Постанова

від 01.02.2021 по справі 440/4541/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: М.В. Довгопол

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2021 р. Справа № 440/4541/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2020, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 09.11.20 по справі № 440/4541/20

за позовом ОСОБА_1

до Міського голови міста Кременчука Малецький Віталій Олексійович , Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області треті особи Громадська організація "Всеукраїнська організація інвалідів" Українське товариство сліпих" , Кременчуцьке учбово-виробниче підприємство Українського Товариства сліпих

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (далі-відповідач-1, ВК КМР), міського голови міста Кременчука Малецького Віталія Олексійовича (далі-відповідач-2, міський голова) про визнання протиправним та скасування розпорядження Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 15.11.2019 №428-Р у зв`язку з порушенням ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.1 Першого протоколу до Конвенції; визнання протиправними дій міського голови міста Кременчука Малецького В.О. щодо видання розпорядження Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 15.11.2019 №428-Р та зобов`язання утриматися від виконання розпорядження Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 15.11.2019 №428-Р у зв`язку з порушенням ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.1 Першого протоколу до Конвенції.

Позов обґрунтований тим, що відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ПЛ №006868, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №684, Кременчуцьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих має у постійному користуванні земельну ділянку площею 0,1841 га. На вказаній земельній ділянці (кадастровий номер 5310436500:08:003:1066), що знаходиться по АДРЕСА_1 , розташована будівля гуртожитку, яка є приватною власністю Громадської організації "Всеукраїнська організація інвалідів Українське товариство сліпих" та передана у постійне (оперативне) користування Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих.

Розпорядженням міського голови Кременчуцької міської ради Полтавської області №428-Р від 15 листопада 2019 року створено та затверджено персональний склад робочої групи з питань визначення можливості прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1 , та умов його передачі, а також вирішено врегулювати питання припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 1841 кв.м (кадастровий номер 5310436500:08:003:1066) у разі вирішення питання передачі будівлі гуртожитку до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука. Позивач вважає спірне рішення протиправним, оскільки Кременчуцьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства буде позбавлено права постійного користування земельною ділянкою площею 1841 кв.м. кадастровий номер 5310436500:08:003:1066) що знаходиться по АДРЕСА_1 та йому буде завдано значних матеріальних збитків. Стверджував, що передача цієї будівлі у комунальну власність без згоди власника відповідно до положень статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні неможлива, тому спірне розпорядження є незаконним.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2020в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, постановленим за неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що в разі реалізації розпорядження міського голови Кременчуцької міської ради Полтавської області №428-Р від 15 листопада 2019 року, яким створено та затверджено персональний склад робочої групи з питань визначення можливості прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1 , та умов його передачі, буде позбавлено права постійного користування Кременчуцьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих - земельною ділянкою площею 1841 кв.м (кадастровий номер 5310436500:08:003:1066), розташованої по вул. Майора Борищака, 25, та як наслідок, вказане підприємство не зможе забезпечити позивача, як інваліда війни, належними умовами для проживання з наданням квартири, чим порушуються права та інтереси позивача.

Відповідачі не скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, особою з інвалідністю 2 групи /а.с. 41, 42/, перебуває на обліку в Кременчуцькій територіально-виробничій первинній організації Українського товариства сліпих з 13.11.2018, що підтверджується довідкою Кременчуцької територіально-виробничої первинної організації Українського товариства сліпих від 15.09.2020 №34 /а.с.58/.

Кременчуцьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих є юридичною особою (ідентифікаційний код 05477505), номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.03.2005 №1 585 120 0000 000986, основний вид діяльності - виробництво інших металевих баків, резервуарів і контейнерів (код КВЕД 25.29), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с.75/.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ПЛ №006868 від 28 вересня 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №684 /а.с.78/, на підставі рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради народних депутатів Полтавської області №1521 від 23 серпня 2001 року Кременчуцькому учбово-виробничому підприємству Українського товариства сліпих надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,1841 га в межах згідно з планом; земельна ділянка розташована на території Кременчуцької міської ради; землю надано для експлуатації і обслуговування гуртожитку.

Згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації №17251761 від 28 грудня 2007 року /а.с. 79/ та Технічного паспорту на виробничий будинок, виготовленого КП Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації 27 грудня 2007 року /а.с. 80-87/, будівля, яка знаходиться за адресою: вул. Цюрупи, буд.25 м. Кременчук, Полтавська область, є приватною власністю Українського товариства сліпих на підставі рішення Господарського суду Полтавської області від 02 жовтня 2007 року, про що зроблений відповідний запис №1189 в книзі Н-5.

Відповідно до Переліку основних фондів ЦП УТОС, переданих в оперативне користування Кременчуцькому УВП УТОС станом на 31 грудня 2016 року, затвердженим головою ЦП УТОС ОСОБА_2 /а.с. 88/, Кременчуцькому УВП УТОС передано в оперативне користування гуртожиток за адресою: вул. Цюрупи, буд.25 м. Кременчук, Полтавська область.

20.08.2019 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради надійшов лист Центрального управління Всеукраїнської організації інвалідів Українського товариства сліпих (УТОС) №09-3/116 від 08.08.2019 /а.с.102/, у якому Кременчуцького міського голову Малецького В.О. повідомлено про те, що питання передачі в комунальну власність гуртожитку Кременчуцького УВП УТОС в м. Кременчуці по вул. Майора Борищака,25 буде винесено для розгляду президією ЦП УТОС 21.08.2019.

21.08.2019 президія Центрального правління Українського товариства сліпих прийнято постанову №09-8 "Про надання дозволу Кременчуцькому УВП УТОС на передачу в комунальну власність місту Кременчуку будівлі гуртожитку", якою вирішено пропозицію міського голови міста Кременчук Малецького В.О. (лист від 31.07.2019 №01-5-3/1369) щодо передачі будівлі гуртожитку Кременчуцького УВП УТОС, розташованого за адресою: м. Кременчук, вул. Майора Борищака,25, у комунальну власність територіальної громади міста Кременчук, прийняти до розгляду; створено робочу групу із членів системи УТОС; робочій групі опрацювати разом із міською владою м. Кременчук зазначене питання і свої пропозиції надати на розгляд президії ЦП УТОС; дію постанов ЦП УТОС від 05.06.2018 №06-9, від 18.09.2018 №09-26, від 20.11.2018 №11-27, від 19.03.2019 №03-16-24 призупинити /а.с.103/.

Розпорядженням Міського голови Кременчуцької міської ради Полтавської області Малецького В. №428-Р від 15 листопада 2019 року Про створення та затвердження персонального складу робочої групи з питання визначення можливості прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука будівлі гуртожитку від Громадської організації Всеукраїнська організація інвалідів Українське товариство сліпих (УТОС) по вул. Майора Борищака, 25 та умов його передачі /а.с.104/ з метою реалізації права осіб з інвалідністю - членів Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих, що проживають в гуртожитку по вул. Майора Борищака, 25, на окреме житло в разі передачі будівлі гуртожитку до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука, керуючись статтею 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні вирішено:

1. Створити та затвердити персональний склад робочої групи з питання визначення можливості прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука будівлі гуртожитку від Громадської організації Всеукраїнська організація інвалідів Українське товариство сліпих (УТОС) по вул. Майора Борищака, 25, та умов його передачі згідно з додатком.

2. У разі вирішення питання передачі будівлі гуртожитку від Громадської організації Всеукраїнська організація інвалідів Українське товариство сліпих (УТОС) до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука одночасно врегулювати питання припинення Кременчуцькому учбово-виробничому підприємству /УВП/ Українського товариства сліпих /УТОС/ права постійного користування земельною ділянкою площею 1841 кв.м (кадастровий номер 5310436500:08:003:1066) по вул. Майора Борищака, 25 за його зверненням відповідно до ст. 142 Земельного кодексу України.

Додатком до вказаного розпорядження визначено Персональний склад робочої групи з питання визначення можливості прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука будівлі гуртожитку від Громадської організації Всеукраїнська організація інвалідів Українське товариство сліпих (УТОС) по вул. Майора Борищака, 25 та умов його передачі, а саме: ОСОБА_3 - перший заступник міського голови, голова комісії; Гриценко Юрій Васильович - секретар міської ради, заступник голови комісії; Кравченко Дмитро Васильович - заступник міського голови, заступник голови комісії; Радченко Дмитро Володимирович - головний спеціаліст відділу приватизації та контролю за рухом комунального майна управління міського майна Кременчуцької міської ради Полтавської області, секретар комісії; Члени комісії: Безверха Ірина Олександрівна - начальник управління земельних ресурсів виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області; Щербіна Олена Олександрівна - начальник управління міського майна Кременчуцької міської ради Полтавської області; Мирошніченко Валерій Вікторович - директор юридичного департаменту виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області; Роженко Олександр Анатолійович -депутат Кременчуцької міської ради Полтавської області VII скликання (за згодою); Піддубна Оксана Миколаївна - депутат Кременчуцької міської ради Полтавської області VII скликання (за згодою); ОСОБА_4 - депутат Кременчуцької міської ради Полтавської області VII скликання (за згодою); Терещенко Денис Юрійович - депутат Кременчуцької міської ради Полтавської області VII скликання (за згодою); Терещенко Костянтин Олександрович - депутат Кременчуцької міської ради Полтавської області VII скликання (за згодою); ОСОБА_2 - керівник громадської організації Всеукраїнська організація інвалідів Українське товариство сліпих (УТОС) (за згодою); Гришин Юрій Юрійович - керівник Кременчуцького учбово-виробничого підприємства /УВП/ Українського товариства сліпих /УТОС/ (за згодою).

23.01.2020 президією Центрального правління Українського товариства сліпих прийнято постанову №01-1 "Про розгляд звернення директора Кременчуцького УВП УТОС ОСОБА_5 ", якою вирішено погодитися з поданням директора Кременчуцького УВП УТОС ОСОБА_5 на зміну цільового призначення земельної ділянки прилеглої до гуртожитку Кременчуцького УВП УТОС (кадастровий номер 5310436500:08600361066) за адресою АДРЕСА_1 , для будівництва Кременчуцьким УВП УТОС і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (код КВПЦПЗ В02.07); після зміни цільового призначення земельної ділянки провести переговори з потенційними інвесторами; у разі зміни замовника на будівництво дію постанови призупинити; у разі не зміни Кременчуцькою міською радою цільового призначення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 залишити без змін статус гуртожитку та інших допоміжних споруд, що на ній знаходяться /а.с.77/.

Не погодившись з розпорядженням №428-Р від 15 листопада 2019 року Про створення та затвердження персонального складу робочої групи з питання визначення можливості прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука будівлі гуртожитку від Громадської організації Всеукраїнська організація інвалідів Українське товариство сліпих (УТОС) по вул. Майора Борищака, 25 та умов його передачі та діями міського голови щодо його прийняття, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що що спірне розпорядження не стосується прав та законних інтересів ОСОБА_1 , а тому жодним чином не порушує його прав та законних інтересів. Також судом зазначено, що спірним розпорядженням лише створено та затверджено персональний склад робочої групи, сам по собі розгляд питання щодо перевірки та встановлення можливості/неможливості прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука будівлі гуртожитку не створить жодних умов та обставин, за яких на Кременчуцьке учбово-виробниче підприємство Українське товариство сліпих буде покладено додаткові зобов`язання, зокрема щодо надання згоди на передачу такої будівлі гуртожитку у комунальну власність чи вчинення будь-яких інших дій, спрямованих на передачу майна.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Так, систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України від 21.05.1997 №280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон №280/97-ВР).

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону №280/97-ВР сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Пунктами 19 та 20 частини четвертої статті 42 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сільський, селищний, міський голова (окрім перелічених) здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів та видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Відповідно до положень частини восьмої статті 59 Закону № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Колегією суддів встановлено, що позивачем оскаржується розпорядження міського голови Кременчуцької міської ради Полтавської області Малецького В. №428-Р від 15 листопада 2019 року Про створення та затвердження персонального складу робочої групи з питання визначення можливості прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука будівлі гуртожитку від Громадської організації Всеукраїнська організація інвалідів Українське товариство сліпих (УТОС) по вул. Майора Борищака, 25 та умов його передачі та дії щодо його видання.

За змістом пункту 1 цього розпорядження міським головою вирішено створити та затвердити персональний склад робочої групи з питання визначення можливості прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука будівлі гуртожитку від Громадської організації Всеукраїнська організація інвалідів Українське товариство сліпих (УТОС) по вул. Майора Борищака, 25 та умов його передачі.

Пунктом 2 оскаржуваного розпорядження визначено подальші дії у разі вирішення питання передачі будівлі гуртожитку від Громадської організації Всеукраїнська організація інвалідів Українське товариство сліпих (УТОС) до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука, а саме: зазначено про необхідність врегулювати питання припинення Кременчуцькому учбово-виробничому підприємству /УВП/ Українського товариства сліпих /УТОС/ права постійного користування земельною ділянкою площею 1841 кв.м (кадастровий номер 5310436500:08:003:1066) по вул. Майора Борищака, 25, за його зверненням відповідно до статті 142 Земельного кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що пунктом 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

У вітчизняній теорії права загальновизнано, що індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Ненормативним (індивідуальним) правовим актам притаманні такі ознаки: а) спрямовуються на врегулювання конкретних (одиничних) актів соціальної поведінки; б) поширюються лише на персонально визначених суб`єктів; в) містять індивідуальні приписи (веління, дозволи), розраховані на врегулювання лише окремої, конкретної життєвої ситуації, тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією; г) не передбачають повторного застосування одних і тих самих юридичних засобів; д) не мають зворотної дії в часі.

Індивідуальні акти стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє ці акти від нормативних, є їх правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їх конкретність, а саме чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративних правовідносин, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, індивідуальних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 09.04.2019 у справі №9901/611/18, від 18.09.2019 у справі №9901/801/18.

Поряд із цим, колегія суддів зазначає, що статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Об`єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Для розкриття цих категорій необхідно звернути увагу на Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 (справа N 1-10/2004). Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

З урахуванням наведених вище міркувань Конституційний Суд України вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або охоронюваний законом інтерес якої порушені такою діяльністю.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту .

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Отже, судовому захисту підлягає лише порушене право особи. До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо такі рішення прийняті суб`єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції, або ж оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 жовтня 2019 року у справі №813/38/16, від 27.02.2020 у справі №440/569/19.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що в разі реалізації розпорядження міського голови Кременчуцької міської ради Полтавської області №428-Р від 15 листопада 2019 року, яким створено та затверджено персональний склад робочої групи з питань визначення можливості прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1 , та умов його передачі, буде позбавлено права постійного користування Кременчуцьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих - земельною ділянкою площею 1841 кв.м (кадастровий номер 5310436500:08:003:1066), розташованої по вул. Майора Борищака, 25, та як наслідок, вказане підприємство не зможе забезпечити позивача, як інваліда війни, належними умовами для проживання з наданням квартири, чим порушуються права та інтереси позивача.

Між тим, на підставі викладених обставин, досліджених доказів та аналізу норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дія розпорядження Міського голови Кременчуцької міської ради Полтавської області Малецького В. №428-Р від 15 листопада 2019 року стосується прав та законних інтересів територіальної громади міста Кременчук, Громадської організації Всеукраїнська організація інвалідів Українське товариство сліпих , яка є власником гуртожитку як об`єкту нерухомого майна, Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих, яке є користувачем земельної ділянки під гуртожитком, та жодним чином не визначає прав та законних інтересів ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що спірне розпорядження не стосується прав та законних інтересів ОСОБА_1 , а тому жодним чином не порушує його прав та законних інтересів.

Посилання позивача на те, що в разі реалізації розпорядження від 15.11.2019 № 428-Р Кременчуцьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих не зможе забезпечити його належними умовами проживання з наданням квартири, є безпідставним, оскільки суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Також колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що спірним розпорядженням лише створено та затверджено персональний склад робочої групи, сам по собі розгляд питання щодо перевірки та встановлення можливості/неможливості прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука будівлі гуртожитку не створить жодних умов та обставин, за яких на Кременчуцьке учбово-виробниче підприємство Українське товариство сліпих буде покладено додаткові зобов`язання, зокрема щодо надання згоди на передачу такої будівлі гуртожитку у комунальну власність чи вчинення будь-яких інших дій, спрямованих на передачу майна.

Водночас, пунктом 2 розпорядження лише встановлений порядок подальших дій та визначено обставину (умову), при настанні якої слід вчинити такі дії, а саме: у разі вирішення питання передачі будівлі гуртожитку від Громадської організації Всеукраїнська організація інвалідів Українське товариство сліпих (УТОС) до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука. Крім того, зазначено, що врегулювання питання припинення права постійного користування здійснюватиметься за зверненням позивача відповідно до статті 142 Земельного кодексу України.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Зі змісту наведених положень вбачається, що припинення права постійного користування земельною ділянкою здійснюється за заявою землекористувача до власника земельної ділянки, а відтак право користування земельною ділянкою площею 1841 кв.м з кадастровим номером 5310436500:08:003:1066, яка розташована за адресою: по вул. Майора Борищака, 25, м. Кременчук, може бути припинено за відповідною заявою суб`єкта, в постійному користуванні якого знаходиться така земельна ділянка.

Отже, пунктом 2 оскаржуваного розпорядження також не порушено прав позивача та не створено будь-яких зобов`язань .

Доводи апеляційної скарги про створення загрози завдання матеріальної шкоди та порушення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого протоколу до Конвенції колегія суддів вважає безпідставними з огляду на вищевикладені висновки.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність порушення прав, свобод чи законних інтересів позивача оскаржуваним розпорядженням є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 року по справі №440/4541/20 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 по справі № 440/4541/20 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко