом стягнення у повному обсязі; з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування податкової вимоги; з дня надходження до платника податків податкової вимоги, яка містить зменшену контролюючим органом або за рішенням суду, що набрало законної сили, суму податкового боргу, визначену в раніше направленій податковій вимозі; у день набрання законної сили рішенням суду, яким скасовано суму податкового боргу, визначену у податковій вимозі.

Відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Отже, оскільки Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 р. по справі № 520/7837/19 ( набрало законної сили 04.02.2020 року) було визнано протиправною та скасовано податкову вимогу №138788-17 від 28 листопада 2018 року у частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецлиття" пені з податку на додану вартість у розмірі 537089,08 грн., а в решті суми боргу вимога не оскаржувалась, за таких обставин, сума боргу відповідача не є тою, відносно наявності якої подано позов.

Колегія суддів зазначає, що у правовідносинах, з приводу яких подано позов, підлягають застосуванню у сукупності як загальна норма ПК України п. 20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України, так і спеціальна - п.94.2 ст.94 ПК України.

Це означає, що арешт на кошти та інші цінності відповідача можливо було б застосувати у разі наявності податкового боргу відповідача, факту відсутності майна та/або якщо його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу при доведеності обставин недопуску податкового керуючого до складення акта опису майна.

Проте, позивачем не доведено факту недопуску податкового керуючого до складення акта опису майна, водночас, рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/7837/19 викладено висновок, що податкова вимога форми Ю від 28 листопада 2018 року № 138788-17 не є належно врученою, що свідчить про неможливість контролюючого органу здійснювати за платника податків і на користь держави заходів щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача відсутні підстави для звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2020 по справі № 520/5635/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Г.Є. Бершов Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов Постанова складена в повному обсязі 01.02.21.